Перегляд вихідного коду сторінки Сулейман I

{{Недостатньо джерел|talk=y|date=Листопад 2023}}
{{Правитель|посада=[[Османські султани|Османський султан]]|дата народження = 6.11.1494 | батько= [[Селім I Грізний]]|династія=[[Османи]]|діти=[[шехзаде Махмуд]], [[шехзаде Мустафа]], [[Разіє Султан]], [[шехзаде Мурад]], [[шехзаде Мехмед]], [[Міхрімах|Міхрімах Султан]], [[шехзаде Абдулла]], [[Селім II|шехзаде Селім]], [[Баязид|шехзаде Баязид]], [[Джихангір|шехзаде Джихангір]].|в шлюбі=Законна дружина/Хасекі: [[Роксолана|Хасекі Хюррем Султан]] Наложниці: Фюлане-хатун, Гюльфем-хатун, [[Махідевран Султан]].|місце смерті=|дата смерті= 6.9.1566 |країна=[[Османська імперія]]|місце народження=[[Трабзон]], [[Османська імперія]]|коронація=|ім'я=Султан Сулейман I|наступник=[[Селім II]]|попередник=[[Селім I]]|закінчення повноважень=6 вересня 1566|початок повноважень=22 вересня 1520|підпис=Сулейман I|зображення=EmperorSuleiman.jpg|порядок=10|оригінал імені={{lang-ota|سليمان اول<br>Süleymân-ı evvel}}|мати=[[Хафса Султан|Айше Хафса Султан]]}}[[Файл:Tughra of Suleiman I the Magnificent.svg|thumb|150px|[[Тугра]] Сулеймана I Пишного]]
'''Сулейма́н І''' ({{lang-ota|سليمانا اول|Süleyman-ı Evvel}}, {{lang-tr|I. Süleyman}}; [[6 листопада]] [[1494]], [[Трабзон]] &nbsp;— [[6 вересня]] [[1566]], [[Сігетвар]]), відомий на [[Західний світ|Заході]] як '''Величний''' або '''Пишний''', у своїй державі як '''Кануні (Законодавець)''' ({{lang-ota|قانونى سلطان سليمان|Ḳānūnī Sulṭān Süleymān}}, {{lang-tr|Süleyman Kanuni}})&nbsp;— османський султан з [[1520]] року до [[1566]] року. Був сином [[Селім I|Селіма І Грізного]] та [[Хафса Султан|Айше Хафси Султан]]. Сулейман став найвизначнішим правителем Сходу [[XVI століття]], бувши на вершині військової, політичної і економічної могутності [[Османська імперія|Османської імперії]].

Дружиною султана Сулеймана I була [[Роксолана|Хасекі Хюррем Султан]], знана як Роксолана.

Складав вірші, захоплювався ювелірною справою, був вправним [[Коваль|ковалем]] та особисто брав участь у виливанні гармат для своєї армії.

== Біографія ==
Народився Сулейман 6 листопада 1494 року в Трабзоні, його батьком був шехзаде Селім I, а мати Айше Хафса-султан, яка за однією із версій була  дочкою кримського хана [[Менґлі I Ґерай|Менглі I Ґерая]]<ref>{{книга
 |автор       = M. Th Houtsma
 |заголовок   = First encyclopaedia of Islam: 1913-1936
 |посилання   = https://books.google.ru/books?id=sP_hVmik-QYC&pg=PA526&dq=Sultan+Suleyman+Muhibbi&hl=ru&ei=6VjfTeGSJciUOv75sfYJ&sa=X&oi=book_result&ct=result&redir_esc=y
 |видавництво = BRILL
 |том         = 
 |рік         = 1993
 |сторінки    = 522
 |isbn        = 9004097961, 9789004097964
 |archivedate = 2023-07-04
 |archiveurl  = https://web.archive.org/web/20230704052603/https://books.google.ru/books?id=sP_hVmik-QYC&pg=PA526&dq=Sultan+Suleyman+Muhibbi&hl=ru&ei=6VjfTeGSJciUOv75sfYJ&sa=X&oi=book_result&ct=result&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false
}}</ref>. У віці семи років його послали до двору султана [[Баязид II|Баязида ІІ]] в [[Константинополь]]. Там він навчався основам військової справи, права та [[фехтування]], з наук, в основному, історію і філософію. Вивчив також іноземні мови: знав [[сербська мова|сербську]], [[арабська мова|арабську]] та [[перська мова|перську]]. Навчився також ремеслу ювеліра. У віці 14 років почав виконувати державні обов'язки (правитель у [[Феодосія|Кафі]] в [[Крим]]у) до 1512 року. На момент смерті батька, султана Селіма I, в 1520 році, Сулейман був намісником у [[Маніса|Манісі]], здійснював також функції правителя європейських провінцій під час військових походів Селіма. Очолив османський престол 1520 році у віці 26 років. Кардинал Волсі сказав про нього послу [[Венеція|Венеції]] при дворі короля [[Генріх VIII|Генріха VIII Тюдора]]: "Цьому султану Сулейману двадцять шість років, він не позбавлений і здорового глузду; слід побоюватися, що він буде діяти так само, як його батько ".

== Військові кампанії ==
{{Див. також|Список військових кампаній Сулеймана I Пишного}}[[Файл:Suleiman bas-relief in the U.S. House of Representatives chamber.jpg|thumb|Барельєф Сулеймана Пишного на [[Капітолій (Вашингтон)|Капітолії]], [[Вашингтон]], [[США]]]]

=== Війни в Європі ===
[[Файл:Suleiman Empire.jpg|міні|праворуч|500пкс|Імперія часів Сулеймана]]
Після смерті батька Селіма I 1520 року Сулейман успадкував трон і відразу ж почав готуватися до розширення й зміцнення імперії. Він отримав від Селіма I добре навчену армію і вже 1521 року почав війну з давнім і непримиренним ворогом&nbsp;— [[Угорщина|Угорщиною]]. Захопив на її кордонах стратегічно важливу фортецю [[Белград]], яка до початку його правління не піддавалася нікому.

У липні 1522 року особисто очолив армію і розпочав облогу острова [[Родос]] в [[Егейське море|Егейському морі]]. Родоські лицарі ([[госпітальєри]]) були вправними воїнами, а сучасники називали їх «останніми [[хрестоносці|хрестоносцями]]». З госпітальєрами у османських султанів були давні рахунки. Прадід Сулеймана [[Мехмед II Фатіх]] («Завойовник») 1480 року намагався захопити Родос, але зазнав відчутної поразки, фактично єдиної в житті. Під проводом Вільє де Ліля Адама за найсучаснішими в Європі фортифікаційними укріпленнями [[Родоський замок|Родоського замку]] лицарі трималися до 21 грудня 1522 року, але через брак харчів були вимушені, витримавши 14 штурмів, на почесних умовах таки скласти зброю. Замість того, щоб винищити усіх, за традиціями свого батька, султан дав їм можливість піти. Пізніше вони знову зустрілися вже на [[Мальта|Мальті]], яку в 1565 році Сулейман спробував захопити. «Цитадель демонів» (як її називали в Османській імперії) капітулювала, але ця перемога дорого коштувала османам&nbsp;— загинуло близько 50 тисяч воїнів. «До втрати Родосу була як мінімум ілюзія, що європейці в разі необхідності об'єднаються в хрестовому поході»<ref>''[[Гарольд Альберт Лемб|Лэмб Г.]]'' Сулейман: Султан Востока / Пер. Л.&nbsp;А.&nbsp;Игоревского.&nbsp;— М.: Центрполиграф, 2002.&nbsp;— 492 с.&nbsp;— ISBN 5-227-01509-0 {{ref-ru}}</ref>. Проте, це була лише ілюзія. «Останніх хрестоносців» кинули напризволяще. Таким чином, Османська імперія стала повноправною володаркою у [[Середземне море|Середземному морі]].

У серпні 1526 року Сулейман на чолі 100-тисячної армії вдерся до Угорщини. Біля містечка [[Мохач]] до 25 000 угорських вояків із 80 гарматами під проводом короля Угорщини [[Людовик II (король Угорщини)|Людовика (Лайоша) II]] стали на шляху загарбників. Кавалерія християн зім'яла нерегулярну [[піхота|піхоту]]&nbsp;— [[Башибузуки|башибузуків]]; християни вже святкували перемогу, розгромивши, як вони вважали, центр позицій османів. Проте це були лише перші лінії їх. Сам Сулейман з [[яничари|яничарами]] й усією артилерією зустріли Лайоша, який разом із резервами мужньо, проте безглуздо кинувся в атаку. З флангів на угорців тим часом наскочила легка кавалерія; довершили розгром рушниці яничар і гармати, які впритул розстрілювали важку кавалерію. Угорські воїни декілька годин чинили героїчний опір, на полі бою їх полягло до 22 тисяч разом із королем. Катастрофа біля Мохача віддала Угорщину під владу Османської імперії більше, ніж на 150 років. Королем Угорщини став [[Янош I Заполья]], який визнав себе османським [[васал]]ом.

Через три роки Сулейман розпочав війну з [[Австрія|Австрією]], ерцгерцог якої [[Фердинанд I (імператор Священної Римської імперії)|Фердинанд Габсбург]]&nbsp;— брат імператора [[Карл V Габсбург|Карла V]]&nbsp;— претендував на престол Святого Стефана. Перемогти Габсбургів Сулейман не зміг, але свої права на Угорщину підтвердив. Майже три тижні [[Облога Відня (1529)|під стінами Відня тривала грандіозна битва]]: 100-тисячна армія Сулеймана в жовтні-листопаді 1529 року декілька разів штурмувала добре укріплене місто, залишивши під його стінами до 40 тисяч убитими. Османи були змушені повернутися на схід. Хоча облога була невдалою, в цілому Австрія зазнала поразки й була змушена платити данину в 30 тисяч [[дукат]]ів. У 1533 році, після того, як османи вкотре розорили Угорщину, [[Габсбурги]] уклали з ними мирний договір, за яким під владою австрійців залишилася лише північно-західна частина країни.

=== Османсько-перська війна ===
[[Файл:Sueleymanname nahcevan.jpg|thumb|left|200px|Мініатюра, що зображує Сулеймана Пишного з армією в поході на [[Нахічевань (місто)|Нахічевань]] (літо 1554 року)]]
Забезпечивши охорону кордонів на заході, султан розпочав боротьбу зі своїми ворогами в Азії, в першу чергу із постійною загрозою з боку [[шиїти|шиїтів]] із династії Сефевідів в [[Іран]]і.

У 1533—1538 роках здійснив декілька походів на Іран проти шаха [[Тахмасп I|Тагмаспа І]]. Османи захопили [[Вірменія|Вірменію]] і [[Азербайджан]] із [[Тебриз|Тебрізом]], давню столицю халіфів [[Багдад]] (грудень 1534&nbsp;р.), а також святині шиїтів [[Ен-Наджаф|Неджеф]] і [[Кербела|Кербелу]]. Бувши [[Сунізм|сунітами]], османи перешкоджали шиїтам ходити на прощу в ці святі місця. [[Османсько-перська війна (1514-1555)|Османсько-перська війна]] тривала аж до [[1555]] року, коли султан уклав мирну угоду з іранцями. За її умовами османи окупували Вірменію (Ерзерум, [[Ван (місто)|Ван]], [[Єреван]]), північний Іран (Тебриз) та всю [[Грузія|Грузію]]<ref name="Махун">{{Cite web |url=http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/suleyman_i_pishniy_lagidne_yagnyatko_iz_zaliznoyu_rukoyu.html |title=''Сергій Махун.''Сулейман І Пишний: «лагідне ягнятко» із залізною рукою. |accessdate=6 квітня 2013 |archive-date=13 червня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130613040129/http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/suleyman_i_pishniy_lagidne_yagnyatko_iz_zaliznoyu_rukoyu.html }}</ref>.

=== Війни в Північній Африці та Середземномор'ї ===
У [[1533]] році до Османської імперії були приєднані колишні володіння [[Іспанія|іспанців]] в [[Алжир]]і.

У [[1536]] році Сулейман уклав угоду із [[Франція|Францією]]. Ненависть французьких монархів до Габсбургів була така велика, що вони не тільки пішли на цей [[Французько-османський альянс|несподіваний союз]], але й активно виконували роль союзника. [[Франциск I (король Франції)|Франциск I]], король Франції, прагнув використовувати напір османів на сході, щоб зв'язати руки своїм габсбурзьким суперникам на заході. Врешті-решт з'явилися на світ капітуляції 1536 року, за якими Сулейман надав французам торговельні привілеї, які зробили Францію головним західним торговельним партнером Османської імперії, створивши засади французьких інтересів і впливу в [[Левант]]і.

Восени 1538 Сулейман послав у Середземне море флот на чолі з колишнім берберським [[корсар]]ом [[Хайр ад-Дін Барбаросса|Хайр ад-Діном Барбароссою]]. [[27 вересня]] той переміг у [[Битва при Превезі (1538)|битві при Превезі]] об'єднаний флот Габсбургів та [[Венеційська республіка|Венеційської республіки]], після чого Османська імперія як мінімум на 30 років забезпечила собі майже повний контроль над східною частиною Середземного моря.

Поки Сулейман I вів війни з Іраном, османський флот здійснив блискавичні рейди у південноєвропейські порти і на Півночі Африки. У [[1551]] році у [[Північна Африка|Північній Африці]] госпітальєри були [[Завоювання Триполі (1551)|вибиті з Триполі]].

В останній період життя Сулейман періодично вів війни, щоб зміцнити безпеку імперії. Так, у 1555—1557 роках османи захопили [[Судан]], протягом 1559 року&nbsp;— північну [[Еритрея|Еритрею]] й африканське узбережжя [[Червоне море|Червоного моря]], декілька островів у [[Егейське море|Егейському морі]], [[Пелопоннес|Пелопоннеський півострів]]. Коли султану виповнилося 72 роки, він повів 100-тисячну армію в новий похід на Австрію. Уміння султана поєднувати дії піхоти, кавалерії, артилерії й талант найкращих на той час військових інженерів було неперевершеним.

[[5 вересня]] [[1566]] року Сулейман помер від [[Дизентерія|дизентерії]] у військовому таборі під час [[Облога Сігетвара (1566)|облоги угорського міста Сігетвар]], що його відчайдушно захищав австрійський гарнізон. Це приховували від солдатів упродовж 40 днів. Тіло падишаха (без серця і нутрощів) забрано до Константинополя і поховано біля Роксолани в мавзолеї<ref>[http://artislam.org.ua/iskusstvo-islama/smert-sultana-sulejmana-velikolepnogo.html Смерть султана Сулеймана Великолепного] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140203075431/http://artislam.org.ua/iskusstvo-islama/smert-sultana-sulejmana-velikolepnogo.html |date=3 лютого 2014 }} на сайті «Искусство Ислама» {{ref-ru}}</ref>, збудованому на подвір'ї мечеті [[Сулейманіє]].

== Внутрішня політика. «Золота доба» османської культури ==
Сулейман I здобув славу безкомпромісного борця із [[хабар]]ництвом. Султан суворо карав чиновників за зловживання; він «завоював прихильність народу добрими справами, будував школи, але був безжалісним [[Тиранія|тираном]]: ані спорідненість, ані заслуги не рятували від його підозрілості та жорстокості»<ref>«Загальна історія» [[Георг Вебер|Георга Вебера]]</ref>.

Правління Сулеймана I вважається «золотою добою» османської культури і поезії. Султан і сам писав вірші&nbsp;— під [[псевдонім]]ом Мухіббі, і підтримував талановитих митців. Саме в цей час зажили слави турчанка [[Міхрі-хатун]], албанець Ях'я-бей, азербайджанець Мухаммед Фізулі. «Султаном поетів» Сулейман I урочисто оголосив Махмуда Баки. Ламі Челебі став відомим не лише як поет і перекладач, але і як автор оповідань та анекдотів, найвідомішим героєм яких став [[Ходжа Насреддін]].
[[Файл:Süleymaniye Mosque exterior view.JPG|міні|240x240пкс|[[Сулейманіє-Джамі]] в [[Стамбул]]і]]
Найвидатнішим з османських архітекторів став [[Сінан]]. Під його керівництвом було зведено понад три сотні будівель, зокрема мечеті [[Мечеть Шехзаде|Шехзаде]] і Сулейманіє в Стамбулі. Сам архітектор, однак, вважав найкращим своїм творінням [[мечеть Селіміє]] в [[Едірне]]&nbsp;— її купол за розмірами є більшим за купол [[Софійський собор (Константинополь)|Софійського собору]], а споруда при цьому видається легшою і стрункішою. За наказом Сулеймана I будували не лише релігійні будівлі, але й цілком світські&nbsp;— мости, фортеці, лікарні, бібліотеки, караван-сараї та лазні.

Настанови ісламу не схвалювали зображення тварин і людей, тож навіть портрети падишаха малювали італійські або ж німецькі майстри. Але за іранським прикладом османські художники створювали витончені книжкові мініатюри. Султан цікавився мистецтвом і наукою Західної Європи, однак не прагнув щось подібне в себе вдома. Навіть книжки в Османській імперії не друкували, а, як і раніше, переписували вручну. Більшість мусульманського духовенства до іноземних запозичень та розвитку світської культури ставилася відверто вороже. Православні священики теж закликали своїх вірних твердо «триматися старовини». З одного боку, це допомагало християнським народам імперії зберегти свої звичаї та мови, з другого&nbsp;— обмежувало можливості їхнього розвитку<ref>Мустафін О. Справжня історія раннього нового часу. Х., 2014, с.67-69</ref>.

== Родинне життя ==
{{Розділ без джерел|дата=Листопад 2023}}[[Файл:Anton Hickel 001.JPG|thumb|З коханою дружиною&nbsp;— [[Роксолана|Хасекі Хюррем Султан]]]]
Відомо{{Кому}}, що у Сулеймана була одна [[хасекі]] (законна дружина) та троє наложниць:
* [[Роксолана|Хасекі Хюррем Султан]], у Європі знана як '''Роксолана'''&nbsp;— законна дружина. Донька [[священник]]а&nbsp;— Лісовського з [[Галичина|галицького]] міста [[Рогатин]]а. У [[1518]]-[[1520]] роках потрапила до [[Кримське ханство|татарського полону]] й була продана в [[рабство]]. Згодом опинилася в султанському [[гаремі]]. Була подарована як невільниця [[Паргали Ібрагім-паша|Ібрагімом-пашею]] чи [[Хафса Султан|Валіде султан]]. Роксолана була великим коханням султана. Перший син Сулеймана і Роксолани народився у [[1521]] році. Сулейман адресував їй свою любовну поезію. У червні 1530 році відбувся шлюб Сулеймана і Роксолани та гучне весілля. Роксолана запропонувала побудову мечеті, що носила ім'я Сулеймана. Ця ідея була реалізована придворним архітектором Сінаном. Свій великий вплив на султана Роксолана використовувала для політичних інтриг, впливала на зовнішню політику, листувалася з [[Бона Сфорца|Боною Сфорцою]] та [[Сигізмунд II Август|Сигізмундом II Августом]]. Брала участь у визначенні спадкоємця трону: в результаті її інтриг, син Роксолани Селім після смерті батька посів трон як [[Селім II]]. Після смерті Роксолани навесні 1558 року Сулейман І збудував в імперії велику кількість об'єктів, присвячених її пам'яті. Сулейман І та Роксолана були поховані в одному склепі. Започаткований Роксоланою період впливу дружин султанів на їхніх чоловіків отримав назву «Жіночий султанат»&nbsp;— в чому вбачають{{Хто саме}} одну з причин занепаду Османської імперії.
* [[Фюлане Султан|Фюлане Хатун]]&nbsp;— перша наложниця. Традиційна назва. Дані про справжнє ім'я та роки життя не збереглися. У 1512 році вона народила Шехзаде Махмуда, який помер у 1521 році від [[Натуральна віспа|натуральної віспи]]. Згодом Фулане була відправлена в Палаццо Веккіо{{Джерело}}<!--Ймовірно, у цьому тексті мається на увазі [[en:Eski Saray]], тобто Старий палац у Стамбулі. А не [[Палаццо Веккіо]] у Флоренції. Бо інакше це дивно, щоб османський султан відсилав свою наложницю до Італії-->(Старий палац). Про її подальше життя нічого не відомо. Померла у 1550 році.
* [[Ґюльфем-хатун]]&nbsp;— традиційно друга наложниця&nbsp;— вона увійшла до гарему майбутнього султана Сулеймана близько 1511 року. У [[1519]] році вона народила шехзаде Мурада, який помер у 1521 році. Після смерті сина Гюльфем була відлучена від Сулеймана, але залишилася в палаці. Однак невідомо, що це була мати Мурада{{Прояснити}}.
* [[Махідевран|Ґюльбахар Махідевран Султан]]&nbsp;— третя наложниця. Вона була черкешенкою чи албанкою. Була однією з улюблених сімнадцяти наложниць Сулеймана під час його перебування на посаді санджакбея [[Маніса|Маніси]]. У 1515 році вона народила сина [[Шехзаде Мустафа|Мустафу]]. Смерть інших синів султана зробила Махідевран матір'ю єдиного спадкоємця престолу. 6 жовтня 1553 року Шехзаде Мустафа був страчений за наказом Сулеймана. Махідевран була вислана до Бурси, довгий час жила у злиднях і мала багато боргів. Згодом новий султан Османської імперії Селім II, який вступив на престол у 1566 році, призначив їй пенсію. Махідевран Султан померла 3 лютого [1581] року і була похована у мечеті Мураді поруч із сином.

=== Діти ===
* Шехзаде Махмуд (1512—1520)
* [[Шехзаде Мустафа]] (1515—6 жовтня 1553) (син Махідевран)
* Разіє Султан (1517—1520)
* Шехзаде Ахмед (1518—1521)
* Шехзаде Мурад (1519—1521)
* [[Шехзаде Мехмед]] (21 лютого 1521—6 листопада 1543) (син Роксолани)
* [[Міхрімах|Міхрімах Султан]] (21 березня 1522—25 грудня 1578) (дочка Роксолани)
* [[Шехзаде Абдулла]] (1523—1526) (син Роксолани)
* [[Селім II|Шехзаде Селім]] (28 травня 1524—15 грудня 1574) (син Роксолани)
* [[Баязид|Шехзаде Баязид]] (4 травня 1525—25 листопада 1561) (син Роксолани)
* [[Джихангір|Шехзаде Джихангір]] (9 грудня 1529—27 жовтня 1553) (син Роксолани)

Існує переконання, що Сулейман найбільше любив свою доньку Міхрімах. Роксолана маніпулювала султаном за допомогою дитини. Пізніше сама Міхрімах використовувала свій вплив на батька для досягнення власних цілей. У 1539 році її видали заміж за пашу [[Рустем-паша|Рустема]], який пізніше став великим [[візир]]ом. Сулейман збудував на її честь мечеть.

З-поміж синів батька пережив лише Селім. Інші загинули в ході боротьби за трон. Роксолана, плетучи інтриги проти Мустафи, домоглася його смерті (за наказом Сулеймана його було задушено). Легенда додає, що Джихангір помер із жалю за своїм братом. Баязид, після невдалої спроби вбити Селіма, разом із 12 000 своїх людей переховувався в Персії. Скориставшись допомогою ворога Османської імперії, став таким чином зрадником. Сулейман порозумівся з перським шахом, в результаті чого, в обмін на 400 000 золотих монет, прихильників Баязида було вбито, а його самого, разом із чотирма синами видано посланцям Сулеймана. Вирок смерті, виданий султаном, було виконано 28 листопада [[1561]] року.

== Сулейман I Пишний у культурі ==
* У [[1599]] році у [[Лондон]]і з'явився перший в Європі літературний твір, присвячений цьому правителю: ''The Tragedie of Soliman'' (Трагедія Сулеймана).
* В українському телесеріалі [[Роксолана (телесеріал)|«Роксолана»]] (1996—2003), знятому [[Небієрідзе Борис Костянтинович|Борисом Небієрідзе]] роль Сулеймана I зіграв [[Хостікоєв Анатолій Георгійович|Анатолій Хостікоєв]].
* У серіалі [[Величне століття. Роксолана| 
«Величне століття»]] роль Сулеймана І виконав [[Халіт Ергенч]].

== Див. також ==
* [[Список військових кампаній Сулеймана I Пишного]]
* [[Французько-османський альянс]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела та література ==
{{Вікіцитати}}
{{commonscat|Suleiman I}}
* [http://corp.nbuv.gov.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Sulejman_I Сулейман I Кануні] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170105181117/http://corp.nbuv.gov.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Sulejman_I |date=5 січня 2017 }} // {{ЕІУ|9|899}}
* [[Гарольд Альберт Лемб|Лэмб Г.]] [http://www.erlib.com/Гарольд_Лэмб/Сулейман._Султан_Востока/0/ Сулейман: Султан Востока] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190622081213/http://www.erlib.com/Гарольд_Лэмб/Сулейман._Султан_Востока/0 |date=22 червня 2019 }} / Пер. Л.&nbsp;А.&nbsp;Игоревского.&nbsp;— М.: Центрполиграф, 2002.&nbsp;— 492 с.&nbsp;— ISBN 5-227-01509-0
* {{книга |автор=Avtorkhanov, Abdurakhman; Broxup, Marie |заголовок=The North Caucasus Barrier: The Russian Advance Towards the Muslim World |відповідальний= |посилання=https://books.google.ru/books?id=EOsPCjixL04C|місце= |видавництво=C. Hurst & Co. Publishers |рік=1996 |том= |allpages=252 |pages= |isbn=1850653054, 9781850653059 |ref=Avtorkhanov, Broxup }}
* {{книга |автор=İnalcık, Halil; Kafadar, Cemal |заголовок=Süleymân The Second [i.e. the First] and his time |ответственный= |посилання=https://books.google.ru/books?id=tjFpAAAAMAAJ |місце= |видавництво=Isis Press |рік=1993 |том= |allpages=394 |pages= |isbn= |ref=İnalcık, Kafadar }}
* {{книга |автор=Lord Kinross |заголовок=Ottoman Centuries |відповідальний= |посилання=https://books.google.ru/books?hl=ru&id=zf_YEyMAou0C |місце= |видавництво=HarperCollins |рік=2002 |том= |allpages=640 |pages= |isbn=0688080936, 9780688080938 |ref=Kinross }}
* {{книга |автор=Peirce, Leslie P. |заголовок=The Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire |ответственный= |посилання=https://books.google.ru/books?id=L6-VRgVzRcUC |місце=Oxford |видавництво=Oxford University Press |рік=1993 |том= |allpages=374 |pages= |isbn=0195086775, 9780195086775 |ref=Peirce }}
* {{книга |автор=Uluçay, M. Çağatay |заголовок=Padişahların kadınları ve kızları |відповідальний= |посилання=https://books.google.com.tr/books?id=nktpAAAAMAAJ |місце= |издательство=Türk Tarih Kurumu |рік=1985 |том= |allpages=220 |pages= |isbn= |ref=Uluçay }}
* {{книга |автор=Yermolenko, Galina I. |заголовок=Roxolana in European Literature, History and Cultur |ответственный= |посилання=https://books.google.ru/books?id=u-ehAgAAQBAJ |місце= |видавництво=Ashgate Publishing Ltd |рік=2013 |том= |allpages=334 |pages= |isbn=1409476111, 9781409476115 |ref=Yermolenko }}
* [https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/c/c5/The_Ottoman_dynasty_%28IA_ottomandynasty00hidd%29.pdf Sultan Suleyman I, the Magnificent] // in: Hidden, Alexander W. The Ottoman Dynasty. New York, N. W. Hidden, 1895.
* [https://ia800901.us.archive.org/12/items/governmentofotto18lybyuoft/governmentofotto18lybyuoft.pdf The Government of the Ottoman Empire in the Time of Suleiman the Magnificent.] By ALBERT HOWE LYBYER, Ph.D., Professor of European History, Oberlin College. [Harvard Historical Studies, vol. XVIII.] Cambridge: Harvard University Press; London: Henry Frowde; Oxford University Press. 1913. Pp. x, 349. ([http://www.public-library.uk/dailyebook/The%20Ottoman%20Empire%20in%20the%20time%20of%20Suleiman%20the%20Magnificent%20(1913).pdf link2])
* Merriman, Roger Bigelow. [https://ia904707.us.archive.org/0/items/in.ernet.dli.2015.87496/2015.87496.Suleiman-The-Magnificent-1520-1566_text.pdf Suleiman the Magnificent, 1520–1566.] Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press, 1944.
* [https://faculty.sfsu.edu/sites/default/files/faculty_files/1203/Class/115-pdf/Suleiman.pdf Suleyman: Last years by Ogier Ghiselin de Busbecq]

== Посилання ==
* [http://leksika.com.ua/16150712/legal/suleyman_i_kanuni Сулейман I Кануні] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170530021330/http://leksika.com.ua/16150712/legal/suleyman_i_kanuni |date=30 травня 2017 }} // {{Юридична енциклопедія|5}}
* [https://web.archive.org/web/20060614160210/http://paradoxplace.com/Perspectives/Genl%20Images/Single%20Frames/Suleiman.htm Portraits and Tughra of Suleiman] {{ref-en}}
* [http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/suleyman_i_pishniy_lagidne_yagnyatko_iz_zaliznoyu_rukoyu.html ''Сергій Махун.''Сулейман І Пишний: «лагідне ягнятко» із залізною рукою.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130613040129/http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/suleyman_i_pishniy_lagidne_yagnyatko_iz_zaliznoyu_rukoyu.html |date=13 червня 2013 }}
* ''Герей В.'' [https://na-skryzhalyah.blogspot.com/2016/10/i-10.html Султан Сулейман I Пишний:10 фактів життя] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170423154755/https://na-skryzhalyah.blogspot.com/2016/10/i-10.html |date=23 квітня 2017 }}
* ''Нік Торп'' [http://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2013/09/130902_suleiman_heart_sx У пошуках серця султана Сулеймана Пишного] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170423163003/http://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2013/09/130902_suleiman_heart_sx |date=23 квітня 2017 }} на сайті «BBC Україна»
* {{YouTube|id=oOu9v8eCaqs|title=Завойовники: Сулейман Пишний (Discovery channel)}}
{{^}}
{{s-start}}
{{s-hou|[[Османи|Османська династія]]|[[6 листопада]] |[[1494]] | [[6 вересня]] |[[1566]]}} [прожив: 72 роки]
{{s-reg|}}
{{s-bef|before=[[Селім I]]}}
{{s-ttl|title=[[Файл:Osmanli-nisani.svg|40px]]<br/>[[Султани Османської імперії]] |years=22 вересня 1520 – 6 вересня 1566}}
{{s-aft|after=[[Селім II]]}}
{{S-ecc|su}}
{{s-bef|before=[[Селім I]]}}
{{s-ttl|title=[[Халіф|Халіфи Османської імперії]]|years=22 вересня 1520 – 6 вересня 1566}}
{{s-aft|after=[[Селім II]]}}
{{s-end}}
{{^}}
{{Бібліоінформація}}
{{Султани Османської імперії}}
{{ВП-портали|Туреччина|Біографії}}

{{DEFAULTSORT:Сулейман I Пишний}}
[[Категорія:Султани Османської імперії]]
[[Категорія:Померли від дизентерії]]
[[Категорія:Померли в Сігетварі]]
[[Категорія:Сулейман I Пишний| ]]
[[Категорія:Правителі XVI століття]]