Перегляд вихідного коду сторінки Футболісти «Динамо» (Київ) у 1942—1943

[[Динамо (Київ)|«Динамо» (Київ)]], як і інші клуби СРСР, з початком [[Німецько-радянська війна|радянсько-німецької війни]] перестав існувати і був розформований. Футболістам довелося покинути команду і розпочинати жити в умовах воєнного часу.

== Історія ==
[[Файл:Start-Flakelf 6 aug 1942.jpg|thumb|200px|ліворуч|Плакат до першого матчу «Старт»—"Флакелф"]]
[[22 червня]] [[1941]] року Німеччина напала на [[СРСР]]. З початком війни більшість гравців були взяті у лави в [[Червона Армія|Червоної Армії]], народне ополчення і винищувальні батальйони. [[1 липня]] почалася евакуація з Києва. Але футболісти «Динамо», що підлягали призову, залишалися в місті. Тренер команди [[Бутусов Михайло Павлович|Михайло Бутусов]] і колишній капітан команди [[Щегоцький Костянтин Васильович|Костянтин Щегоцький]] намагалися умовити заступника начальника київського [[НКВС]] [[Ворновицький Лев Мойсейович|Льва Ворновицького]] (в деяких джерелах Варнавський) відправити у тил не тільки новачків-футболістів із Західної України, але і всіх інших членів команди. Варновицький побачив у цьому боягузтво і відмовився допомогти з евакуацією.

У початковий період війни німецьке командування звільняло з полону українців. Так, повернулися з полону [[Свиридовський Михайло Миколайович|Михайло Свиридовський]], [[Тютчев Федір Іванович (футболіст)|Федір Тютчев]], [[Путистін Михайло Федорович|Михайло Путистін]], [[Коротких Микола Іванович|Микола Коротких]], [[Микола Голімбієвський]], [[Лев Гундарєв]], [[Кузьменко Іван Семенович|Іван Кузьменко]], [[Клименко Олексій Григорович|Олексій Клименко]], [[Комаров Павло Миколайович|Павло Комаров]], [[Юрій Чернега]], [[Ткаченко Олександр Миколайович (футболіст, 1913)|Олександр Ткаченко]] та [[Мельник Михайло Григорович (футболіст)|Михайло Мельник]]. Крім того, на початку війни в народне ополчення записався [[Трусевич Микола Олександрович|Микола Трусевич]], воював батальйонний розвідником, проте був поранений і не зміг вийти з оточення, тому також повернувся в окупований [[Київ]].
[[Файл:Death match bill.jpg|thumb|200px|праворуч|Плакат до другого матчу «Старт»—"Флакельф"]]
За умов окупаційного режиму, що запанував у Києві, кожен футболіст мусив стати до праці, щоб, передусім, вижити та не бути звинуваченим у саботажі. Коротких працював кухарем у їдальні, Путістін влаштувався туди ж майстром. [[Сухарєв Василь Олексійович|Василь Сухарєв]] працював на залізниці. Чернега пішов працювати в охорону Міськуправа, в поліцію пішли Гундарєв, Голімбієвський, [[Ткаченко Олександр Миколайович (футболіст, 1913)|Ткаченко]] та [[Тимофєєв Георгій Михайлович|Георгій Тимофєєв]]. Директор київського хлібозаводу Йозеф Кордик&nbsp;— чех, з військовополонених колишньої [[Австро-Угорщина|австро-угорської]] армії часів [[Перша світова війна|Першої світової війни]]&nbsp;— опікувався спортом з особистої прихильності. Саме він дав роботу на хлібозаводі №&nbsp;1 відомим довоєнним українським спортсменам: тут працювали боксери Трофимов, Туровцев, Червінський, гімнасти Ганін, Еме, Шинкаренко, плавці Михайленко, Салопін. Сюди ж він запросив на роботу і футболіста Трусевича, за яким прийшли ще сім динамівців: Свиридовський, Кузьменко, Клименко, [[Гончаренко Макар Михайлович|Макар Гончаренко]], Путистін, Тютчев, Комаров та [[Балакін Володимир Миколайович|Володимир Балакін]], який до війни грав за «[[Локомотив (Київ)|Локомотив]]».

За ініціативою Кордика з них і була сформована команда. Окрім цих футболістів, згодом за команду хлібозаводу почали грати ще динамівці Мельник, Гундарєв, Коротких, Чернега, Тимофєєв та Сухарєв, який до війни зграв за «[[Локомотив (Київ)|Локомотив]]». Команда виявилася досить досвідченою та віковою. Наймолодшому (Мельнику) було 27 років, а найстаршому (Тютчеву)&nbsp;— 35.

Стали тренуватися на [[Старт (стадіон, Київ)|стадіоні «Зеніт»]], спорудженому у [[1930-ті]] роки по [[Вулиця Шолуденка (Київ)|вул. Керосинній, 24]]. Грали у червоних футболках. Команду назвали «Старт».

[[Стадіон «Динамо» імені Валерія Лобановського|Стадіон «Динамо»]] став називатися '''Німецьким стадіоном''', а [[Національний спортивний комплекс «Олімпійський»|Республіканський]]&nbsp;— Українським. Саме на ньому [[7 червня]] [[1942]] року відбулося офіційне відкриття футбольного сезону. Грали команда «Старт» хлібозаводу №&nbsp;1 та команда «Рух». Перемогли колишні досвідчені динамівці з рахунком 7:2. Такими ж переможними були й усі наступні зустрічі, що відбувалися вже на стадіоні «Зеніт»: [[21 червня]]&nbsp;— з командою угорських вояків (6:2), [[5 липня]]&nbsp;— з румунськими вояками (11:0), [[17 липня]]&nbsp;— з німецькою командою залізничників (6:0). Проте [[17 липня]] цю розгромну перемогу газета «[[Нове українське слово]]» повністю розкритикувала:
{{Цитата|''Но выигрыш этот никак нельзя признать как достижение футболистов "Старта". Немецкая команда состоит из отдельных сильных футболистов, но командой в полном понимании этого слова ее назвать нельзя. И в этом нет ничего удивительного, ибо она состоит из футболистов, которые случайно попали в часть, за которую играют. Ощущается и недостаток тренировок, без которых никакая команда не сможет ничего сделать. Команда "Старт", как всем хорошо известно, в своей основе состоит из футболистов бывшей команды мастеров "Динамо", поэтому и требовать от них следует значительно больше, нежели то, что они дали в этом матче.''}}
[[Файл:Start42.jpg|thumb|350px|right|Команда «Старт» (у темних футболках) і «Флакельф» (у білих) перед першим матчем [[6 серпня]] [[1942]] року (справа наліво): [[Гончаренко Макар Михайлович|Гончаренко]], [[Балакін Володимир Миколайович|Балакін]], [[Сухарєв Василь Олексійович|Сухарєв]], [[Коротких Микола Іванович|Коротких]], [[Клименко Олексій Григорович|Клименко]], [[Комаров Павло Миколайович|Комаров]], [[Трусевич Микола Олександрович|Трусевич]], [[Тимофєєв Георгій Михайлович|Тимофєєв]]. Сидять: [[Ткаченко Олександр Миколайович (футболіст, 1913)|Ткаченко]], [[Путистін Михайло Федорович|Путистін]] (без майки), [[Мельник Михайло Григорович (футболіст)|Мельник]], [[Чернега Юрій Терентійович|Чернега]]]]

Проте українські футболісти продовжили переможну серію. [[19 липня]]&nbsp;— з угорською командою MSG Wal (5:1). Через тиждень мадяри викликали «Старт» на матч-реванш і знов програли&nbsp;— 2:3. [[6 серпня]] відбувся матч «Старту» з командою німецьких зенітників «Flakelf», і знову перемога&nbsp;— 5:1. [[9 серпня]] відбувся матч-реванш з зенітниками. «Старт» переміг з рахунком 5:3. Саме цей матч став легендарним «[[Матч смерті|Матчем смерті]]». Про нього написав [[Кассіль Лев Абрамович|Лев Кассіль]], вперше назвавши його «матчем смерті». Відтоді цей матч став одним з радянських міфів політико-виховного забарвлення. [[1957]] року з'явилася повість Петра Северова та Наума Хелемського «[[Останній двобій (повість)|Останній двобій]]». Міфотворці замінили команду зенітників на збірну «Люфтваффе»&nbsp;— військово-повітряних сил Німеччини, хоча невідомо, чи існувала така команда взагалі. Потім зняли художній фільм «[[Третій тайм (фільм)|Третій тайм]]», дія якого відбувалася чомусь не на Керосинній, а на верхньому тренувальному полі Республіканського стадіону. Усіх живих учасників «матчу смерті» і тих, хто загинув, нагородили бойовим медалями «За отвагу». М.Путистин відмовився від нагороди.

[[16 серпня]] «Старт» грав з «Рухом» і переміг з рахунком 8:0. Це була остання гра «Старта». Усього футболістами «Старта» було зіграно з [[7 червня]] по [[16 серпня]] [[1942]] року 10 матчів, здобуто 10 перемог, забито 56 голів, пропущено&nbsp;— 11!

[[18 серпня]] [[1942]] року футболістів, які працювали на хлібозаводі&nbsp;— Трусевича, Путістіна, Кузьменко, Клименко, Гончаренко, Тютчева, Свиридівського, Балакіна і Комарова заарештували. На футболістів донесли, що команда «Динамо» була у віданні [[НКВС]], а її гравці числилися в штаті НКВС і мали військові звання.

{{Цитата|''16 августа сыграли последнюю игру, сыграли очень удачно. 18 августа около десяти часов утра во время нашей работы — мы грузили муку на склад — нас вызвали к директору... Приходим. Сидит гестаповец, стоит машина… В это время на заводе не было Тютчева и Гончаренко. Тютчев после матча получил повреждение, пошел в больницу, а Гончаренко был в отсутствии… Привезли нас на Короленко, 33 в гестапо, заключили во внутреннюю тюрьму. …При допросе мы узнали, что Гончаренко и Тютчев тоже сидят. …Балакин был освобожден. Он ничего к "Динамо" не имел, а брат его был в "Динамо". Мы были преданы Вячкисом. Нас обвиняли в том, что "Динамо" было организовано НКВД, а раз так, то цель организации понятна. …Из 8 арестованных освобожден только Балакин, который состоял в команде "Локомотив''|40|Зі свідчень Свиридівського}}

{{Цитата|''18 августа 1942 года я был арестован гестапо по доносу некоего Швецова, который сообщил немцам о том, что я являюсь работником НКВД, по этой же причине вместе со мной были арестованы другие товарищи: Трусевич, Клименко, Кузьменко, Путистин, Комаров, Тютчев, Свиридовский и Балакин. После допроса нас отправили в Сырецкий концлагерь, где мы находились 14 месяцев, с сентября 1942-го по октябрь 1943 года''|40|Зі свідчень Макара Гончаренка}}

За півроку, напередодні 25-х роковин Червоної армії [[23 лютого]] [[1943]] року, підпільники спалили механічний завод «Спорт», куди німці привезли сто саней для оковування. Згоріли всі основні цехи. За це наступного дня, [[24 лютого]], у [[Сирецький концтабір|Сирецькому концтаборі]] відбувся розстріл сорока заручників, до числа яких потрапили і три футболісти «Старта»&nbsp;— Трусевич, [[Кузьменко Іван Семенович|Кузьменко]] і Клименко. За інших обставин загинув у поліції безпеки Коротких, заарештований як кадровий співробітник НКВС.

Дивом вдалося втекти з концтабору Тютчеву, Гончаренко і Свиридівському.
{{Цитата|''Первым сделал побег из этого лагеря Тютчев. Бежал с группой грузчиков из четырех человек, бежали с Подола. После этого бежал я и Гончаренко с Мельникова, 48 в числе 16 человек, то есть всей бригадой удрали. В побеге нам помогла полиция. Среди них были спортсмены-футболисты. Они заметили, что мы начинаем сматывать удочки, отвернулись в сторону, как будто бы не видят''|40|Зі свідчень Свиридівського}}

Путістіна в жовтні [[1943]] року послали на вантажні роботи на [[Більшовик (завод)|завод «Більшовик»]]. З якого йому вдалося втекти і навіть вибратися з Києва. Комарова погнали до Німеччини під час евакуації Сирецького концтабору у вересні [[1943]] року.

Крім того, не всі футболісти «Динамо», які потрапили до радянської армії повернулись додому. Так, під час оборони Києва в районі [[Ірпінь|Ірпеня]] загинув лівий крайній [[Качкін Йосип Йосипович|Йосип Качкін]], не повернулися з фронту [[Волін Михайло Іванович|Михайло Волін]] і [[Афанасьєв Борис Іванович|Борис Афанасьєв]].

== Склад ==
* [[Трусевич Микола Олександрович|Микола Трусевич]]
* [[Кузьменко Іван Семенович|Іван Кузьменко]]
* [[Клименко Олексій Григорович|Олексій Клименко]]
* [[Коротких Микола Іванович|Микола Коротких]]
* [[Гончаренко Макар Михайлович|Макар Гончаренко]]
* [[Комаров Павло Миколайович|Павло Комаров]]
* [[Путистін Михайло Федорович|Михайло Путистін]]
* [[Свиридовський Михайло Миколайович|Михайло Свиридовський]]
* [[Тютчев Федір Іванович (футболіст)|Федір Тютчев]]
* [[Лев Гундарєв]]
* [[Юрій Чернега]]
* [[Тимофєєв Георгій Михайлович|Георгій Тимофєєв]]
* [[Балакін Володимир Миколайович|Володимир Балакін]]
* [[Мельник Михайло Григорович (футболіст)|Михайло Мельник]]
* [[Сухарєв Василь Олексійович|Василь Сухарєв]]
* [[Ткаченко Олександр Миколайович (футболіст, 1913)|Олександр Ткаченко]]
* Петро Сотник

== Матчі ==
# [[7 червня]] «Старт»&nbsp;— «Рух» (українське спортивне товариство)&nbsp;— '''7:2'''
# [[21 червня]] «Старт»&nbsp;— збірна угорського гарнізону&nbsp;— '''6:2'''
#* ''Склад «Старту»'': Трусевич, Клименко, Сухарєв, Балакін, Путистін, Гончаренко, Чернега, Комаров, Коротких, Кузьменко, Сотник, Ткаченко, Свиридовський.
# [[28 червня]] «Старт»&nbsp;— збірна артилерійської частини (Німеччина)&nbsp;— '''7:1'''
# [[5 липня]] «Старт»&nbsp;— «Спорт» (українське спортивне товариство)&nbsp;— '''8:2'''
#* ''Склад «Старту»'': Трусевич, Клименко, Свиридовский, Балакин, Сухарев, Ткаченко, Гончаренко, Чернега, Комаров, Коротких, Путистін, Кузьменко, Сотник, Тютчєв.
#* ''Склад «Спорту»'': Голембіовський, Ткаченко, Купь, Рожков, Пенкін, Пичугін, Портнов, Гундарєв, Дубовик, Южда, Китасов, Стадніс, Ногачевський.
# [[17 липня]] «Старт»&nbsp;— воїська команда «RSG»&nbsp;(збірна залізничників, [[Німеччина]])&nbsp;— '''6:0'''
#* ''Склад'' «Старту»: Трусевич, Клименко, Свиридовський, Сухарєв, Балакін, Ткаченко, Гончаренко, Чернега, Комаров, Коротких, Путистін, Тимофєєв.
# [[19 липня]] «Старт»&nbsp;— «MSG.Wal.» ([[Угорщина]])&nbsp;— '''5:1'''
#* ''Склад «Старту»'': Трусевич, Клименко, Свиридовський, Сухарєв, Балакін, Ткаченко, Гончаренко, Чернега, Комаров, Коротких, Путистін, Тимофєєв.
# [[26 липня]] «Старт»&nbsp;— GK SZERO (збірна угорських частин)&nbsp;— '''3:2'''
#* ''Склад «Старту»'': Трусевич, Клименко, Свиридовський, Сухарєв, Балакін, Путистін, Гончаренко, Чернега, Комаров, Коротких, Тимофєєв, Кузьменко.
# [[6 серпня]] «Старт»&nbsp;— «Flakelf» (збірна зенітчиків, [[Німеччина]])&nbsp;— '''5:1'''
#* ''Склад «Старту»'': Трусевич, Кузьменко, Клименко, Коротких, Гончаренко, Комаров, Путистін, Свиридовський, Тютчев, Чернега, Тимофєєв, Балакін, Мельник, Сухарєв
# [[9 серпня]] «Старт»&nbsp;— «Flakelf» (збірна зенітчиків, [[Німеччина]])&nbsp;— '''5:3'''
#* ''Склад «Старту»'': Трусевич, Кузьменко, Клименко, Коротких, Гончаренко, Комаров, Путистін, Свиридовський, Тютчев, Гундарєв, Чернега, Тимофєєв, Балакін, Мельник, Сухарєв
# [[16 серпня]] «Старт»&nbsp;— «Рух» (українське спортивне товариство)&nbsp;— '''8:0'''

== Див. також ==
* [[Матч смерті]]

== Посилання ==
* [http://svoboda.com.ua/index.php?Lev=archive&Id=1400 Сергій Куліда. Развінчані міфи «матчу смерті»&nbsp;— Свобода.com.ua, 10.05.2005]
* [http://old.dynamo.kiev.ua/Press/Other2/se0219.htm Аксель Вартанян: Міф про «Матч смерті», газ. «Спорт-Экспресс»]
* [https://web.archive.org/web/20121027224840/http://ja-ja13.narod.ru/misc/putistin.htm Владлен Путістін: інтерв'ю газ. «Бульвар»]
* [http://www.umoloda.kiev.ua/number/1660/118/58583/ Гол у ворота Вермахту. У період німецької окупації українці провели понад 150 футбольних матчів із загарбниками. Глядацька аудиторія деяких сягала 15 тисяч]
* [http://www.unian.net/ukr/news/450523-rosiyani-hochut-vidroditi-v-ukrajini-radyanskiy-patriotizm-filmom-pro-match-smerti.html Росіяни хочуть відродити в Україні радянський патріотизм фільмом про «матч смерті»] // Володимир Гінда, історик

{{Динамо (Київ)}}

[[Категорія:Київ у Другій світовій війні]]
[[Категорія:Сезони «Динамо» (Київ)]]
[[Категорія:1941 у футболі]]