Перегляд вихідного коду сторінки Пекло

[[Файл:Delacroix barque of dante 1822 louvre 189cmx246cm 950px.jpg|міні|Данте і Вергілій подорожують пеклом. Ілюстрація до «[[Божественна комедія|Божественної комедії]]» [[Данте Аліг'єрі|Данте]], [[Ежен Делакруа]], 1822&nbsp;р.]]
'''Пе́кло'''&nbsp;— у багатьох [[релігія]]х місце для посмертного покарання за [[гріх]]<ref>{{СУМ-11|Пекло}}</ref>. Традиційно уявляється як підземелля, де душі страждають через нестерпне катування. В [[індуїзм]]і, [[буддизм]]і і [[джайнізм]]і пекло&nbsp;— перехідна стадія у прогресі переселення душі з тіла в тіло. В [[іслам]]і ж перебування там вважається вічним. У [[Християнство|християнстві]] пекло переважно розуміється як стан грішної душі, котрого вона зазнає після смерті. Питання вічності чи тимчасовості перебування там лишається дискутивною темою для богословів. Подібні концепції в античному язичництві&nbsp;— [[Тартар]], Гадес або [[Аїд|Аїд]]. Також знане як [[Абаддон|аваддон]], [[Безодня (релігія)|безодня]]. Традиційно пекло протиставляється небесам.

В переносному значенні пекло&nbsp;— нестерпні, жахливі умови чи обставини; дуже небезпечне місце; тяжкий душевний стан, моральні муки<ref>{{Cite web|title=ПЕКЛО – Академічний тлумачний словник української мови|url=http://sum.in.ua/s/peklo|website=sum.in.ua|accessdate=2020-07-07|archive-date=14 вересня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160914171448/http://sum.in.ua/s/peklo}}</ref>.

== Етимологія ==
[[Файл:Minimile8.jpg|міні|Виготовлення дьогтю, від якого походить слово «пекло»]]
Українське слово «пекло», як і польське «piekło», сербське «pekel» тощо походить від праслов'янського «пькло»&nbsp;— «[[смола]]»<ref>{{Cite book
|title=Дохристиянські вірування українського народу
|last=
|first=Іларіон, митрополит.
|year=1992
|publisher=
|location=Київ
|pages=243
|language=
|isbn=
}}</ref>. Воно близьке до грецького πίσσα&nbsp;— «смола», та латинського picis&nbsp;— «смола», «[[дьоготь]]»<ref name=":2">{{Cite web|title=Этимология слова пекло|url=https://lexicography.online/etymology/shansky/п/пекло|website=ΛΓΩ|accessdate=2020-07-07|language=ru|archive-date=7 липня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200707170437/https://lexicography.online/etymology/shansky/п/пекло}}</ref>. Оскільки дьоготь видобували за допомогою вогню, то «пькло» у слов'ян з часом стало означати також і «жар», «вогонь», «варену смолу», «вар»<ref name=":1">{{Cite news|title=The question of hell and underworld|url=https://uars.info/index.php/uars/article/view/1178|work=Ukrainian Religious Studies|date=2001-10-30|accessdate=2020-07-07|issn=2617-9792|doi=10.32420/2001.20.1178|pages=24–31|issue=20|first=Pavlo Yuriyovych|last=Pavlenko|archive-date=7 липня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200707172152/https://uars.info/index.php/uars/article/view/1178}}</ref>. Наближення слова «пекло» до «пекти» вторинне<ref name=":2" />.

Раннє християнство використовувало для позначення місця та стану перебування мертвих [[Іврит|юдейське]] слово «[[Шеол (потойбічний світ)|шеол]]» (שְׁאוֹל)&nbsp;— «місце мертвих», «могила», «яма», первісно&nbsp;— буквальна [[могила]], викопана в землі, в якій відбувається зітління тіла. Воно застосовувалося як тотожне грецькому «[[Аїд|гадес]]» (Ἀΐδης)&nbsp;— місце вічного перебування душ померлих, звідки походить «ад». «Шеол» і «гадес» утім стали тотожними в ІІІ-ІІ ст. до н.&nbsp;е., коли під впливом єгипетської та грецької культур сформувалася [[талмуд]]ична література та юдейські уявлення про вічність душі. До того часу вірування про посмертну активність душі не були властиві юдаїзму, натомість вважалося, що душа помирає разом із тілом, або перебуває в шеолі в бездіяльності<ref name=":1" />.

«Пекло» чи «ад» в пізнішій християнській традиції стали збігатися за сенсом з «[[Геєна (Долина Гінном)|геєнною]]»&nbsp;— словом, похідним від назви реальної долини Генном&nbsp;— місця язичницьких людських жертвопринесень біля стародавнього [[Єрусалим]]а, а також спалення трупів злочинців. Геєнна в Біблії фігурує як цілком матеріальне місце, що разом з тим слугує символом остаточного знищення чого-небудь<ref name=":1" />.

В українських народних уявленнях сформувалися різні відтінки слів «пекло» та «ад». Вони розуміються як різні рівні посмертного покарання: в пеклі відбувається покарання за невеликі гріхи, тоді як за великі душа потрапляє в ад<ref>{{Cite book
|title=Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях
|last=Булашев
|first=Г.
|year=1993
|publisher=
|location=Київ
|pages=127
|language=
|isbn=
}}</ref>.

Англійське «hell» утворене від [[Давньоанглійська мова|староанглійського]] «''hel»'', «''helle''», похідного від [[Прагерманська мова|протогерманського]] «*haljō»&nbsp;— «підсвіт», буквально «приховане місце». Воно в свою чергу&nbsp;— він [[Праіндоєвропейська мова|індоєвропейського]] кореня *kel-, що позначав печеру, порожнину. З ним пов'язане скандинавське «[[Гель (міфологія)|Гель]]». У [[Біблія короля Якова|Біблії короля Якова]] словом «hell» позначаються «шеол» і «гадес»<ref>{{Cite web|title=hell {{!}} Origin and meaning of hell by Online Etymology Dictionary|url=https://www.etymonline.com/word/hell|website=www.etymonline.com|accessdate=2020-07-07|language=en|archive-date=18 липня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170718101121/http://www.etymonline.com/index.php?term=hell}}</ref>.

== В авраамічних релігіях ==

=== У християнстві ===
[[Файл:Bosch, Hieronymus - The Garden of Earthly Delights, right panel - Detail (top right.jpg|міні|Пекло, частина триптиху «[[Сад земних насолод]]» [[Ієронім Босх|Ієроніма Босха]], 1500—1510&nbsp;рр.]]

==== У Біблії ====
У [[Старий Заповіт|Старому Завіті]] з пеклом ототожнюється [[Шеол (потойбічний світ)|шеол]]. Опис пекла в Новому Завіті&nbsp;— місце відділення від Бога: {{Біблія|2 Сол| 1: 8,9}}; друга смерть: {{Біблія|Об |21: 8}}; місце засудження: {{Біблія|Мф| 23:33}}; місце мук: {{Біблія|Лк. |16:23}}; місце плачу і скреготу зубів: {{Біблія|Мф |8:12}}; {{Біблія|Мф |25:30}}; місце, де гинуть душа і тіло: {{Біблія|Мф |10:28}}; вічна мука: {{Біблія|Мф |25:46}}; вічна погибель: {{Біблія|2 Сол |1: 9}}; вічні узи: Юд 1:6; вічний вогонь: {{Біблія|Мф. |18: 8}}; {{Біблія|Юд |1:7}} ; вогняне озеро: {{Біблія|Об. |20:15}}; темрява: {{Біблія|Юд |1:13}}

Вказується, що ті, хто не знає Бога і не слухає Євангелії Ісуса, «приймуть вічну погибіль від лиця Господнього та від слави потуги Його» ({{Біблія|2 Сол.|2:9}}).

Пекло згадується як місце покарання для: палих ангелів: 2 Пет 2: 4; диявола і його ангелів: Мф 25:41; Звіра і лжепророка: {{Біблія|Об. |19:20}}; тих, хто поклоняється Звірові: Об 14: 9-11; нечестивців Об 21: 8&nbsp;— тих, хто відкинув Добру Новину: Мф 10: 11-15.

У {{Біблія|Об. |20:14}} сказано що «Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, озеро огняне»&nbsp;— тому деякі богослови вважають, що ад не є вічним хоча попередні місця з Біблії свідчать протилежне.[[Файл:Anónimo - Inferno (ca. 1520).jpg|міні|Пекельні муки, картина невідомого художника, бл. 1520&nbsp;р.]] 

====Формування вчення про пекло====
Зародження уявлень про пекло (шеол) як місце покарання померлих відбулося в юдаїзмі в епоху [[Єрусалимський храм|Другого єрусалимського храму]] на тлі гноблення юдеїв римлянами й очікувань приходу месії. Шеол став уявлятися як місце перебування вже не всіх душ під землею, а суто грішників, де вони зазнають страждань. А також&nbsp;— як місце ув'язнення палого янгола [[Люцифер]]а. Шеол, часто іменований геєнною, став протиставлятися небесному раю, де праведники отримують винагороду. За іншими уявленнями, що сформувалися в той час, шеол поділяється на дві частини&nbsp;— одна для грішників, де вони страждають, інша, знана як [[Лоно Авраамове]]&nbsp;— для праведників, де вони, як у традиційному шеолі, перебувають до приходу месії, після чого потрапляють до раю<ref name=":0">{{Cite web|title=АД|url=http://www.pravenc.ru/text/63424.html|website=www.pravenc.ru|accessdate=2020-07-07|archive-date=29 червня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200629074008/http://www.pravenc.ru/text/63424.html}}</ref>.

У талмудичній літературі переважали натуралістичні описи страждань грішників у шеолі. Тепер він вважався не підземним, а розташованим за межами чуттєвого світу, а грішники отримують там тіла, щоб зазнавати болю. Часом вказувалося, що душі перебувають там 3 роки для спокути гріхів. За деякими уявленнями туди потрапляли тільки душі іновірців. Під впливом філософії [[Платон]]а й [[Арістотель|Аристотеля]] пекельні муки стали частіше розумітися як муки сумління. З розвитком [[Кабала (вчення)|кабалізму]] розвивалися уявлення про різні покарання, призначені за різні гріхи<ref name=":0" />.

[[Аврелій Августин|Августин Блаженний]] в IV&nbsp;ст. схилявся до думки, що в пеклі відбуваються фізичні страждання. На думку ж [[Василій Великий|Василія Великого]] пекельні страждання&nbsp;— це муки від усвідомлення власної деградації, спричиненої гріховним земним життям. [[Ісаак Сирин|Ісаак Сирін]], який жив у VII&nbsp;ст., пропонував, що пекельні страждання&nbsp;— це почуття людини, котра свідомо відвернулася від Бога, проте продовжує відчувати Його любов до себе. В такому разі рай і пекло тлумачаться як стан душі в тих самих умовах, але за різного ставлення самої людини. Рай&nbsp;— прийняття Божої любові, а пекло&nbsp;— її відкидання. [[Іван Золотоустий]] характеризував пекло як місце, де люди уникають Бога<ref name=":0" />. [[Тома Аквінський]] у XIII&nbsp;ст. стверджував, що муки в пеклі суто душевні. Така позиція зрештою і стала офіційною позицією більшості християнських церков. Утім, траплялися й винятки. Наприклад, [[Джон Веслі]] в XVIII&nbsp;ст. розумів пекельні муки як такі, що відбуваються в реальних умовах, але страждання залежать від міри вини кожного грішника<ref name=":3">{{Cite web|title=Пекло - логіка вічної загибелі|url=http://www.apologetika.org.ua/index.php/general-apologetics/73-about-hell-and-the-logic|website=www.apologetika.org.ua|accessdate=2020-07-07|archive-date=7 липня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200707220359/http://www.apologetika.org.ua/index.php/general-apologetics/73-about-hell-and-the-logic}}</ref>.

Описи катувань у пеклі [[демон]]ами не властиві християнському богослів'ю, проте поширені в народних уявленнях, які походять з язичництва, і [[Апокрифічна література|апокрифах]]. Зокрема вони зображаються в «Апокаліпсисі Павла» (близько IV&nbsp;ст.), «Видінні Драйтелма» (VII&nbsp;ст.), «Чистилищі святого Патріка» (X—XI&nbsp;ст.), «Видінні Тундала» (XII&nbsp;ст.), «Видінні ченця Ейншама» (XII&nbsp;ст.), «Видінні Туркілла» (XIII&nbsp;ст.)<ref>{{Cite book
|url=https://www.worldcat.org/title/visions-of-heaven-and-hell-before-dante/oclc/18741120
|title=Visions of heaven and hell before Dante
|last=Gardiner
|first=Eileen
|date=1989
|year=
|publisher=Italica Press
|location=New York
|pages=
|language=English
|isbn=978-0-934977-14-2
|oclc=18741120
|accessdate=7 липня 2020
|archive-date=9 жовтня 2020
|archive-url=https://web.archive.org/web/20201009191306/https://www.worldcat.org/title/visions-of-heaven-and-hell-before-dante/oclc/18741120
}}</ref>. «Свідчення» людей, що якимось чином побачили пекло описує «Повість про Таксиота-воїна» VII ст, [[Беда Преподобний|святий Бід]] і [[Боніфатій Майнцький|Боніфацій]] у VIII&nbsp;ст. Там пекло фігурує як темне, наповнене вогнями та демонами місце мук для душ грішників<ref name=":5">{{Cite web|url=https://eparhia-saratov.ru/Content/Books/199/37.html|website=eparhia-saratov.ru|accessdate=2020-07-07|title=Подлинные христианские опыты неба. Замечания о видении ада|last=|first=|date=|publisher=|language=|archive-date=7 липня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200707153117/https://eparhia-saratov.ru/Content/Books/199/37.html}}</ref>. Сучасне богослів'я наголошує, що видіння пекла є тільки образом, цим людині Богом чи янголами в зрозумілій для неї формі<ref name=":5" />. Зображення чуттєвих страждань грішників у такому разі належить тлумачити як метафори душевних страждань, які лише допомагають зрозуміти їх силу<ref name=":0" />.

===== Сутність пекла =====
[[Файл:Inferno Canto 29 verses 52-56.jpg|міні|Душі грішників у пеклі. Гравюра [[Гюстав Доре|Гюстава Доре]] до «[[Божественна комедія|Божественної комедії]]», 1892&nbsp;р.]]
Існує певна суперечність в існуванні пекла, адже воно уявляється як місце страждань і знищення, і в той же час, все, створене Богом, є добре. Таким чином виходить, що страждання і знищення&nbsp;— це також добре і схвалюване Богом. Богослів'я має кілька підходів до вирішення цієї проблеми, що часто вважається однією з головних суперечностей християнства<ref name=":0" />.

Позиція, знана як [[апокатастасис]], стверджує, що страждання в пеклі тимчасові та слугують для очищення душі. Такі мислителі, як [[Климент Александрійський]] і [[Ориген|Оріген]] вважали, що всі грішники та навіть [[Сатана]], пройшовши через пекло, коли-небудь отримають [[Спасіння (християнство)|спасіння]]<ref>{{Cite book
|title=Неоплатонізм і патристика, або Світло в присмерках великої цивілізації : монографія Суми : , 2009. – 471 с.
|last=Мозговий
|first=І. П.
|year=2009
|publisher=ДВНЗ “УАБС НБУ”
|location=Суми
|pages=197-243
|language=
|isbn=
}}</ref>.

Згідно з [[Лоський Володимир Миколайович|Володимиром Лосським]], існування пекла є благом на тій підставі, що людина може обирати&nbsp;— бути з Богом чи відвернутися від Нього. Стан відвернення від Бога і є пеклом і таким чином якби пекла не існувало, людина не була б цілковито вільною. Хоча Бог не схвалює потрапляння душ у пекло, Він дає людині змогу бути вільною від Себе<ref>{{Cite book
|title=Догматическое богословие // Очерк мистического богословия Восточной Церкви. Догматическое богословие
|last=Лосский
|first=В. Н
|year=1991
|publisher=
|location=Москва
|pages=243
|language=
|isbn=
}}</ref>. [[Клайв Стейплз Льюїс]] поділяв таку ж думку, вважаючи, що пекло створюється самою людиною внаслідок відкидання Божої любові<ref>{{Cite web|url=https://doctrine.org/hell-and-judgment|title=Hell and Judgment|last=|first=|date=|website=doctrine.org|publisher=|language=|accessdate=|archive-date=12 травня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200512072352/https://doctrine.org/hell-and-judgment}}</ref>. [[Пітер Гіч]] трактував пекло як прояв руйнівних пристрастей, які людина розвиває в собі за життя. В земному світі Бог дозволяє жити з ними та приборкувати їх, після смерті ж людина стикається з проявами того, що сама в собі плекала<ref name=":3" />.

Іноді створення пекла приписується Сатані в момент його повстання проти Бога. Демони та грішники страждають в пеклі через розрив із Богом, а люди також через взаємну ненависть. Зазвичай вважається, що жодна людина не може знати хто напевне потрапить до пекла. За традицією туди поміщають [[Юда Іскаріот|Юду]] та великих злочинців з Біблії, таких як цар [[Ірод I Великий|Ірод]]. Проте богослів'я запевняє, що будь-який грішник міг навіть в останні миті життя розкаятись і тому ніхто з людей не може стверджувати, що хтось із померлих точно перебуває в пеклі<ref>{{Cite web|url=https://foma.ru/chto-tserkov-govorit-ob-ade.html|website=foma.ru|accessdate=2020-07-07|title=Что церковь говорит об аде?|last=|first=|date=|publisher=|language=|archive-date=9 липня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200709001720/https://foma.ru/chto-tserkov-govorit-ob-ade.html}}</ref>.

У християнстві поширена віра в посмертний суд над людьми, що визначає подальше існування їхньої душі. В ході малого суду душа потрапляє в рай чи пекло (в католицизмі також у [[чистилище]], звідки потім може увійти до раю), де перебуватиме до [[Страшний суд|Останнього суду]]. Згідно з деякими трактуваннями [[Об'явлення св. Йоана Богослова|Об'явлення]], усі люди воскреснуть в матеріальних тілах перед пришестям [[Хіліазм|тисячолітнього Царства Христового]], за чим відбудеться останній суд (за деякими версіями душі до цього часу перебуватимуть в шеолі в бездіяльному стані). За результатами життя після воскресіння праведні успадкують новий світ, а грішники остаточно відділяться від Бога, опинившись таким чином навічно в пеклі<ref>{{Cite web|title=Catechism of the Catholic Church - IntraText|url=https://www.vatican.va/archive/ENG0015/__P2G.HTM|website=www.vatican.va|accessdate=2020-07-07|archive-date=1 березня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200301083546/http://www.vatican.va/archive/ENG0015/__P2G.HTM}}</ref><ref>{{Cite web|title=Catechism of the Catholic Church - PART 1 SECTION 2 CHAPTER 3 ARTICLE 12|url=http://www.scborromeo.org/ccc/p123a12.htm#IV|website=www.scborromeo.org|accessdate=2020-07-07|archive-date=16 липня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200716173944/http://www.scborromeo.org/ccc/p123a12.htm#IV}}</ref>. Позиції про вічність пекла протистоїть [[анігіляціонізм]]&nbsp;— ідея про те, що Сатана, палі янголи та грішники після Останнього суду будуть остаточно знищені, посилаючись на слова «Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне»<ref>{{Cite web|url=https://www.theopedia.com/annihilationism|website=www.theopedia.com|accessdate=2020-07-07|title=Name and place of hell|last=|first=|date=|publisher=|language=|archive-date=24 жовтня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201024195656/https://www.theopedia.com/annihilationism}}</ref>.

У протестантизмі періоду [[Реформація|Реформації]] [[анабаптисти]], [[меноніти]], [[моравські брати]], [[Социніанство|социніани]] і&nbsp;т.&nbsp;ін. вважали перебування в пеклі тимчасовим. [[Універсалізм|Універсалісти]] XVIII&nbsp;ст. укріпили думку, що вічні муки грішників суперечать Святому Писанню та загальній справедливості. Прихильником думки про заперечення вічності пекельних страждань був [[Мень Олександр Володимирович|Олександр Мень]]<ref name=":4">{{Cite book
|title=Православная энциклопедия. Том III: «Анфимий — Афанасий»
|last=
|first=
|year=2001
|publisher=Церковно-научный центр «Православная энциклопедия»
|location=Москва
|pages=39-46
|language=
|isbn=
}}</ref>.

Певним компромісом є думки про відносність часу в пеклі. За [[Булгаков Сергій Миколайович|Сергієм Булгаковим]], посмертні страждання походять від небажання людиною істини, тому тривають доти, поки сама людина відвертається від Бога та потенційно можуть бути вічними. В працях [[Трубецькой Євген Миколайович|Євгена Трубецького]] пекло є небуттям, тому страждання в ньому&nbsp;— це не об'єктивна нескінченна тривалість часу, а мить остаточної смерті, що суб'єктивно переживається як вічність<ref name=":4" />.

=== В ісламі ===
''Докладніше: '''[[Джаганнам]]'''''

В [[іслам]]і місце посмертного покарання називається ''джага́ннам'' (جَهَنَّم). Згадується також як «''ас-са‘ір''» (вогонь), «аль-джагім» (полум'я, спекотне місце), «безодня» і тому подібне. Йому протиставлено рай&nbsp;— [[джаннат]]. Слово «джаганнам» має те ж походження, що й «геєнна». На відміну від християнства, страждання в ісламському пеклі відбуватимуться цілком у майбутньому&nbsp;— після Останнього суду. В той же час поширена віра, що джаганнам і джаннат уже створені. Зауважується, що пекельні муки вічні, якщо тільки [[Аллах]] не забажає іншого. Деякими ісламськими богословами допускається можливість спокути гріхів у джаганнамі мусульманами та подальше переведення до джаннату. Перебування в джаганнамі&nbsp;— це постійна межа між тілесним життям і смертю<ref name=":7">{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=YVasAgAAQBAJ&pg=PT143&lpg=PT143&dq=
|title=The Garden and the Fire: Heaven and Hell in Islamic Culture
|last=Rustomji
|first=Nerina
|date=2013-10-01
|publisher=Columbia University Press
|language=en
|isbn=978-0-231-14085-0
|accessdate=7 липня 2020
|archive-date=8 липня 2020
|archive-url=https://web.archive.org/web/20200708074522/https://books.google.com.ua/books?id=YVasAgAAQBAJ&pg=PT143&lpg=PT143&dq=
}}</ref>.

Якщо в християнстві не існує офіційного поділу пекла на кола чи яруси, то джаганнам поділяється на концентричні рівні, що прямують донизу, і покарання з кожним нижчим важчають в міру важкості гріхів. Вважається, що саме ісламські уявлення про пекло надихнули [[Данте Аліг'єрі|Данте]] на описи кіл пекла, котрі він подав у «[[Божественна комедія|Божественній комедії]]». Різні категорії грішників розміщуватимуться в різних частинах джаганнаму і входитимуть туди через різні брами. Згідно уявлень, які виникли після укладення Корану, над джаганнамом натягнуто тонкий міст Сірат, в час Останнього суду праведники зможуть пройти ним, а грішники впадуть. У [[Коран]]і згадуються люди, котрі неодмінно будуть у пеклі: це Кабіль ([[Каїн]]), дружини Нуха ([[Ной|Ноя]]) та Лута ([[Лот (Біблія)|Лота]]), а також [[Абу Лагаб]] і його дружина<ref name=":7" />.

Джаганнам наповнений полум'ям з величезними іскрами, димом і окропом. Уникнути пекельного полум'я буде неможливо&nbsp;— воно завжди знаходитиме грішників. Грішники будуть скуті там ланцюгами та перебуватимуть у постійному розбраті. В ісламському пеклі росте дерево Заккум, плоди якого, схожі на голови демонів, слугуватимуть грішникам єдиною їжею; вони огидні на смак і розжарені. Пиття також огидне&nbsp;— це окріп і брудна вода. В [[хадис]]ах згадуються і деякі індивідуальні покарання для окремих грішників, у тому числі й холод. [[Шайтан]] насміхатиметься в джаганнамі з грішників і сам зазнаватиме там покарання. Джаганнам оточують величезної товщини стіни з чотирьох боків. Жителі джаганнаму та джаннату зможуть бачити одні одних та спілкуватися. Джаганнам охороняє сторожа із ангелів-забанія. Їх очолює ангел Малік<ref name=":7" />.

Посмертна доля так званих [[Люди Писання|людей Писання]] (юдеїв і християн) розглядається ісламськими богословами по-різному. Переважно вважається, що ті з людей Писання, котрі померли до приходу [[Магомет|пророка Магомета]], можуть потрапити в джаннат; померлі ж після цього в усякому разі потраплять у джаганнам, якщо тільки не прийняли за життя іслам. Деякі богослови трактують сенс слова «іслам» як «покору Богу» і в такому разі допускають, що юдеї та християни, навіть не прийнявши іслам, можуть уникнути пекла<ref>{{Cite web|title=Salvation for non-Muslims? Reconciling 2:62 and 3:85|url=http://www.answeringmuslims.com/2010/10/salvation-for-non-muslims-reconciling.html|website=www.webcitation.org|accessdate=2020-07-08|last=|first=|date=|publisher=|language=|archive-date=2020-08-07|archive-url=https://web.archive.org/web/20200807100002/http://www.answeringmuslims.com/2010/10/salvation-for-non-muslims-reconciling.html}}</ref>.

== У дгармічних релігіях ==
[[Дхармічні релігії|Дгармічні релігії]] ([[індуїзм]], [[буддизм]], [[джайнізм]] і [[сикхізм]]) поділяють спільний образ пекла, що називається [[нарака]]. Пекло в них є матеріальним світом&nbsp;— одним з шести світів, у яких діє закон [[Самсара|сансари]], і найгіршим із них. В нараці втілюються ті істоти, що вчинили за життя в інших світах найтяжчі злочини. В пеклі люди чи інші істоти зазнають різноманітних нестерпних умов і катувань, а після загибелі оживають і так триває доти, поки наслідки карми не буде спокутано<ref name=":8">{{Cite web|title=Guide to the Buddhist Hell Realm|url=https://www.learnreligions.com/buddhist-hell-450118|website=Learn Religions|accessdate=2020-07-08|language=en|first=Journalism|last=B. J.|archive-date=9 червня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200609084713/https://www.learnreligions.com/buddhist-hell-450118}}</ref>.

Існує вісім рівнів пекла чи пекельних світів (на кожному в центрі гаряче пекло, по периметру&nbsp;— холодне), але є ще й додаткові малі пекла. Покарання в кожному з них відповідає злочинам, вчиненим у попередньому житті. В холодних пеклах постійний мороз і вітер; гарячі ж наповнені вогнем, окропом, розжареним залізом, до того ж грішників катують спеціально призначені створіння. Перебування в пеклі тривале, але не вічне&nbsp;— від кількох років до цілих [[Кальпа|кальп]], після чого істота помирає і знову народжується в вищих світах<ref name=":8" />. Виділяється також пекельний стан деяких грішників, які блукають по землі в формі [[привид]]ів, котрі не можуть втамувати свій голод<ref name=":9" />.

Суттєва відмінність буддистських поглядів про пекло полягає в тому, що в них заперечується існування яких-небудь божеств, які виступали б суддями. Переродження в різних світах, у тому числі й нараці, відбувається «автоматично» за законом світобудови<ref name=":8" />.

{{Wide image|Hell Scroll Nara.jpg|4000px|<small>(початок справа)</small> {{iw|Згорток пекла (Національний музей Нари)|Японське зображення пекла|en|Hell Scroll (Nara National Museum)}}, 12 ст., [[Національний Музей Нара]].|dir=rtl}}

== У мистецтві ==

=== Іконографія ===
[[Файл:Ein Engel versperrt die Pforten der Unterwelt mit einem Schlüsel.jpg|міні|200 пкс|[[Вуста пекла]]. Мініатюра з Вінчестерського псалтиря XII&nbsp;ст.]]Поширений мотив як у православній, так і католицькій іконографії&nbsp;— [[Вуста пекла]], відомий з XII—XIII століть. Зображаються як паща чудовиська, куди падають грішники, або воно пожирає їх<ref>{{Cite book
|url=https://www.worldcat.org/oclc/31287822
|title=The iconography of the Mouth of hell : eighth-century Britain to the fifteenth century
|last=Schmidt, Gary D.,
|first=
|date=1995
|year=
|publisher=Susquehanna University Press
|location=Selinsgrove, Pa.
|pages=35-44
|language=
|isbn=0-945636-69-5
|oclc=31287822
|accessdate=7 липня 2020
|archive-date=10 липня 2020
|archive-url=https://web.archive.org/web/20200710072550/https://www.worldcat.org/oclc/31287822
}}</ref>.

Пекло зазвичай зображається в православ'ї у візантійській традиції як безодня чи вогняна річка. Зображення пекла зустрічаються в мініатюрах Псалтиря, лицьових синодиків, входять в іконографію «Зішестя в пекло», «Страшного Суду» або є фрагментом ряду складних композицій, наприклад на дверях в жертовник<ref name=":0" />.

Для католицької традиції характерне детальне зображення пекельних мук. Грішники переважно зображаються в тисняві, хаотично розміщені<ref name=":6">{{Cite web|title=These 11 Scenes of Hell from Art History Will Fuel Your Nightmares|url=https://www.artsy.net/article/artsy-editorial-11-nightmarish-depictions-hell-art-history|website=Artsy|date=2018-11-01|accessdate=2020-07-07|language=en|first=Alexxa|last=Gotthardt|archive-date=7 липня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200707200909/https://www.artsy.net/article/artsy-editorial-11-nightmarish-depictions-hell-art-history}}</ref>. Картини, де змальовано пекло, створювали багато виданих художників, таких як [[Джотто ді Бондоне|Джотто]]<ref name=":0" />, [[Ян ван Ейк|Ян вай Ейк]]<ref name=":6" />, [[Ієронім Босх|Босх]], [[Гюстав Доре|Доре]]<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=rMeJDwmr_hcC&pg=PA895&lpg
|title=Encyclopedia of Comparative Iconography: Themes Depicted in Works of Art
|last=Roberts
|first=Helene E.
|date=2013-09-05
|publisher=Routledge
|language=en
|isbn=978-1-136-78793-5
|accessdate=7 липня 2020
|archive-date=7 липня 2020
|archive-url=https://web.archive.org/web/20200707152415/https://books.google.com.ua/books?id=rMeJDwmr_hcC&pg=PA895&lpg
}}</ref>.

Китайський та японський буддизм має багату традицію зображення різноманітних пекельних катувань у мініатюрах: спеціальні демони колють грішників списами, розрубують, смажать і варять в казанах і піддають різним іншим вигадливим мукам<ref name=":9">{{Cite web|title=BUDDHISM COSMOLOGY, DEATH, HEAVEN AND HELL {{!}} Facts and Details|url=http://factsanddetails.com/world/cat55/sub398/item1330.html|website=factsanddetails.com|accessdate=2020-07-08|language=en|first=Jeffrey|last=Hays|archive-date=12 листопада 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201112020215/http://factsanddetails.com/world/cat55/sub398/item1330.html}}</ref>.

=== Література ===
Багато великих епопей європейської літератури мають епізоди, що відбуваються в пеклі. В римського поета [[Вергілій|Вергілія]], в поемі [[Енеїда]] (написана між 29 та 19 р. до н.&nbsp;е.), герой Еней спускається в діс (підземний світ, аналог царства Аїда), щоб відвідати дух свого батька.

Найвпливовіше художнє зображення християнського пекла наявне в [[Божественна комедія|«Божественній комедії»]] (написана між 1308 і 1321 роками) [[Данте Аліг'єрі]]. Там пекло являє собою дев'ять кіл: що нижче коло, то за серйозніші гріхи, вчинені людиною за життя, там відбувається страждання. Показово, що верхнє коло пекла в Данте подібне на шеол, там перебувають благочесні нехристияни, не страждаючи, але й не маючи райських благ. За винятком чіткої структури, загалом концепція відображає існуючі в середньовіччі католицькі уявлення про пекло.

У «[[Утрачений рай|Втраченому раї]]» [[Джон Мілтон|Джона Мільтона]] пекло описується місцем ув'язнення Сатани й демонів зі зведеним ними величезним палацом Пандемоніумом. Оскільки дія більшості поеми відбувається ще до появи людства, там відсутні описи мук грішників.

[[Еммануїл Сведенборг|Еммануїл Свенденборг]] у «Раї та пеклі» (1758) описував свої відвідання раю та пекла, котрі створюються станом самої людини. Пекло в його поданні є системою печер, де душі ведуть життя, подібне на земне, проте виглядають як чудовиська та спотворені трупи.

Ідея пекла сильно вплинула на таких письменників, як [[Жан-Поль Сартр]], який написав у 1944&nbsp;році спектакль «Без виходу» де прослідковується думка про те, що «Пекло&nbsp;— це інші люди».

[[Клайв Стейплз Льюїс]] писав у 1945 році: «Є тільки два види людей: ті, хто говорить Богу: „Хай буде воля Твоя“ і ті, кому Бог говорить: „Хай буде воля твоя“. Всі, хто в пеклі, самі його вибрали»<ref>''Льюис Клайв С.'' Расторжение брака. М., 1990. С. 24.</ref>.

== Пекло в масовій культурі ==
[[Файл:Hortus Deliciarum - Hell.jpg|міні|Середньовічне зображення пекла з манускрипту «Сад утіх» [[Геррада Ландсбергська|Герради Ландсбергської]] бл. 1180&nbsp;р.|альт=]]Використання уявлень про пекло з різних культур та епох породили в масовій культурі численні образи пекла. Найпоширенішим є пекло, що поєднує риси Гадесу та геєнни з наочними натуралістичними деталями жаху: це похмуре, спустошене місце, де палає вогонь і живуть демони. Часто пекло описується як певне царство демонів і чудовиськ, де вони ув'язнені, але мають там цілковиту владу. Наприклад, у фільмі «[[Костянтин: Володар темряви|Констянтин]]» або серії «Повсталі з пекла»<ref name=":10">{{Cite web|title=The Bad Places: A Tour Through Hell, As Seen in Pop Culture|url=https://filmschoolrejects.com/hell-in-pop-culture/|website=Film School Rejects|date=2020-02-12|accessdate=2020-07-09|language=en-US|archive-date=6 травня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200506104521/https://filmschoolrejects.com/hell-in-pop-culture/}}</ref>.

Іноді воно зображається як подібне до світу живих, але наповнене нестерпними обставинами на кшалт частих невдач, бруду, сварливих сусідів, поганого обслуговування. Або як повторюване чи нескінченне нудне, принизливе, болісне заняття. Наприклад, у телесеріалі «[[Надприродне (телесеріал)|Надприродне]]» є зображення пекла як нескінченної черги. Часом пекло виглядає доволі затишним місцем, за яким приховано нестерпні деталі, такі як абсурдна бюрократія. Нерідким є зображення індивідуального пекла, де покарання відбувається в своєрідному маленькому світі, створеному для конкретної людини<ref>{{Cite web|title=The Bad Places: A Tour Through Hell, As Seen in Pop Culture|url=https://filmschoolrejects.com/hell-in-pop-culture/|website=Film School Rejects|date=2020-02-12|accessdate=2020-07-09|language=en-US|archive-date=6 травня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200506104521/https://filmschoolrejects.com/hell-in-pop-culture/}}</ref>.

Пекло може зображатися з претензією на пояснення його природи як [[Паралельний світ|паралельного світу]], що вже не є надприродною частиною буття, а цілком матеріальним місцем, здатним контактувати з іншими світами. Таким воно є наприклад у франшизі «[[Doom (серія ігор)|Doom]]»<ref>{{Cite web|title=The 10 Best Depictions Of Hell In Entertainment|url=https://www.complex.com/pop-culture/2013/09/the-10-best-depictions-of-hell-in-entertainment/|website=Complex|accessdate=2020-07-09|language=en|archive-date=16 червня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210616133950/https://www.complex.com/pop-culture/2013/09/the-10-best-depictions-of-hell-in-entertainment/}}</ref>, у фільмі «[[Крізь обрій|Крізь горизонт]]»<ref name=":10" />.

Зображення пекла в західній культурі частіші та деталізованіші, ніж раю чи його аналогів. Деякі дослідники вбачають у цьому спадок [[Пуритани|пуританства]], де страх перед покаранням за гріхи відображає страх людини перед власним безсиллям, відсутність у неї самоконтролю<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=TtcYDQAAQBAJ&pg=PT208&dq
|title=Maps of Heaven, Maps of Hell: Religious Terror as Memory from the Puritans to Stephen King: Religious Terror as Memory from the Puritans to Stephen King
|last=Ingebretsen
|first=Edward
|date=2016-09-16
|publisher=Routledge
|language=en
|isbn=978-1-317-46525-6
}}</ref>.

Віра в пекло як місце чи стан посмертних страждань дуже поширена. Опитування, проведене в США у 2014 році показало, що в середньому 58&nbsp;% людей чітко вірять у пекло в якійсь формі, тоді як лише 34&nbsp;% категорично заперечують його існування. Найпоширеніша віра в пекло серед євангельських протестантів (82&nbsp;%) і мусульман (76&nbsp;%), далі йдуть католики (63&nbsp;%) та православні (59&nbsp;%). Найнижчі показники в юдеїв (7&nbsp;%) і свідків Єгови (22&nbsp;%). Також доволі малий відсоток віруючих у пекло серед буддистів (32&nbsp;%) і індуїстів (28&nbsp;%). Співвідношення чоловіків і жінок в усіх випадках майже рівне. Багато людей при цьому (40&nbsp;%) виводять існування пекла не тільки з релігійних уявлень, а і з загальних уявлень про справедливість<ref>{{Cite web|title=Religion in America: U.S. Religious Data, Demographics and Statistics|url=https://www.pewforum.org/religious-landscape-study/|website=Pew Research Center's Religion & Public Life Project|accessdate=2020-07-09|language=en-US|first=1615 L. St|last=NW|first2=Suite 800|last2=Washington|first3=DC 20036 USA202-419-4300 {{!}} Main202-419-4349 {{!}} Fax202-419-4372 {{!}} Media|last3=Inquiries|archive-date=3 січня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200103045246/https://www.pewforum.org/religious-landscape-study/}}</ref>. Цікавою деталлю іншого дослідження 2012 року стало те, що рівень злочинності нижчий там, де більше вірять у пекло, і вищий там, де більше вірять у рай<ref>{{Cite web|title=Чим більше людей, які вірять у пекло, тим менше рівень злочинності?|url=https://texty.org.ua/fragments/37443/Chym_bilshe_ludej_jaki_virat_u_peklo-37443/|website=texty.org.ua|accessdate=2020-07-09|language=uk}}</ref>.

== Див. також ==
* [[Рай]]
* [[Шеол (потойбічний світ)]]
* [[Зло]]
* [[Нечиста сила]]
* [[Сатана]]
* [[Чорт]]
* [[Біс (християнство)]]
* [[Люцифер]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела ==
* ''О. Саган''. Рай і пекло // {{ФЕС|сторінки=537}}
* Visions of Heaven & Hell before Dante. Edited by Eileen Gardiner. Italica press, 2010. {{ref-en}}
* Ислам. Словарь атеиста.&nbsp;— Москва: Издательство политической литературы, 1988.&nbsp;— С. 66. {{ref-ru}}
* {{УМЕ10|частина=Пекло|сторінки=1317}}
* [http://www.britannica.com/topic/hell Encyclopedia Britannica: Hell] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160427135903/http://www.britannica.com/topic/hell |date=27 квітня 2016 }}
* [https://ure-online.info/encyclopedia/raj-i-peklo/ Рай і пекло] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210303030909/https://ure-online.info/encyclopedia/raj-i-peklo/ |date=3 березня 2021 }} // Українська Релігієзнавча Енциклопедія

== Посилання ==
{{Вікіцитати1}}
{{commonscat|hell}}
* [https://web.archive.org/web/20140223044836/http://catechismus.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=51&Itemid=36 Катехизм Католицької Церкви, артикул 12 «Вірую у вічне життя»]
* [http://www.apologetika.org.ua/index.php/general-apologetics/73-about-hell-and-the-logic ЦАД: Пекло&nbsp;— логіка вічної загибелі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200707220359/http://www.apologetika.org.ua/index.php/general-apologetics/73-about-hell-and-the-logic |date=7 липня 2020 }}

{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Пекло]]
[[Категорія:Потойбічне життя]]