Українці в Киргизстані

Ця стаття є частиною серії статей про народ
Українці
Культура Архітектура Кухня Кіно Література Мода Музика Народне мистецтво Образотворче мистецтво Спорт Театр Танці
Українська діаспора Австралія Австрія Аргентина Африка Бельгія Білорусь Болгарія Боснія і Герцеговина Бразилія Велика Британія Венесуела Колумбія Вірменія Естонія Греція Грузія Ірландія Іспанія Італія Казахстан Канада Киргизстан Китай Латвія Литва Північна Македонія Мексика Молдова Німеччина Нова Зеландія Парагвай Польща Португалія Росія Румунія Сербія Словаччина Словенія США Угорщина Узбекистан Уругвай Фінляндія Франція Хорватія Чехія Чорногорія Швейцарія Швеція Японія
Етнографічні групи Батюки Бойки Волиняни Галичани Гуцули Кубанці Лемки Литвини Наддніпрянці Ополяни Підляшани Пінчуки Подоляни Покутяни Поліщуки Русини Сіверяни Слобожани Харцизи
Релігія Християнство Православ'я Православна церква України УПЦ МП Католицизм РКЦ УГКЦ Протестантизм Іслам Юдаїзм Рідновірство Атеїзм
Мови Українська та її діалекти
Інші статті Україна Знамениті українці Історія України Всесвітні форуми українців Голодомори Етнокультурні регіони Розселення Етногенез українців Етноніми українців Українські прізвища Українські меценати Український родовід
Портал «Україна»

Українська діаспора в Киргизстані — друга за чисельністю серед країн Центральної (Середньої) Азії — колишніх республік СРСР. У 1989 р. тут проживало 108,3 тис., а в 1997 р. 71,2 тис. українців. В основному це місто Бішкек (34,3 тис.), Ошська (18,4 тис.) та Іссик-Кульська (7,7 тис.) області. Тільки 34,1 % українців вважали українську мову своєю рідною і ще 5,9 % вільно нею володіли.

Українці почали оселятися на території Киргизстану в другій половині XIX століття одночасно з росіянами, відразу ж після прийняття киргизами підданства Росії наприкінці 1860-х рр. Масове переселення українських селян до Киргизстану починається в другій половині 1890-х рр. Певний час до цього регіону спрямовується основний потік аграрних переселенців із Росії та України. У 1897 р. на території Киргизстану вже нараховувалося 18,6 тис. українців. Перепис 1926 р. зафіксував у Киргизстані 64,1 тис. українців, які становили 6,5 % всього населення тодішньої Киргизької АРСР, а в районах їх проживання — 29 % населення.

Українці, як і росіяни, зосереджувалися переважно в містах — Бішкеку, Токмаку, Караколі, а також у долині річки Чу та Іссик-Кульській улоговині. Тут проживало понад 4/5 всього російського й українського населення. Воно становило 65,2 % міського населення північних районів (основну масу містян на півдні Киргизстану становили узбеки). Фактор індустріалізації збільшив частку українців — у 1939 — 137,3 тис. (9,4 % населення). За браком будь-яких умов для національно-культурного розвитку етнічна ідентичність українців втрачалася. Внаслідок цього частка осіб, які вважають українську мову своєю рідною, неухильно скорочувалась: якщо в 1926 р. вона становила 97,1 %, то в 1959 — вже 49,2 %, у 1989 — 34,1 %.

Протягом 1989—1997 рр. із Киргизстану емігрувало майже півмільйона осіб, головно, слов'янських національностей, а також німців і євреїв. Незважаючи на втрату поважною частиною українців Киргизстану своїх етнічних особливостей, існує зацікавленість у відродженні української етнічної культури й мови. 52,4 % українців висловили бажання, щоб їхні діти вільно володіли українською мовою, 38,2 % хотіти б, щоб у їхньому населеному пункті був український дитячий садочок, 41,2 % схвалюють включення до шкільної програми уроків української мови, літератури, історії, народознавства. Крім того, майже половина опитаних (48,8 %) висловили бажання, щоб їхні діти отримали вищу освіту в Україні.

Урбанізованість і краща професійна підготовка тривалий час забезпечували українцям більш високий рівень оплати праці й матеріальних благ, ніж у місц. нас. 1990 в респ. парламенті було 11 депутатів-українців, а серед депутатів усіх рівнів – 286. Слов'яни в К. становили, попри досить інтенсивні контакти з місц. нас., окрему ізольовану групу. 1998 лише 1 % українців вільно володіли киргиз. мовою.

Українське шкільництво

У 1990-х рр. українські класи існували у середній школі № 48 м. Бішкек. На даний час єдиним україномовним навчальним закладом є недільна школа у селі Петрівка Чуйської області.

Відомі українці

• Сергій Іванович Кузьменко - суддя Сокулукського районного суду Чуйської області, єдиний в Киргизстані суддя-не киргиз. перший заступник голови Ради Українського товариства Киргизької Республіки «Берегиня»;
• Олександр Сенченко – один зі засновників киргизької музично-педагогічної літератури, автор монографії «Пісенна творчість А. Малдибаєва»,
• Валентина Ярош – заслужена артистка Киргизької РСР,
• Володимир Щесюк – головний диригент театру опери і балету ім. А. Малдибаєва.
• Іван Шерстюк –професор, дослідник киргизького народного епосу «Манас»;
• Георгій Хлипенко – професор, дослідник українсько-киргизьких літературних зв’язків, редактор наукових збірників «Українці в Киргизстані» і «Тарас Шевченко в Киргизстані»;
• Ірина Острій – 15-тиразова чемпіонка Киргизії з шахів та її донька Олександра Самаганова – 3-разова чемпіонка з шахів;
• Олена Райська – Заслужений діяч культури, солістка ансамблю «Барвінок»,
• Валерій Босенко – підприємець, власник мережі ресторанів української кухні.

Українські організації в Киргизстані

• Український культурний центр «Берегиня».

Посилання

• https://web.archive.org/web/20080820115228/http://www.uvkr.com.ua/ua/about/uvkr.html