Перейти до вмісту

Галан Ярослав Олександрович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Moredajn (обговорення | внесок)
6239 редагувань
 
(Не показані 45 проміжних версій 20 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{переписати|дата=квітень 2020}}
{{Otheruses|Галан}}
{{Otheruses|Галан}}
{{Письменник
{{Письменник
Рядок 22: Рядок 21:
|Magnum opus =
|Magnum opus =
|Премії = {{Сталінська премія|1952, посмертно}}
|Премії = {{Сталінська премія|1952, посмертно}}
|Нагороди = {{Орден Знак Пошани}} {{Орден Знак Пошани}} {{Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»}}
|Нагороди = {{Орден Знак Пошани}} {{Орден Знак Пошани}} {{медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 2 ступеня}} {{Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»}}
|Lib =
|Lib =
|Сайт =
|Сайт =
Рядок 29: Рядок 28:
|alma mater =
|alma mater =
}}
}}
'''Яросла́в Олекса́ндрович Гала́н''' ([[27 липня]] [[1902]], [[Динів (Польща)|Динів]] — [[24 жовтня]] [[1949]], [[Львів]]) — український та польський письменник, журналіст та педагог. Свої твори писав [[українська мова|українською]] та [[польська мова|польською]] мовами. Був членом [[Комуністична партія Західної України|Комуністичної партії Західної України]] (від 1924 до 1938 року) та [[Комуністична партія Радянського Союзу|Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків)]] (з 1939 року й до своєї смерті) та користувався підтримкою [[Радянська влада в Україні|радянської влади]]: його книги видавали стотисячними накладами в українських видавництвах, а твори включали до шкільної програми.
'''Яросла́в Олекса́ндрович Гала́н''' ([[27 липня]] [[1902]], [[Динів (Польща)|Динів]] — [[24 жовтня]] [[1949]], [[Львів]]) — український та польський письменник, [[Радянська пропаганда|радянський пропагандист]], журналіст і педагог. Писав [[українська мова|українською]] та [[польська мова|польською]] мовами.


Член [[Комуністична партія Західної України|Комуністичної партії Західної України]] (1924—1938 рр.) та [[Комуністична партія Радянського Союзу|Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків)]] (з 1939 року й до своєї смерті). Користувався підтримкою радянської влади: його книги видавали стотисячними накладами в українських видавництвах, а твори включали до шкільної програми.
⚫
== Політичні погляди ==
Галан мав виражені антиукраїнські та антикатолицькі погляди. Під час [[Друга Світова війна|Другої Світової війни]] та опісля він засуджував ідеї української державності, називав [[Українська революція|українську революцію]]&nbsp;— «жовтоблакитним маріонетковим балаганом штибу 1918 року», критикував [[Українська греко-католицька церква|Українську Греко-Католицьку Церкву]] та борців за українську незалежність — [[Організація українських націоналістів|ОУН]] та [[Українська повстанська армія|УПА]]. З 2014 року входить до списку осіб, які підлягають декомунізації<ref>{{Cite web|url=http://www.memory.gov.ua/publication/spisok-osib-yaki-pidpadayut-pid-zakon-pro-dekomunizatsiyu|title=Список осіб, які підпадають під закон про декомунізацію {{!}} Офіційний вебсайт УІНП|website=www.memory.gov.ua|accessdate=2019-01-19}}</ref>.


== Життєпис ==
== Життєпис ==


=== Ранні роки ===
=== Ранні роки ===
Ярослав Аквілій Галан народився [[27 липня]] [[1902]] року в селі [[Динів (Польща)|Динів]] (тепер [[Підкарпатське воєводство|Підкарпатського воєводства]] Польщі) у греко-католицькій родині<ref name="ЗВ 160">Звідомлення Виділу «Кружка Родичів» при Державній Ґімназії з українською мовою навчання в Перемишлі за шкільний рік 1935—1936&nbsp;— 2-ге вид.&nbsp;— Кліфтон, 1976.&nbsp;— С. 160.</ref> поштового службовця. У родині панували [[Москвофільство|москвофільські]] настрої. Його батько з хлібом-сіллю зустрічав 1915 року у Львові російські війська та [[Галицько-Буковинське генерал-губернаторство|російську владу]]<ref>[http://www.pravda.com.ua/articles/2010/03/9/4844346/ З ким і навіщо співпрацювали Бандера і Шухевич?]</ref>.
Ярослав Галан народився [[27 липня]] [[1902]] року в селі [[Динів (Польща)|Динів]] (тепер [[Підкарпатське воєводство|Підкарпатського воєводства]] Польщі) у греко-католицькій родині<ref name="ЗВ 160">Звідомлення Виділу «Кружка Родичів» при Державній Ґімназії з українською мовою навчання в Перемишлі за шкільний рік 1935—1936&nbsp;— 2-ге вид.&nbsp;— Кліфтон, 1976.&nbsp;— С. 160.</ref> поштового службовця. У родині панували [[Москвофільство|москвофільські]] настрої. Його батько з хлібом-сіллю зустрічав 1915 року у Львові російські війська та [[Галицько-Буковинське генерал-губернаторство|російську владу]]<ref>{{Cite web |url=http://www.pravda.com.ua/articles/2010/03/9/4844346/ |title=З ким і навіщо співпрацювали Бандера і Шухевич? |accessdate=7 серпня 2015 |archive-date=24 вересня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150924102907/http://www.pravda.com.ua/articles/2010/03/9/4844346/ }}</ref>.


Під час відступу російських військ мати Ярослава Галана евакуювалася разом з дітьми: спершу до [[Львів|Львова]], а згодом&nbsp;— до [[Ростов-на-Дону|Ростова-на-Дону]]. Там він три роки навчався в російській гімназії, якраз у період [[Громадянська війна в Росії|Громадянської війни]]. У цей період ознайомився з агітацією [[Ленін Володимир Ілліч|Леніна]], з творчістю низки російських письменників. Пізніше ті події, свідком яких він був, лягли в основу його оповідання «У дні незабутні». Після взяття польськими військами, під час [[Польсько-українська війна (1918—1919)|польсько-української війни]], Перемишля під свій контроль, Галани повернулися в Галичину.<ref>[http://www.komunist.com.ua/article/8/12124_u.htm?searchterm=%F1%EC%EE%EB%E8%F7 Нескорений Ярослав Галан]</ref>
Під час відступу російських військ мати Ярослава Галана евакуювалася разом з дітьми: спершу до [[Львів|Львова]], а згодом&nbsp;— до [[Ростов-на-Дону|Ростова-на-Дону]]. Там він три роки навчався в російській гімназії, якраз у період [[Громадянська війна в Росії|Громадянської війни в Росії]]. У цей період ознайомився з агітацією [[Ленін Володимир Ілліч|Леніна]], з творчістю низки російських письменників. Пізніше ті події, свідком яких він був, лягли в основу його оповідання «У дні незабутні». Після окупації Перемишля польськими військами (в ході [[Польсько-українська війна (1918—1919)|польсько-української війни (1918—1919)]], Галани повернулися в Галичину.<ref>{{Cite web |url=http://www.komunist.com.ua/article/8/12124_u.htm?searchterm=%F1%EC%EE%EB%E8%F7 |title=Нескорений Ярослав Галан |accessdate=7 серпня 2015 |archive-date=14 квітня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160414182649/http://www.komunist.com.ua/article/8/12124_u.htm?searchterm=%F1%EC%EE%EB%E8%F7 }}</ref>


=== Політична, літературна та журналістська кар'єра ===
=== Політична, літературна та журналістська кар'єра ===
Рядок 46: Рядок 44:
З 1924&nbsp;— член [[Комуністична партія Польщі|Комуністичної партії Польщі]].
З 1924&nbsp;— член [[Комуністична партія Польщі|Комуністичної партії Польщі]].


Викладав польську словесність в [[Луцька українська гімназія|українській приватній гімназії]] в [[Луцьк]]у. 1929 року позбавлений права на педагогічну роботу в межах тогочасної Польщі як член [[КПЗУ]] й активіст прокомуністичної організації революційних письменників [[Горно (літературна група)|«Горно»]] у Львові.
Викладав польську словесність в [[Луцька українська гімназія|українській приватній гімназії]] в [[Луцьк]]у. 1929 року позбавлений права на педагогічну роботу в межах тогочасної Польщі як член [[Комуністична партія Західної України|КПЗУ]] й активіст прокомуністичної організації лівих письменників [[Горно (літературна група)|«Горно»]] у Львові.


1930—1932&nbsp;— співробітник львівських часописів «Вікна» (друкований орган «Горна») та «[[Нові шляхи]]». Також у цей період, разом з польською антиукраїнською письменницею [[Василевська Ванда Львівна|Вандою Василевською]], працював у польському часописі «[[Dziennik popularny]]».<ref name="rl"/> У 1932—1939 роках жив із випадкових заробітків.
1930—1932&nbsp;— співробітник львівських часописів «Вікна» (друкований орган «Горна») та «[[Нові шляхи]]». Також у цей період, разом з польською антиукраїнською письменницею [[Василевська Ванда Львівна|Вандою Василевською]], працював у польському часописі «[[Dziennik popularny]]».<ref name="rl"/> У 1932—1939 роках жив із випадкових заробітків.
Рядок 54: Рядок 52:
1935 року Галану відмовлено в радянському громадянстві.
1935 року Галану відмовлено в радянському громадянстві.


Письменник брав активну участь у комуністичному підпіллі, у підготовці та проведенні [[Антифашистський конгрес діячів культури|Антифашистського конгресу діячів культури]] (Львів, 1936).
Письменник брав активну участь у комуністичному підпіллі, у підготовці та проведенні совєтофільського [[Антифашистський конгрес діячів культури|Антифашистського конгресу діячів культури]] (Львів, 1936).


[[Файл:Ярослав Галан за работой.jpg|250px|thumb|Ярослав Галан за працею]]
[[Файл:Ярослав Галан за работой.jpg|250px|thumb|Ярослав Галан за працею]]
Перебував під наглядом {{fact|української поліції Львова}}. Галана двічі заарештовували за комуністичну пропаганду&nbsp;— 1936, 1937.
Перебував під наглядом української поліції Львова. Галана двічі заарештовували за комуністичну пропаганду&nbsp;— 1936, 1937<ref>{{Cite news|url=https://www.radiosvoboda.org/a/967138.html|title=Ярослав Галан: трагедія “зачарованого на Схід”|last=Свобода|first=Радіо|date=2008-02-05|language=uk|work=Радіо Свобода|access-date=2024-04-21}}</ref>.


Після анексії Західної України [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянскою імперією]] працював кореспондентом львівської обласної газети «Вільна Україна» (1939—1941), всеукраїнської газети [[Демократична Україна (газета)|«Радянська Україна»]] (1942—1948) та головного російськомовного часопису ЦК КП(б)У «[[Правда Украины]]».
Після [[Радянська анексія західноукраїнських земель|анексії західноукраїнських земель Радянскою імперією]] працював кореспондентом львівської обласної газети «Вільна Україна» (1939—1941), всеукраїнської газети [[Демократична Україна (газета)|«Радянська Україна»]] (1942—1948) та головного російськомовного часопису ЦК КП(б)У «[[Правда Украины]]».


Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] був коментатором на радіостанції імені Тараса Шевченка ([[Саратов]], 1942), на радіостанції «Радянська Україна» ([[Москва]], 1943) та на пересувній прифронтовій радіостанції «Дніпро» (1943). Разом з польською антиукраїнською письменницею [[Василевська Ванда Львівна|Вандою Василевською]] працював у групі журналістів при ЦК КП(б)У у польському часописі ''Nowe Widnokregy'' ([[Куйбишев (Новосибірська область)|Куйбишев]], 1942) та українському часописі ''[[Радянська Україна (газета)|Радянська Україна]]'' (?, 1943).<ref name="rl">[http://www.irbis-nbuv.gov.ua/E_LIB/PDF/00004486_01.pdf Галан Ярослав Олександрович] Українські письменники: біо-бібліографічний словник у п'яти томах.&nbsp;— К. : Держлітвидав УРСР, 1965.&nbsp;— Т. 4: Радянська література: А-К.&nbsp;— С. 250—278.</ref>
Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] був коментатором на радіостанції імені Тараса Шевченка ([[Саратов]], 1942), на радіостанції «Радянська Україна» ([[Москва]], 1943) та на пересувній прифронтовій радіостанції «Дніпро» (1943). Разом з польською антиукраїнською письменницею [[Василевська Ванда Львівна|Вандою Василевською]] працював у групі журналістів при ЦК КП(б)У у польському часописі ''Nowe Widnokregy'' ([[Куйбишев (Новосибірська область)|Куйбишев]], 1942) та українському часописі ''Радянська Україна'' (1943).<ref name="rl">[http://www.irbis-nbuv.gov.ua/E_LIB/PDF/00004486_01.pdf Галан Ярослав Олександрович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200409174940/http://www.irbis-nbuv.gov.ua/E_LIB/PDF/00004486_01.pdf |date=9 квітня 2020 }} Українські письменники: біо-бібліографічний словник у п'яти томах.&nbsp;— К. : Держлітвидав УРСР, 1965.&nbsp;— Т. 4: Радянська література: А-К.&nbsp;— С. 250—278.</ref>


З листопада 1945 до квітня 1946&nbsp;— спеціальний кореспондент газети «Радянська Україна» на [[Нюрнберзький процес|Нюрнберзькому процесі]].
З листопада 1945 до квітня 1946&nbsp;— спеціальний кореспондент газети «Радянська Україна» на [[Нюрнберзький процес|Нюрнберзькому процесі]].


1 липня 1949 року [[Пій XII]] своїм [[Декрет проти комунізму|Декретом проти комунізму]] відлучив від Католицької церкви усіх комуністів світу. У відповідь на цей декрет Галан написав сатиричний памфлет «Плюю на Папу» (написаний улітку 1949 року й уперше опублікований у журналі «[[Перець (часопис)|Перець]]» (1949, №&nbsp;18) під заголовком «Я і папа» у скороченому вигляді).<ref>Киричук Ю. А. [http://archive.is/sI3pk Вбивство Ярослава Галана: істинні вбивці та політичні наслідки] // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2001. №&nbsp;431: Держава та армія. С. 91–96.</ref><ref name="Tereshchyk">Терещук, Петро (1962). [https://web.archive.org/web/20200409041025/http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/1310/file.pdf Історія одного зрадника (Ярослав Галан)]. Торонто: Ліга визволення України. 148 стор.</ref><ref>Пащенко В. [https://ia800703.us.archive.org/17/items/TDPU-Naukovi_Zapysky-History-2-2002/TDPU%20-%20Naukovi%20Zapysky%20-%20History%20%282%29.pdf Ярослав Галан. Міфи і факти біографії і творчості]. Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. Тернопіль, 2002. Вип. 2. С. 61-73.</ref>
1 липня 1949 року [[Пій XII]] своїм [[Декрет проти комунізму|Декретом проти комунізму]] відлучив від Католицької церкви усіх комуністів світу. У відповідь на цей декрет Галан написав сатиричний памфлет ''«Плюю на Папу»'' (написаний улітку 1949 року й уперше опублікований у журналі [[Перець (журнал)|«Перець»]] (1949, №&nbsp;18) під заголовком «Я і папа» у скороченому вигляді).<ref>Киричук Ю. А. [https://archive.today/20200409194054/http://ena.lp.edu.ua/bitstream/ntb/36696/1/17_91-96.pdf Вбивство Ярослава Галана: істинні вбивці та політичні наслідки] // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2001. №&nbsp;431: Держава та армія. С. 91–96.</ref><ref name="Tereshchyk">Терещук, Петро (1962). [https://web.archive.org/web/20200409041025/http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/1310/file.pdf Історія одного зрадника (Ярослав Галан)]. Торонто: Ліга визволення України. 148 стор.</ref><ref>Пащенко В. [https://ia800703.us.archive.org/17/items/TDPU-Naukovi_Zapysky-History-2-2002/TDPU%20-%20Naukovi%20Zapysky%20-%20History%20%282%29.pdf Ярослав Галан. Міфи і факти біографії і творчості]. Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. Тернопіль, 2002. Вип. 2. С. 61-73.</ref>


=== Убивство ===
=== Убивство ===
Убитий у робочому кабінеті. Смерть спричинили 11 ударів сокирою по голові, причому більшість з них була завдана вже після смерті. Оголошувалося, що приводом для вбивства стали антиклерикальні памфлети письменника. [[Кук Василь Степанович|Василь Кук]], командувач [[УПА]], та сучасні дослідники припускають, що замах організували співробітники [[Міністерство державної безпеки СРСР|МДБ]] з метою дискредитації [[Українська повстанська армія|націоналістичного підпілля]] в очах громадськості. За офіційною радянською версією, вбивство вчинили два бойовики ОУН-УПА, один із яких, Михайло Стахур, був особисто знайомий із письменником. [[Хрущов Микита Сергійович|Микита Хрущов]] особисто інформував про смерть Я.&nbsp;Галана [[Сталін Йосип Віссаріонович|Йосипа Сталіна]], причому для «колориту» сказав, що вбивці користувалися [[гуцули|гуцульською]] сокирою-[[бартка|барткою]].
Убитий у робочому кабінеті. Смерть спричинили 11 ударів сокирою по голові, причому більшість з них була завдана вже після смерті. Оголошувалося, що приводом для вбивства стали антиклерикальні памфлети письменника. [[Кук Василь Степанович|Василь Кук]], командувач [[Українська повстанська армія|УПА]], та деякі сучасні дослідники припускають, що замах організували співробітники [[Міністерство державної безпеки СРСР|МДБ]] з метою дискредитації [[Українська повстанська армія|націоналістичного підпілля]] в очах громадськості. За офіційною радянською версією, вбивство вчинили два бойовики ОУН-УПА, один із яких, Михайло Стахур, був особисто знайомий із письменником. [[Хрущов Микита Сергійович|Микита Хрущов]] особисто інформував про смерть Я.&nbsp;Галана [[Сталін Йосип Віссаріонович|Йосипа Сталіна]], причому для «колориту» сказав, що вбивці користувалися [[гуцули|гуцульською]] сокирою-[[бартка|барткою]].


Убивство погіршило становище львівської інтелігенції та студентів і пришвидшило ліквідацію націоналістичного підпілля на Західній Україні, зокрема вбивство [[Шухевич Роман Осипович|Романа Шухевича]] радянськими військами у березні 1950 року. Після смерті Галана заарештували десятки львівських студентів. Але загалом, за винятком арешту в грудні 1949 року [[Степанів Олена Іванівна|Олени Степанів]] та [[Дашкевич Ярослав Романович|Ярослава Дашкевича]], яких заслали, ця хвиля репресій не мала значних руйнівних наслідків для місцевої інтелігенції<ref name="kysla" ̣/>.
Убивство погіршило становище львівської інтелігенції та студентів і пришвидшило ліквідацію націоналістичного підпілля на Західній Україні, зокрема вбивство [[Шухевич Роман Осипович|Романа Шухевича]] радянськими військами у березні 1950 року. Після смерті Галана заарештували десятки львівських студентів. Але загалом, за винятком арешту в грудні 1949 року [[Степанів Олена Іванівна|Олени Степанів]] та [[Дашкевич Ярослав Романович|Ярослава Дашкевича]], яких заслали, ця хвиля репресій не мала значних руйнівних наслідків для місцевої інтелігенції<ref name="kysla" ̣/>.


Багато дослідників обставин загибелі Галана, зокрема заступник декана історичного факультету [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського національного університету імені Івана Франка]], кандидат історичних наук Роман Генега, стверджують, що переконливих доказів, які б свідчили про пряму причетність керівництва українського підпілля до вбивства публіциста, немає<ref>[http://ua-reporter.com/novosti/67576 Борис Козловський: Хто гострив сокиру для Ярослава Галана?]</ref>. Водночас деякі сучасні дослідники, зокрема докторантка [[Альбертський університет|Альбертського університету]] Юлія Кисла, не заперечуючи можливості вбивства Галана провокаторами радянських спецслужб, стверджують, що для радянського керівництва республіки, зокрема Микити Хрущова, це вбивство стало несподіванкою. На думку Юлії Кислої, загалом версія про вбивство Галана націоналістичним підпіллям виглядає більш правдоподібною, а більшість аргументів прихильників версії про вбивство радянськими спецслужбами є спекулятивними<ref name="kysla">''Юлія Кисла.'' [http://www.uamoderna.com/blogy/yuliya-kisla/kysla-galan «Пост ім. Ярослава Галана». Осінній атентат у Львові] // [[Україна Модерна]].&nbsp;— 06.01.2015</ref>.
Багато дослідників обставин загибелі Галана, зокрема заступник декана історичного факультету [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського національного університету імені Івана Франка]], кандидат історичних наук Роман Генега, стверджують, що переконливих доказів, які б свідчили про пряму причетність керівництва українського підпілля до вбивства публіциста, немає<ref>{{Cite web |url=http://ua-reporter.com/novosti/67576 |title=Борис Козловський: Хто гострив сокиру для Ярослава Галана? |accessdate=28 листопада 2012 |archive-date=7 жовтня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20161007191744/http://ua-reporter.com/novosti/67576 }}</ref>. Водночас деякі сучасні дослідники, зокрема докторантка [[Альбертський університет|Альбертського університету]] Юлія Кисла, не заперечуючи можливості вбивства Галана провокаторами радянських спецслужб, стверджують, що для радянського керівництва республіки, зокрема Микити Хрущова, це вбивство стало несподіванкою. На думку Юлії Кислої, загалом версія про вбивство Галана націоналістичним підпіллям виглядає більш правдоподібною, а більшість аргументів прихильників версії про вбивство радянськими спецслужбами є спекулятивними<ref name="kysla">''Юлія Кисла.'' [http://www.uamoderna.com/blogy/yuliya-kisla/kysla-galan «Пост ім. Ярослава Галана». Осінній атентат у Львові] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170424104120/http://uamoderna.com/blogy/yuliya-kisla/kysla-galan |date=24 квітня 2017 }} // [[Україна Модерна]].&nbsp;— 06.01.2015</ref>.


⚫
== Політичні погляди ==
⚫
== Антиукраїнська та антикатолицька діяльність ==
Під час II Світової війни та опісля Галан засуджував ідеї української державності, називав [[українська революція|українську революцію]]&nbsp;— «жовтоблакитний маріонетковий балаган штибу 1918 року», оббріхував [[Організація українських націоналістів|ОУН]], [[Українська повстанська армія|УПА]], а також [[Українська греко-католицька церква|греко-католицьку церкву]]. 1 липня 1949 року [[Пій XII]] своїм [[Декрет проти комунізму|Декретом проти комунізму]] відлучив від Католицької церкви усіх комуністів світу, включно з Галаном&nbsp;— у відповідь на це Галан написав статтю ''«Плюю на Папу»''.
Галан мав виражені антиукраїнські й антикатолицькі погляди. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] та опісля він засуджував ідеї української державності, називав [[Українська революція (1917—1921)|українську революцію]]&nbsp;''«жовтоблакитним маріонетковим балаганом штибу 1918 року»'', засуджував [[Українська греко-католицька церква|Українську греко-католицьку церкву]] та борців за незалежність України&nbsp;— [[Організація українських націоналістів|ОУН]] та [[Українська повстанська армія|УПА]].


Із 2014 року входить до списку осіб, які підлягають декомунізації<ref>{{Cite web|url=http://www.memory.gov.ua/publication/spisok-osib-yaki-pidpadayut-pid-zakon-pro-dekomunizatsiyu|title=Список осіб, які підпадають під закон про декомунізацію {{!}} Офіційний вебсайт УІНП|website=www.memory.gov.ua|accessdate=2019-01-19|archive-date=7 жовтня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20151007165331/http://www.memory.gov.ua/publication/spisok-osib-yaki-pidpadayut-pid-zakon-pro-dekomunizatsiyu}}</ref>.
⚫
Перебуваючи на [[Нюрнберзький процес|Нюрнберзькому процесі]], він не міг не знати про факти переслідування нацистами християнських церков, у тому числі католицької церкви<ref>[http://www.e-reading.ws/bookreader.php/1004913/Rodionov_Vladimir_-_Rasovye_mify_nacizma._Vraga_nado_znat..html#label22 Владимир Родионов Расовые мифы нацизма Врага надо знать! Раздел: «МИФ НАЦИОНАЛЬНОЙ РЕЛИГИИ»]{{ref-ru}}</ref><ref>[https://lawcollections.library.cornell.edu/nuremberg/catalog/nur:00773 Office of Strategic Services. The Nazi Master Plan: The Persecution of the Christian Churches]{{ref-en}}</ref><ref>[https://books.google.com/books/about/The_Nazi_Persecution_of_the_Churches_193.html?id=RyiCgoA-IYwC&printsec=frontcover&source=kp_read_button#v=onepage&q&f=false John S. Conway; The Nazi Persecution of the Churches, 1933—1945; Regent College Publishing; 2001; ISBN 1-57383-080-1 (USA)]{{ref-en}}</ref>, бо вони були вказані в одному з обвинувачень керівництву Третього Рейху<ref>[http://www.loc.gov/rr/frd/Military_Law/pdf/NT_Vol-I.pdf Trial of the Major War Criminals before the International Military Tribunal. Official text in the English language. Nuremberg: IMT, 1947. Volume I Pages 33, 59, 180]</ref><ref>[http://law2.umkc.edu/faculty/projects/ftrials/nuremberg/jackson.html#The%20Battle%20against%20the%20Churches Title: «Second Day, Wednesday, 11/21/1945, Part 04», in Trial of the Major War Criminals before the International Military Tribunal. Volume II. Proceedings: 11/14/1945-11/30/1945. Official text in the English language. Nuremberg: IMT, 1947. pp. 98-102.]</ref>. Під час слухань, зокрема, озвучували про 237 храмів та 67 капличок католицької церкви, знищених режимом Третього Рейху.<ref>[http://www.loc.gov/rr/frd/Military_Law/pdf/NT_Vol-I.pdf Trial of the Major War Criminals before the International Military Tribunal. Official text in the English language. Nuremberg: IMT, 1947. Volume I Page 59]</ref> Однак багато творів Галана були спрямовані проти католиків, він звинувачував їх у співпраці з нацистами, писав у памфлетах про взаємну підтримку нацистів та Ватикану<ref name=":0">[http://www.youtube.com/watch?v=iElPIDeLE2A Ярослав Галан]</ref>, попри те що Ватикан ще 1937 року офіційно засудив нацистський режим<ref>Benito Mussolini. The First Fascist by Anthony L. Cardoza New York: Pearson/Longman, c2006 page 223</ref>. Він називав митрополита [[Українська греко-католицька церква|греко-католицької церкви]] [[Андрей (Шептицький)|Андрея Шептицького]], який у листі [[Генріх Гіммлер|Гіммлеру]] засуджував масові нацистські злочини і який сам переховував євреїв від нацистського винищення, «бородатим мутієм свяченої водички» та звинувачував його у підтримці нацистів.<ref>[https://focus.ua/archivist/330085/ Дмитрий Синяк. Вурдалак Ярослав Галан. Что общего у советского пропагандиста и Олеся Бузины]{{ref-ru}}</ref>

⚫
== Антиукраїнська й антикатолицька діяльність ==
Під час II Світової війни та опісля Галан засуджував ідеї української державності, називав [[Українська революція (1917—1921)|українську революцію]]&nbsp;— «жовтоблакитний маріонетковий балаган штибу 1918 року», оббріхував [[Організація українських націоналістів|ОУН]], [[Українська повстанська армія|УПА]], а також [[Українська греко-католицька церква|греко-католицьку церкву]]. 1 липня 1949 року [[Пій XII]] своїм [[Декрет проти комунізму|Декретом проти комунізму]] відлучив від Католицької церкви усіх комуністів світу, включно з Галаном&nbsp;— у відповідь на це Галан написав статтю ''«Плюю на Папу»''.

⚫
Перебуваючи на [[Нюрнберзький процес|Нюрнберзькому процесі]], він не міг не знати про факти переслідування нацистами християнських церков, у тому числі католицької церкви<ref>[http://www.e-reading.ws/bookreader.php/1004913/Rodionov_Vladimir_-_Rasovye_mify_nacizma._Vraga_nado_znat..html#label22 Владимир Родионов Расовые мифы нацизма Врага надо знать! Раздел: «МИФ НАЦИОНАЛЬНОЙ РЕЛИГИИ»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140408224909/http://www.e-reading.ws/bookreader.php/1004913/Rodionov_Vladimir_-_Rasovye_mify_nacizma._Vraga_nado_znat..html#label22 |date=8 квітня 2014 }}{{ref-ru}}</ref><ref>[https://lawcollections.library.cornell.edu/nuremberg/catalog/nur:00773 Office of Strategic Services. The Nazi Master Plan: The Persecution of the Christian Churches] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190424063442/https://lawcollections.library.cornell.edu/nuremberg/catalog/nur:00773 |date=24 квітня 2019 }}{{ref-en}}</ref><ref>[https://books.google.com/books/about/The_Nazi_Persecution_of_the_Churches_193.html?id=RyiCgoA-IYwC&printsec=frontcover&source=kp_read_button#v=onepage&q&f=false John S. Conway; The Nazi Persecution of the Churches, 1933—1945; Regent College Publishing; 2001; ISBN 1-57383-080-1 (USA)]{{ref-en}}</ref>, бо вони були вказані в одному з обвинувачень керівництву Третього Рейху<ref>{{Cite web |url=http://www.loc.gov/rr/frd/Military_Law/pdf/NT_Vol-I.pdf |title=Trial of the Major War Criminals before the International Military Tribunal. Official text in the English language. Nuremberg: IMT, 1947. Volume I Pages 33, 59, 180 |accessdate=18 травня 2012 |archive-date=18 березня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120318235504/http://www.loc.gov/rr/frd/Military_Law/pdf/NT_Vol-I.pdf }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://law2.umkc.edu/faculty/projects/ftrials/nuremberg/jackson.html#The%20Battle%20against%20the%20Churches |title=Title: «Second Day, Wednesday, 11/21/1945, Part 04», in Trial of the Major War Criminals before the International Military Tribunal. Volume II. Proceedings: 11/14/1945-11/30/1945. Official text in the English language. Nuremberg: IMT, 1947. pp. 98-102. |accessdate=8 березня 2012 |archive-date=25 січня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120125102627/http://law2.umkc.edu/faculty/projects/ftrials/nuremberg/jackson.html#The%20Battle%20against%20the%20Churches }}</ref>. Під час слухань, зокрема, озвучували про 237 храмів та 67 капличок католицької церкви, знищених режимом Третього Рейху.<ref>{{Cite web |url=http://www.loc.gov/rr/frd/Military_Law/pdf/NT_Vol-I.pdf |title=Trial of the Major War Criminals before the International Military Tribunal. Official text in the English language. Nuremberg: IMT, 1947. Volume I Page 59 |accessdate=18 травня 2012 |archive-date=18 березня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120318235504/http://www.loc.gov/rr/frd/Military_Law/pdf/NT_Vol-I.pdf }}</ref> Однак багато творів Галана були спрямовані проти католиків, він звинувачував їх у співпраці з нацистами, писав у памфлетах про взаємну підтримку нацистів та Ватикану<ref name=":0">{{Cite web |url=http://www.youtube.com/watch?v=iElPIDeLE2A |title=Ярослав Галан |accessdate=8 березня 2012 |archive-date=26 травня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170526044701/https://www.youtube.com/watch?v=iElPIDeLE2A }}</ref>, попри те що Ватикан ще 1937 року офіційно засудив нацистський режим<ref>Benito Mussolini. The First Fascist by Anthony L. Cardoza New York: Pearson/Longman, c2006 page 223</ref>. Він називав митрополита [[Українська греко-католицька церква|греко-католицької церкви]] [[Андрей (Шептицький)|Андрея Шептицького]], який у листі [[Генріх Гіммлер|Гіммлеру]] засуджував масові нацистські злочини і який сам переховував євреїв від нацистського винищення, «бородатим мутієм свяченої водички» та звинувачував його у підтримці нацистів.<ref>[https://focus.ua/archivist/330085/ Дмитрий Синяк. Вурдалак Ярослав Галан. Что общего у советского пропагандиста и Олеся Бузины] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190430221635/https://focus.ua/archivist/330085/ |date=30 квітня 2019 }}{{ref-ru}}</ref>


У творах письменника вимальовується підлабузницьке звеличення тогочасної радянської влади. Ярослав Галан у своїх творах подавав життя західних українців в сталінському СРСР як «велич визволеної людини», оминаючи факти масових репресій над населенням. Навіть факт незаконного засудження радянською владою власної дружини Ганни Галан (Геник) не стримував Ярослава Галана від схвалення сталінського режиму.<ref>[http://www.history.vn.ua/book/dovidnik/224.html Україна в роки другої світової війни та післявоєнної відбудови (1939&nbsp;— початок 1950-х років). Українські землі на першому етапі війни (вересень 1939&nbsp;— червень 1941 pp.). Масові репресії]</ref><ref name=":0"/>
У творах письменника вимальовується підлабузницьке звеличення тогочасної радянської влади. Ярослав Галан у своїх творах подавав життя західних українців в сталінському СРСР як «велич визволеної людини», оминаючи факти масових репресій над населенням. Навіть факт незаконного засудження радянською владою власної дружини Ганни Галан (Геник) не стримував Ярослава Галана від схвалення сталінського режиму.<ref>[http://www.history.vn.ua/book/dovidnik/224.html Україна в роки другої світової війни та післявоєнної відбудови (1939&nbsp;— початок 1950-х років). Українські землі на першому етапі війни (вересень 1939&nbsp;— червень 1941 pp.). Масові репресії]</ref><ref name=":0"/>
[[Файл:Galan grave.JPG|200px|thumb|Надгробок Ярослава Галана на [[Личаківський цвинтар|Личаківському цвинтарі]] у Львові]]
[[Файл:Galan grave.JPG|200px|thumb|Могила Ярослава Галана на 1 полі [[Личаківський цвинтар|Личаківського цвинтаря]] ]]
Ярослав Галан у своїх публіцистичних працях часто вигадував випадки непідтверджених «звірств» українських націоналістів. У своєму нарисі «Чому немає назви» він описував «злочин» [[Організація українських націоналістів|ОУН]]: "Чотирнадцятилітня дівчинка не може спокійно дивитися на м'ясо. Коли в її присутності збираються смажити котлети, вона блідне й тремтить, як осиковий лист. Кілька місяців тому в [[Горобина ніч|горобину ніч]] до селянської хати недалеко від міста Сарни прийшли озброєні люди і закололи ножами господарів. Дівчинка розширеними від жаху очима дивилася на агонію своїх батьків. Один з бандитів приклав вістря ножа до горла дитини, але в останню хвилину в його мозку народилася нова «ідея»: «Живи на славу Степана Бандери! А щоб чого доброго, не вмерла з голоду, ми залишимо тобі продукти. А ну, хлопці, нарубайте їй свинини!..» «Хлопцям» ця пропозиція сподобалась. Через кілька хвилин перед заціпенілою від жаху дівчинкою виросла гора м'яса з батька та матері, що стікали кров'ю…".
Ярослав Галан у своїх публіцистичних працях часто вигадував випадки непідтверджених «звірств» українських націоналістів. У своєму нарисі «Чому немає назви» він описував «злочин» [[Організація українських націоналістів|ОУН]]: "Чотирнадцятилітня дівчинка не може спокійно дивитися на м'ясо. Коли в її присутності збираються смажити котлети, вона блідне й тремтить, як осиковий лист. Кілька місяців тому в [[Горобина ніч|горобину ніч]] до селянської хати недалеко від міста Сарни прийшли озброєні люди і закололи ножами господарів. Дівчинка розширеними від жаху очима дивилася на агонію своїх батьків. Один з бандитів приклав вістря ножа до горла дитини, але в останню хвилину в його мозку народилася нова «ідея»: «Живи на славу Степана Бандери! А щоб чого доброго, не вмерла з голоду, ми залишимо тобі продукти. А ну, хлопці, нарубайте їй свинини!..» «Хлопцям» ця пропозиція сподобалась. Через кілька хвилин перед заціпенілою від жаху дівчинкою виросла гора м'яса з батька та матері, що стікали кров'ю…".


== Вшанування та пам'ять ==
== Внесення до списку осіб, які підлягають декомунізації ==
За часів входження України в склад Радянського Союзу , Галан користувався чималою підтримкою радянської влади Підрадянської України: його книги видавали стотисячними накладами в українських видавництвах, а твори включали до шкільної програми. Наприклад, у 1977—1980 роках, на вшанування 75-річчя з дня народження Ярослава Галана, українське видавництво «[[Наукова думка]]» надрукувало чотиритомник творів Галана стотисячним тиражем. За часів входження України до складу Радянського союзу у багатьох населених пунктах України [[Вулиця Ярослава Галана|чимало вулиць отримали назву на честь Галана]] й було встановлено чимало пам'ятних дощок та інших меморіальним пам'яток. У Львові, Дрогобичі та смт Яблунів Івано-Франківської області Галану спорудили пам'ятники.
За часів [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|комуністичної диктатури]] Галан користувався чималою підтримкою [[Компартійно-радянська влада|комуністичного режиму]]: його книги видавали стотисячними накладами в українських видавництвах, а твори включали до шкільної програми. Наприклад, у 1977—1980 роках на вшанування 75-річчя з дня народження Ярослава Галана українське видавництво «[[Наукова думка]]» надрукувало чотиритомник творів Галана стотисячним тиражем. За часів радянської окупації України в багатьох населених пунктах України [[Вулиця Ярослава Галана|чимало вулиць отримали назву на честь Галана]] й було встановлено чимало пам'ятних дощок та інших меморіальним пам'яток. У Львові, Дрогобичі та смт Яблунів Івано-Франківської області Галану спорудили пам'ятники.


Навіть у перші роки після здобуття незалежності України, Галана прославляла українська влада: так, наприклад, у липні 2012 року, [[Верховна Рада України]] прийняла постанову «Про відзначення 110-річчя з дня народження видатного українського письменника-антифашиста Ярослава Олександровича Галана».<ref>[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5109-17 Постанова Верховної Ради України «Про відзначення 110-річчя з дня народження видатного українського письменника-антифашиста Ярослава Олександровича Галана» на сайті ВРУ]</ref>
Навіть після здобуття [[Проголошення незалежності України (1991)|незалежності України]] Галана прославляла українська влада: так, наприклад, у липні 2012 року [[Верховна Рада України]] прийняла постанову «Про відзначення 110-річчя з дня народження видатного українського письменника-антифашиста Ярослава Олександровича Галана».<ref>{{Cite web |url=http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5109-17 |title=Постанова Верховної Ради України «Про відзначення 110-річчя з дня народження видатного українського письменника-антифашиста Ярослава Олександровича Галана» на сайті ВРУ |accessdate=19 листопада 2012 |archive-date=29 вересня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190929113123/https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5109-17 }}</ref>


Ситуація змінилася лише після Революції гідності. 2014 року Галана внесли до списку осіб, які підлягають декомунізації й відповідно всі вулиці в Україні, що раніше носили ім'я Галана, було перейменовано. У Харкові у лютому 2016 [[Літературна вулиця|вулицю Галана]], яка розташовувалася поряд з медичним університетом й де навчалася його розстріляна дружина, перейменували на Літературну вулицю розпорядженням міськради Харкова.<ref>{{Cite web|title = У Харкові перейменували ще 48 вулиць (список) {{!}} Офіційний вебсайт УІНП|url = http://www.memory.gov.ua/news/u-kharkovi-pereimenuvali-shche-48-vulits-spisok|website = www.memory.gov.ua|accessdate = 2016-02-13|archive-date = 17 лютого 2016|archive-url = https://web.archive.org/web/20160217073312/http://www.memory.gov.ua/news/u-kharkovi-pereimenuvali-shche-48-vulits-spisok}}</ref>. В [[Одеса|Одесі]] у червні 2016 року вулицю Ярослава Галана перейменували на вулицю [[Шухевич Роман Осипович|Романа Шухевича]].<ref>{{Cite web|url=http://oda.odessa.gov.ua/files/oda/rozporyadjennya/2016/0298-a16.pdf|title=Розпорядження про перейменування об'єктів топоніміки у населених пунктах Одеської області|last=|first=|date=19.05.2016|website=|publisher=|language=Українською|accessdate=|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160615190120/http://oda.odessa.gov.ua/files/oda/rozporyadjennya/2016/0298-a16.pdf|archivedate=15.06.2016|deadurl=yes}}</ref> Станом на 2020 рік лише 2 населені пункти підконтрольні українській владі й досі не здійснили перейменувань вулиці Галана: у селі Максимівка Збаразького району Тернопільської області ще й досі залишилась вул. Ярослава Галана: сільський голова Дзядик Б. В. разом з депутатом вулиці Шарак О. Р. відмовилися виконувати закон про декомунізацію; у місті Шостка Сумської області ще й досі залишилась вул. Галана: міскрада Шостки відмовилася виконувати закон про декомунізацію, посилаючись на те, що у березні 2019 році 53,3&nbsp;% учасників опитування (всього проголосувало 10 осіб), а у листопаді 2019 року 69,2&nbsp;% учасників опитування (всього проголосувало 26 осіб) громадян проголосували проти перейменування.<ref>[http://www.meria.shostka.net/onlajn-golosuvannya-ta-opituvannya/uvaga-golosuvannya/ Увага! Голосування! (Оновлено)]. meria.shostka.net, 2019</ref>
Ситуація змінилася лише після [[Революція гідності|Революції гідності]] 2014 року Галана внесли до [[Список осіб, що підпадають під закон про декомунізацію|списку осіб, які підлягають декомунізації]] й відповідно всі вулиці в Україні, що раніше носили ім'я Галана, було перейменовано. У Харкові у лютому 2016 [[Літературна вулиця|вулицю Галана]], яка розташовувалася поряд з медичним університетом й де навчалася його розстріляна дружина, перейменували на Літературну вулицю розпорядженням міськради Харкова.<ref>{{Cite web|title = У Харкові перейменували ще 48 вулиць (список) {{!}} Офіційний вебсайт УІНП|url = http://www.memory.gov.ua/news/u-kharkovi-pereimenuvali-shche-48-vulits-spisok|website = www.memory.gov.ua|accessdate = 2016-02-13|archive-date = 17 лютого 2016|archive-url = https://web.archive.org/web/20160217073312/http://www.memory.gov.ua/news/u-kharkovi-pereimenuvali-shche-48-vulits-spisok}}</ref>. В [[Одеса|Одесі]] у червні 2016 року вулицю Ярослава Галана перейменували на вулицю [[Шухевич Роман Осипович|Романа Шухевича]].<ref>{{Cite web|url=http://oda.odessa.gov.ua/files/oda/rozporyadjennya/2016/0298-a16.pdf|title=Розпорядження про перейменування об'єктів топоніміки у населених пунктах Одеської області|last=|first=|date=19.05.2016|website=|publisher=|language=Українською|accessdate=|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160615190120/http://oda.odessa.gov.ua/files/oda/rozporyadjennya/2016/0298-a16.pdf|archivedate=15.06.2016|deadurl=yes}}</ref> Станом на 2020 рік лише 2 населені пункти підконтрольні українській владі й досі не здійснили перейменувань вулиці Галана: у селі Максимівка Збаразького району Тернопільської області ще й досі залишилась вул. Ярослава Галана: сільський голова Дзядик Б. В. разом з депутатом вулиці Шарак О. Р. відмовилися виконувати [[Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів та заборону використання їх символіки»|закон про декомунізацію]]; у місті Шостка Сумської області ще й досі залишилась вул. Галана: міскрада Шостки відмовилася виконувати закон про декомунізацію, посилаючись на те, що у березні 2019 році 53,3&nbsp;% учасників опитування (всього проголосувало 10 осіб), а у листопаді 2019 року 69,2&nbsp;% учасників опитування (всього проголосувало 26 осіб) громадян проголосували проти перейменування.<ref>[http://www.meria.shostka.net/onlajn-golosuvannya-ta-opituvannya/uvaga-golosuvannya/ Увага! Голосування! (Оновлено)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200409184352/http://www.meria.shostka.net/onlajn-golosuvannya-ta-opituvannya/uvaga-golosuvannya/ |date=9 квітня 2020 }}. meria.shostka.net, 2019</ref>


У травні 2017 року, у [[Львів|Львові]], на виконання Законів України щодо [[Декомунізація в Україні|декомунізації]], демонтували перші дві пам'ятні дошки Я.&nbsp;Галану за адресами вул. Стрийська, 46 та Героїв Майдану, 18<ref>[http://varta.com.ua/news/lviv/1135673 У Львові в рамках декомунізації демонтували дві таблиці. 12.05.2017, 15:01]</ref>. У жовтні 2017 року, в [[Харків|Харкові]] було знесено дошку Я.&nbsp;Галану на [[Будинок «Слово»|будинку «Слово»]]<ref>{{Cite web|title=Неизвестные уничтожили табличку в честь воссоединения Украины и России|url=https://newsroom.kh.ua/news/neizvestnye-unichtozhili-tablichku-v-chest-vossoedineniya-ukrainy-i-rossii|website=newsroom.kh.ua|date=2017-11-01|accessdate=2019-03-17|language=ru|first=Павел|last=Федосенко}}</ref>. У березні 2019 року демонтували меморіальну дошку у [[Луцьк]]у<ref>{{Cite web|title=Демонтовано меморіальну дошку Ярославу Галану у м.Луцьк.|url=https://www.facebook.com/nevidomyy88/posts/10213717289058756|website=www.facebook.com|accessdate=2019-04-01|language=uk|last=|first=|date=|publisher=}}</ref>.
У травні 2017 року, у [[Львів|Львові]], на виконання Законів України щодо [[Декомунізація в Україні|декомунізації]], демонтували перші дві пам'ятні дошки Я.&nbsp;Галану за адресами вул. Стрийська, 46 та Героїв Майдану, 18<ref>{{Cite web |url=http://varta.com.ua/news/lviv/1135673 |title=У Львові в рамках декомунізації демонтували дві таблиці. 12.05.2017, 15:01 |accessdate=12 травня 2017 |archive-date=15 травня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170515161558/http://varta.com.ua/news/lviv/1135673 }}</ref>. У жовтні 2017 року, в [[Харків|Харкові]] було знесено дошку Я.&nbsp;Галану на [[Будинок «Слово»|будинку «Слово»]]<ref>{{Cite web|title=Неизвестные уничтожили табличку в честь воссоединения Украины и России|url=https://newsroom.kh.ua/news/neizvestnye-unichtozhili-tablichku-v-chest-vossoedineniya-ukrainy-i-rossii|website=newsroom.kh.ua|date=2017-11-01|accessdate=2019-03-17|language=ru|first=Павел|last=Федосенко|archive-date=21 березня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190321064234/http://newsroom.kh.ua/news/neizvestnye-unichtozhili-tablichku-v-chest-vossoedineniya-ukrainy-i-rossii}}</ref>. У березні 2019 року демонтували меморіальну дошку в [[Луцьк]]у<ref>{{Cite web|title=Демонтовано меморіальну дошку Ярославу Галану у м.Луцьк.|url=https://www.facebook.com/nevidomyy88/posts/10213717289058756|website=www.facebook.com|accessdate=2019-04-01|language=uk|last=|first=|date=|publisher=|archive-date=8 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190408041405/https://www.facebook.com/nevidomyy88/posts/10213717289058756}}</ref>.


== Творчість ==
== Творчість ==
Рядок 103: Рядок 106:
* Недоспівана пісня (Під золотим орлом, 1947),
* Недоспівана пісня (Під золотим орлом, 1947),
* Любов на світанні (1949).
* Любов на світанні (1949).

=== Екранізації творів ===
* «[[Під золотим орлом]]» (1957, художній фільм, реж. Марія Афанасьєва, [[Кіностудія імені Олександра Довженка|Кіностудія ім. О. Довженка]])
* «[[Гори димлять (мінісеріал)|Гори димлять]]» (1989, 2 с, телефільм, реж. [[Небієрідзе Борис Костянтинович|Б. Небієрідзе]], [[Укртелефільм]])


== Премії та нагороди ==
== Премії та нагороди ==
* 1952&nbsp;— [[Сталінська премія]] за памфлети «Я і Папа», «Отець тьми і присні», «На службі у сатани», що увійшли до книги «Вибране» (посмертно).<ref>[http://esu.com.ua/search_articles.php?id=28308 Галан Ярослав Олександрович] // {{ЕСУ}}</ref>
* 1952&nbsp;— [[Сталінська премія]] за памфлети «Я і Папа», «Отець тьми і присні», «На службі у сатани», що увійшли до книги «Вибране» (посмертно).<ref>[http://esu.com.ua/search_articles.php?id=28308 Галан Ярослав Олександрович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181225174102/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=28308 |date=25 грудня 2018 }} // {{ЕСУ}}</ref>
* Нагороджений двома орденами [[Орден «Знак Пошани»|«Знак Пошани»]] та медалями
* Нагороджений двома орденами [[Орден «Знак Пошани»|«Знак Пошани»]] (1945, 23.01.1948) та медалями [[медаль «Партизанові Вітчизняної війни»|«Партизанові Вітчизняної війни»]] 2-го ст. і [[медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»|«За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945&nbsp;рр.»]]


== Багатотомні зібрання творів та головні однотомні видання ==
== Багатотомні зібрання творів та головні однотомні видання ==
Рядок 145: Рядок 152:


== Див. також ==
== Див. також ==
* [[Бузина Олесь Олексійович|Олесь Бузина]]
* [[Бузина Олесь Олексійович]]
* [[Корнійчук Олександр Євдокимович]]


== Примітки ==
== Примітки ==
Рядок 161: Рядок 169:
* ''Бантышев А. Ф.'', ''Ухаль А. М.'' Убийство на заказ: кто же организовал убийство Ярослава Галана? Опыт независимого расследования.&nbsp;— Ужгород, 2002.
* ''Бантышев А. Ф.'', ''Ухаль А. М.'' Убийство на заказ: кто же организовал убийство Ярослава Галана? Опыт независимого расследования.&nbsp;— Ужгород, 2002.
* ''Цегельник&nbsp;Я.'' Славен у віках. Образ Львова у спадщині Я.&nbsp;Галана // [[Дзвін (журнал, Львів)|Жовтень]].&nbsp;— 1982.&nbsp;— №&nbsp;3 (449).&nbsp;— С. 72—74.&nbsp;— ISSN 0131—0100.
* ''Цегельник&nbsp;Я.'' Славен у віках. Образ Львова у спадщині Я.&nbsp;Галана // [[Дзвін (журнал, Львів)|Жовтень]].&nbsp;— 1982.&nbsp;— №&nbsp;3 (449).&nbsp;— С. 72—74.&nbsp;— ISSN 0131—0100.
* [http://www.uatvory.ru/2014/08/galan.html Біографія Ярослава Галана на сайті Uatvory]
* [http://www.uatvory.ru/2014/08/galan.html Біографія Ярослава Галана на сайті Uatvory] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140810092747/http://www.uatvory.ru/2014/08/galan.html |date=10 серпня 2014 }}
* [http://www.radiosvoboda.org/content/article/967138.html Ярослав Галан: трагедія «зачарованого на Схід»] [[Грабовський Сергій Ігорович|Сергій Грабовський]].
* [http://www.radiosvoboda.org/content/article/967138.html Ярослав Галан: трагедія «зачарованого на Схід»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140301175806/http://www.radiosvoboda.org/content/article/967138.html |date=1 березня 2014 }} [[Грабовський Сергій Ігорович|Сергій Грабовський]].
* [https://web.archive.org/web/20090501231214/http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2006/10/20/18959 ''Ігор Чорновол''. Хто вбив Ярослава Галана? Львівська газета]
* [https://web.archive.org/web/20090501231214/http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2006/10/20/18959 ''Ігор Чорновол''. Хто вбив Ярослава Галана? Львівська газета]
* [https://web.archive.org/web/20070927021203/http://oun-upa.org.ua/articles/vasylko.html ''Василько Роман''. Злочин: хто гострив сокиру? Обставини смерті Ярослава Галана&nbsp;— погляд через п'ятдесят років]
* [https://web.archive.org/web/20070927021203/http://oun-upa.org.ua/articles/vasylko.html ''Василько Роман''. Злочин: хто гострив сокиру? Обставини смерті Ярослава Галана&nbsp;— погляд через п'ятдесят років]
Рядок 168: Рядок 176:
* [https://web.archive.org/web/20120107135554/http://ghetto.in.ua/article.php?ID=12&AID=81 ''Манчук Андрій''. "Ярослав Галан: «Померлі борються…»]
* [https://web.archive.org/web/20120107135554/http://ghetto.in.ua/article.php?ID=12&AID=81 ''Манчук Андрій''. "Ярослав Галан: «Померлі борються…»]
* [http://ukrmonitor.ucoz.org/news/jaroslav_galan_poslednij_iz_velikikh_galickikh_rusofilov/2010-05-13-2704 Ярослав Галан&nbsp;— последний из великих галицких русофилов]{{ref-ru}}
* [http://ukrmonitor.ucoz.org/news/jaroslav_galan_poslednij_iz_velikikh_galickikh_rusofilov/2010-05-13-2704 Ярослав Галан&nbsp;— последний из великих галицких русофилов]{{ref-ru}}
* [http://polis-luga.blogspot.com/2012/08/blog-post.html Павло Правий. Картонні герої. «Пламєнний» Ярослав Галан.]
* [http://polis-luga.blogspot.com/2012/08/blog-post.html Павло Правий. Картонні герої. «Пламєнний» Ярослав Галан.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140413131625/http://polis-luga.blogspot.com/2012/08/blog-post.html |date=13 квітня 2014 }}
* [https://web.archive.org/web/20150822175501/http://focus.ua/society/330085/ Вурдалак Ярослав Галан. Что общего у советского пропагандиста и Олеся Бузины]{{ref-ru}}
* [https://web.archive.org/web/20150822175501/http://focus.ua/society/330085/ Вурдалак Ярослав Галан. Что общего у советского пропагандиста и Олеся Бузины]{{ref-ru}}
* [http://gordonua.com/publications/ubiystvo-galana-kak-sovetskaya-propaganda-zakrepila-v-massovom-soznanii-mysl-chto-pisatelya-ubili-banderovcy-156814.html Убийство Галана: Как советская пропаганда закрепила в массовом сознании мысль, что писателя убили бандеровцы]{{ref-ru}}
* [http://gordonua.com/publications/ubiystvo-galana-kak-sovetskaya-propaganda-zakrepila-v-massovom-soznanii-mysl-chto-pisatelya-ubili-banderovcy-156814.html Убийство Галана: Как советская пропаганда закрепила в массовом сознании мысль, что писателя убили бандеровцы] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161127130208/http://gordonua.com/publications/ubiystvo-galana-kak-sovetskaya-propaganda-zakrepila-v-massovom-soznanii-mysl-chto-pisatelya-ubili-banderovcy-156814.html |date=27 листопада 2016 }}{{ref-ru}}
* [https://filosof-50.ucoz.ru/publ/dodatki/na_quotsluzhbi_v_sataniquot_jaroslav_galan_1941/4-1-0-218 На «службі в сатани» (Ярослав Галан)]
* [https://diasporiana.org.ua/ideologiya/1310-tereshhuk-p-istoriya-odnogo-zradnika-yaroslav-galan/ Терещук П. Історія одного зрадника (Ярослав Ґалан)]
* [https://ukrlit.net/info/xx/unpw6.html Історія української літератури ХХ століття: Ярослав Галан]


== Посилання ==
== Посилання ==
* ''[http://chtyvo.org.ua/authors/Halan_Yaroslav/ Твори Ярослава Галана]'' на сайті e-бібліотеки Chtyvo
* ''[http://chtyvo.org.ua/authors/Halan_Yaroslav/ Твори Ярослава Галана] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200224000855/http://chtyvo.org.ua/authors/Halan_Yaroslav |date=24 лютого 2020 }}'' на сайті e-бібліотеки Chtyvo
* [https://www.studmed.ru/galan-yaroslav-tvori_f83c845741e.html Галан Ярослав. Твори]
* [https://avidreaders.ru/author/galan-yaroslav/ Ярослав Галан. Книги]{{ref-ru}}
* [https://ua.waykun.com/articles/jaroslav-galan-%E2%80%A2-chomu-nemae-nazvi-nash-suchasnik.php Ярослав галан. Чому немає назви]
* [https://www.litmir.me/bd/?b=209774 Галан Ярослав Александрович. «Товарищ Яга». Памфлеты]{{ref-ru}}
* [http://nash-sovremennik.ru/p.php%3Fy%3D2002%26n%3D7%26id%3D9 Ярослав Галан. Чему нет названия]{{ref-ru}}
* [http://yaroslavgalan.narod.ru/index.html Ярослав Галан. Памфлеты]{{ref-ru}}
* [https://www.zaxid.net/zaboronena_vistava_yaroslava_galana_n1259261 Заборонена вистава Ярослава Галана]
* [http://www.golos.com.ua/article/156104 Наталя Філіпчук. Ярослав Галан. Чи відкриють архіви КДБ таємницю його вбивства?]
* [http://old.avr.org.ua/index.php/key/27734/?a=1 Електронний архів УКРАЇНСЬКОГО ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ. Архівні документи про Ярослава Галана]


{{нк}}
{{нк}}
Рядок 184: Рядок 204:
[[Категорія:Кавалери ордена «Знак Пошани»]]
[[Категорія:Кавалери ордена «Знак Пошани»]]
[[Категорія:Поховані на Личаківському цвинтарі]]
[[Категорія:Поховані на Личаківському цвинтарі]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо вулиці]]
[[Категорія:Особи, увічнення яких підпадає під закон про декомунізацію]]
[[Категорія:Особи, увічнення яких підпадає під закон про декомунізацію]]
[[Категорія:Відмічені в українофобії]]
[[Категорія:Відмічені в українофобії]]
[[Категорія:Жертви вбивств]]

Поточна версія на 12:12, 10 вересня 2024

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Галан.
Ярослав Олександрович Галан
ПсевдонімЯга, Мирон Яро, Володимир Росович, Ігор Семенюк тощо
Народився27 липня 1902(1902-07-27)
Динів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер24 жовтня 1949(1949-10-24) (47 років)
Львів, Українська РСР,
СРСР СРСР
ПохованняЛичаківський цвинтар[1]
Громадянство II Польська Республіка, СРСР СРСР
Національністьукраїнець
Місце проживанняЛьвів
вулиця Ульянова-Ленінаd[2]
Діяльністьписьменник, журналіст
Сфера роботисоціокритика
Alma materЯгеллонський університет і Віденський університет
Мова творівпольська, українська
Роки активності1927 — 1949
Жанрп'єси, новели, памфлети
Magnum opusГори димлять
ЧленствоГорно
ПартіяКомуністична партія Західної України
Автограф
НагородиОрден «Знак Пошани» Орден «Знак Пошани»
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 2 ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 2 ступеня
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
ПреміїСталінська премія — 1952, посмертно
CMNS: Галан Ярослав Олександрович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Яросла́в Олекса́ндрович Гала́н (27 липня 1902, Динів — 24 жовтня 1949, Львів) — український та польський письменник, радянський пропагандист, журналіст і педагог. Писав українською та польською мовами.

Член Комуністичної партії Західної України (1924—1938 рр.) та Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) (з 1939 року й до своєї смерті). Користувався підтримкою радянської влади: його книги видавали стотисячними накладами в українських видавництвах, а твори включали до шкільної програми.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Ярослав Галан народився 27 липня 1902 року в селі Динів (тепер Підкарпатського воєводства Польщі) у греко-католицькій родині[3] поштового службовця. У родині панували москвофільські настрої. Його батько з хлібом-сіллю зустрічав 1915 року у Львові російські війська та російську владу[4].

Під час відступу російських військ мати Ярослава Галана евакуювалася разом з дітьми: спершу до Львова, а згодом — до Ростова-на-Дону. Там він три роки навчався в російській гімназії, якраз у період Громадянської війни в Росії. У цей період ознайомився з агітацією Леніна, з творчістю низки російських письменників. Пізніше ті події, свідком яких він був, лягли в основу його оповідання «У дні незабутні». Після окупації Перемишля польськими військами (в ході польсько-української війни (1918—1919), Галани повернулися в Галичину.[5]

Політична, літературна та журналістська кар'єра

[ред. | ред. код]

1922 року закінчив Державну гімназію з українською мовою навчання в Перемишлі.[3] Навчався у Віденському (1922—1926) та Краківському університетах (1926—1928).

З 1924 — член Комуністичної партії Польщі.

Викладав польську словесність в українській приватній гімназії в Луцьку. 1929 року позбавлений права на педагогічну роботу в межах тогочасної Польщі як член КПЗУ й активіст прокомуністичної організації лівих письменників «Горно» у Львові.

1930—1932 — співробітник львівських часописів «Вікна» (друкований орган «Горна») та «Нові шляхи». Також у цей період, разом з польською антиукраїнською письменницею Вандою Василевською, працював у польському часописі «Dziennik popularny».[6] У 1932—1939 роках жив із випадкових заробітків.

1932 року до УСРР на навчання виїхала дружина письменника — Ганна Галан (Геник). 1937 її, студентку Харківського медичного інституту, за типовим фальшивим звинуваченням арештували й невдовзі стратили.

1935 року Галану відмовлено в радянському громадянстві.

Письменник брав активну участь у комуністичному підпіллі, у підготовці та проведенні совєтофільського Антифашистського конгресу діячів культури (Львів, 1936).

Ярослав Галан за працею

Перебував під наглядом української поліції Львова. Галана двічі заарештовували за комуністичну пропаганду — 1936, 1937[7].

Після анексії західноукраїнських земель Радянскою імперією працював кореспондентом львівської обласної газети «Вільна Україна» (1939—1941), всеукраїнської газети «Радянська Україна» (1942—1948) та головного російськомовного часопису ЦК КП(б)У «Правда Украины».

Під час Другої світової війни був коментатором на радіостанції імені Тараса Шевченка (Саратов, 1942), на радіостанції «Радянська Україна» (Москва, 1943) та на пересувній прифронтовій радіостанції «Дніпро» (1943). Разом з польською антиукраїнською письменницею Вандою Василевською працював у групі журналістів при ЦК КП(б)У у польському часописі Nowe Widnokregy (Куйбишев, 1942) та українському часописі Радянська Україна (1943).[6]

З листопада 1945 до квітня 1946 — спеціальний кореспондент газети «Радянська Україна» на Нюрнберзькому процесі.

1 липня 1949 року Пій XII своїм Декретом проти комунізму відлучив від Католицької церкви усіх комуністів світу. У відповідь на цей декрет Галан написав сатиричний памфлет «Плюю на Папу» (написаний улітку 1949 року й уперше опублікований у журналі «Перець» (1949, № 18) під заголовком «Я і папа» у скороченому вигляді).[8][9][10]

Убивство

[ред. | ред. код]

Убитий у робочому кабінеті. Смерть спричинили 11 ударів сокирою по голові, причому більшість з них була завдана вже після смерті. Оголошувалося, що приводом для вбивства стали антиклерикальні памфлети письменника. Василь Кук, командувач УПА, та деякі сучасні дослідники припускають, що замах організували співробітники МДБ з метою дискредитації націоналістичного підпілля в очах громадськості. За офіційною радянською версією, вбивство вчинили два бойовики ОУН-УПА, один із яких, Михайло Стахур, був особисто знайомий із письменником. Микита Хрущов особисто інформував про смерть Я. Галана Йосипа Сталіна, причому для «колориту» сказав, що вбивці користувалися гуцульською сокирою-барткою.

Убивство погіршило становище львівської інтелігенції та студентів і пришвидшило ліквідацію націоналістичного підпілля на Західній Україні, зокрема вбивство Романа Шухевича радянськими військами у березні 1950 року. Після смерті Галана заарештували десятки львівських студентів. Але загалом, за винятком арешту в грудні 1949 року Олени Степанів та Ярослава Дашкевича, яких заслали, ця хвиля репресій не мала значних руйнівних наслідків для місцевої інтелігенції[11].

Багато дослідників обставин загибелі Галана, зокрема заступник декана історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, кандидат історичних наук Роман Генега, стверджують, що переконливих доказів, які б свідчили про пряму причетність керівництва українського підпілля до вбивства публіциста, немає[12]. Водночас деякі сучасні дослідники, зокрема докторантка Альбертського університету Юлія Кисла, не заперечуючи можливості вбивства Галана провокаторами радянських спецслужб, стверджують, що для радянського керівництва республіки, зокрема Микити Хрущова, це вбивство стало несподіванкою. На думку Юлії Кислої, загалом версія про вбивство Галана націоналістичним підпіллям виглядає більш правдоподібною, а більшість аргументів прихильників версії про вбивство радянськими спецслужбами є спекулятивними[11].

Політичні погляди

[ред. | ред. код]

Галан мав виражені антиукраїнські й антикатолицькі погляди. Під час Другої світової війни та опісля він засуджував ідеї української державності, називав українську революцію «жовтоблакитним маріонетковим балаганом штибу 1918 року», засуджував Українську греко-католицьку церкву та борців за незалежність України — ОУН та УПА.

Із 2014 року входить до списку осіб, які підлягають декомунізації[13].

Антиукраїнська й антикатолицька діяльність

[ред. | ред. код]

Під час II Світової війни та опісля Галан засуджував ідеї української державності, називав українську революцію — «жовтоблакитний маріонетковий балаган штибу 1918 року», оббріхував ОУН, УПА, а також греко-католицьку церкву. 1 липня 1949 року Пій XII своїм Декретом проти комунізму відлучив від Католицької церкви усіх комуністів світу, включно з Галаном — у відповідь на це Галан написав статтю «Плюю на Папу».

Перебуваючи на Нюрнберзькому процесі, він не міг не знати про факти переслідування нацистами християнських церков, у тому числі католицької церкви[14][15][16], бо вони були вказані в одному з обвинувачень керівництву Третього Рейху[17][18]. Під час слухань, зокрема, озвучували про 237 храмів та 67 капличок католицької церкви, знищених режимом Третього Рейху.[19] Однак багато творів Галана були спрямовані проти католиків, він звинувачував їх у співпраці з нацистами, писав у памфлетах про взаємну підтримку нацистів та Ватикану[20], попри те що Ватикан ще 1937 року офіційно засудив нацистський режим[21]. Він називав митрополита греко-католицької церкви Андрея Шептицького, який у листі Гіммлеру засуджував масові нацистські злочини і який сам переховував євреїв від нацистського винищення, «бородатим мутієм свяченої водички» та звинувачував його у підтримці нацистів.[22]

У творах письменника вимальовується підлабузницьке звеличення тогочасної радянської влади. Ярослав Галан у своїх творах подавав життя західних українців в сталінському СРСР як «велич визволеної людини», оминаючи факти масових репресій над населенням. Навіть факт незаконного засудження радянською владою власної дружини Ганни Галан (Геник) не стримував Ярослава Галана від схвалення сталінського режиму.[23][20]

Могила Ярослава Галана на 1 полі Личаківського цвинтаря

Ярослав Галан у своїх публіцистичних працях часто вигадував випадки непідтверджених «звірств» українських націоналістів. У своєму нарисі «Чому немає назви» він описував «злочин» ОУН: "Чотирнадцятилітня дівчинка не може спокійно дивитися на м'ясо. Коли в її присутності збираються смажити котлети, вона блідне й тремтить, як осиковий лист. Кілька місяців тому в горобину ніч до селянської хати недалеко від міста Сарни прийшли озброєні люди і закололи ножами господарів. Дівчинка розширеними від жаху очима дивилася на агонію своїх батьків. Один з бандитів приклав вістря ножа до горла дитини, але в останню хвилину в його мозку народилася нова «ідея»: «Живи на славу Степана Бандери! А щоб чого доброго, не вмерла з голоду, ми залишимо тобі продукти. А ну, хлопці, нарубайте їй свинини!..» «Хлопцям» ця пропозиція сподобалась. Через кілька хвилин перед заціпенілою від жаху дівчинкою виросла гора м'яса з батька та матері, що стікали кров'ю…".

Вшанування та пам'ять

[ред. | ред. код]

За часів комуністичної диктатури Галан користувався чималою підтримкою комуністичного режиму: його книги видавали стотисячними накладами в українських видавництвах, а твори включали до шкільної програми. Наприклад, у 1977—1980 роках на вшанування 75-річчя з дня народження Ярослава Галана українське видавництво «Наукова думка» надрукувало чотиритомник творів Галана стотисячним тиражем. За часів радянської окупації України в багатьох населених пунктах України чимало вулиць отримали назву на честь Галана й було встановлено чимало пам'ятних дощок та інших меморіальним пам'яток. У Львові, Дрогобичі та смт Яблунів Івано-Франківської області Галану спорудили пам'ятники.

Навіть після здобуття незалежності України Галана прославляла українська влада: так, наприклад, у липні 2012 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про відзначення 110-річчя з дня народження видатного українського письменника-антифашиста Ярослава Олександровича Галана».[24]

Ситуація змінилася лише після Революції гідності 2014 року Галана внесли до списку осіб, які підлягають декомунізації й відповідно всі вулиці в Україні, що раніше носили ім'я Галана, було перейменовано. У Харкові у лютому 2016 вулицю Галана, яка розташовувалася поряд з медичним університетом й де навчалася його розстріляна дружина, перейменували на Літературну вулицю розпорядженням міськради Харкова.[25]. В Одесі у червні 2016 року вулицю Ярослава Галана перейменували на вулицю Романа Шухевича.[26] Станом на 2020 рік лише 2 населені пункти підконтрольні українській владі й досі не здійснили перейменувань вулиці Галана: у селі Максимівка Збаразького району Тернопільської області ще й досі залишилась вул. Ярослава Галана: сільський голова Дзядик Б. В. разом з депутатом вулиці Шарак О. Р. відмовилися виконувати закон про декомунізацію; у місті Шостка Сумської області ще й досі залишилась вул. Галана: міскрада Шостки відмовилася виконувати закон про декомунізацію, посилаючись на те, що у березні 2019 році 53,3 % учасників опитування (всього проголосувало 10 осіб), а у листопаді 2019 року 69,2 % учасників опитування (всього проголосувало 26 осіб) громадян проголосували проти перейменування.[27]

У травні 2017 року, у Львові, на виконання Законів України щодо декомунізації, демонтували перші дві пам'ятні дошки Я. Галану за адресами вул. Стрийська, 46 та Героїв Майдану, 18[28]. У жовтні 2017 року, в Харкові було знесено дошку Я. Галану на будинку «Слово»[29]. У березні 2019 року демонтували меморіальну дошку в Луцьку[30].

Творчість

[ред. | ред. код]

З усього, що написав Галан, особливе місце займає романтична повість «Гори димлять» (1938, польською мовою).

П'єси:

  • Дон-Кіхот із Еттенгайму (1927),
  • Вантаж (1930),
  • Вероніка (1930),
  • 99 % (1930),
  • Осередок (1932),
  • Недоспівана пісня (Під золотим орлом, 1947),
  • Любов на світанні (1949).

Екранізації творів

[ред. | ред. код]

Премії та нагороди

[ред. | ред. код]

Багатотомні зібрання творів та головні однотомні видання

[ред. | ред. код]
Багатотомні зібрання творів
  • Ярослав Галан. Твори у двох томах. Київ: Держлітвидав УРСР. 1953
    • Том 1: Оповідання, п'єси, нариси і статті, критика. (Упорядник Борис Буряк, Г. Кулініч). 492 стор.
    • ТОм 2: Памфлети і фейлетони. (Упорядник Борис Буряк, Г. Кулініч). 496 стор.
  • Ярослав Галан. Твори у трьох томах. Київ: Держлітвидав УРСР. 1960
    • Том 1: П'єси. (Упорядник П.Довгалюка). 539 стор.
    • Том 2: Проза. Публіцистика. (Упорядники В.Власенко та В.Радченко). 750 стор.
    • Том 3: Публіцистика. Критика. (Упорядники В.Власенко та В.Радченко). 570 стор.
  • Ярослав Галан. Твори у чотирьох томах. Київ: Наукова думка. 1977—1980
    • Том 1: Драматичні твори. (Упорядник Г. Кулінич). 511 стор. 1977
    • Том 2: Памфлети і фейлетони. (Упорядник Г. Кулінич). 703 стор. 1977
    • Том 3: Проза, публіцистика, літературна і театральна критика. (Упорядник Г. Кулінич). 623 стор. 1978
    • Том 4: Памфлети, фейлетони, нариси, статті, літературно-мистецька критика, «Перший дебют», газетні репортажі, промови, виступи, звернення, автобіографічні матеріали, листи (Упорядник Яків Цегельник). 847 стор. 1980
Головні однотомні видання
  • Ярослав Галан. Їх обличчя: збірка нарисів. Львів: Вільна Україна. 1948. 105 стор.
  • Ярослав Галан. Перед лицем фактів. Київ: Радянський письменник. 1949. 195 стор.
  • Ярослав Галан. На службі у сатани: памфлети. Київ: Держлітвидав УРСР. 1957. 149 стор.
  • Ярослав Галан. Люди без батьківщини: Оповідання, нариси та памфлети. Київ: Дніпро. 1967. 143 стор.
  • Ярослав Галан. Твори. Київ: Молодь. 1970. 375 стор.
  • Ярослав Галан. Недоспівана пісня: п'єси, оповідання, нариси, памфлети, статті. Київ: Дніпро. 1972. 559 стор.
  • Ярослав Галан. Лицарі насильства і зради: публіцистика, памфлети, статті, нариси. Київ: Радянський письменник. 1973. 292 стор.
  • Ярослав Галан. Вибрані твори. Львів: Каменяр. 1976. 237 стор.
  • Ярослав Галан. Вибране: оповідання, памфлети, п'єси. Київ: Дніпро. 1981. 231 стор. (Шкільна бібліотека)
  • Ярослав Галан. Драматичні твори. Львів: Каменяр. 1981. 415 стор. (Бібліотека «Карпати»)
  • Ярослав Галан. Драматичні твори. Художня проза. Публіцистика. Київ: Наукова думка. 1983. 590 стор.
  • Ярослав Галан. Любов на світанні: п'єса; публіцистика. Київ: Дніпро. 1986. 342 стор. (Бібліотека української класики «Дніпро»)
  • Ярослав Галан. З неопублікованного: Фейлетони. Статті. Виступи. Листування. Щоденник. Львів: Каменяр. 1990. 103 стор. ISBN 5-7745-0272-4
Гори димлять
  • Ярослав Галан. Гори димлять. Переклад з польської: Степан Трофимук. Київ: Радянський письменник. 1956. 234 стор. (тираж 65 тис. примірників)
    • (передрук) Ярослав Галан. Гори димлять. Переклад з польської: Степан Трофимук. Київ: Держлітвидав УРСР. 1959. 155 стор. (тираж 50 тис. примірників)

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 101. — ISBN 978-966-8955-00-6
  2. ↑ https://zakon-region3.ru/2/198362/
  3. ↑ а б Звідомлення Виділу «Кружка Родичів» при Державній Ґімназії з українською мовою навчання в Перемишлі за шкільний рік 1935—1936 — 2-ге вид. — Кліфтон, 1976. — С. 160.
  4. ↑ З ким і навіщо співпрацювали Бандера і Шухевич?. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 7 серпня 2015.
  5. ↑ Нескорений Ярослав Галан. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 7 серпня 2015.
  6. ↑ а б Галан Ярослав Олександрович [Архівовано 9 квітня 2020 у Wayback Machine.] Українські письменники: біо-бібліографічний словник у п'яти томах. — К. : Держлітвидав УРСР, 1965. — Т. 4: Радянська література: А-К. — С. 250—278.
  7. ↑ Свобода, Радіо (5 лютого 2008). Ярослав Галан: трагедія “зачарованого на Схід”. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 21 квітня 2024.
  8. ↑ Киричук Ю. А. Вбивство Ярослава Галана: істинні вбивці та політичні наслідки // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2001. № 431: Держава та армія. С. 91–96.
  9. ↑ Терещук, Петро (1962). Історія одного зрадника (Ярослав Галан). Торонто: Ліга визволення України. 148 стор.
  10. ↑ Пащенко В. Ярослав Галан. Міфи і факти біографії і творчості. Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. Тернопіль, 2002. Вип. 2. С. 61-73.
  11. ↑ а б Юлія Кисла. «Пост ім. Ярослава Галана». Осінній атентат у Львові [Архівовано 24 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Україна Модерна. — 06.01.2015
  12. ↑ Борис Козловський: Хто гострив сокиру для Ярослава Галана?. Архів оригіналу за 7 жовтня 2016. Процитовано 28 листопада 2012.
  13. ↑ Список осіб, які підпадають під закон про декомунізацію | Офіційний вебсайт УІНП. www.memory.gov.ua. Архів оригіналу за 7 жовтня 2015. Процитовано 19 січня 2019.
  14. ↑ Владимир Родионов Расовые мифы нацизма Врага надо знать! Раздел: «МИФ НАЦИОНАЛЬНОЙ РЕЛИГИИ» [Архівовано 8 квітня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  15. ↑ Office of Strategic Services. The Nazi Master Plan: The Persecution of the Christian Churches [Архівовано 24 квітня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
  16. ↑ John S. Conway; The Nazi Persecution of the Churches, 1933—1945; Regent College Publishing; 2001; ISBN 1-57383-080-1 (USA)(англ.)
  17. ↑ Trial of the Major War Criminals before the International Military Tribunal. Official text in the English language. Nuremberg: IMT, 1947. Volume I Pages 33, 59, 180 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  18. ↑ Title: «Second Day, Wednesday, 11/21/1945, Part 04», in Trial of the Major War Criminals before the International Military Tribunal. Volume II. Proceedings: 11/14/1945-11/30/1945. Official text in the English language. Nuremberg: IMT, 1947. pp. 98-102. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 8 березня 2012.
  19. ↑ Trial of the Major War Criminals before the International Military Tribunal. Official text in the English language. Nuremberg: IMT, 1947. Volume I Page 59 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 березня 2012. Процитовано 18 травня 2012.
  20. ↑ а б Ярослав Галан. Архів оригіналу за 26 травня 2017. Процитовано 8 березня 2012.
  21. ↑ Benito Mussolini. The First Fascist by Anthony L. Cardoza New York: Pearson/Longman, c2006 page 223
  22. ↑ Дмитрий Синяк. Вурдалак Ярослав Галан. Что общего у советского пропагандиста и Олеся Бузины [Архівовано 30 квітня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
  23. ↑ Україна в роки другої світової війни та післявоєнної відбудови (1939 — початок 1950-х років). Українські землі на першому етапі війни (вересень 1939 — червень 1941 pp.). Масові репресії
  24. ↑ Постанова Верховної Ради України «Про відзначення 110-річчя з дня народження видатного українського письменника-антифашиста Ярослава Олександровича Галана» на сайті ВРУ. Архів оригіналу за 29 вересня 2019. Процитовано 19 листопада 2012.
  25. ↑ У Харкові перейменували ще 48 вулиць (список) | Офіційний вебсайт УІНП. www.memory.gov.ua. Архів оригіналу за 17 лютого 2016. Процитовано 13 лютого 2016.
  26. ↑ Розпорядження про перейменування об'єктів топоніміки у населених пунктах Одеської області (PDF) (Українською) . 19.05.2016. Архів оригіналу (PDF) за 15.06.2016.
  27. ↑ Увага! Голосування! (Оновлено) [Архівовано 9 квітня 2020 у Wayback Machine.]. meria.shostka.net, 2019
  28. ↑ У Львові в рамках декомунізації демонтували дві таблиці. 12.05.2017, 15:01. Архів оригіналу за 15 травня 2017. Процитовано 12 травня 2017.
  29. ↑ Федосенко, Павел (1 листопада 2017). Неизвестные уничтожили табличку в честь воссоединения Украины и России. newsroom.kh.ua (рос.). Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 17 березня 2019.
  30. ↑ Демонтовано меморіальну дошку Ярославу Галану у м.Луцьк. www.facebook.com (укр.). Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 1 квітня 2019.
  31. ↑ Галан Ярослав Олександрович [Архівовано 25 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Галан_Ярослав_Олександрович&oldid=43471568