Перейти до вмісту

Жорж Орік: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
→Посилання: категоризація
м →Посилання: категоризація
 
(Не показані 18 проміжних версій 9 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{музикант}}
[[Файл:Georges Auric 1940.jpg|thumb|Georges Auric 1940]]
'''Жорж Орік''' ({{lang-fr|Georges Auric}}, [[15 лютого]] [[1899]], [[Лодев]] — [[23 липня]] [[1983]], [[Париж]]) — французький композитор, учень [[Альбер Руссель|А. Русселя]], наймолодший учасник «[[Французька шістка|Шістки]]».
'''Жорж Орік''' ({{lang-fr|Georges Auric}}, [[15 лютого]] [[1899]], [[Лодев]] — [[23 липня]] [[1983]], [[Париж]]) — французький композитор, музичний критик, учень [[Альбер Руссель|А. Русселя]], наймолодший учасник «[[Французька шістка|Шістки]]».


== Біографія ==
Навчався в Монпельє, потім з 1913 р в Парижі. Дебютував як композитор в 1914 р коли кілька його пісень виконали Пола де Лестан (сопрано) і Альфредо Казелла (фортепіано). Писав музику до театральних постановок, мюзиклів і балетів. У воєнні та перші повоєнні роки був самим затребуваним кінокомпозитором Франції. Похований на [[Цвинтар Монпарнас|кладовищі Монпарнас]].
Навчався в [[Монпельє]], потім з 1913 року в Парижській консерваторії (клас з контапункту і фуги Ж. Коссада) і водночас з 1914 по 1916 в «Схола конторум» у В.д'Енді (клас композиції).<ref>{{Cite book|title="Шесть". Сборник статей|first=И.Глебов, С. Гинзбург, Д. Мило|year=1926|publisher=|location=Ленинград|pages=|language=|isbn=}}</ref> Писати музику почав ще в 10 років, дебютував як композитор у 15 років (1914&nbsp;р.), коли кілька його пісень виконали Пола де Лестан (сопрано) і Альфредо Казелла (фортепіано). Вже на початку своєї діяльності привернув увагу [[Дягілєв Сергій Павлович|С.Дягілева]] та в результаті їх співпраці з'явилися багато цікавих балетів: «Матроси» (1925), «Пастораль»(1926) та інші. Писав музику до театральних постановок, мюзиклів і балетів. Є автором великої кількості комічних опер: «Під маскою», «Цариця серця», 14 балетів, багатьох оркестрових творів (увертюра, фокстрот, ноктюрн), камерно-інструментальних ансамблів, фортепіанних п'єс, пісень та романсів.<ref>{{Cite book|title=Современные французские композиторы группы "Шести"|last=Дюмениль|first=Р.|year=1964|publisher=|location=Ленинград|pages=|language=|isbn=}}</ref>


У 1924&nbsp;р. видав збірку дитячих пісень «Алфавіт».
⚫
Музика Оріка звучить у фільмах [[Кокто Жан|Кокто]] («[[Орфей (фільм)|Орфей]]», «[[Красуня і чудовисько (фільм, 1946)|Красуня і чудовисько]]», «[[Двоглавий орел (фільм)|Двоглавий орел]]»), Офюльса («Лола Монтес»), Дассена («Чоловічі розбірки»), Деланнуа («[[Вічне повернення (фільм, 1943)|Вічне повернення]]», «Принцеса Клевська»), Уайлера («Римські канікули»), Таїнство Пікассо.

Брав участь в антифашиському руху. Створював масові пісні: «Заспіваймо, дівчата», «4 пісні стражденної Франції»,<ref>{{Cite book|title=Французская музыка ХХ века изд.ІІ|last=Шнеерсон|first=Г.|year=1970|publisher=|location=Москва|pages=|language=|isbn=}}</ref>

⚫
Популярним як композитор став завдяки своїй музиці до кінофільмів. Написав музику більш ніж до 70 фільмів. Часто його запрошували англійські компанії. Найцікавіша кінопартітура є до фільму «Цезар і Клеопатра»(1945), успіх мала й музика з «Глибокою ніччю» (1945). Також написав музику до фільму «Мулен Руж»(1952), в тому числі й вальс, який став, мабуть, одним із відоміших його творів. Музика Оріка звучить у фільмах [[Жан Кокто|Кокто]] («[[Орфей (фільм)|Орфей]]», «[[Красуня і чудовисько (фільм, 1946)|Красуня і чудовисько]]», «[[Двоглавий орел (фільм)|Двоглавий орел]]»), [[Макс Офюльс|Макса Офюльса]] («Лола Монтес»), [[Жуль Дассен|Жуля Дассена]] ([[Ріфіфі|«Чоловічі розбірки»]]), [[Жан Делануа|Жана Деланнуа]] («[[Вічне повернення (фільм, 1943)|Вічне повернення]]», «Принцеса Клевська»), Уайлера («Римські канікули»), «Таїнство Пікассо».

Помер у 1983 році.

== Творча спадщина ==

=== Балети ===
* «Надокучливі» (1925);
* «Матроси» (1925);
* «Пастораль» (1926);
* «Уявні» (1934);
* «Чари Альчіни» (1929);
* «Суперництво» (1932);
* «Художник та його модель» (1949);

* «Федра» (1950);
* «Світлий шлях» (1952);
* та інші.

=== Твори для фортепіано ===
* Прелюдії;
* Соната F-dur (1931);
* Експромти;
* 3 пасторалі.

=== Твори для оркестру ===
* Увертюра (1938);
* Сюїта з балету «Федра» (1950);
* Симфонічна сюїта (1960).

=== Музика до кінофільмів ===
* «[[Алібі (фільм, 1937)|Алібі]]» (1937)
* «Цезар і Клеопатра» (1945);
* «Глибокою ніччю» (1945);
* «Крик та плач» (1946);
* «[[Рюї Блаз (фільм)|Рюї Блаз]]» (1948)
* «[[Мулен Руж (фільм, 1952)|Мулен Руж]]» (1952);
* та інші.

=== Опери ===
* «Під маскою»;
* «Цариця серця»;
* та інші.

== Примітки ==
{{reflist}}


== Посилання ==
== Посилання ==
{{бібліоінформація}}
{{Commons category|Georges Auric}}

* {{IMDb name|id=0005952|name=Georges Auric}}
{{DEFAULTSORT:Орік Жорж}}
* [http://www.findagrave.com/cgi-bin/fg.cgi?page=gr&GRid=21584 Georges Auric] at Find-A-Grave
[[Категорія:Французькі композитори]]
[[Категорія:Французькі композитори]]
[[Категорія:Поховані на кладовищі Монпарнас]]
[[Категорія:Французькі кінокомпозитори]]
[[Категорія:Поховані на цвинтарі Монпарнас]]
[[Категорія:Композитори академічної музики XX століття]]

Поточна версія на 12:14, 26 травня 2024

Жорж Орік
фр. Georges Auric
Основна інформація
Повне ім'яфр. Georges Abel Louis Auric[1]
Дата народження15 лютого 1899(1899-02-15)[2][3][…]
Місце народженняЛодев[5][6][7]
Дата смерті23 липня 1983(1983-07-23)[2][8][…] (84 роки)
Місце смертіVIII округ Парижа, Париж[8][6][7]
Похованняцвинтар Монпарнас
Громадянство Франція
Професіїкомпозитор, хореограф, кінокомпозитор, актор
ОсвітаПаризька вища національна консерваторія музики й танцю, Регіональна консерваторія Монпельєd і Schola Cantorum de Parisd
ВчителіGeorges Caussaded
Жанриопера
ЧленствоФранцузька шістка і Академія красних мистецтв Франції (23 липня 1983)[9]
CMNS: Файли у Вікісховищі

Жорж Орік (фр. Georges Auric, 15 лютого 1899, Лодев — 23 липня 1983, Париж) — французький композитор, музичний критик, учень А. Русселя, наймолодший учасник «Шістки».

Біографія

[ред. | ред. код]

Навчався в Монпельє, потім з 1913 року в Парижській консерваторії (клас з контапункту і фуги Ж. Коссада) і водночас з 1914 по 1916 в «Схола конторум» у В.д'Енді (клас композиції).[10] Писати музику почав ще в 10 років, дебютував як композитор у 15 років (1914 р.), коли кілька його пісень виконали Пола де Лестан (сопрано) і Альфредо Казелла (фортепіано). Вже на початку своєї діяльності привернув увагу С.Дягілева та в результаті їх співпраці з'явилися багато цікавих балетів: «Матроси» (1925), «Пастораль»(1926) та інші. Писав музику до театральних постановок, мюзиклів і балетів. Є автором великої кількості комічних опер: «Під маскою», «Цариця серця», 14 балетів, багатьох оркестрових творів (увертюра, фокстрот, ноктюрн), камерно-інструментальних ансамблів, фортепіанних п'єс, пісень та романсів.[11]

У 1924 р. видав збірку дитячих пісень «Алфавіт».

Брав участь в антифашиському руху. Створював масові пісні: «Заспіваймо, дівчата», «4 пісні стражденної Франції»,[12]

Популярним як композитор став завдяки своїй музиці до кінофільмів. Написав музику більш ніж до 70 фільмів. Часто його запрошували англійські компанії. Найцікавіша кінопартітура є до фільму «Цезар і Клеопатра»(1945), успіх мала й музика з «Глибокою ніччю» (1945). Також написав музику до фільму «Мулен Руж»(1952), в тому числі й вальс, який став, мабуть, одним із відоміших його творів. Музика Оріка звучить у фільмах Кокто («Орфей», «Красуня і чудовисько», «Двоглавий орел»), Макса Офюльса («Лола Монтес»), Жуля Дассена («Чоловічі розбірки»), Жана Деланнуа («Вічне повернення», «Принцеса Клевська»), Уайлера («Римські канікули»), «Таїнство Пікассо».

Помер у 1983 році.

Творча спадщина

[ред. | ред. код]

Балети

[ред. | ред. код]
  • «Надокучливі» (1925);
  • «Матроси» (1925);
  • «Пастораль» (1926);
  • «Уявні» (1934);
  • «Чари Альчіни» (1929);
  • «Суперництво» (1932);
  • «Художник та його модель» (1949);
  • «Федра» (1950);
  • «Світлий шлях» (1952);
  • та інші.

Твори для фортепіано

[ред. | ред. код]
  • Прелюдії;
  • Соната F-dur (1931);
  • Експромти;
  • 3 пасторалі.

Твори для оркестру

[ред. | ред. код]
  • Увертюра (1938);
  • Сюїта з балету «Федра» (1950);
  • Симфонічна сюїта (1960).

Музика до кінофільмів

[ред. | ред. код]

Опери

[ред. | ред. код]
  • «Під маскою»;
  • «Цариця серця»;
  • та інші.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ISWC Network
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ Internet Broadway Database — 2000.
  5. ↑ Орик Жорж // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  7. ↑ а б Fichier des personnes décédées mirror
  8. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #116383054 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  9. ↑ www.academiedesbeauxarts.fr
  10. ↑ "Шесть". Сборник статей. Ленинград. 1926. {{cite book}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  11. ↑ Дюмениль, Р. (1964). Современные французские композиторы группы "Шести". Ленинград.
  12. ↑ Шнеерсон, Г. (1970). Французская музыка ХХ века изд.ІІ. Москва.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жорж_Орік&oldid=42650195