Паріс Бордоне
Паріс Бордоне (італ. Paris Bordone; 5 липня 1500 — 19 січня 1570) — венеційський художник. Малював релігійні і міфологічні картини, вівтарі, побутові композиції, портрети.
Паріс Бордоне народився в невеличкому місті Тревізо, що розташоване на венеційській террафермі, материкових землях, які входили до складу Венеційської республіки. Вже в підлітковому віці перебрався у Венецію.
Є відомості, що художню освіту здобув у майстерні Тиціана. Про це свідчить і художня манера митця. Він добре засвоїв і довго експлуатував знахідки і риси ранньої манери Тиціана.
Окрім олійного живопису, Бордоне брався за створення фресок в самій Венеції, Тревізо і Віченці, але вони не збережені через вологий клімат і руйнації у війнах на території Італії.
У 1538 році він отримав замову на службу від французького короля Франциска І і перебував у Франції. Але виконані там портрети не збережені і відомі лише з літературних джерел.
Деякий час працював у багатих ремісничих містах південної Німеччини (Аугсбург, Мюнхен).
За припущеннями, з немолодим вже Бордоне зустрічався біограф більшості італійських художників і сам художник доби маньєризму — Джорджо Вазарі.
Бордоне настільки вдало імітував ранню художню манеру вчителя Тиціана, що деякі твори молодого художника плутали з ранніми творами попередника. В подальшому творчі шляхи Тиціана і Паріса розійшлися. Тиціан майже до смерті дотримувався реалістичної манери з ретельним вивченням натури. Менш обдарований Бордоне покладатиметься на власну пам'ять, колись засвоєні уроки і широко використовуватиме не свої знахідки і в композиції, і в колориті (хоча той по венеційські багатий).
Фігурам на картинах Паріса Бордоне притаманні незбалансовані пропорції й неприродні рухи і жести. Тло картин займають штучно створені архітектурні споруди, мета яких продемонструвати власну майстерність і знання перспективи. Найвдалішими були архітектурні фрагменти у вівтарях, але Паріс Бордоне тільки вдало використовував давній іконографічний зразок, давно вироблений його попередниками в Венеції. Він лише наслідував давню традицію, не вносячи в неї нічого творчо нового.
-
«Благовіщення» -
«Афіна відхиляє залицяння Гефеста» -
Новий варіант «Благовіщення» -
«Гравці в шахи» -
Вівтар «Мадонна на троні і Св. Фабіан, Рох, Себастьян і Катерина Александрійська», Берлін
- «Благовіщення», різні варіанти
- «Мадонна з немовлям», Державний музей, Амстердам
- «Мадонна на троні і Св. Фабіан, Рох, Себастьян і Катерина Александрійська», Берлін.
- «Алегорія кохання» (Венера і Марс)
- «Венеційські коханці», Пінакотека Брера, Мілан
- «Венера і Адоніс», різні варіанти
- «Дві венеційки і служниця»
- «Гравці в шахи»
- «Альвізе Кантаріні»
- «Христос»
- «12-річний Христос серед книжників», Музей Гарднер, Бостон
- «Томас Стакел», Лувр, Париж
- «Венера і Амур», Галерея Франкетті, Венеція
- «Вручення персня дожу», бл. 1535. Галерея Академії, Венеція
- «Алегорія з Марсом, Венерою, Вікторією і Купідоном», бл. 1560. Музей історії мистецтв, Відень
- «Куртизанка з зеленою мантією», Музей історії мистецтв, Відень
- «Невідома венеційка з сином», Ермітаж, Санкт-Петербург
- «Лицар в обладунках і два пажі», Метрополітен-музей, Нью-Йорк
- «Відпочинок Святої Родини на шляху до Єгипту», Музей красних мистецтв, Страсбург
- «Портрет венеційської пані», Палаццо Пітті, Флоренція
- «Мисливець та Німфа», Відень
- «Венера і Амур», Варшава
- Вівтар «Свята бесіда» (Мадонна на троні зі святими), Варшава
- «Венера, Флора, Марс і Купідон», Ермітаж, Санкт-Петербург
- ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
- ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
- ↑ Venus en Cupido in een landschap
- ↑ колекція Бойманса онлайн — 2010.
- Wendy Beckett, 1000 arcydzieł, Warszawa: Arkady, 2001, ISBN 83-213-4218-3
- C. Pietrangeli, Watykan. Arcydzieła malarstwa, Warszawa: Arkady, 2000, ISBN 83-213-3979-4
- Christine Stukenbrock, Barbara Toepper, Arcydzieła malarstwa europejskiego, Koenigswinter: h. f. ullmann, 2007, ISBN 978-3-8331-2131-9
