Вангарі Маатаї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 09:48, 30 липня 2023, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (Бот: Автоматизована заміна тексту: (-Кікуйю +Кікую))
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вангарі Мута Маатаї
англ. Wangari Maathai
Вангарі Маатаї, 2006 рік
Ім'я при народженнікік. Wangarĩ Muta
Народилася1 квітня 1940(1940-04-01)
Ньєрі, Британська Кенія, Британська імперія
Померла25 вересня 2011(2011-09-25) (71 рік)
Найробі, Кенія
·рак яєчника
Країна Британська Кенія
 Кенія
Місце проживанняМайрена-дель-Альхарафе
Діяльністьбіолог, вчителька, лікарка ветеринарної медицини, політична діячка, захисниця довкілля, активістка
Alma materLoreto High School, Limurud, Benedictine Colleged, Університет Піттсбурга (1966), Гіссенський університет, Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана і Університет Найробіd (1971)
Науковий ступіньбакалавр наук[d] (1964), Магістр наук[d] (січень 1966) і доктор філософії[1] (1971)
Знання мованглійська[2], суахілі[3] і Кікуйю
ЗакладЄльський університет
ЧленствоАльфа Каппа Альфаd і Nobel Women's Initiatived[4]
ПосадаMinister of Environment of Kenyad і Member of the National Assemblyd
ПартіяMazingira Green Party of Kenyad
Конфесіякатолицька церква
У шлюбі зMwangi Maathaid
ДітиВанджіра Матаї
Волоссячорне
Очічорніd
Нагороди Нобелівська премія миру (2004)
IMDbID 2214860

Вангарі Мута Маатаї (англ. Wangari Maathai; 1 квітня 1940 — 25 вересня 2011) — кенійська екофеміністка, активістка захисту навколишнього середовища та політична діячка. Походить з племені кікую. Отримала освіту в США, зокрема в Пітсбургському університеті, а також у Кенії в Університеті Найробі. У 1970-х роках започаткувала екологічний неурядовий рух «Зелений пояс», що займався висадкою дерев, привертанням уваги громадськості до проблем навколишнього середовища та правами жінок.

2004 року вона стала першою африканською жінкою, що отримала Нобелівську премію миру «за внесок у сталий розвиток, демократію та підтримання миру». Була обрана членом Парламенту та займала посаду помічника Міністра Охорони Навколишнього середовища та природних ресурсів в уряді Президента Мваї Кібакі в період з січня 2003 по листопад 2005.[5]

Громадська та політична діяльність

[ред. | ред. код]

На додачу до роботи в Університеті Найробі, була також учасницею деяких громадських організацій на початку 1970-х років. Була членом Кенійського Червоного Хреста, ставши головою Найробійського відділення в 1973-му році. Була учасницею Кенійської Асоціації Університетських жінок. Також приєдналась до Національної ради кенійських жінок. У співпраці з цими волонтерськими організаціями для Маатаї стало очевидним, що коренем більшості кенійських проблем є екологічна деградація.

У середині 1970-х заснувала Envirocare Ltd — фірму, що мала на меті поєднати її ідеї покращення довкілля та забезпечити безробітних роботою. Фірма спеціалізувалась на висадці дерев задля консервації оточуючого середовища з залученням звичайних людей в цей процес. Envirocare зіштовхнулася з рядом проблем, пов'язаних в першу чергу з фінансуванням. Зрештою, бізнес зазнав невдачі. Наприкінці 1970-х років Маатаї заснувала рух «Зелений пояс».

1979 року обиралась на місце голови Національної Ради жінок Кенії (НРЖК), але програла 3 голоси, проте була беззаперечно обрана помічницею голови організації. У наступні роки стала головою Ради, щороку переобиралась на головну посаду аж до 1987 року.

Маатаї брала активну участь у поширенні демократії в Кенії.

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про боротьбу з опустелюванням
  2. CONOR.Sl
  3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. https://nobelwomensinitiative.org/laureate/
  5. Radical utu : critical ideas and ideals of Wangari Muta Maathai | WorldCat.org. www.worldcat.org (англ.). Процитовано 28 лютого 2023.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]