Жан Вільбрен Гійом Сан: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
стиль |
м →Президентство: виправлення посилання за допомогою AWB |
||
| (Не показано 3 проміжні версії ще одного користувача) | |||
| Рядок 33: | Рядок 33: | ||
Був командувачем Північного угрупування за часів повстання, що привело до влади президента [[Мішель Сінсіннатюс Леконт|Леконта]]. Пізніше він очолив повстання, що призвело до усунення від влади [[Орест Самор|Ореста Самора]]. Сам він був проголошений президентом, коли його попередник, [[Жозеф Теодор]], був змушений піти у відставку через те, що не зміг сплатити обіцяні кошти селянам, які його підтримали в боротьбі проти чинної влади. |
Був командувачем Північного угрупування за часів повстання, що привело до влади президента [[Мішель Сінсіннатюс Леконт|Леконта]]. Пізніше він очолив повстання, що призвело до усунення від влади [[Орест Самор|Ореста Самора]]. Сам він був проголошений президентом, коли його попередник, [[Жозеф Теодор]], був змушений піти у відставку через те, що не зміг сплатити обіцяні кошти селянам, які його підтримали в боротьбі проти чинної влади. |
||
Як п'ятий президент п'яти буремних років Сан був змушений боротися з повстанням проти власного режиму, яке очолив доктор Росалво Бобо. Останній виступав проти розширення комерційних і стратегічних зв'язків з урядом [[США]]. Остерігаючись долі своїх попередників, Сан жорстоко поставився до своїх опонентів, зокрема до більш освіченого й багатого мулатського населення. Кульмінація його репресій припала на [[27 липня]] [[1915]] року, коли він наказав стратити 167 політичних в'язнів, включаючи колишнього президента Самора, якого тримали під вартою в [[Порт-о-Пренс]]і. Це розлютило населення, яке повстало проти уряду Сана, лишень народу дісталась звістка про страту. |
Як п'ятий президент п'яти буремних років Сан був змушений боротися з повстанням проти власного режиму, яке очолив доктор Росалво Бобо. Останній виступав проти розширення комерційних і стратегічних зв'язків з урядом [[Сполучені Штати Америки|США]]. Остерігаючись долі своїх попередників, Сан жорстоко поставився до своїх опонентів, зокрема до більш освіченого й багатого мулатського населення. Кульмінація його репресій припала на [[27 липня]] [[1915]] року, коли він наказав стратити 167 політичних в'язнів, включаючи колишнього президента Самора, якого тримали під вартою в [[Порт-о-Пренс]]і. Це розлютило населення, яке повстало проти уряду Сана, лишень народу дісталась звістка про страту. |
||
Сан втік до [[Франція|французького]] посольства, де отримав притулок. Лідери повстанців увірвались до посольства та знайшли Сана. Його витягнули й відлупцювали до втрати свідомості, після чого викинули тіло за паркан посольства, де його розірвав натовп. Протягом наступних двох тижнів країною вирував хаос. |
Сан втік до [[Франція|французького]] посольства, де отримав притулок. Лідери повстанців увірвались до посольства та знайшли Сана. Його витягнули й відлупцювали до втрати свідомості, після чого викинули тіло за паркан посольства, де його розірвав натовп. Протягом наступних двох тижнів країною вирував хаос. |
||
| Рядок 44: | Рядок 44: | ||
[[Категорія:Президенти Гаїті]] |
[[Категорія:Президенти Гаїті]] |
||
[[Категорія:Гаїтянські військовики]] |
[[Категорія:Гаїтянські військовики]] |
||
[[Категорія:Уродженці Гаїті]] |
|||
[[Категорія:Померли в Порт-о-Пренсі]] |
|||
[[Категорія:Убиті політики]] |
|||
Версія за 17:53, 12 травня 2020
| Жан Вільбрен Гійом Сан фр. Vilbrun Guillaume Sam portrait | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 25 лютого — 28 липня 1915 року | |||
| Попередник: | Жозеф Теодор | ||
| Наступник: | Філіп Сюдр Дартігенав | ||
| Ім'я при народженні: | фр. Jean Simon Sam | ||
| Народження: |
4 березня 1859 Унамінт, Гаїті | ||
| Смерть: |
28 липня 1915 (56 років) Порт-о-Пренс, Гаїті | ||
| Причина смерті: | тупа травмаd | ||
| Країна: | Гаїті | ||
| Батько: | Огюст Симон-Сан | ||
Жан Вільбрен Гійом Сан (4 березня 1859 — 28 липня 1915) — президент Гаїті з 25 лютого до 27 липня 1915. Був двоюрідним братом Огюста Симон-Сана, президента країни 1896–1902 років.
Президентство
Був командувачем Північного угрупування за часів повстання, що привело до влади президента Леконта. Пізніше він очолив повстання, що призвело до усунення від влади Ореста Самора. Сам він був проголошений президентом, коли його попередник, Жозеф Теодор, був змушений піти у відставку через те, що не зміг сплатити обіцяні кошти селянам, які його підтримали в боротьбі проти чинної влади.
Як п'ятий президент п'яти буремних років Сан був змушений боротися з повстанням проти власного режиму, яке очолив доктор Росалво Бобо. Останній виступав проти розширення комерційних і стратегічних зв'язків з урядом США. Остерігаючись долі своїх попередників, Сан жорстоко поставився до своїх опонентів, зокрема до більш освіченого й багатого мулатського населення. Кульмінація його репресій припала на 27 липня 1915 року, коли він наказав стратити 167 політичних в'язнів, включаючи колишнього президента Самора, якого тримали під вартою в Порт-о-Пренсі. Це розлютило населення, яке повстало проти уряду Сана, лишень народу дісталась звістка про страту.
Сан втік до французького посольства, де отримав притулок. Лідери повстанців увірвались до посольства та знайшли Сана. Його витягнули й відлупцювали до втрати свідомості, після чого викинули тіло за паркан посольства, де його розірвав натовп. Протягом наступних двох тижнів країною вирував хаос.
Звістка про вбивство невдовзі сягнула суден США, які перебували в гавані Порт-о-Пренса. Президент Вудро Вільсон наказав американським військам захопити столицю, посилаючись на те, що країну без влади можуть легко захопити німецькі війська. Американці висадились наступного дня, 28 липня, і тримали країну в окупації протягом дев'ятнадцяти років, до серпня 1934.
