Гіпотеза трьох секторів економіки

Гіпотеза трьох секторів економіки
Першовідкривач або винахідник	Аллан Джордж Барнард Фішер, Колін Кларк (економіст) і Жан Фурастьє

Гіпотеза трьох секторів економіки (англ. Sector Theory, Three-Sector Hypothesis) — економічна теорія, що ділить економічну діяльність на три сектори: видобуток сировини (первинний), виробництво (вторинний) і сферу послуг (третинний). Гіпотеза була розроблена Коліном Кларком і Жаном Фурастьє.

За цією гіпотезою основний фокус економічної діяльності поступово зміщується від первинного сектора до вторинного, і далі — третинного. Жан Фурастьє оцінював цю тенденцію як позитивну.

Структурні зміни за Фурастьє

Розподіл робочої сили між трьома секторами змінюється, за Фурастьє, так:

Перша фаза: Традиційна цивілізація

Відсоток робочої сили:

• Первинний сектор: 70 %
• Вторинний сектор: 20 %
• Третинний сектор: 10 %

На цій фазі науковий розвиток суспільства ще недостатній, машини майже не використовуються. Цей рівень відповідає середньовічній Європі та сучасним країнам, що розвиваються.

Друга фаза: Перехідний період

Відсоток робочої сили:

• Первинний сектор: 20 %
• Вторинний сектор: 50 %
• Третинний сектор: 30 %

У первинному секторі на цій фазі використовуються машини, що зменшує потребу в робітниках. Внаслідок цього зростає попит на виробництво машин, що є вотчиною вторинного сектора. Перехідний період починається з індустріалізації. Водночас зростає частка третинного сектора, зокрема фінансів, а також сила держави в економіці.

Третя фаза: Третинна цивілізація

Відсоток робочої сили:

• Первинний сектор: 10 %
• Вторинний сектор: 20 %
• Третинний сектор: 70 %

На цій фазі автоматизація первинного і вторинного секторів досягає такого рівня, що потреба в робочій силі значно зменшується. Водночас зростає попит на робочу силу в третинному секторі. Ця ситуація відповідає сучасним промислово розвинутим країнам та майбутньому постіндустріальному суспільству.

Розвиток третинного сектора на цій стадії настільки значний, що в ньому іноді далі виділяють додаткові сектори: четвертинний, зосереджений навколо інформаційних технологій та п'ятинний — сектор послуг, неорієнтованих на прибуток.

Див. також

• Первинний сектор економіки
• Вторинний сектор економіки
• Третинний сектор економіки

Література

• Bernhard Schäfers: Sozialstruktur und sozialer Wandel in Deutschland. («Social Structure and Social Change in Germany») Lucius und Lucius, Stuttgart 7th edition 2002
• Rainer Geißler: Entwicklung zur Dienstleistungsgesellschaft. In: Informationen zur politischen Bildung. Nr. 269: Sozialer Wandel in Deutschland, 2000, p. 19f.
• Jean Fourastié: Die große Hoffnung des 20. Jahrhunderts. («The Great Hope of the 20th Century») Köln-Deutz 1954
• Hans Joachim Pohl: Kritik der Drei-Sektoren-Theorie. («Criticism of the Three Sector Theory») In: Mitteilungen aus der Arbeitsmarkt- und Berufsforschung. Issue 4/Year 03/1970, p. 313-325
• Stefan Nährlich: Dritter Sektor: «Organisationen zwischen Markt und Staat.» («Third Sector: Organizations Between Market and State»). From «Theorie der Bürgergesellschaft» des Rundbriefes Aktive Bürgerschaft («Theory of the Civil Society» of the newsletter «Active Civil Society») 4/2003
• Uwe Staroske: Die Drei-Sektoren-Hypothese: Darstellung und kritische Würdigung aus heutiger Sicht («The Three-Sector-Hypothesis: Presentation and Critical Appraisal from a Contemporary View»). Roderer Verlag, Regensburg 1995