Бартоломеу Діаш

Бартоломеу Діаш
порт. Bartolomeu Dias
Народився	1450-ті Алгарве, Португальське королівство
Помер	29 травня 1500(1500-05-29) Мис Доброї Надії, Південна Африка
Країна	Португальське королівство
Діяльність	мандрівник-дослідник
Галузь	конкістадор
Знання мов	португальська
Брати, сестри	Pêro Diasd і Діогу Діаш
Медіафайли у Вікісховищі

Файл:Dias statue (cropped), Cape Town.jpg

Пам'ятник Діашу в Кейптауні біля самого Мису Доброї Надії

Бартоломе́у Ді́аш (порт. Bartolomeu Dias de Novaes; близько 1450 — пропав безвісти, імовірно, загинув 29 травня 1500) — один з найславетніших португальських мореплавців-першовідкривачів, що покоряв води Атлантики в XV столітті.

У 1486 році в пошуках морського шляху з Європи до Індії Бартоломеу Діаш першим з європейців обігнув Африку з півдня й знайшов мис Доброї Надії, вийшовши у води Індійського океану.

Життєпис і морські походи

Про дитинство і молоді роки Бартоломеу відомо мало. Деякий час вважалося, що Діаш був сином одного з капітанів Генріха Мореплавця, що однак достеменно не відомо. Відомим є факт належності Діаша до дворянства. Звичний додаток до прізвища «де Новаїш» уперше задокументований у 1571 році, коли онук Діаша отримав призначення губернатора Анголи.

У 1474 році майбутній король Португалії Жуан II узяв під свій особистий нагляд португальську торгівлю з Гвінеєю. Король переймався питанням, як да́леко на південь простягається африканське узбережжя. Саме з метою визначити цей окрай споряджаються кораблі декількох капітанів, з числа яких найдалі пощастило просунутись Діогу Кану, що встановив пам'ятний знак з королівською печаткою на території сучасної Анголи.

Після того, як Кан пропав безвісти під час чергової експедиції, король доручив Діашу обійняти його місце і вирушити на пошуки «пресвітера Йоанна», який за чутками проповідував десь у глибинах Африки. Експедиція Діаша мала у своєму складі три кораблі, одним з яких командував його брат. Під проводом Діаша були найкращі мореплавці, що плавали під орудою ще Кана і краще за інших знали прибережні води.

Якщо прийняти на віру свідчення Колумба, Діаш відплив із Португалії в серпні 1487 року, а 4 грудня вже дістався південніше за межу, яку подолав Діогу Кан і врешті наприкінці грудня кинув якір у затоці св. Стефана (зараз відома як бухта Єлизавети) на півдні сучасної Намібії. Головним керманичем експедиції був інший португальський мандрівник Перу ді Аленкер. Після 6 січня 1488 року у водах затоки завирували бурі, які змусили Діаша вийти у відкрите море. За декілька діб капітан спробував повернутися до затоки, але землі не було видно. Морські блукання корабля Діаша тривали до 3 лютого 1488 року, коли, повернувши в північний бік, португальцям відкрився південний берег Африки трохи на схід від мису Доброї Надії.

Висадившись на берег, Діаш виявив на суходолі поселення готтентотів і, оскільки того дня був саме день св. Власія, назвав бухту іменем цього святого. Ні капітан, ні хто-небудь з його супроводу, в тому числі і негри-провідники з Гвінеї і Анголи не спромоглися порозумітися з тубільцями, які спершу відступили, а потім зробили спробу напасти на табір європейців. Діаш хотів плисти далі на схід, однак коли доплив до затоки Алгоа (поблизу сучасного міста Порт-Елізабет) усі офіцери, що знаходились під його орудою, висловились за повернення до Європи.

Крайньою межею просування Діаша на схід стало гирло річки Великої риби (Great Fish River), де в 1938 році було виявлено встановлений ним пам'ятний знак. Він повернув назад, переконаний, що завдання експедиції виконано, і що за потреби, обігнувши південний край Африки, можна морем дістатися Індії. На його думку, залишалось тільки віднайти цей південний край.

У травні 1488 року Бартоломеу Діаш висадився якраз на цьому омріяному мисі й, як прийнято вважати, нарік його мисом Штормів на згадку про шторм, за замалим не перервав його подорожі. У подальшому король, що покладав на щойно відкритий Діашем морський шлях до Азії великі сподівання, перейменував його на мис Доброї Надії.

Діаш повернувся до Європи в грудні 1488, і, ймовірно, отримав вказівку тримати свої відкриття в таємниці. Свідчень про обставини прийому Діаша при королівському дворі не збереглося. Король чекав на відомості про пресвітера Йоанна, до якого суходолом виправили Перо да Ковільяна, і тому деякий час гаяв з фінансуванням нових морських мандрівок. Тільки після смерті Жуана II, через 9 років після повернення Діаша, португальці нарешті спорядили експедицію до Індії. На чолі цієї експедиції став Васко да Гама, а Діаш супроводжував його до Золотого берега (Гвінея).

Коли да Гама повернувся і підтвердив правоту здогадок Діаша, в Індію було організовано потужніший флот на чолі з Педру Кабралом. У цій подорожі Діаш командував одним із кораблів. Він брав участь у відкритті Бразилії, однак під час переходу в бік Африки розігралась буря і його судно було назавжди втрачено. Таким чином, він загинув у тих самих водах, що принесли йому славу.

Син та онук Бартоломеу Діаша управляли від імені короля Анголою; останній заснував там перше європейське місто Південної Африки — Луанду (зараз столиця Анголи).

Див. також

• Діогу Діаш