Герб Фінляндії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 22:13, 23 лютого 2023, створена Boyko Sergiy (обговорення | внесок) (Додано опис клинків. Джерело - фінська вікі. Згодом планую додати посилання.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герб Фінляндії
Деталі
НосійФінляндія
Затверджений1978

Герб Фінляндії — коронований золотий лев на червленому полі, права передня лапа замінена рукою в обладунку, що тримає срібний меч із золотим держаком. Лев зневажає задніми лапами срібну шаблю з золотим держаком. Щит усіяний дев'ятьма срібними трояндами. Офіційно використовується тільки з 1978, хоча з'явився вперше близько 1580 року.

На національному гербі зображено коронований лев, що стоїть в червоному полі. Лев в правій передній лапі, одягненої в латну рукавичку, тримає піднятий меч і топче вигнуту шаблю. Лев, корона, руків'я меча та шаблі, а також стики рукавички золоті. Леза і рукавичка срібні. Поле прикрашено дев'ятьма срібними розетками. Дев'ять розеток мають декоративну функцію, хоча вони помилково інтерпретувалися як посилання до дев'яти історичних провінцій Фінляндії. Варто відзначити, що число розеток протягом століть змінювалося[1].

Історія герба

Коли шведський король Юган III отримав титул «Великого герцога Фінляндії та Карелії», що скоротився до «Великого герцога Фінляндії» у 1577-му (або незабаром після цього), лев почав тісно асоціюватися з Фінляндією. У 1581 році король затвердив великогерцогський герб, що утворився з гербів Фолькунгів та Карелії: у результаті один із мечів потрапив до передньої лапи лева, а інший опинився під задніми лапами. Два меча були запозичені від герба Карелії, перше відоме публічне виставляння якого мало місце на прапорі на похоронах короля Густава I в 1560 році[1].

Передбачається, що прямий меч на гербі вказує на німецький тип прямого клинка, а вигнута шабля — на татарський тип зброї воїнів Івана Грозного.

Герб Фінляндії в складі Російської імперії

Герб Великого князівства Фінляндського в складі Російської імперії, 26 жовтня 1809 року

Герб Фінляндії залишився колишнім. 26 жовтня 1809 року він був офіційно затверджений як герб Великого князівства: «Щит має червоне поле, укрите срібними розетами, у якому намальований золотий лев із золотою короною на голові, що стоїть на срібній шаблі, яку підтримує лівою лапою, а в правій тримає срібний меч, піднятий угору». Під час реформи герба́, 8 грудня 1856 року було затверджено титульний герб Великого князя Фінляндського для імператора. Лева стали малювати таким, що опирається на шаблю одною лапою. Щит вінчала так звана «фінляндська корона», спеціально вигадана для цього герба. Фіни ж цю корону не визнали й замінили її великогерцогською. Існував і повний варіант герба, на якому фінський щит (під короною) розміщувався на грудях російського двоголового орла. В 1886 році було прийнято діючий варіант герба Фінляндії, з короною на щиті, яка є відповідником княжій німецькій.

Проєкт великого герба

Незатверджений проєкт великого герба 1936 року

Деякий час після затвердження герб Фінляндії був предметом дискусій стосовно заміни малюнку лева на ведмедя, який займав важливе місце в національному фольклорі та культурі. Ведмідь також був символом Північної Фінляндії. За деякими припущеннями, саме рись, а не лев розміщений на гербі́ Фінляндії.

Супротивники цієї пропозиції звертали увагу на те, що ведмідь історично вважався символом Росії. У 1936 для врегулювання питання пропонувалося навіть прийняти два ге́рби: малий і великий, при цьому зображення лева мало лишитися на обох ге́рбах, але на великому з'являлися два ведмеді-щитотримачі, які стояли на хвойних гілках із девізом «vapaa, vankka, vakaa» (вільна, міцна, стійка). Таким чином ведмедя долучали до національної геральдики без нехтування традиційним левом, але проєкт не було затверджено й надалі він не розвивався.

Див. також

Примітки

  1. а б Герб Финляндии. Это Финляндия (ru-RU) . 27 серпня 2013. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 31 березня 2021.

Література

  • Все про світ. Країни. Прапори. Герби: енциклопедичний довідник / [відповідальний за випуск М. Ілляш]. — К. : Школа, 2001. — 622 с. ISBN 966-7657-79-5.

Посилання