Перекотиполе

Перекотипо́ле — загальна назва багатьох видів степових і пустельних трав'янистих рослин, що утворюють після відмирання круглі жмути, які качаються по вітру, розсіюючи насіння. Початок таким утворенням кладуть рослини, що розвивають галузисте, але тонке стебло з розчепіреним гіллям. Восени стебло відмирає та висихає, обламується біля кореня (чи виривається разом з корінням) і переноситься вітром по відкритих просторах. Шляхом стебло захоплює соломинки, гілочки інших чіпких рослин і нарешті скочується в досить велику груду.

Рослини, що утворюють перекотиполе

• Однодольні — Спаржа лікарська (Asparagus officinalis);
• Дводольні:
  • Родина Капустяні — Сухоребрик високий (Sisymbrium altissimum L. = Sinapis sinaipistrum Crantz);
  • Родина Гвоздикові — Лещиця волотиста (Gypsophila paniculata L.);
  • Родина Лободові — Устели-поле піскове (Ceratocarpus arenarius), Salsola kali, Кумарчик пісковий (Agriophyllum arenarium);
  • Родина Зонтичні — Cachrys odontalgica Pall., Миколайчики плоскі (Eryngium planum), Миколайчики польові (Eryngium campestre), Різак (Falcaria Bernh.);
  • Родина Плюмбагові — види роду Кермек (Limonium) і Гоніолімон (Goniolimon), у тому числі Кермек Гмеліна;
  • Родина Глухокропивові — Котяча м'ята дрібноквіткова (Nepeta parviflora M.Bieb.), Чистець візантійський (Stachys byzantina K.Koch), Phlomis herba-venti L.;
  • Родина Айстрові — Відкасник звичайний (Carlina vulgaris L.), Волошка розлога (Centaurea diffusa Lam.), Волошка овеча (Centaurea ovina Pall.).

Символізм

У переносному значенні «перекотиполе» — «бурлака», «бродяга», той, хто постійно переходить, переїздить з місця на місце або не має визначеного місця у житті. Таке ж переносне значення має і англійська назва цих рослин — tumbleweed. В американській народній музиці й музиці стилю кантрі подібне позначення бурлаки трапляється поряд з rolling stone («котний камінь») і hit the road («бий-шлях»).

Символіку перекотиполя використав Т. Г. Шевченко у поезії «Ми восени таки похожі…» — як образ свого життя в чужій землі:

По долині, по роздоллі Із степу перекотиполе Рудим ягняточком біжить, До річечки собі напитись. А річечка його взяла Та в Дніпр широкий понесла, А Дніпр у море, на край світа Билину море покотило Та й кинуло на чужині...