Собаче мило лікарське: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
м правопис |
→Ботанічна характеристика: жирний шрифт не треба |
||
Рядок 29: | Рядок 29: | ||
[[Багаторічники|Багаторічна]] [[трав'яниста рослина]] (30—60 см заввишки) з розгалуженим повзучим [[кореневище]]м. |
[[Багаторічники|Багаторічна]] [[трав'яниста рослина]] (30—60 см заввишки) з розгалуженим повзучим [[кореневище]]м. |
||
[[Стебло]] пряме, вгорі трохи розгалужене, гладеньке або трохи шорстке. |
|||
[[Листок|Листки]] (5—10 см завдовжки, 2—4 см завширшки) супротивні, видовжені або еліптичні, цілокраї, по краю гострошорсткуваті, з трьома жилками, звужені при основі в короткий [[черешок]]. |
|||
[[Квітка|Квітки]] великі, правильні, згруповані по 3—7 в кінцевих щіткоподібних [[суцвіття]]х на головному стеблі та гілках. [[Чашечка]] зрослолиста, циліндрична, часто червонувата, короткоопушена, з п'ятьма трикутними зубцями. [[Пелюстка|Пелюсток]] п'ять. Вони білі або рожеві, з довгими лінійними нігтиками і цілісним або виїмчастим відгином. [[Тичинка|Тичинок]] десять, [[маточка]] одна, [[стовпчик]]ів два, [[зав'язь]] верхня. |
|||
[[Плід]] — довгаста яйцеподібна [[коробочка (плід)|коробочка]] з чотирма зубцями на верхівці. [[Насіння]] численне, ниркоподібне, дрібногорбочкувате. |
|||
Росте мильнянка серед [[чагарник]]ів, на галявинах, [[узлісся]]х, у [[хвойний ліс|хвойних]] і [[мішаний ліс|мішаних лісах]]. Світлолюбна рослина. Цвіте у [[червень|червні]] — [[жовтень|жовтні]]. |
Росте мильнянка серед [[чагарник]]ів, на галявинах, [[узлісся]]х, у [[хвойний ліс|хвойних]] і [[мішаний ліс|мішаних лісах]]. Світлолюбна рослина. Цвіте у [[червень|червні]] — [[жовтень|жовтні]]. |
Версія за 09:48, 17 березня 2018
Мильнянка лікарська | ||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
Saponaria officinalis L., 1753 | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Мильня́нка лі́карська (Saponaria officinalis L) Місцеві назва — собаче мило, дике мило, мильний корінь тощо. 3 родини гвоздикових — Caryophyllaceae.
Ботанічна характеристика
Багаторічна трав'яниста рослина (30—60 см заввишки) з розгалуженим повзучим кореневищем.
Стебло пряме, вгорі трохи розгалужене, гладеньке або трохи шорстке.
Листки (5—10 см завдовжки, 2—4 см завширшки) супротивні, видовжені або еліптичні, цілокраї, по краю гострошорсткуваті, з трьома жилками, звужені при основі в короткий черешок.
Квітки великі, правильні, згруповані по 3—7 в кінцевих щіткоподібних суцвіттях на головному стеблі та гілках. Чашечка зрослолиста, циліндрична, часто червонувата, короткоопушена, з п'ятьма трикутними зубцями. Пелюсток п'ять. Вони білі або рожеві, з довгими лінійними нігтиками і цілісним або виїмчастим відгином. Тичинок десять, маточка одна, стовпчиків два, зав'язь верхня.
Плід — довгаста яйцеподібна коробочка з чотирма зубцями на верхівці. Насіння численне, ниркоподібне, дрібногорбочкувате.
Росте мильнянка серед чагарників, на галявинах, узліссях, у хвойних і мішаних лісах. Світлолюбна рослина. Цвіте у червні — жовтні.
Поширена мильнянка майже по всій Україні. Заготівля можлива у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Черкаській, Полтавській, Сумській, Харківській областях. Запаси сировини невеликі.
Практичне використання
Харчова, лікарська, фарбувальна, декоративна рослина.
У харчовій промисловості застосовуються корені з кореневищами рослини: в кондитерському виробництві для приготування халви і кремів (надають блиск, відбілюють і емульсують нерозчинні речовини), у хлібопекарській справі, при виробництві шипучих вин і пива. Завдяки наявності глюкозиду сапоніну корені використовують також, для виробництва сурогатів мила, яке застосовують для відбілювання і миття шовку, вовни і тканин, які не можна мити звичайними лужними милами.
У науковій медицині зрідка застосовують кореневища з коренями мильнянка — Hadix Saponariae rubra — як відхаркувальний засіб при захворюванні дихальних шляхів.
У народній медицині корені мильнянки застосовують як сечогінний, потогінний, проносний, відхаркувальний і поліпшуючий обмін речовин засіб, при хворобах печінки, нирок, селезінки, при золотусі. Зовнішньо корінь мильнянки застосовують при зубному болю, ангіні, нежиті, у вигляді мазі або примочок — при лишаях, екземах і фурункулах. У суміші з коренями бузини та іншими травами мильнянку використовують при лікуванні венеричних хвороб.
У гомеопатії використовують відвари висушених коренів, а у ветеринарії — при лікуванні хвороб кишковошлункового тракту і як глистогінний та блювотний засіб.
У фарбувальній промисловості корені мильнянки використовують для фарбування шовку і шерсті, у парфумерії — для виробництва шампунів.
Мильнянка лікарська — декоративна рослина, має махрові форми, рекомендується для змішаних суцільних насаджень на клумбах і для букетів.
Збирання, переробка та зберігання
Заготовляють корені з кореневищами. Рано навесні або восени їх викопують лопатами, струшують землю, обрізують ножами надземні частини і миють у холодній воді. Сушать на відкритому повітрі, на горищах під залізним дахом, розкладаючи тонким шаром на папері чи тканині. Вихід сухої сировини 30—32 %. Сировину пакують у тюки вагою по 100 кг, зберігають у сухих, прохолодних приміщеннях.
Див. також
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
Джерела
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.