Перегляд вихідного коду сторінки Сова (поема)

{{Otheruses|Сова (значення)}}
{{Літературний твір
 |Назва                 = Сова
 |Назва мовою оригіналу = 
 |Зображення            = Сова поема.png
 |Розмір                = 
 |Опис до зображення    = Титульний лист рукопису з поемою «Сова»
 |Жанр                  = [[поема]]
 |Автор                 = [[Шевченко Тарас Григорович|Тарас Шевченко]]
 |Мова оригіналу        = 
 |Написаний             = 1844
 |Публікація            = 1906
 |Окреме видання        = 
 |Переклад              = <!-- тільки на українську мову ! -->
 }}
'''«Сова»'''&nbsp;— соціально-побутова [[поема]] [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]], написана в так званий [[Три літа (період творчості Шевченка)|період «трьох літ»]] 6 травня 1844 року. У поемі змальовано трагічну долю матері-вдови, у якої забрали в солдати єдиного сина.<ref name="litopys">[http://litopys.org.ua/shevchenko/shev126.htm Поема «Сова»] [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837-1847. — С. 257-262; С. 697-698.] ''litopys.org.ua'' Процитовано 29 листопада 2022</ref>

== Історія ==
Поема датується за [[Авторський рукопис|автографом]]: 6 травня 1844 року, [[Санкт-Петербург]]. У першій половині червня 1844 року, в листі, текст якого, за винятком дрібних фрагментів, не зберігся, Шевченко сповістив про написання поеми «Сова» [[Рєпніна Варвара Миколаївна|В. М. Рєпніну]]. Відповідаючи на цей лист, В. М. Рєпніна 19 червня 1844 року писала Шевченкові: «Я непременно примусь за малороссийский язык; я хочу наслаждаться всеми Вашими цветами; я представляю себе, как будет грудь болеть от чтения „Совы“. Вы избрали один из тех случаев, из [которого] поэт, и такой как Вы, может извлечь [чувство] глубокое, раздирающее...»<ref>Листи до Тараса Шевченка. — С. 22</ref>. У листі до поета від 20 грудня 1844 року В. М. Рєпніна висловлювала бажання бачити твір надрукованим. «Обрадуйте его ([[Лизогуб Андрій Іванович|А. І. Лизогуба]]), — писала вона, — и всех любителей малороссийского языка Вашей „Совой“»<ref>Листи до Тараса Шевченка. — С. 31</ref>. У квітні—червні 1846 року, перебуваючи в [[Київ|Києві]], Шевченко переписав поему з не відомого нам автографа до рукописної збірки «[[Три літа (книга)|Три літа]]» (під час переписування поправив 52, 102, 127, 132 — 137, 148, 203, 246-й рядки). На початку 1847 року, найімовірніше, в лютому—березні, під час перебування в селі [[Седнів|Седневі]] у А. І. Лизогуба, готуючи нове видання «Кобзаря», Шевченко зробив ще дві правки олівцем — у рядках 142 та 220. Очевидно, Шевченко мав намір надрукувати поему в «другому „Кобзарі“», видання якого поет готував на початку 1847 року. Воно мало вийти в Києві, але не було здійснене через арешт Шевченка 5 квітня 1847 року<ref>див.: Бородін В. Рукописна збірка Т. Шевченка «Три літа» як джерело тексту // Збірник праць двадцять першої та двадцять другої наукових шевченківських конференцій. — С. 92 — 94</ref>. Згадані виправлення олівцем пов'язані з підготовкою цієї нездійсненої публікації.<ref name="litopys"/>

== Складова ==
«Сову» написано під враженням подорожі Шевченка у 1843 році в Україну. В творі виявилися нові ідейно-художні тенденції, характерні для всієї творчості поета періоду «трьох літ». Своєю поетикою (передусім [[тропіка|тропікою]] — порівняннями, [[епітет]]ами, [[метафора]]ми, [[символ]]ами та народнопоетичними формулами) поема близька до народних пісень. До багатьох рядків і образів поеми можна вказати народнопісенні відповідники та паралелі.<ref name="litopys"/>

== Сюжет ==
У матері народжується хлопчик, якого вона дуже любить, і заради якого готова зробити все, що завгодно. Вона леліє свою дитину і молиться за нього святим та [[Діва Марія|Матері Божій]], щоб ті дали йому «талан-долю». Питає у [[Зозуля звичайна|зозулі]] про те скільки буде жити на світі заради сина і впевнена, що та накувала їй жити сто років.<ref name="litopys"/> Вона вже мріє про майбутню щасливу синову долю:
{{cquote|...Найду тобі рівню,<br/>Хоч за морем синім,<br/>Або крамарівну,<br/>Або сотниківну,<br/>Таки панну, сину!<br/>У червоних черевиках,<br/>В зеленім жупані<br/>По світлиці походжає,<br/>Як пава, як пані,<br/>Та з тобою розмовляє.<br/>В хаті, як у Раї!!<br/>А я сиджу на покуті.<br/>Тілько споглядаю...<ref name="litopys"/>}}
Тим часом помирає батько дитини і мати змушена стати [[Найманий робітник|наймичкою]] й працювати «і день і ніч» щоб прогодувати себе і сина, і навіть [[жупан]]ок купила йому, щоб той зміг ходити до школи, як інші діти. Син згодом виростає «і письменний і вродливий», все, як мріяла мати. Але трапилось лихо&nbsp;— молодих хлопців забирали в [[рекрут]]и, серед них забрали і її сина.<ref name="litopys"/> Шевченко з гіркою [[іронія|іронією]] пише:
{{cquote|...Ой привезли до прийому<br/>Чуприни голити.<br/>Усе дрібні, усе малі,<br/>Все багатих діти.<br/>Той каліка-недоріка,<br/>Той не вміє стати.<br/>Той горбатий, той багатий,<br/>Тих чотири в хаті.<br/>Усі невлад, усіх назад<br/>В усіх доля мати.<br/>А у вдови один син,<br/>Та й той якраз під аршин...<ref name="litopys"/>}}
Мати знову йде в найми, «[[жид]]ам носить воду. Бо хре́щені не приймають: «Стара,&nbsp;— кажуть,&nbsp;— стала, нездужає…». Проходить десять років, а про її сина так і немає звістки, мати йде жебракувати і так проходять ще роки, але син так і не повертається.<ref name="litopys"/>

Далі Шевченко описує, як повернення козака чекає молода дівчина і як його повернення чекає мати: «поплакала чорнобрива та й стала співати», «поплакала стара мати та й стала ридати».<ref name="litopys"/>

Стара мати молить Бога про повернення сина додому і питає у людей чи не чули ті що-небудь про її сина, але «ніхто не чув, ніхто і не бачив». Згодом нещасна божеволіє від горя, вона вважає цеглину своїм маленьким дитям. З тих пір вона «вдень лазила по смітникам» і збирала черепки, «а уночі розхристана і простоволоса селом ходить» то плаче, то співає. Люди сваряться на неї «бо бачте, спать їм не давала та кропиву під їх тином та бур'ян топтала». Удень за нею бігають діти з палицями і сміючись дражнять «[[Совоподібні|Совою]]».<ref name="litopys"/>

== Образ удови у творі ==
Образ удови в поемі «Сова»&nbsp;— це образ людини глибокого почуття, усе життя якої&nbsp;— подвиг. Глибину трагізму жінки-матері і духовну велич її натури розкрив Шевченко у поемі «[[Наймичка (поема)|Наймичка]]». Змальовуючи позитивних героїв з народу, він не просто протиставляв свій ідеал антилюдяному світу «темного царства», а й розкривав трагедію цього ідеалу, несумісність з тодішніми умовами життя<ref>[http://www.ukrlib.com.ua/sochin/printout.php?id=74&bookid=13 Бібліотека української літератури]</ref>. У Шевченка образ сови стає символом народного бідування, горя, одну з таких картин і зображено в поемі «Сова», центральний образ котрої – знедолена вдова, єдиного сина якої віддали в рекрути. Злидні, безправ’я, безнадійність побачити сина стали причиною божевілля вдови.<ref>[http://www.ukrlit.vn.ua/partner/akulshina/6jjxz.html Українська література]</ref>. Поет співчуває нещасній матері, яка втратила єдину кохану дитину, на яку вона покладала такі надії та сподівання і яку тепер ніхто із людей навіть не пожаліє. Він хотів щоб мати б вміла з «німецького поля» закликати своїм дітям «і долю і волю». Але поет розуміє, що «зле безталання» є там де є люди.<ref name="litopys"/>

== Видання ==
Вперше поему надруковано за копією з автографа збірки «Три літа» в журналі «[[Нова громада (Київ)|Нова громада]]» 1906 року<ref>«Нова громада». — 1906. — № 10. — С. 60 — 67; публікація П. Є. Щоголева</ref>. Потім поему було передруковано в журналах «[[Літературно-науковий вістник]]» (1906)<ref>«Літературно-науковий вісник». — 1906. — № 12. — С. 337 — 340</ref>; «[[Світ (видання)|Світ]]» (1906)<ref>«Світ». — 1906. — № 19. — С. 282 — 291</ref>; «[[Кіевская старина|Киевская старина]]» (1906)<ref>«Киевская старина». — 1906. — № 10. — С. 200 — 203, у статті В. М. Доманицького «Критичний розслід над текстом „Кобзаря“ Шевченка»</ref><ref>див. також відбиток із «Киевской старины»: Доманицъкий В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». — К., 1907. — С. 64 — 67</ref>. До збірки творів поему уперше включено у виданні: «Шевченко Т. Кобзарь» (1907)<ref name="litopys"/><ref>«Шевченко Т. Кобзарь». — СПб., 1907. — С. 157 — 164</ref>.

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
{{Вікіджерела|Сова}}
* {{ШевЕ-5|частина=«Сова»|сторінки =873-876}}
* [http://oursong.narod.ru/kobzar/kobzar.html#sova Шевченко. «Кобзар». «Сова».]
* [http://litopys.org.ua/shevchenko/shev126.htm Поема «Сова» в «Ізборнику».]
{{Тарас Шевченко}}

[[Категорія:Поеми Тараса Шевченка]]
[[Категорія:Твори 1840-х]]