Петру IV Рареш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 05:01, 19 жовтня 2011, створена EmausBot (обговорення | внесок) (r2.6.4) (робот змінив: pl:Petru Rareș)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петру Рареш
рум. Petru Rareş
Петру Рареш
Петру Рареш
Петро IV Рареш
IV-й Господар
Початок правління:1504
Кінець правління:3 вересня 1546

Попередник:Стефан III Великий

Дата народження:1487
Місце народження:Хирлеу
Країна:Молдови
Дата смерті:3 вересня 1546
Місце смерті:Сучава
Діти:Маргарет, дружина Симеона Могили; Роксана, дружина Олександра IV Лопушанина

Петро IV Рареш (рум. Petru Rareş) (бл. 1487 - 3 вересня 1546)  — господар Молдавського князівства в 1527-1538 і 1541-1546 роках, син Стефана III Великого.

Намагався продовжувати політику батька по зміцненню центральної влади. Спираючись на дрібних бояр, обмежував вплив великих. Невдоволення останніх вилилося в змови. Петро Рареш почав підготовку до визволення Молдавії від турецького панування і встановив з цією метою зв'язку з урядами багатьох країн, у тому числі з Московським князівством.

Намагався закріпити за Молдавським князівством Покуття. Турецький султан Сулейман I Пишний виразив згоду на на військову інтервенцію війська Сигізмунда I Старого із застереженням не переносити бойові дії за кордон польського королівства. Молдавське військо було розгромлене 22 серпня 1531 у битві під Обертином і згідно укладеного у лютому 1532 перемир'я Петро Рареш зрікся прав на Покуття. Господар здійснював напади на терени Поділля, Покуття в надії спровокувати польсько-турецьку війну. У січні 1538 він напав на Поділля і 1 лютого розбив загони оборони поточної над рікою Серет. Через загибель до 900 вояків Сигізмунд І направив до Молдавії військо. Не бажав бути втягнутим у війну Сулейман І. Тому 1538 році в Молдавію попрямувала турецька армія на чолі з султаном. Петро Рареш, покинутий боярами, втік з країни.

З цього часу Молдова остаточно потрапила під владу Османської імперії. У 1541 році Петро Рареш знову став господарем, отримавши від турецького султана престол Молдавії. І на цей раз він став зміцнювати центральну владу, стратив ватажків боярської опозиції. У 1542 безуспішно спробував залучити Габсбургів до боротьби проти турків. Через це надалі не здійснював спроб вийти з-під турецької залежності.

Див. також

Література