Туманські
Туманські старшинсько-дворянський рід, мабуть, правобережного походження. На Лівобережжі перші покоління Т. були священиками. Григорій Тимофієвич Т. був протопопом у м. Басані, Переяславського полку (1730 — 50). З синів Григорія Т. — Василь (бл. 1719 — 1809) був останнім ген. писарем (з 1762), чл. Малоросійської Колеґії (з 1764), віцегубернатором Новгородсіверського намісництва (1782 — 85); Осип (1731 — бл. 1798) був чл. Ген. Суду.(1781 — 82), а згодом гол. Новгородсіверської Палати Карного Суду (1783 — 95); Іван (1740 — після 1798) був оберсекретарем Сенату в Петербурзі (до 1777), чл. Малоросійської Колеґії (177782), гол. Київ. Палати Цивільного Суду (1791 — 96). Він був письм. і перекладач з нім. і франц. мов. З унуків Григорія Т. — Михайло й Іван Васильовичі були вихованцями Кенігсберзького Ун-ту; Михайло був чл. Малоросійської Колеґії '(1778 — 82), упорядковував архів Колеґії й збирав Матеріяли до історії України (зокрема твори С. Лукомського). Син Осипа Т. Федір (1757 — 1810), також вихованець Кенігсберзького Ун-ту (див.). Рід Т. у 19 в. дав низку держ. і військ. діячів, літераторів: рос. поети Василь Іванович Т. (1800 — 60) і Федір Антонович Т. (1801 — 53), ген. консул у Београді; вчений орієнталіст Олександер Григорович Т. (1861 — 1920) та ін. Т. були великими дідичами й земськими діячами Чернігівщини й Полтавщини.
