Адаптація
Адапта́ція (пристосування) в біології — анатомічна структура, фізіологічне явище або реакція в поведінці організму, яка розвинулась за деякий проміжок часу в ході еволюції таким чином, що стала підвищувати довготривалий репродуктивний успіх даного організму.[1][2] Термін «адаптація» також інколи використовується як синонім природного відбору, але більшість біологів не схвалюють такого використання.
Опис явища пристосування
Ефект адаптації може бути показаний протягом геологічного проміжку часу або протягом життя одного індивіда чи групи.
Організми, що адаптовані до свого навколишнього середовища, здатні до таких дій:
- Отримувати повітря, воду, їжу та поживні речовини;
- Пристосовуватись до фізичних характеристик довкілля, таких як температура, освітленість та вологість;
- Захищатись від природних ворогів;
- Розмножуватись;
- Відповідати на зміни навколишнього середовища.
Адаптація — це спосіб, завдяки якому живий організм відповідає на вплив навколишнього середовища. Одна із звичайних форм фізичної адаптації називається акліматизацією.
Кожен чинник неоднаково впливає на різні функції організму. Оптимум для одних явищ може бути Песимум для інших. Так, температура повітря від 40 ° до 45 °С у холоднокровних тварин сильно збільшує швидкість обмінних процесів в організмі, але гальмує рухову діяльність, і тварини впадають у теплове заціпеніння. Для багатьох риб температура води, оптимальна для дозрівання статевих продуктів, несприятлива для ікрометання, яке відбувається в іншому температурному інтервалі.
Ступінь витривалості, критичні точки, оптимальна і песиміальна зони окремих індивідуумів не збігаються. Ця мінливість визначається як спадковими якостями особин, так і статевими, віковими і фізіологічними відмінностями. Наприклад, у метелика млинарської вогнівки — одного з шкідників борошна і зернових продуктів — критична мінімальна температура для гусениць −7 °С, для дорослих форм −22 °С, а для яєць −27 °С. Мороз у 10°С губить гусінь, але не небезпечний для імаго і яєць цього шкідника.
Оптимальна зона і межі витривалості організмів по відношенню до якого-небудь фактору середовища можуть зміщуватися в залежності від того, з якою силою і в якому поєднанні діють одночасно різні фактори. Ця закономірність отримала назву взаємодії факторів. Наприклад, спеку легше переносити в сухому, а не у вологому повітрі. Загроза замерзання значно вища при морозі з сильним вітром, ніж у безвітряну погоду. Таким чином, один і той же фактор у поєднанні з іншими надає неоднаковий екологічний вплив. Навпаки, один і той же екологічний результат може бути отриманий різними шляхами. Наприклад, в'янення рослин можна призупинити шляхом як збільшення кількості вологи в ґрунті, так і зниження температури повітря, що зменшує випаровування. Створюється ефект часткового взаємозаміщення факторів. [3]
Види
Адаптації можуть бути структурними, фізіологічними, або адаптаціями поведінки.
Структурні адаптації — це особливі частини організму, що допомагають йому виживати в природних умовах. Наприклад, такими адаптаціями можуть бути колір шкіри, форма тіла, або видозміни покривів.
Адаптації поведінки — це видозміни поведінкових реакцій організму у відповідь на зміни в оточуючому середовищі. Наприклад, це можуть бути умовні або безумовні рефлекси.
Фізіологічні адаптації — це системи всередині організму, що дозволяють виконувати деякі біохімічні або фізіологічні процеси — секрецію отрути, підтримання температури тіла, нейтралізацію токсинів при травленні і т. ін.
Підвиди
Маладаптація
Можливою є ситуація, коли деяка перевага, що її надає адаптація, з часом зменшується, аж до стану, коли минула адаптація стає шкідливою для виживання виду. Таке явище відомо під назвою «маладаптація», і може зустрічатись серед рослин, тварин або людей у таких областях як біологічні процеси, психологія, та безумовні рефлекси.
Акліматизація
Існує велика різниця між адаптацією та зовнішньо схожою на неї акліматизацією. Адаптація виникає та стабілізується протягом поколінь, що змінюють одне одного; акліматизація ж відбувається на проміжку часу всередині життєвого циклу однієї особини, і звичайно пов'язана з набагато менш критичними впливами оточуючого середовища. І включає в себе адаптацію до декількох чинників (впливів навколишнього середовища), які діють на організм одночасно.
Аклімація
Існує також поняття, аклімація, яка на відміну від акліматизації характеризує стан адаптації (пристосування) організму до одного чинника, наприклад температури, вологості.
Наслідки
Організми, що не можуть адаптуватись до навколишнього середовища, покидають його або вимирають. Термін «вимирання» в контексті адаптації означає, що доля організмів, що гинуть протягом деякого проміжку часу, постійно перевищує долю організмів, які народжуються, і цей проміжок часу достатньо великий для повного вимирання популяції.
Примітки
- ↑ The Oxford Dictionary of Science defines adaptation as «Any change in the structure or functioning of an organism that makes it better suited to its environment».
- ↑ Bowler, P.J. (2003) [1984]. Evolution: the history of an idea (вид. 3rd). University of California Press. с. 10. ISBN 0-520-23693-9.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 березень 2013. Процитовано 21 лютий 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Література
- Адаптація інтродукованих рослин в Україні : [колект.] монографія / [Н. А. Андрух та ін. ; відп. ред. Д. Б. Рахметов] ; НАН України, Нац. ботан. сад ім. М. М. Гришка. — Київ : Фітосоціоцентр, 2017. — 515, [46] с. : рис., табл.
- Адаптація яблуні в Україні / П. В. Кондратенко. — К. : Світ, 2001. — 191 с.: рис. — Бібліогр.: с. 177—190.
