Пій XII

Преподобний Пій ХІІ (Pius PP. XII)
Папа Римський
2 березня 1939 — 9 жовтня 1958
Девіз:	Opus iustitiae pax
Попередник:	Пій ХІ
Наступник:	Іоанн ХХІІІ
Ім'я при народженні:	італ. Eugenio Maria Giuseppe Giovanni Pacelli
Дата народження:	2 березня 1876(1876-03-02)[…]
Місце народження:	Рим, Італія[…]
Дата смерті:	9 жовтня 1958(1958-10-09)[…] (82 роки)
Місце смерті:	Кастель-Гандольфо, Провінція Рим, Лаціо, Італія[…]
Поховання:	Гроти Ватикану
Громадянство:	Італія і Королівство Італія
Релігія:	католицька церква
Освіта:	L.G.S Ennio Quirino Viscontid, Папський Григоріанський університет (1895), Римський університет ла Сапієнца (1896) і Pontifical Roman Seminaryd (1901)
Рід:	Pacelli Familyd
Батько:	Filippo Pacellid
Інтронізація:	12 березня 1939
У миру:	Еудженіо Марія Джузеппе Джованні Пачеллі
Нагороди:	Кавалер ордена Святого Григорія Великого
Медіафайли у Вікісховищі

Пій XII (світське ім'я — Еудженіо Пачеллі; 2 березня 1876, Рим — 9 жовтня 1958) — Папа Римський (2 березня 1939 — 9 жовтня 1958). Очолював Римо-католицьку церкву під час Другої світової війни. 1 листопада 1950 року в апостольській конституції «Munificentissimus Deus» проголосив догмат про Внебовзяття (тілесне вознесіння на небо) Діви Марії.

Нунцій, кардинал, державний секретар

Пачеллі походив зі шляхетної родини — він був онуком засновника ватиканської газети «L'Osservatore Romano» Маркантоніо Пачеллі, племінником фінансового радника Льва XIII Ернесто Пачеллі й сином начальника ватиканських юристів Філіпо Пачеллі. У квітні 1899 року Пачеллі став священиком.

З 1901 року служив у ватиканському Державному секретаріаті. У 1917–1920 роках — папський нунцій у Баварії, у червні 1920–1929  роках — у Німеччині. З 16 грудня 1929 року — кардинал.

У листі кардиналу П'єтро Гаспаррі від 14 листопада 1923 Пачеллі написав, що націонал-соціалістичний рух є антикатолицьким й несе в собі антисемітизм. У 1930–1939 роках Державний секретар Ватикану. 3 червня 1933 року в документі «лат. Dilectissima nobis» Пачеллі підкреслив космополітизм у зовнішній політиці, проте у серпні відносно нацистської політики написав британському представництву при Святому Престолі про страти євреїв і про царство терору, якому підкорявся цілий народ. У 1930-1940-их роках Пачеллі уклав конкордати з Латвією, Баварією, Польщею, Румунією, Литвою, Пруссією, Баденом, Австрією, Німеччиною, Югославією та Португалією, а також здійснив низку дипломатичних візитів, в тому числі до США 1936 року, а в березня 1942 установив дипломатичні відносини з Японією.

Папа

Став першим Папою, обраним з державних секретарів, починаючи з Климента IX у 1667 році.

У 1949 році наклав анафему на комуністичних лідерів Чехословаччини.

Під час свого понтифікату Пій XII канонізував 34 особи, в тому числі Пія X, беатифікував — 41.

У 1946 році Конгрегація священної канцелярії, очолювана Пієм XII, опублікувала декрет зі засудженням комуністичної ідеології як ідеології тоталітаризму. У час святкування 350-річчя Берестейської унії 1596 видав енцикліку з протестом проти переслідувань УГКЦ в СРСР. Пій XII цікавився долею вояків дивізії «Галичина», врятував їх від примусової репатріації до Радянського Союзу. За Пія XII було створено Українську греко-католицьку митрополію в Канаді — Вінніпезька (1956, митр. М. Германюк) і у США — Філадельфійська (1958, митр. К. Богочевський) та у Великій Британії (1957), Австралії (1958) — екзархати.

Помер 9 жовтня 1958 року від серцевого нападу.

Історичне значення понтифікату

Зробив значний внесок у розвиток католицького соціального вчення. Із закінченням понтифікату Пія XII завершилась так звана «Доба Піїв».

Оцінки

Пія XII називали «Папою Марії» — за його величезну прихильність Матері Божій, що проявилася в проголошеному ним догматі щодо її Успіння і Внебовзяття.

Булли та енцикліки

Основні енцикліки:

• «Mystici corporis», 29 червня 1943 — про Церкву як єдине містичне тіло Христове;
• «Communium interpretes doloraum», 15 квітня 1945 — про заклик до молитви за мир;
• «Fulgens Radiatur», 21 березня 1947 — про святого Бенедикта;
• «Mediator Dei», 20 листопада 1947 — про літургію;
• «Auspicia quaedam», 1 травня 1948 — про молитви за мир і вирішення палестинського конфлікту;
• «In multiplicibus curis», 24 жовтня 1948 — про молитви за мир у Палестині;
• «Redemptoris nostri cruciatus», 15 квітня 1949 — про місця паломництва в Палестині;
• «Anni sacri», 12 березня 1950 — про програму протидії атеїстичній пропаганді в світі;
• «Humani generis», 12 серпня 1950 — про деякі аспекти католицької доктрини;
• «Ingruentium malorum», 15 вересня 1951 — про розарії;
• «Fulgens corona», 8 вересня 1953 — про оголошення сторічного ювілею догмату про Непорочне зачаття роком Марії;
• «Ad caeli Reginam», 11 жовтня 1954 — про оголошення небесного царювання Марії;
• «Datis Nuperrime», 5 листопада 1956 — про засудження трагічних подій в Угорщині та застосування сили.

Беатифікаційний процес

Пій XII коронує ікону Salus Populi Romani

8 травня 2007 року Конгрегація з канонізації святих прийняла Досьє героїчних чеснот Пія XII. 19 грудня 2009 року папа Бенедикт XVI ухвалив досьє та надав Пію XII титулування «Преподобний» (лат. venerabilis). За цим мав іти розгляд чудес, що стались за молитвами до покійного папи й доручення його до блаженних — тобто, власне беатифікація.

19 жовтня 2008 року Ватикан офіційно підтвердив намір канонізувати папу римського Пія XII, незважаючи на опір з боку Ізраїлю.

Деякі ізраїльські організації звинувачують Пія XII в тому, що він не висловлювався проти геноциду євреїв за часів Другої світової війни.

У національному меморіалі голокосту «Яд ва-Шем» виставлено фото Пія XII, підпис до якого каже:

Папа, обраний 1939 року, відклав убік послання проти антисемітизму та расизму, підготоване його попередником. Навіть коли доповіді про винищення євреїв сягнули Ватикану, він не протестував проти цього письмово чи усно. 1942 року він не долучився до засудження союзників у зв'язку з убивством євреїв. Пій XII не втрутився, коли євреїв було депортовано з Рима в Освенцим.

Раніше отець Петер Гумпель (Peter Gumpel), який очолював комісію з канонізації Пія XII, заявляв, що текст підпису до фото фальсифікує історію. На його думку, допоки це фото не буде прибрано з музею, папа римський Бенедикт XVI не зможе здійснити візит на Святу землю.

Однак, офіційний Ватикан відсторонився від цих висловлювань, заявивши, що підпис до фото не може впливати на рішення Бенедикта XVI відвідати Єрусалим. Представник міністра закордонних справ Ізраїлю також підтвердив, що запрошення папи римського на Святу землю є чинним.

Ватикан наполягає на тому, що папа Пій XII докладав усіх зусиль, щоб урятувати якомога більше євреїв під час війни, однак використав для цього засоби дипломатії, оскільки більш відкрите втручання лідера католиків могло тільки погіршити ситуацію.

Також Ватикан нагадує, що Пій XII віддав розпорядження католицьким церквам надавати притулок євреям, а представники Ватикану в інших країнах допомогли багатьом євреям уникнути концтаборів, видавши їм фальшиві паспорти. На месі, присвяченій 50-річчю з дня смерті суперечливого понтифіка, Бенедикт XVI заявив, що папа Пій XII «потай і тихо» робив усе можливе під час війни, щоб уникнути гіршого та врятувати життя якомога більшій кількості євреїв.

У травні 2009 року папа Бенедикт XVI відвідав меморіальний комплекс «Яд ва-Шем», щоб вшанувати пам'ять жертв Голокосту, але до самого музею не пішов. Раніше повідомлялось, що понтифік відмовився відвідати музей на знак протесту проти критики дій папи Пія XII.

Нагороди

• Кавалер Вищого ордена Святого Благовіщення
• Кавалер Великого хреста ордена Святих Маврикія та Лазаря

Вшанування пам'яті

У мистецтві

• Папа Гітлера — книга Джона Корнвелла
• Червоне та чорне — фільм 1983 року, в якому роль Пія XII виконав сер Джон Гілгуд

Посилання

• Pastor Angelicus. Пій XII папа римський (рос.)
• Стаття про Пія XII на сайті Ратцінгер-Інформ (рос.)
• Сторінка Пія XII на сайті Святого Престолу (італ.)
• Майкл Новак. Пій XII як цап відбувайло (рос.)
• Олександра Смирнова. Пій XII і фашизм (рос.)
• Eugenio Pacelli (1917—1929) (нім.)

Література

• Sr. Margherita Marchione. Pope Pius XII: Architect for Peace (англ.)
• Leonardo Ciampa. Pope Pius XII: A Dialogue. AuthorHouse, 2007. ISBN 1-4259-7766-9 (англ.)