Дорошкевич Олександр Костянтинович

Дорошкевич Олександр Костянтинович (* 15 (3) вересня 1889(18890903), Бронниці нині Московська область — † 1 квітня 1946, Київ) — український літературознавець і літературний критик доби Розстріляного відродження. Також педагог, автор підручників з історії української літератури. Очільник відділу середньої школи департаменту вищої та середньої освіти Міністерстві народної освіти у 1918 році, співробітник ВУАН.

Керівник київської філії Інституту Т. Шевченка. Учень і співробітник академіка Єфремова.

Жертва сталінського терору.

Біографія

Дотримуючись спочатку настанов неонародницької школи, О. Дорошкевич став згодом на позиції соціологічної школи у літературознавстві, намагаючись застосувати соціологічний метод у своїх працях і погодити його з вимогами наукового досліду. Був автором широко вживаних і багато разів перевидаваних підручників з історії української літератури, серед них «Хрестоматія з історії української літератури» (т. І., вип. 1, К., 1918, друге вид. 1920), Хрестоматія «20—40-ві роки в українській літературі» (І — 1922, ІІ — 1924), «Українська література» (1-е вид.: К., 1922, 2-е — 1927, 3-е — 1928), дозволений Наркомосвітою УССР до вжитку по робітничих факультетах, курсах та профшколах «Підручник історії української літератури» (1-5 вид. — 1924–1930). Був також автором праць і статей про методику навчання літературі у школі, між ними «Українська література в школі» (К, 1921), редактором низки нових видань творів українських письменників, в тому числі 3-томового видання творів Т. Шевченка (ЛІМ, Х., 1933), якого текст був упорядкований за принципами, викладеними О. Дорошкевичем у статті «Принципи організацій тексту Шевченкової поезії» (Ж.. і Р.,1932, кн. VI-VII) і яке до видання було сконфісковане совєтською владою. За його редакцією і з його статтями вийшли видання творів Карпенка-Карого (К., 1925), І. Тобілевича (1926), І. Франка (1926), В. Самійленка (1926), Марка Вовчка (1928), Квітки, Куліша, Кобилянської та інших.

Сталінський терор

28 листопада 1929 р. О. Дорошкевич був обраний головою зборів колективу ВУАН, скликаних з приводу викриття СВУ, і виступав на цих зборах із засудженням цієї «антирадянської контрреволюційної організації». Але ні все те, ні наполегливе застосування ним соціологічного методу в літературознавстві, ні статті про тісні взаємини української з російською літературою, ні навіть виступи проти Єфремова і СВУ, не врятували професора О. Дорошкевича перед репресіями. В розмовах з друзями визнавав у 1932 році створену в науці внаслідок втручання партії ситуацію нестерпною і задумував навіть покидати працю в Інституті Шевченка. 3годом опинився в ролі цькованого і в середині 30-х pp. був висланий з України на Урал, для праці в одному з Педагогічних інститугів. Повернувся на Україну щойно в останні роки життя і працював ще трохи в Інституті літератури ім. Шевченка, не беручи вже активної участі в його публікацях, таких, як «Наукові записки» і «Радянське літературознавство». Помер 1946 року.

Основний творчий доробок

Важливіші літературознавчі праці і статті Олександра Дорошкевича:

• Статті в книзі «Іван Котляревський — „Енеїда“», К., 1919
  • «Іван Котляревський»
  • «Місце твору Котляревського серед інших „Енеїд“»
  • «Українська література XVIII ст. та „Енеїда“ Котляревського»
• «Природа в поезії Шевченка» (Шевч. Збірник, К., 1921)
• «Леся Українка»(«Глобус», 1923, № 1)
• «Ідеологічні постаті в українській .літературі після Шевченка» (Ч. Ш., 1923, чч. 4-5 і 6)
• «Критичні замітки про „Преніе Панагіота съ Азимитомъ“» (ЗІФВ, ІІ-ІІІ, 1923)
• «Шевченко — деякі проблеми з шевченкознавства» (Рад. Освіта, 1923, Ч. 3—4)
• «Шевченко в соціалістичному оточенні» (Шевч. з6., І, 1924)
• «З Кулішевого архіву» (Укр., 1924, кн. 4)
• «Шевченеко і петрашевці в 40 рр.» (Шевченко та його доба, з6. ІІ, 1926)
• Нові матеріали про Щоголева (Ж. і Р., 1926, кн. IV)
• «Драгоманов в українській критиці» (Ж. і Р., 1926, кн. ІІ-ІІІ)
• «Куліш на засланні» і «Куліш героєм роману» (у з6. «Пантелеймон Куліш», К., 1927)
• «Куліш і Милорадовичівна» (К, 1927)
• «До питання про вплив Герцена на Шевченка» (з6. Шевченко, І., К, 1928)
• «Листи М. П. Драгоманова до О. М. Пипіна» («За сто літ», кн. ІІІ, 1928)
• «Чернишевський та український літературногромадський рух» (Вісті ВУАН, І928, № 1-3)
• «Етюди з Шевченкознанства» (Х., 1930)
• «Максим Горький та українська література» (Ж. і. Р., 1932, кн. 10).
• «Українська проза Марка Вовчка» (Докторська дисертація, Київ: Видавництво Академії Наук УРСР, 1946)

Був також редактором збірника статей «Коцюбинський», Т. І (Х.-К., 1931).

Брав участь в літературній дискусії 1925–1928 pp. — проти Хвильового й Зерова, з'ясовуючи свої погляди у статті «Ще слово про Європу» (Ж.. і Р., 1925, кн. V1-VII).

Джерела

• Г.О. Бандура. Дорошкевич (псевдонім – С.Дорош) Олександр Костянтинович - Енциклопедія Київського національного університету імені Тараса Шевченка
• Купріянов І. Т. Дорошкевич Олександр Костянтинович Українська літературна енциклопедія : у 3 т. / відп. ред. І. О. Дзеверін. — К. : Головна редакція УРЕ, 1990. — Т. 2 : Д—К. — 576 с. — ISBN 5-88500-014-X.

Посилання

• Київська вчена корпорація: Будинок вчених, його члени й гості