Перегляд вихідного коду сторінки Чех, Лех і Рус

{{Універсальна картка}}{{Інші значення|Чех (значення)}}'''Чех, Лех і Рус''' ({{lang-pl|Czech, Lech i Rus}}, {{lang-cs|Čech, Lech a Rus}})&nbsp;— [[легенда]] про заснування трьох [[Слов'яни|слов'янських]] братів: [[Поляки|поляків]] (або лехітів), [[Чехи|чехів]] і [[Русь (етнонім)|русів]] (тобто [[Русини|русинів]]-[[українці]]в)<ref name="ЕІУ2">Сас П.&nbsp;М.&nbsp;Чех, Лех і Рус // ''Енциклопедія історії України''… Т. 10. С. 534.</ref>. Три легендарні брати з'являються разом у [[Великопольська хроніка|Великопольській хроніці]], складеній на початку [[XIV століття]]. Легенда стверджує, брати, які були нащадками [[Паннонія|паннонського]] принца Пана, під час полювання пішли за різною здобиччю і, таким чином, мандрували (і осідали) у різних напрямках: Лех на північному заході, Чех на південному заході та Рус на сході. Існує кілька версій легенди, у тому числі кілька регіональних варіантів по всій західнослов'янській та, меншою мірою, в інших слов'янських країнах, де згадується лише один або два брати. Ці три брати також фігурують у [[Фундаційний міф|фундаційному міті]] про походження [[Південні слов'яни|південнослов'янських народів]] у деяких легендах. Ця розповідь часто, певною мірою, також використовуються як міт, щоб зрозуміти можливе заснування польської, чеської та руської держав, згідно з легендою<ref>{{cite book
|title=Kartina slavi︠a︡nskogo mira : vzgli︠a︡d iz Vostochnoǐ Evropy. Ėtnogeneticheskie legendy, dogadki, protogipotezy XVI-nachala XVIII veka
|last1=Mylʹnikov
|first1=Aleksandr Sergeevich
|date=1996
|publisher=PV
|location=Sankt-Peterburg
|isbn=5-85803-063-7
}}</ref>.

Сьогодні ця легенда символізує братерство [[Західні слов'яни|західних]] і [[Східні слов'яни|східних слов'ян]], але вона також опосередковано служить своєрідній теорії про чеську прабатьківщину слов'ян, що жили в [[Центральна Європа|Центральній Європі]]<ref>[[Kazimierz Tymieniecki]], [[Czesław Łuczak]], [w:] Europa, Słowiańszczyzna, Polska. 1970. s. 296.</ref>.

Після [[Люблінська унія|Люблінської унії]] в політичну систему [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] долучили відмінне за типом політичної та звичаєвої культури [[Велике князівство Литовське]]. Місцеві князі порівнялися з польською шляхтою і шукали способів вивершення над ними. Князі Острозькі спонсорували дослідження свого генеологічного дерева і скоро почали виводити його від князя Володимира, а згодом до родоначальника усіх Русів&nbsp;— Руса. Дії князів створювали підмурок до впровадження терміну «Старожитний народ руський», який має свою окреслену територію<ref>Наталя Яковенко «Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України», вид. «Критика» Київ, 2006&nbsp;р.&nbsp;— С. 206</ref>.

== Історія ==
[[Файл:Chronica Polonorum Lech & Czech.jpg|праворуч|міні|256x256пкс|Брати Лех і Чех, засновники [[Західні слов'яни|західнослов'янських]] земель Лехії ([[Польща]]) і Богемії (тепер у [[Чехія|Чехії]]) у «Chronica Polonorum» (1506)]]
[[Файл:Valley of Reconciliation in Gniezno (8).jpg|ліворуч|міні|«З цих [[Паннонія|паннонійців]] прийшли три брати, сини Пана, правителя паннонійців, з яких перший мав [[ім'я]] [[Поляки|Лех]], другий [[Русини|Рус]], третій [[Чехи|Чех]]<nowiki/>», Долина примирення в [[Гнезно|Ґнєзно]], [[Польща|Республіка Польща]]]]
Витоки легенди про хорватських братів сягають [[Chronica Boemorum|«Чеської хроніки»]] [[Козьма Празький|Козьми Празького]] ([[1125]])<ref name="ЕІУ2" />. В ній розповідається про прибуття до [[Богемія|Богемії]] слов'янського племені на чолі з Богемом (у пізнішій традиції&nbsp;— [[Чех (князь)|Чехом]]) і заснування там [[Богемське королівство|Чеської держави]]<ref name="ЕІУ2" />. У [[Чеська римована хроніка|Чеській римованій хроніці]] Даліміла (XIV&nbsp;ст.) згадується, що лех (старочеське «шляхтич») на ім'я Чех, який жив у [[Хорватія|Хорватії]] і вчинив там якесь вбивство, подався із 6-ма своїми братами та слугами у вигнання в чужі краї, де вони знайшли нову батьківщину<ref name="ЕІУ2" />. В пізніших чеських хроніках термін «лех», яким визначався соціальний статус Чеха, трансформувався у власне ім'я&nbsp;— Лех<ref name="ЕІУ2" />. У [[Чеська хроніка (1374)|«Чеській хроніці»]] [[Пржибко Пулкава|Пржибика Пулкави]] ([[1374]]) Лех постає як брат або товариш Чеха, який разом зі своїми нащадками осів на землях, що стали [[Польське королівство|Польщею]]<ref name="ЕІУ2" />. У чеській традиції утвердилася двочленна формула легенди про хорватських братів, у якій ішлося про старшого брата Чеха та молодшого брата Леха<ref name="ЕІУ2" />.

У польській традиції змінили акценти: старшим братом визнавався Лех, а молодшим&nbsp;— Чех<ref name="ЕІУ2" />. У «Пролозі» до [[Великопольська хроніка|Великопольської хроніки]] (ХІІІ—XIV&nbsp;ст.) Леха названо старшим братом не лише Чеха, а й Руса (за старшинством йому відводилося 2-ге місце після Леха)<ref name="ЕІУ2" />; Леха, Руса і Чеха зображено володарями королівств [[Лехіти|лехитів]], [[Руси|русів]] і чехів, званих також богемцями<ref name="ЕІУ2" />.

[[Ян Длугош]] виходив з того, що Чех та його старший брат Лех були нащадками біблійного [[Яфет]]а<ref name="ЕІУ2" />; перший із братів опанував землі по [[Влтава|Влтаві]] і [[Ельба|Лабі]], а другий осів над [[Вісла|Віслою]]<ref name="ЕІУ2" />. Про Руса Длугош писав як про володаря обширної [[Київська Русь|східнослов'янської держави]] зі столицею [[Київ|Києвом]]. У XVI—XVII&nbsp;ст. легенду про хорватських братів використовували багато польських істориків&nbsp;— [[Матвій Міховський]], [[Бернард Ваповський]], [[Мартин Бельський]], [[Матвій Стрийковський]], [[Олександр Гваньїні]] та інші (деякі історики обмежували виклад легенди лише двома персонажами&nbsp;— Лехом і Чехом)<ref name="ЕІУ2" />.

Скептичне ставлення до легенди висловив [[Мартін Кромер|Мартин Кромер]], який, серед іншого, звертав увагу на відсутність відомостей про цих братів в античних і візантійських джерелах, а також ранньому літописанні<ref name="ЕІУ2" />. Історичність існування братів заперечував і польський поет [[Ян Кохановський]]<ref name="ЕІУ2" />. Корінний перелом у ставленні до легенди як вигадки стався у XVIII ст<ref name="ЕІУ2" />.

Через посередництво польських праць із цією легендою були знайомі українські історики, зокрема П. Коховський та [[Софонович Теодосій|Феодосій Софонович]]<ref name="ЕІУ2" />.

=== Польська версія ===
[[Файл:Budyšínský rukopis Kosmovy kroniky 1.jpg|міні|Перший лист Будишинського списку з [[Чех (князь)|Чехом]] та Лехом]]
У польській версії легенди троє братів разом вирушили на полювання, але кожен з них пішов за різною здобиччю, і врешті-решт усі вони подорожували в різних напрямках. Рус пішов на схід, Чех попрямував на південний захід, щоб оселитися на горі Ржип, що височіє від чеської горбисті, а Лех мандрував на північний захід. Лех під час полювання пішов за своєю стрілою і раптом опинився віч-на-віч із лютим білим орлом, який охороняв своє «[[Гнезно|гніздо]]» від зловмисників. Побачивши орла на тлі червоного заходу сонця, Лех сприйняв це як добру ознаку і вирішив оселитися там. Він назвав своє поселення Гнєзно на честь пам'яті та прийняв [[Герб Польщі|Білого Орла]] як свій [[герб]]. Білий орел залишається символом Польщі донині, а кольори орла та сонця, що заходить, зображені на гербі Польщі, а також на її прапорі з білою смугою зверху для орла та червоною смугою знизу для заходу сонця.

За Великопольським літописом (13 ст.), слов'яни є нащадками [[Паннонія|паннонського]] принца Пана. У нього було троє синів&nbsp;— Лех (молодший), Русь і Чех (старший), які вирішили оселитися на заході, півночі та сході.<ref>[[Czesław Łuczak]], Kazimierz Tymieniecki, ''Europa, Słowiańszczyzna, Polska.'' 1970. p. 296.</ref><ref>Brygida Kurbisówna, ''Studia nad Kroniką wielkopolską'', Poznańskie Towarzystwo Przyjaciół Nauk, Poznań 1952.</ref><ref>Adam Fałowski, Bogdan Sendero, ''Biesiada słowiańska'', Universitas, Kraków 1992, p. 40.</ref><ref>''Kultura polski średniowiecznej XIV—XV w.'' pod red. B. Geremka, Wydawnictwo Naukowe Semper, Warszawa 1997, p. 651.</ref><ref>''Kronika wielkopolska'', wstęp i tłum. K. Abgarowicz, Warszawa 1965; UNIVERSITAS, Poznań 2010, {{ISBN|978-83-242-1275-0}}.</ref><ref>[http://www.litdok.de/cgi-bin/litdok?lang=pl&t_multi=x&v_0=PER&q_0=dalimil Kronika Dalimila] [in:] LitDok ''Europa Środkowo-Wschodnia'', Herder-Institut, Marburg.</ref>

Згідно з «Великопольською хронікою»:

{{цитата|У стародавніх книгах пишуть, що Паннонія є матір'ю і прародителькою всіх слов'янських народів ... від цих паннійців народилися три брати, сини Пана, владики паннійців, з яких первісток мав ім'я Лех, другий — Рус, третій — Чех. Ці троє, множившись у роді, володіли трьома королівствами: лехів, русів і чехів, званих також богемцями»<ref>[http://www.vostlit.info/Texts/rus/Chron_Pol_majoris/frametext1.htm Великая Польская хроника. Пролог].</ref>.}}

=== Руська версія ===
Руський літопис «<nowiki/>[[Повість временних літ]]<nowiki/>» початку XII століття та середньовічні литовські легенди про [[Палемон (князь)|Палемон]] пов'язують походження своїх народів з регіоном [[Норик (країна)|Норик]] (на захід від [[Паннонія|Панонії]]), де жили [[Адріатичні венети|іллірійські венети]]. Відповідно до «Повісті временних літ»:{{начало цитаты}}
По руйнуванні [[Вавилонська вежа|вежі]] і по поділу народів прийняли сини [[Сим]]а східні країни, а сини [[Хам]]а&nbsp;— південні країни. [[Яфет]]ові ж сини прийняли захід і північні країни. Від цих же сімдесяти і двох народів походить і народ слов'янський, від племені Яфета&nbsp;— так звані норики, які і є слов'янами.<ref name="ПВЛ">[[Повесть временных лет]] (Подготовка текста, перевод и комментарии [[Творогов, Олег Викторович|О.&nbsp;В.&nbsp;Творогова]]) // [[Библиотека литературы Древней Руси]] / [[Российская академия наук|РАН]]. [[Пушкинский Дом|ИРЛИ]]; Под ред. [[Лихачёв, Дмитрий Сергеевич|Д.&nbsp;С.&nbsp;Лихачёва]], [[Дмитриев, Лев Александрович|Л.&nbsp;А.&nbsp;Дмитриева]], [[Алексеев, Анатолий Алексеевич (филолог)|А.&nbsp;А.&nbsp;Алексеева]], Н.&nbsp;В.&nbsp;Понырко. СПб. : [[Наука (видавництво)|Наука]], 1997. Т. 1 : XI—XII века. ([[Ипатьевская летопись|Ипатьевский список]] «Повести временных лет» на языке оригинала и с синхронным переводом). [http://lib2.pushkinskijdom.ru/tabid-4869 Электронная версия издания], публикация [[Пушкинский Дом|Института русской литературы (Пушкинский Дом)]] РАН.</ref>.
{{oq|chu|По раздрушении же столпа и по раздѣлении языкъ прияша сынове Симовы въсточныя страны, а Хамовы же сынове полуденныа страны. Афетови же сынове западъ прияша и полунощьныя страны. От сихъ же 70 и дву языку бысть языкъ словенескъ, от племени же Афетова, нарѣцаемѣи норци, иже суть словенѣ<ref name="ПВЛ" />.}}
{{конец цитаты}}

З цим узгоджується також легенда про освіту чеського народу, описану в книзі Прокопа Слободи:{{начало цитаты}}Добре знаю, що відомо багатьом, але не всім, як колись з цієї кропинської місцевості, за обчисленням Петра Кодицилюса та багатьох інших, у 278 році, пішов дуже знатний вельможа Чех з братами своїми Лехом і Русом, а також з усіма своїми приятелями та родом, Через те, що вони не могли вже переносити ті великі нападки і утиски, які робили їм римляни, а особливо начальник римських військ Аврелій, який охороняв Іллірію озброєною рукою і настільки утискував його рід, що Чех зі своїми підняв проти нього повстання і вивів його з-поміж живих. І внаслідок цього, боячись могутньої руки римлян, залишив Крапіну свою батьківщину. Цілих 14 років служив він із Салманіном, із сином Цирципана, на той час правителя і майбутнього вождя богемського народу.<ref>Sloboda Prokop, franceskan. Preporodjeniceh, alitisvetostisvetostisv. Prokopa vu domovini Ceha, Krapine. V Zagrebu pri Fr. X. Zeran. Seki 1767.</ref>{{конец цитаты}}

Зміст цієї легенди узгоджується з римськими хроніками, які оповідають про повстання [[Кар|Марка Аврелія Кара]] в [[Норик (країна)|Норику]] і [[Реція|Реції]] в 282 році, внаслідок якого повсталими було вбито римського імператора [[Проб|Марка Аврелія Проба]] і влада перейшла до Кару.<ref>''Флавий Вописк Сиракузянин''. «История Августов». Проб. XXI. 2—3.</ref><ref>''Аврелий Виктор''. О цезарях. XXXVII. 4.</ref><ref>''Евтропий''. Бревиарий от основания города. IX. 17. 2.</ref>

Це бачення також підтвердує «<nowiki/>[[Хроніка Стрийковського|Хроніка польська, литовська, жмудська і всієї Русі]]<nowiki/>» [[Мацей Стрийковський|Мацея Стрийковського]] (1582), Рус постає братом чи нащадком Леха (предка поляків) і Чеха, спільним предком яких і називається [[Мешех|Мосох]], син [[Яфет]]а.<ref name="Петрухин">''[[Петрухін Володимир Якович|Петрухин В. Я.]]'' Русь в IX—X веках. От призвания варягов до выбора веры. 2-е изд., испр. и доп. М. : Форум: Неолит, 2014.</ref>

Про могутнього Руса писав уже в X столітті візантійський автор [[Симеон Метафраст]]. У перському «Зборах історій» початку XII століття розповідається про русів і слов'ян зі згадкою епонімів Рус та Слов'янин.

Про Руса розповідає [[Новгородська республіка|новгородський]] легендарно-історичний твір XVII століття «Сказання про Словен і Русь і місто Словенське», що містить пізньолітописну легенду про походження слов'ян, заселення околиць [[Великий Новгород|Новгорода]] племенем [[Ільменські словени|словен]] і їх історії до [[Рюрик]]а.<ref name="СКК">''[[Буланин, Дмитрий Михайлович|Буланин Д. М.]], [[Турилов, Анатолий Аркадьевич|Турилов А. А.]]'' Сказание о Словене и Русе // [[Словарь книжников и книжности Древней Руси]]: [в 4 вып.] / [[Российская академия наук|Рос. акад. наук]], [[Пушкинский Дом|Ин-т рус. лит. (Пушкинский Дом)]] ; отв. ред. [[Лихачёв, Дмитрий Сергеевич|Д.&nbsp;С.&nbsp;Лихачёв]] [и др.]. Л. : [[Наука (видавництво)|Наука]], 1987—2017. Вып. 3 : (XVII&nbsp;в.), ч. 3 : П—С / ред. [[Буланин, Дмитрий Михайлович|Д.&nbsp;М.&nbsp;Буланин]]. 1998. С. 444—447.</ref>

=== Чеська версія ===
[[Файл:Josef Mathauser - Praotec Čech na hoře Říp.jpg|ліворуч|міні|Чех на горі [[Ржип (гора)|Ржип]]]]
Варіант цієї легенди, в якому беруть участь лише два брати, відомий тільки в [[Чехія|Чехії]]. Як і в польській версії, Чех ідентифікується як засновник [[Чехи|чеської нації]] (''Češi'' pl.), а Лех як засновник [[Поляки|польської нації]]. Старіші літописи [[XIV століття]] (наприклад, [[Далімілова хроніка]], Вацлава Гаєка та Пршібіка Пулькава з Раденіни літописи) не вказують на місце розташування батьківщини Чеха та Леха, але в переказі [[Алоїс Їрасек|Алоїси Їрасе]] Staré pověsti české (Старочеської легенди) 1894 року вона більш точно визначена; ''Za Tatrami, v rovinách při řece Visle rozkládala se od nepaměti charvátská země, část prvotní veliké vlasti slovanské'' (За [[Татри|Татрами]], на рівнині річки [[Вісла]], простягнута з незапам'ятних часів Хорватська країна (ймовірно, означає так звану [[Біла Хорватія|Білу Хорватію]]), початкову частину великої слов'янської батьківщини), і ''V té charvátské zemi bytovala četná plemena, příbuzná jazykem, mravy, způsobem života'' (У цій хорватській країні жили численні породи, пов'язані з мовою, мораллю, способом життя).<ref>{{cite book
|url=https://books.google.com/books?id=AjqMBgAAQBAJ
|title=Staré pověsti české
|author1=Alois Jirásek
|date=6 лютого 2015
|chapter=4
|isbn=9788088061144
|access-date=29 серпня 2015
}}</ref>

Проте численні битви зробили країну дуже несприятливою для людей, які звикли жити в мирі, обробляти землю і вирощувати зерно. За іншими версіями, причиною стало те, що Чеха звинуватили у вбивстві. Вони зібрали своїх людей і вирушили до заходу сонця. Згідно з хронікою Даліміла (1314), коли Чех зі своїми людьми піднявся на гору Ржип, він подивився на краєвид і сказав своїм братам, що вони досягли обіцяної землі: країни, де достатньо звірів, птахів, риб і бджоли, щоб їхні столи завжди були повні, і де вони могли захиститися від ворогів.<ref name="hora">{{cite web|title=Praotec Čech|url=http://www.hora-rip.cz/praotec-cech.php/#dalimilova-kronika|website=hora-rip.cz|access-date=29 серпня 2015|archive-date=2019-09-17|archive-url=https://web.archive.org/web/20190917044951/http://www.hora-rip.cz/praotec-cech.php#dalimilova-kronika}}</ref> Він оселився в цій місцевості разом із племенем і, за версією Пршібіка Пулкава (близько 1374&nbsp;р.), його брат Лех продовжив свою подорож до низовини через засніжені гори півночі, де заснував Польщу.<ref>[http://www.ucl.cas.cz/edicee/data/antologie/zliteratury/VZCL3/99.pdf Přibík Pulkava]</ref>

Версія Вацлава Гаєка з 1541 року додає багато (ймовірно химерних) деталей, яких немає в інших джерелах. За словами Гаєка, брати були князями, які вже володіли замками на своїй батьківщині до свого прибуття в регіон і датують свій приїзд 644 роком.<ref name="hora" />

=== Інші версії ===
Подібна легенда (з частково зміненими назвами) була також зазначена в народних казках у двох широко відокремлених місцях [[Хорватія|Хорватії]]: у [[Кайкавське наріччя|кайкавському наріччі]] Крапіна в [[Хорватське Загір'я|Загор'ї]] (північна Хорватія) і в [[Чакавське наріччя|чакавському наріччі]] Польїці на [[Адріатичне море|Адріатичному морі]] (центральна [[Далмація]]). Хорватський варіант описав і детально проаналізував С. Сакач у 1940 році.<ref>Krapina-Kijev-Ararat, ''Priča o troje braće i jednoj sestri''. Život 21/3: 129—149, Zagreb</ref>

== Дебати ==
[[Файл:Balto-Slavic lng.png|міні|Ареал [[Балто-слов'янські мови|балто-слов'янського діалектичного континууму]] (фіолетовий) із запропонованими матеріальними культурами доби бронзи в білому кольорі. Червоні точки вказують на архаїчні слов'янські гідроніми]]
У богемських хроніках [[Чех (князь)|Чех]] з'являється сам по собі або тільки з Лехом. Чех вперше згадується латиною як Богем у хроніці [[Козьма Празький|Козьми]] 1125 року. Найдавніша польська згадка про Леха, Чеха та Руса зустрічається в хроніці Великої Польщі,<ref>«Fix hiis itaque Pannoniis tres fratres filii Pan principis Pannoniorum nati fuere quorum primogenitus Lech, alter Rus', tercius Czech nomine habuerunt. Et hii tres hec tria regna Lechitarum, Ruthenorum, et Czechorum quit et Bohemi […] Germo est quaddam instrumentum in quo duo boves simul iuncti trahendo aratrum seu plaustrum incedunt, sic et Theutunici cum slavis regna contigua habentes simul …» Translation: Among the Pannonians, therefore, three brothers were born to Pan, prince of the Pannonians. The first was named Lech, the second Rus' and the third Czech. These three held the three kingdoms of the Lechites [Poles], Ruthenians and Czechs (or Bohemians) […] Germo is a type of vehicle in which two oxen are yoked together to draw a plough or pull a cart, and so the Germans and the Slavs, having common borders, pull together; there is no people in the world so familiar and friendly to one another as the Slavs and Germans. [in:] Chronica Poloniae Maioris. Kronika Wielkopolska. ed. and commentary by Brygida Kürbis. Warszawa 1970</ref> написаній наприкінці 13 або на початку XIII століття. 14 ст.

Легенда свідчить про спільне походження поляків, чехів і русів, і ілюструє той факт, що ще в [[XIII століття|XIII столітті]] щонайменше три різні слов'янські народи усвідомлювали етнічний та мовний взаємозв'язок. Легенди також сходяться на місцезнаходження прабатьківщини ранньослов'янських народів у [[Центральна та Східна Європа|Центральній та Східній Європі]]. Ця територія перекривала регіон, який, згідно з основними науковцями, вважається праіндоєвропейською батьківщиною в загальному регіоні [[Понтійсько-каспійський степ|Понтійсько-Каспійського степу]].<ref name="Anthony2007">{{cite book
|title=The Horse, the Wheel, and Language: How Bronze Age Riders from the Eurasian Steppes Shaped the Modern World
|url=https://archive.org/details/horsewheellangua0000anth
|last=Anthony
|first=David W.
|year=2007
|publisher=Princeton University Press
|location=Princeton, NJ
|isbn=978-0-691-05887-0
}}</ref> У рамках [[Курганна гіпотеза|курганської гіпотези]] «індоєвропейці, що залишилися після міграцій, стали носіями [[Прабалто-слов'янська мова|балтослов'янської мови]]<nowiki/>».<ref>[http://www.kortlandt.nl/publications/art111e.pdf F. Kortlandt, The spread of the Indo-Europeans], p.4</ref>

Найбільш відома версія легенди є дещо трохи польськоцентричною, оскільки в ній згадується національний символ (білий орел) лише для Леха та польської нації, а двох інших братів Чехів і Русів відносять до другорядних персонажів. Крім того, ця конкретна версія не стосується походження південнослов'янських народів.

Легенда також намагається пояснити етимологію [[етнонім]]ів: Лехія (інша назва [[Польща|Польщі]], включаючи Сілезію), Чеські землі (включаючи [[Богемія|Богемію]], [[Моравія|Моравію]], а також [[Сілезія|Сілезію]]) та [[Русь]]. [[Ян Кохановський]], видатний польський літератор епохи Відродження, у своєму нарисі про походження слов'ян не згадує про третього «брата», Руса. Більше того, він повністю відкидає легенду, заявляючи, що «жоден історик, який займався темою слов'янської нації […], не згадує жодного з цих двох слов'янських лідерів, Леха та Чеха». Далі він припускає, що «Чехи» та «Лехи» цілком ймовірно є оригінальними назвами двох націй, хоча він не відкидає можливості того, що міг існувати великий лідер на ім'я Лех, чиє ім'я замінило оригінал, а пізніше стало забутою назвою польського народу.<ref>Jan Kochanowski, ''Proza polska'', Universitas, Kraków 2004, pp. 19-21 (in Polish)</ref>

== Спадщина ==

=== Роґалінські дуби ===
[[Файл:RogalinOaks.jpg|праворуч|міні|Лех, чеський і руський дуби в [[Роґаліно|Роґаліні]], Польща]]
Три великі [[дуб]]и в саду, що прилягає до палацу 18-го століття в [[Роґалін (Великопольське воєводство)|Роґаліні]], [[Великопольське воєводство]], названі на честь братів (Лех, Чех і Рус) і їм кілька сотень років.<ref>{{cite book
|url=https://books.google.com/books?id=S1zI1zwIFcUC&pg=PA411
|title=The Oxford Companion to the Garden
|last=Taylor
|first=Patrick
|year=2006
|publisher=Oxford University Press
|page=411
|isbn=0-198-66255-6
}}</ref> Їх окружність коливається від 670 до 930 сантиметрів (22 і 31 фут). Вони входять до складу Рогалинського ландшафтного парку, разом з іншими оголошені [[Пам'ятка природи|пам'ятками природи]] та взяті під охорону.<ref>[http://regionwielkopolska.pl/katalog-obiektow/deby-rogalinskie.html «Dęby rogalińskie»]{{Недоступне посилання}}, Catalog of protected objects (retrieved October 7, 2016)</ref>

== Див. також ==

* [[Луз (міфологія)|Луз (мітологія)]]
* [[Роман і Влахата]]
* [[Палемон (князь)]]

== Примітки ==
<references responsive="" />

== Джерела ==

* Сас П. М. [http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1359-9/978-966-00-1359-9.pdf Чех, Лех і Рус] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160313040822/http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1359-9/978-966-00-1359-9.pdf|date=13 березня 2016}} // {{ЕІУ|10|534}}
* Ulewicz T. ''Sarmacja: Studium z problematyki słowiańskiej XV i XVI w''. Krakńw, 1950.
* Мыцык Ю. А. ''Украинские летописи XVII в''. Днепропетровск, 1978.
* Тржештик Д. Славянские этногенетические легенды и их идеологическая функция // ''Studia Balkanica'', т. 20: Раннефеодальные славянские государства и народности. София, 1991.
* Мыльников А. С. ''Картина славянского мира: взгляд из Восточной Европы: Этногенетические легенды, догадки, протогипотезы XVI&nbsp;— начала XVIII века''. СПб., 1996.

=== Бібліографія ===

* {{cytuj książkę|nazwisko=Grzesik|imię=Ryszard|tytuł=Żywot św. Stefana króla Węgier, czyli Kronika Węgiersko-polska|wydawca=Wydawnictwo „DiG”|miejsce=Warszawa|rok=2003|strony=|isbn=8371812760|odn=tak}}

== Посилання ==
{{ci}}

* Стемпєнь С. [http://www.ji.lviv.ua/n12texts/stepien.htm Польсько-українські культурні взаємини упродовж віків] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180319041022/http://www.ji.lviv.ua/n12texts/stepien.htm|date=19 березня 2018}}
* [https://web.archive.org/web/20100622201302/http://info-poland.buffalo.edu/classroom/legends/L3B.pdf The Legend of the Three Brothers] ([[PDF]])
* [https://web.archive.org/web/20070926223313/http://istrodina.com/rodina_articul.php3?id=151&n=11 Екатерина ВЕЛЬМЕЗОВА, кандидат филологических наук, «Чех, Лех и Рус», Исторический журнал «Родина» 1/2001]{{ref-ru}}
* http://www.newchron.narod.ru/texts/p1.html {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161220121249/http://www.newchron.narod.ru/texts/p1.html|date=20 грудня 2016}}

=== Навчання для дітей ===

* ''Про Леха, Чеха і Руса'', [[Чеслав Янчарський]], 1983
* [https://www.wydawnictwoliteratura.pl/pub/uploads/fragmenty/Legendy%20polskie%20str%201-15.pdf ''Про Леха, Чеха і Руса''] у польських легендах [[Ванда Хотомська|Ванди Хотомської]]
* [http://images.dlaprzedszkoli.eu/przedszkole104/legenda-o-lechu.pdf ''Легенда про Леха, Чеха і Руса''] в дослідженні Марти Березовської
{{ac}}

[[Категорія:Легенди]]
[[Категорія:Герої слов'янських міфів]]
[[Категорія:Національні персоніфікації]]
[[Категорія:Культура Чехії]]
[[Категорія:Культура Польщі]]
[[Категорія:Культура України]]