Зарічани
| село Зарічани | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Рада | Зарічанська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA18040490050045387 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1650 |
| Населення | 2216 |
| Площа | 1,93 км² |
| Густота населення | 1148,19 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12440 |
| Телефонний код | +380 412 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°13′48″ пн. ш. 28°39′0″ сх. д. / 50.23000° пн. ш. 28.65000° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
212 м |
| Водойми | р. Тетерів |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 12440, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Зарічани, пров. Шкільний, 8, тел. 24-48-69 |
| Карта | |
  Зарічани | |
 Зарічани | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Заріча́ни (з 1946 р., стара назва Псища) — село в Україні, в Житомирському районі Житомирської області.
Населення — 2216 осіб.
Географія
Знаходиться на правому березі річки Тетерів навпроти центральної частини міста Житомир.
Історія
Люди в околицях села жили з часів палеоліту та неоліту. Поруч з селом знаходяться поселенння доби палеоліту, неоліту, ряд поселень І тис. до н. е., VIII—IX н. е. та ряд поселень ХІІ-ХІІІ ст.
Вперше згадується 24 грудня 1649 року в «Актовій книзі Житомирського гродського уряду» як Псисчов. До Другої світової війни — Псище.
Місцевість на правому березі річки Тетерів в районі Зарічан була заселена ще у давні часи. Зарічанська група курганів доби раннього залізного віку відносить до ранньо-скіфського часу і датується VII — поч. VI ст. до н. е. Три кургани групи дослідив у 1893 році житомирський археолог Сергій Гамченко.
Кургани знаходились приблизно на правому березі річки Гуйва, в районі бази відпочинку заводу хімволокна.
До нашого часу кургани не збереглися. Власне поселення Зарічани відоме як Псище з XVII ст. Через Псище з міста проходив давній Чорний чумацький шлях. Назва поселення, очевидно, походить від давнього промислу його жителів — тут утримувались псарні, в яких вирощували та тренували собак для полювання на бобрів та лісове полювання на феодальному Ловчому путі.
На початку ХІХ століття в Псищах з’являється церква Святого Миколая.
Станом на 1906 рік в селищі Псища Левківської волості Житомирського повіту налічувалось 111 дворів, в яких проживало 639 чоловік,[1] на 1913 рік - вже 645.
У селі було одно-класне училище, церква, водяний млин Огріновича та завод Томасевича Василя Гавриловича. [2]
Сучасна назва (з 7 червня 1946 року) — Зарічани.
Голодомор
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933.
Друга світова війна
При в’їзді до села розташовано невеличке кладовище німецьких воїнів, загиблих у роки війни, з округи Геґевальд (нім. - "Hegewald" - «Заповідний ліс»), оскільки неподалік розміщувалася ставка Генріха Гіммлера.
Постаті
Андрющенко Володимир Кузьмович — Герой Радянського Союзу, командир 44-го стрілецького полку 42-ї стрілецької дивізії 49-ї армії Другого Білоруського фронту.
Галерея
Посилання
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |