Перегляд вихідного коду сторінки Операція «Нептун»

{{Otheruses|Операція «Нептун» (значення)}}
{{infobox military conflict
| conflict    = <big>Операція «Нептун»</big>
| partof      = [[Нормандська операція]] <br/>[[Операція «Оверлорд»]]
| image       = 1944 NormandyLST.jpg
| size        = 300пкс
| caption     = Висадка військ [[1-ша піхотна дивізія (США)|американської 1-ї піхотної дивізії]].<br/>[[Плацдарм «Омаха»]]. Ранок 6 червня
| date        = [[6 червня]] [[1944]]
| place       = [[Нормандія]], [[Франція]]
| territory   =
| result      = Перемога [[Антигітлерівська коаліція|союзників]], захоплення плацдарму. <br/>Відкриття [[Другий фронт|Другого фронту]] в [[Західна Європа|Західній Європі]]
| status      =
| combatant1  = {{USA48}}<br/>{{GBR}}<br/>{{CAN-1921-57}} <br/>{{FRA-Free}} <br/>{{AUS}}<br/>{{NZL}}<br/>{{Прапорець|POL}} [[Військо Польське на Заході]]<br/>{{NOR}}
| combatant2  = {{GERnazi}}
| commander1  = {{Прапорець|USA48st}} [[Дуайт Ейзенхауер|Д.Ейзенхауер]]<br/> {{Прапорець|USA48st}} [[Омар Бредлі|О. Бредлі]]<br/> {{Прапорець|GBR}} [[Бернард Монтгомері|Б.Монтгомері]]<br/>{{Прапорець|GBR}} [[Артур Теддер|А. Теддер]] <br/>{{Прапорець|GBR}} [[Траффорд Лі-Меллорі|Т. Лі-Меллорі]] <br/>{{Прапорець|GBR}} [[Бертрам Рамсей|Б. Рамсей]]
| commander2  = {{Прапорець|GERnazi}} [[Герд фон Рундштедт|Г. фон Рундштедт]]<br/>{{Прапорець|GERnazi}} [[Ервін Роммель|Е. Роммель]] <br/>{{Прапорець|GERnazi}} [[Фрідріх Долльман|Ф. Долльман]]<br/>{{Прапорець|GERnazi}} [[Ганс фон Зальмут|Г. фон Зальмут]]
|units1       = '''[[21-ша група армій]]''' <br/>* [[1-ша армія (Канада)|1-ша канадська армія]] <br/>* [[2-га армія (Велика Британія)|2-га англійська армія]]<br/>* [[1-ша армія (США)|1-ша американська армія]]
|units2       = '''[[Головнокомандування Вермахту «Захід»]]'''<br/>[[Група армій «B»]]<br/>* [[7-ма армія (Третій Рейх)|7-ма армія]]<br/>'''[[Повітряні сили Третього Рейху|Люфтваффе]]''' <br/>* [[3-й повітряний флот (Третій Рейх)|3-й повітряний флот]]
| strength1   = 156 000 о/с,<br/>11 590 літаків, <br/> 6 939 кораблів та суден<ref name="ddaymuseum">{{Cite web |url=http://www.ddaymuseum.co.uk/faq.htm#casualties |title=Frequently Asked Questions for D-Day and the Battle of Normandy (casualties) |publisher=Ddaymuseum.co.uk |date= |accessdate= |archiveurl=https://www.webcitation.org/6HXB6Mar3?url=http://www.ddaymuseum.co.uk/d-day/d-day-and-the-battle-of-normandy-your-questions-answered#casualties |archivedate=2013-06-21 |deadurl=yes }}</ref>
| strength2   = 10 000{{#tag: ref|Безпосередньо в смузі висадки сил вторгнення|group=а}}<br/> 380 000{{#tag:ref|Загальна чисельність військ Вермахту з урахуванням резервів|group=а}}
| casualties1 = близько 10 000<ref name="ddaymuseum" /><ref>{{Cite web|url=http://www.vac-acc.gc.ca/remembers/sub.cfm?source=history/secondwar/canada2/normandy|title=The Landings in Normandy&nbsp;— Veterans Affairs Canada|publisher=Vac-acc.gc.ca|date=|accessdate=2009-06-06|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HXB7e495?url=http://www.veterans.gc.ca/eng/history/secondwar/canada2/normandy|archivedate=2013-06-21|deadurl=yes}}</ref> з них:<br/>{{Прапорець|USA48st}} 6 603 (2 499&nbsp;— [[Загиблий у бою|загиблих]]) <br/>{{Прапорець|GBR}} 2 700<br/> {{Прапорець|CAN-1921-57}} 1 074 (359&nbsp;— [[Загиблий у бою|загиблих]]). <br/>Всього загинуло: 4414<ref name="ddaymuseum" /> <br/>127 літаків
| casualties2 = від 4 000 до 9 000<ref name="ddaymuseum" />
| notes       =
}}
{{Західноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни}}
{{Операція «Оверлорд»}}
'''Опера́ція «Непту́н»''' ({{lang-en|Operation Neptune}}, {{lang-fr|Opération Neptune}}) або '''ви́садка військ у Норма́ндії''' ({{lang-en|Normandy landings}}, {{lang-fr|Débarquement de Normandie}})&nbsp;— [[морська десантна операція]], що була проведена 6 червня 1944 року в [[Нормандія|Нормандії]] під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] силами [[Антигітлерівська коаліція|союзників]]&nbsp;— [[Сполучені Штати Америки|США]], [[Велика Британія|Великої Британії]], [[Канада|Канади]] та інших{{#tag:ref|Військові компоненти від інших країн-членів [[Антигітлерівська коаліція|антигітлерівської коаліції]] мали незначні формування, які переважно були задіяні в [[Бойове забезпечення військ|забезпеченні операції]]|group=а}} проти [[Націонал-соціалізм|нацистської]] [[Третій Рейх|Німеччини]]. Перша частина стратегічної [[Операція «Оверлорд»|операції «Оверлорд»]], що передбачала захоплення союзниками північно-західної [[Франція|Франції]].

[[Вторгнення (військова справа)|Вторгнення]] союзників до Європи розпочалося 6 червня 1944 року ([[День Д|День «Д»]]) висадкою 156&nbsp;000 солдатів на узбережжя Нормандії й проводилося у два основні етапи. Перший етап складався з [[Нормандська повітрянодесантна операція|повітрянодесантної операції]] з десантування 24&nbsp;000 [[Повітрянодесантні формування Великої Британії|британських]], [[Повітрянодесантні війська США|американських]], канадських та [[Повітрянодесантні війська Франції|французьких парашутистів]] невдовзі після опівночі. Другий етап включав [[морська десантна операція|морську десантну операцію]], яка розпочалася о 6:30 ранку. Водночас з висадкою морського десанту провадилася [[Дезінформування|низка дезінформаційних операцій]] під кодовими назвами ''[[Операція «Гліммер»|«Гліммер»]]'' та ''[[Операція «Таксабл»|«Таксабл»]]'', метою яких було [[Стратагема|ввести німців в оману]] стосовно справжнього напрямку зосередження основних зусиль союзників під час [[Вторгнення (військова справа)|вторгнення]]<ref>{{Cite book| last = Hakim | first = Joy | title = A History of Us: War, Peace and all that Jazz | publisher = [[Oxford University Press]] | year = 1995 | location = New York | pages =157–161 | isbn = 0-19-509514-6 }}</ref>.

Висадка морського десанту здійснювалася на ділянці завширшки 80&nbsp;км між гирлом [[Орн (річка)|річки Орн]] і комуною [[Озвіль]], яка була поділена на 5 основних секторів вторгнення: [[Плацдарм «Юта»|«Юта»]], [[Плацдарм «Омаха»|«Омаха»]], [[Плацдарм «Голд»|«Голд»]], [[Плацдарм «Джуно»|«Джуно»]] та [[Плацдарм «Сорд»|«Сорд»]].

Вторгнення підрозділів на французьке узбережжя відбувалося з різним ступенем успіху. Якщо на більшості плацдармів союзники мали значні досягнення, і в цілому десанту пощастило в ході висадки на ворожий берег з перших хвилин опанувати ініціативою та створити плацдарми, як це планувалося раніше, то на '''[[плацдарм «Омаха»|ділянці «Омаха»]]''' ситуація майже вийшла з-під контролю. Висадка американських [[1-ша піхотна дивізія (США)|1-ї]] та [[29-та піхотна дивізія (США)|29-ї піхотних дивізії]] на цей плацдарм зони вторгнення перетворилася на справжнє пекло для десантників. Зіткнувшись з добре організованим опором німецьких військ, [[Американці США|американці]] з перших хвилин операції зазнали серйозних втрат й майже втратили спроможність переломити ситуацію на свою користь. Командувач [[1-ша армія (США)|1-ю американською армією]] генерал [[Омар Бредлі]] був вже на межі того, щоб скасувати подальшу висадку на цій ділянці та відкликати війська. Із самого початку успіх операції «Нептун» опинився під загрозою. Проте десантники спромоглися прорватися крізь [[Берегова оборона|берегові оборонні позиції]] німців та створити окремі осередки опору.

Загалом, реакція німців на висадку [[морський десант|морського десанту]] противника по всьому нормандському узбережжю була млявою та погано організованою. Більш того, в умовах абсолютного [[панування в повітрі]] союзної авіації, через диверсійні акції [[Рух Опору у Франції|макі]] та [[війська спеціального призначення|груп спеціального призначення]], війська Вермахту ще на стадії висування резервів на визначені рубежі та в райони зазнавали серйозних втрат. У результаті, німці не спромоглися скористатися нагодою та відразу скинути десант у море.

До кінця [[День Д|«Дня Д»]] в англійському та американському секторах було висаджено 5 піхотних, 3 [[повітрянодесантна дивізія|повітрянодесантні дивізії]] і [[танкова бригада]]. Їм удалося захопити берегову смугу завглибшки від 3 до 5&nbsp;км, щоправда, не по всьому [[фронт]]у. Плацдарми були повністю звільнені від противника лише [[7 червня]].

Висадка морського десанту в Нормандії була найбільшою<ref>{{Cite book| last = Lormier | first = Dominique | title = Les victoires françaises de la seconde guerre mondiale | publisher = Lucien Souny | year = 2009 | isbn = 978-2848862149}}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.musee-arromanches.fr/accueil/index.php |title=Musée du débarquement — Site majeur de la Bataille de Normandie — Arromanches |accessdate=2012-08-13 |archive-date=2013-11-27 |archive-url=https://web.archive.org/web/20131127143544/http://musee-arromanches.fr/accueil/index.php }}</ref> у світовій історії [[морська десантна операція|морською десантною операцією]] з одночасного перекидання морем 156&nbsp;000 військових<ref name="USMil">{{Cite web|title=D-Day June 6, 1944|work=www.army.mil US Army Official website|url=http://www.army.mil/d-day/|accessdate=|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HXB8UUjJ?url=http://www.army.mil/d-day/|archivedate=2013-06-21|deadurl=no}}</ref>, за підтримки 195 700 особового складу флоту<ref>{{Cite book| last = Ambrose | first = Stephen E. | author-link = | title = D-Day | location = New York | publisher = Simon & Schuster | year = 1994 | isbn = 0-684-80137-X}}</ref> та одночасним залученням майже 7&nbsp;000 бойових і [[Військове транспортне судно|транспортних суден]] усіх типів та видів<ref name="USMil"/>.

== Планування та підготовка операції ==
З прийняттям у [[Касабланкська конференція|Касабланці політичного рішення]] на проведення операції з вторгнення союзних військ до Західної Європи, військове керівництво Великої Британії та США розпочало розроблення плану й підготовки найбільшої у світовій історії десантної операції. На роль основного розробника плану вторгнення був призначений британський [[генерал-лейтенант]] [[Фредерік Морган]]<ref>COS (43) 63d Mtg, 12 Mar 43. For General Morgan's background and experience, see Lt. Gen. Sir Frederick E. Morgan, Overture to Overlord (New York, 1950), pp. 1-28</ref>.

Перша чернетка плану операції з висадки на європейське узбережжя базувалася на величезному матеріалі, накопиченому досвідом попередніх планів вторгнення через [[Ла-Манш]] у 1941—1942 роках, під час розробки [[операція «Раундап»|операції «Раундап»]]. Проте, найцінніший досвід був перейнятий з [[Битва за Дьєпп|рейду на Дьєпп]], що був проведений 19 серпня 1942<ref name="Harrison стор.53-58">Harrison стор.53-58</ref><ref>Col C. P. Stacey, The Canadian Army, 1939—1945: An official Historical Summary (Ottawa, 1948), pp. 64-86.</ref>. На відміну від [[Рейд на Сен-Назер|рейду на Сен-Назер]], який був проведений [[війська спеціального призначення|військами спеціального призначення]] в березні 1942, [[Битва за Дьєпп|операція «Ювілей»]] планувалася, як мініатюрне вторгнення із залученням усіх [[Вид збройних сил|видів збройних сил]] та висадкою піхотних і [[Танкові війська|танкових частин]] на узбережжя Франції. Метою операції визначалося захопити та якомога довше утримувати плацдарм; керівництво союзників розуміло, що утримати захоплене тривалий час не вдасться. Й хоча це, так зване тестування, з точки зору [[Військова тактика|тактики]] завершилося повним розгромом і спричинило численні втрати серед тих, що висаджувався{{#tag:ref|Серед 6 100 військових, що брали участь в [[Битва за Дьєпп|операції «Ювілей»]] [[19 серпня]] [[1942]] лише 2 500 (з яких 1 000, що навіть не висаджувалася на берег) повернулися назад. Майже 1 000 загинуло, 2 000 канадців потрапило у полон<ref name="Harrison стор.53-58"/>|group=а}}, в цілому [[Битва за Дьєпп|Дьєпп]] надав багато корисних даних організаторам висадки, що планувалася в ході масштабного вторгнення до Європи.

Ключовими висновками з цього досвіду, що вплинули на розробку [[морська десантна операція|морської десантної операції]] стали такі фактори: по-перше, висадка має здійснюватися тільки на відкриті [[пляж]]і, а не на берег з портовими чи міськими спорудами, і бажано з мінімальною кількістю [[Фортифікаційна споруда|фортифікаційних споруд]] противника. Крім того, протягом всього періоду проведення десанту потрібна потужна збалансована [[авіаційна підтримка|авіаційна]] та [[артилерійська підтримка]] бойових кораблів для придушення берегових оборонних споруд Вермахту. Також, для успішного прориву піхотних частин із захоплених плацдармів вглиб оборони противника потрібна певна кількість спеціалізованої інженерної [[бронетехніка|бронетехніки]], а також безліч пристосувань та засобів для подолання інженерних загороджень [[берегова оборона|берегової оборони]]. Й головне, досвід Дьєппу довів, що це буде найскладніша комбінована військова операція усіх видів збройних сил, і питання взаємодії гратимуть виняткову роль<ref>D-Day 1944 (3) Sword Beach & The British Airborne Landings. Ken Ford. p.8</ref>.

=== Пошуки району висадки морського десанту ===
[[Файл:Atlantikwall.gif|міні|праворуч|200пкс|«[[Атлантичний вал]]» (виділений [[Шафрановий колір|шафрановим кольором]]) {{legend|#5F5F5F|[[Третій Рейх]], [[Країни Осі|його союзники]] та окуповані зони}}{{legend|#60A667|Союзники}}]]
[[Файл:Allied Invasion Force.svg|міні|ліворуч|250пкс|План вторгнення на територію Франції]]
Першим важливим елементом розробки [[Планування операції|плану вторгнення]], що постав перед розробниками операції, була задача вибору найзручнішої для висадки морського десанту ділянки узбережжя в [[Західна Європа|Західній Європі]]. Союзники виходили з того, що повністю приховати процес підготовки до вторгнення мільйонного угруповання неможливо, але противникові невідоме головне&nbsp;— місце та час початку [[операція «Оверлорд»|операції «Оверлорд»]]. Тому головним завданням було правильно обрати місця висадки, які будуть найкращим чином задовольняти низці вимог: наявності зручних пляжів для висадки військ, ступеню потужності берегових укріплень противника, відстані районів висадки до портів Великої Британії та можливості ефективного застосування союзниками [[Винищувальна авіація|винищувальної авіації]], виходячи з [[Бойовий радіус|радіусу їх дії]] з метою підтримки флоту союзників і десанту.

Командування союзників ретельно обстежило все атлантичне узбережжя, де німцями було споруджено так званий «[[Атлантичний вал]]», від [[Норвегія|Норвегії]] до [[Біскайська затока|Біскайської затоки]]. Для висадки десанту найбільш пасували райони [[Па-де-Кале]], [[Нормандія|Нормандії]] та [[Бретань|Бретані]], тому що решта районів&nbsp;— узбережжя [[Голландія|Голландії]], [[Бельгія|Бельгії]] і [[Біскайська затока|Біськайської затоки]]&nbsp;— були на значній відстані від Великої Британії і не відповідали визначеним вимогам подальшого постачання морським шляхом. Німецьке командування вважало, що найімовірніше місце вторгнення союзників на континент&nbsp;— в районі Па-де-Кале, через те, що воно найближче до [[Британські острови|Британських островів]]. Тому, й системи [[Фортифікаційна споруда|фортифікаційних споруд]] «Атлантичного валу» на цьому напрямку були найпотужнішими. Керівництво союзників, ретельно проаналізувавши масштаби ймовірних втрат у разі вторгнення на цій ділянці, відразу відмовилося від такого найпростішого варіанту висадки [[Морський десант|морського десанту]].

Англо-американські союзники чудово усвідомлювали грандіозність масштабів запланованого вторгнення й нагальну потребу в потужній морській інфраструктурі для забезпечення успішного просування своїх армій у Франції. Німецьке командування також визнавало факт того, що противникові буде необхідно мати порти, через які мають забезпечуватися війська, в разі їх [[Вторгнення (військова справа)|вторгнення]] до континентальної Європи. Тому німці вважали, що кращого варіанту, ніж [[Па-де-Кале]], де існувало безліч відмінних портів, не існує. Виходячи з цього, [[ОКВ|Верховне командування Вермахту]] й, зокрема, [[Головнокомандування Вермахту «Захід»|командування військ «Захід»]] концентрувало свої головні сили в цьому регіоні. Пізніше з'ясувалося, що [[німці]] менш за все чекали висадки союзників саме на нормандській ділянці [[Атлантичний вал|«Атлантичного валу»]]. Це пояснюється тим, що німецьке командування вважало Нормандію непридатною для висадки через відсутність відповідної морської берегової інфраструктури для вивантаження військ та військових запасів, й не здогадувалося, що союзниками планувалося задіяти штучні [[Бухта «Малберрі»|гавані «''Малберрі''»]], які мали компенсувати ці вади. До того ж, на початковому етапі вторгнення союзники розраховували обійтися без захоплення [[Морський порт|морських портів]].

Відповідно, союзному керівництву довелося спрямувати свою увагу на менш привабливу, однак набагато безпечнішу зону [[Нормандія|Нормандії]] та [[Бретань|Бретані]]. [[Бретань (історична область)|Бретанський півострів]] мав багато переваг, зокрема, відмінні потужні порти, такі як [[Брест (Франція)|Брест]], однак, загальна відстань від морського узбережжя південної Англії й можливості щодо подальшого постачання військ та сил були вкрай обмежені. До того ж, висадка на бретонському березі могла призвести до того, що німці, просто кажучи, заблокували б союзників й позбавили їх можливості прорватися на оперативний простір.

Нормандське узбережжя практично не мало зручних портів, які б задовольняли потребу союзників у вивантаженні військ, техніки та майна, за винятком [[Шербур-Октевіль|Шербура]], який до того ж знаходився майже в глухому куті півострова [[Котантен]]. Властивості решти портових структур, що містилися на цьому напрямку, були незначні й в планах [[Вторгнення (військова справа)|вторгнення]] вони не грали значної ролі. [[Плацдарм]], прилеглий до узбережжя Сенської бухти, можна було ізолювати від контратак наземних військ противника, розташованих на території [[Франція|Франції]] і [[Німеччина|Німеччини]], руйнуючи мости та [[переправа|переправи]] і встановлюючи контроль над численними шляхами, які вели до Сенської бухти. Крім того, Сенська бухта не мала [[острів|островів]], [[Мілина|банок]], [[Мілина|мілин]] або [[риф]]ів біля берега. Від постійних західних [[Вітер|вітрів]] її прикривав [[Котантен|півострів Котантен]]. Просторі піщані [[пляж]]і давали змогу одночасно висаджувати велику кількість військ і бойової техніки. Також, певну роль відігравало те, що глибина Сенської бухти унеможливлювала дію німецьких великих і середніх підводних човнів{{sfn|Белли, Пензин|1967}}. Щоправда, порти [[Шербур-Октевіль|Шербур]] і [[Гавр]] були базами для ворожих [[торпедний катер|торпедних катерів]] і [[підводний човен|підводних човнів]], проте, відсутність у смузі вторгнення інших великих міст не давала змоги створити стійкі осередки оборони військ Вермахту.

Розглядаючи варіант з [[Нормандія|Нормандією]], планувальники дійшли до висновку, що цей напрямок привабливіший, перш за все, через близькість узбережжя до британських портів. Проблема портів мала два аспекти її вирішення: перший&nbsp;— створення [[Бухта «Малберрі»|тимчасових портів]], другий&nbsp;— нарощування сил на [[плацдарм]]і та захоплення великих портів, перш за все [[Шербур-Октевіль|Шербура]]<ref>S. Zaloga стор.7</ref>. Виходячи з цього виникла задача забезпечити умови для успішного захоплення цього порту. [[Фельдмаршал (Велика Британія)|Фельдмаршал]] [[Бернард Монтгомері|Б.Монтгомері]] наполіг на тому, щоб включити до плану вторгнення п'ятий плацдарм, розташований за водною перешкодою&nbsp;— [[Орн (річка)|річкою Орн]], котрий згодом отримав [[плацдарм «Юта»|назву «Юта»]].

Після подальшого всебічного аналізу даних [[Воєнна розвідка|розвідки]] та оцінювання сил противника, районом проведення десантної операції врешті-решт стало узбережжя Нормандії&nbsp;— там укріплення були потужніші, ніж у [[Бретань|Бретані]], але не так глибоко ешелоновані, як у Па-де-Кале. Відстань від Англії була більша, ніж у [[Па-де-Кале]], але менша, ніж у Бретані. Значну роль також відіграли велика кількість [[Військово-морська база|військово-морських баз]] і портів на південному узбережжі [[Велика Британія|Великої Британії]], відносно малі відстані від них до узбережжя Франції та [[Панування в повітрі|панування авіації]] союзників у повітрі&nbsp;— завдяки цьому можна було спокійно здійснювати посадку військ на транспортні засоби та перехід армади морем уночі.
[[Файл:Invasion Training in England 04.jpg|міні|праворуч|210пкс|[[Бойова підготовка]] сил десанту. Англія. 1944]]

=== Вибір слушного моменту для початку десантної операції ===
Наступним питанням постало визначення точного часу початку операції. Ґрунтуючи свої розрахунки на досвіді попередніх десантних операцій, союзники вважали за доцільне розпочати висадку на світанку, аргументуючи це необхідністю попереднього ослаблення [[протидесантна оборона|протидесантної оборони]] противника, а також тим, що для успіху висадки і виконання найближчих завдань на березі необхідний значний період світлого часу. Зрештою, було вирішено скористатися відтинком часу між періодами припливу й відпливу та здійснити висадку першого ешелону на берег через 40 хвилин після [[Світанок|світанку]], через 3 години після початку ранкового [[відплив]]у. Але оскільки різниця часу між моментами повної води на східному і західному берегах Сенської бухти складала 40 хвилин, то для кожного плацдарму був встановлений свій «[[час Ч]]» початку висадки; максимальний інтервал сягав 85 хвилин{{sfn|Белли, Пензин|1967|c=335}}. Це було потрібно, щоб [[Десантний корабель|десантні судна]] не сіли на [[Мілина|мілину]] та не отримали пошкоджень від німецьких підводних загороджень у смузі припливу. Дні зі слушним проміжком часу припадали на перші числа травня та на початок червня [[1944]].

Первісно [[Антигітлерівська коаліція|союзники]] планували розпочати операцію в травні 1944 року, але через внесення змін до плану висадки, коли, за наполегливою вимогою [[Бернард Монтгомері|Б.Монтгомері]], було вирішено додатково висадити ще один десант на [[Котантен|півострові Котантен]] ([[Плацдарм «Юта»|сектор «Юта»]]), дату висадки вимушено перенесли з травня на червень. На червень припадало кілька таких днів, у першу чергу&nbsp;— 5, 6 та 7 червня. За неможливістю розпочати вторгнення в ці дні його довелося б відкласти на 18, 19 або 20 червня{{sfn|Белли, Пензин|1967|c=334}}. 8 травня 1944 [[Верховний Головнокомандувач]] [[Верховне командування Союзних експедиційних сил|союзними військами в Європі]] генерал [[Дуайт Ейзенхауер|Ейзенхауер]] затвердив пропозиції метеорологів на визначену дату&nbsp;—— 5 червня 1944<ref>Ф.&nbsp;С.&nbsp;Погью. Верховное командование. М., Воениздат, 1959, стр. 179.</ref>.

[[Файл:Invasion Training in England 02.jpg|міні|ліворуч|210пкс|[[Тренування]] морського десанту з висадки на берег з [[Десантно-висадочні засоби|десантно-висадочних засобів]] типу [[LCI]]&nbsp;— ''LCI-326''. [[Англія]]. 1944]]
У травні 1944 на узбережжі Франції увесь час трималася гарна погода, але на початку червня вона несподівано змінилася. 4 числа погодні умови різко погіршали, здійнявся сильний [[вітер]], небо затягнуло хмарами, ні про яку висадку морського десанту, тим більше про його авіаційне прикриття не могло бути й мови. Вранці 5 червня головнокомандувач провів завершальну нараду, на якій головний метеоролог армії надав [[Прогноз погоди|прогноз]] на короткочасне поліпшення погоди саме 6 числа. Думки командування розділилися, але [[Дуайт Ейзенхауер|Ейзенхауер]] після певних вагань віддав рішучий наказ&nbsp;— вторгнення союзних військ у [[Західна Європа|Західну Європу]] розпочати вранці 6 червня{{sfn|Белли, Пензин|1967|c=351}}, саме цей день і увійшов до історії, як '''''[[День Д|День «Д»]]'''''.

=== Загальний замисел морської десантної операції ===
1 березня 1943 запропонований [[замисел операції|замисел]] вторгнення на північне узбережжя Нормандії був затверджений [[Об'єднаний Комітет начальників штабів союзників|Об'єднаним комітетом начальників штабів союзників]]. Попередній план отримав назву «Скайскрепер» і передбачав одночасну висадку в районі [[Кан (Кальвадос)|Кана]] десанту силами до 3-х дивізій, за якими прямував другий ешелон з 6-ма дивізіями<ref>Harrison стор.56</ref>. Надалі, після захоплення та утримання плацдарму, союзники планували зосередити значну кількість військ на берегу й, потужним ударом прорвавши оборону Вермахту, розвинути наступ по території Франції в двох напрямках: на захід і схід від нормандського узбережжя.

Однак, що більше [[штаб]] керівництва стикався з реаліями на запланованих зонах висадки, оцінюючи сили противника та в особливості властивості району вторгнення, то більшу підтримку отримувала пропозиція [[Бернард Монтгомері|Б.Монтгомері]] посилити загальну чисельність сил вторгнення. Монтгомері наполягав на тому, щоб збільшити число дивізій з 3-х до 5-ти, що мають висаджуватися морем, також здійснити висадку військ на східному краї півострова [[Котантен]] й щонайменше 3-х [[повітрянодесантна дивізія|повітрянодесантних]] дивізій для підтримки морського десанту. [[Операція «Тонга»|Висадка британського повітряного десанту]] біля [[Кан (Кальвадос)|Кану]] та американського біля [[Сент-Мер-Егліз]] мали за мету всіляко сприяти висадці [[Морський десант|морського десанту]] та ізоляції району ведення бойових дій на флангах смуги вторгнення. [[Повітряний десант|Десант]], який пропонувалося провести вночі напередодні операції, мав завданням захопити вузли доріг, [[переправа|переправи]], мости та інші ключові об'єкти, й стати на заваді контратак військ Вермахту та максимально порушувати [[система управління військами|систему управління військами]] противника в операційній зоні.

Остаточний затверджений стратегічний [[замисел операції]] визначав одночасну висадку великих сил морського десанту на узбережжі Нормандії на фронті до 80&nbsp;км. Під час операції «Нептун» планувалося захопити [[плацдарм]] завглибшки 18—20&nbsp;км і міцно закріпитися на ньому. Надалі ставилося завдання накопичити значні сили вторгнення, та, створивши значну перевагу в силах, потужними ударами зайняти розташовані на флангах зони вторгнення морські порти [[Шербур-Октевіль|Шербур]] і [[Гавр]]. Надалі план передбачав організацію повномасштабного [[наступ]]у углиб Франції. За планом вторгнення, британці, діючи спільно з канадськими військами, повинні захопити в перший же день ключові об'єкти&nbsp;— міста [[Байо]] та [[Кан (Кальвадос)|Кан]] й просунутися якомога південніше та південно-східніше. Таким чином, оволодівши найважливішими [[Транспортний вузол|транспортними вузлами]], з'єднання [[Об'єднане Королівство|Об'єднаного королівства]] перерізали шляхи підходу німецьких резервів на півострів [[Котантен]] й надавали змогу американцям, що діяли праворуч, закріпитися на своїх плацдармах. А надалі американські дивізії мали свою головну ціль&nbsp;— захоплення великого морського порту [[Шербур-Октевіль|Шербур]].
[[Файл:Invasion Training in England 01.jpg|міні|праворуч|200пкс|Тренування [[Військове транспортне судно|транспортних суден]] у висадці десанту із застосуванням засобів імітації. [[Англія]]. 1944]]

На світанку після потужної та багатогодинної [[Авіаційна підготовка|авіаційної]] і [[артилерійська підготовка|артилерійської підготовки]] мусила розпочатися висадка передових підрозділів морського десанту. Американські війська мали висадитися в західному секторі на двох плацдармах, англійські та канадські&nbsp;— в східному секторі на трьох ділянках.

Плануючи висадку військ, союзники врахували також такий важливий чинник, як розмежувальні лінії між зонами відповідальності військ противника. Висадка була здійснена в стик розмежувальної лінії між [[7-ма армія (Третій Рейх)|7-ю]] і [[15-та армія (Третій Рейх)|15-ю німецькими арміями]], створивши великі проблеми з організацією взаємодії між командуваннями двох армій.

=== Підготовка військ (сил) до операції ===
Підготовка наймасштабнішої десантної операції в історії війн йшла не лише шляхом тренування військ та сил, що мали безпосередньо брати участь в операції, але й за рахунок нарощування темпів виробництва [[озброєння]] і перегляду [[Суднобудування|суднобудівних]] програм у частині розширення будівництва спеціальних десантних та протичовнових засобів. Спеціально для проведення операції суднобудівними компаніями [[Англія|Англії]] і США в стислі терміни було побудовано близько 30 тисяч одиниць різнорідних [[Десантний корабель|десантних суден]], а також десантно-висадочних засобів. Були розроблені та запущені в [[Серійне виробництво|масове виробництво]] спеціальні засоби для забезпечення піхотних підрозділів у бою під час висадки: [[Плаваючий танк|плаваючі]] та [[вогнеметний танк|вогнеметні танки]], спеціалізовані [[Броньована інженерна машина|броньовані інженерні машини]] для створення проходів у [[мінне поле|мінних полях]], [[мостоукладальник]]и, [[LCT(R)|спеціальні баржі]] з [[реактивна система залпового вогню|реактивними установками залпового вогню]] тощо.

Для прискорення темпів завантаження техніки на [[морський транспорт]] на півдні Англії була обладнана розгалужена мережа спеціальних [[Шлях (дорога)|під'їзних доріг]], котрі спускалися до моря, якими [[військова техніка]] ([[танк]]и, автомашини) з ходу завантажувалися прямо на спеціальні самохідні баржі.

Оригінальним вирішенням проблеми з портовою інфраструктурою для висадки військ та вивантаження вантажів стала ідея створення тимчасових штучних портів. Планувальники операції виходили з того, що в зоні висадки протягом 90 днів після початку вторгнення не буде великих [[Морський порт|портів]], а щодня вивантажуватиметься близько 12 тисяч тон різних [[вантаж]]ів і близько 2500 [[Автомобіль|автомашин]]. Виходячи з цього, вони запропонували спорудити біля захоплених берегів дві штучні гавані, котрі отримали [[Бухта «Малберрі»|назву «''Малберрі''»]], які не поступалися за розміром великому торговельному порту.

Для цих цілей на півдні Англії потай були споруджені гігантські [[Кесон (будівництво)|кесони]] для збудування двох штучних гаваней «''Малберрі''»: по одній в англійському й американському секторах. [[Гавань]] ''«Малберрі»'' складалася із зовнішніх&nbsp;— плаваючих&nbsp;— і внутрішніх&nbsp;— стаціонарних&nbsp;— хвилерізів та з плаваючих пірсів від берега до свайних [[причал]]ів, до яких могли швартуватися судна<ref>С.&nbsp;Э.&nbsp;Морисон. Вторжение во Францию и Германию 1944—1945, стр. 48-50, 188—190.</ref>. Залізобетонні кесони, з яких робилися стаціонарні хвилерізи, встановлювали на глибині не більше 10-11&nbsp;м, що було достатньо для невеликих суден ''[[Ліберті (судно)|типу «Ліберті»]]''; судна більшого розміру користувалися [[акваторія|акваторією]], захищеною плаваючими хвилерізами. Багато кесонів було обладнано [[Піднімальний кран|кранами]], [[Склад (будівля)|складами]], кубриками для екіпажів, мали власні [[гармата|гармати]], [[боєзапас]] та навіть [[засоби ППО]], що підсилювало протиповітряну оборону району висадки. Для кожного порту «''Малберрі''» було потрібно 146 [[Кесон (будівництво)|кесонів]] різних розмірів, вагою від 1672 до 6044 т, залежно від глибини їх затоплення{{sfn|Белли, Пензин|1967|c=340}}. Паралельно з кесонами будувалися плаваючі [[Пірс (портова споруда)|пірси]], або, як їх інакше називали, «наплавні мости» загальною довжиною близько {{comment|7 миль|11,26 км}}, які трималися на [[Понтон (плавзасіб)|понтонах]]. Автомашини з вантажем, після розвантаження з [[Водний транспортний засіб|транспортних засобів]], їхали по «наплавному мосту», що сполучав свайні причали, на берег.

З перших днів висадки й до закінчення будівництва [[Бухта «Малберрі»|портів «''Малберрі''»]], для забезпечення тимчасової стоянки транспортних суден, передбачалося створити в порівняно мілководих районах [[Арроманш-ле-Бен|Ароманша]] й [[Сен-Лоран-сюр-Мер|Сен-Лорана]] п'ять штучних гаваней «''Гузберрі''». Ці укриття, створені шляхом затоплення старих суден, захищали гавані від вітру і хвиль, призначалися для стоянки і розвантаження великої кількості малих суден і одночасно мали слугувати продовженням портів «''Малберрі''». Для затоплення було виділено 60 суден (у тому числі старі [[Лінійний корабель|лінкори]] та [[крейсер]]и), що утворили [[хвилеріз]] завдовжки близько 7300 м{{sfn|Белли, Пензин|1967|c=341}}. Прибуксовані й встановлені в районі висадки кесони створювали гавань, рівну за розмірами гавані [[Дувр]]а.

З метою забезпечення [[Паливно-мастильні матеріали|паливно-мастильними матеріалами]] військ, що мають висаджуватися на узбережжя Нормандії, було підготовлено, а з початком висадки здійснено прокладання по дну моря через протоку [[Ла-Манш]] 20 [[Нафтопровід|нафтопроводів]] для безперебійного живлення військ [[Пальне|пальним]]. [[Операція «Плуто»]] була реалізована британськими науковцями, експертами нафтових компаній та представниками збройних сил. Створення [[Трубопровідний транспорт|трубопровідної системи]], що пролягала по дну [[Ла-Манш]]у прямо на плацдарми, дозволяло позбавитися необхідності залучати в загрозливих умовах бойових дій [[танкер]]ів, дуже вразливих для знищення [[U-Boot|німецькими підводними човнами]], й, до речі, дуже необхідних на [[Тихоокеанський театр воєнних дій Другої світової війни|Тихоокеанському театрі воєнних дій]].

[[Файл:US troops waiting on a pier.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Вояки десанту готуються для посадки на десантні кораблі. [[5 червня]] 1944]]
Водночас розгорнулась інтенсивна підготовка військ вторгнення. Десантні формування проходили спеціальну підготовку в декількох районах: англійські&nbsp;— в південно-східній частині [[Англія|Англії]], американські&nbsp;— в південно-західній. Райони зосередження військ, в яких проводилася [[бойова підготовка]] цих військ, розташовувалися за 100—150&nbsp;км від південного узбережжя. При цьому тренування військ здійснювалося в кількох різних за характером [[ландшафт]]у районах. Для приховування намірів вторгнення лише один з 10 районів за своїми географічними властивостями був схожий на справжній район висадки.

Після 3-х місяців напруженої підготовки, наприкінці травня&nbsp;— на початку червня, війська були передислоковані до районів збору&nbsp;— за 20-25&nbsp;км від пунктів посадки на [[Військове транспортне судно|транспортні судна]]. Близько 7 тисяч [[Зенітна гармата|зенітних гармат]] і понад 1 тисячі [[аеростат]]ів захищали це величезне скупчення людей і машин від нападів з повітря{{sfn|Белли, Пензин|1967|c=339}}. У таборах кожен [[солдат]] отримував відповідний наказ і після цього вже не міг залишати [[табір]]. Додатково з метою збереження операції в таємниці, за 10 днів до висадки була затримана вся [[пошта]], адресована [[частина військова|військовим частинам]], іноземним [[посольство|посольствам]], тимчасово заборонена посилка [[Шифротекст|шифрованих]] телеграм, затримувалася навіть дипломатична пошта{{sfn|Белли, Пензин|1967|c=346}}.

=== Заходи введення в оману ===
[[Файл:Preparing for Invasion5.jpg|міні|праворуч|200пкс|Посадка військ перед вторгненням на десантні кораблі типу [[LCT]]]]
{{main|Операція «Титанік»|Операція «Таксабл»|Операція «Гліммер»}}
Англо-американське командування не розраховувало на досягнення оперативної раптовості висадки десанту у Франції, що було практично неможливим, враховуючи масштаби вторгнення, тому усі розрахунки ґрунтувалися на досягненні тактичної несподіванки, що було дуже важливо навіть в умовах величезної переваги союзників у силах.

З метою досягнення раптовості вторгнення у Францію командування західних союзників широко застосовувало заходи [[дезінформування]] та дезорієнтації противника з метою [[Стратагема|введення його в оману]], стосовно часу й району проведення операції. Союзники всіляко підтримували й розповсюджували чутки про те, що найімовірнішим районом вторгнення буде район [[Кале]]—[[Булонь-сюр-Мер|Булонь]]. Англо-американська авіація завдавала [[Авіаційний удар|масованих ударів]] по засобах [[Протидесантна оборона|протидесантної оборони]] саме в цьому районі, підсиливши інтенсивність ударів безпосередньо перед самою висадкою ([[30 травня]]&nbsp;— [[5 червня]]). Для дезінформації противника використовувалися різні засоби: [[радіо]], [[преса|пресу]] (як власну, так і [[Нейтралітет|нейтральних]] країн), спорудження хибних макетів районів висадки, зведення цілих містечок та спеціальних [[аеродром]]ів, які могла б викрити [[повітряна розвідка|повітряна]] або [[агентурна розвідка]] противника. Широко практикувалися численні демонстративні виходи сил у море, чим знижувалася пильність Вермахту. Різними джерелами увага противника концентрувалася на один і той самий район висадки&nbsp;— Кале—Булонь.

[[Файл:Preparing for Invasion2.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Завантаження [[бронеавтомобіль|бронеавтомобілів]] [[Протиповітряна оборона|ППО]] на борт транспортного судна типу [[LCT]] в англійському порті напередодні операції. Червень 1944]]
У той же час, союзники практично відмовилися від завчасного послаблення сил та засобів протидесантної оборони противника в справжньому районі висадки; вперше узбережжя Нормандії піддалося масованому удару авіації лише за 9 годин до початку операції, тобто тоді, коли противник вже практично не мав можливості висунути [[Військовий резерв|резерви]] з глибини, навіть правильно оцінивши район висадки.

Маючи інформацію про точне розташування німецьких [[Радіостанція|радіо-]] і [[Радіолокаційна станція|радіолокаційних станцій]] в районі висадки, союзники не чіпали їх до початку операції й лише безпосередньо перед вторгненням вивели більшість з них з ладу повітряними ударами. Так, лише на узбережжі від острова [[Гернсі]] до [[Остенде]] було придушено до 80&nbsp;% всіх радарних установок.

За декілька годин до початку фактичного вторгнення для відволікання уваги противника союзники провели дві демонстративні висадки десантів (у районах [[Булонь-сюр-Мер|Булоні]] і [[Сен-Мало]]), в яких була задіяна велика кількість [[катер]]ів, [[Баржа|барж]] і літаків.

Всі заходи дезінформації, дезорієнтації і [[Маскування (військове)|маскування]] певною мірою дали бажаний результат. Німецьке командування до 6 червня зосередило майже всю 15-ту армію, раніше розкидану по узбережжю, в район Кале—Булонь. Навіть тоді, коли почалася висадка в Нормандії, [[німці]] вважали, що це масштабна демонстрація, а [[головнокомандувач]] німецькими військами на Західному фронті [[генерал-фельдмаршал]] [[Герд фон Рундштедт|Г.фон Рундштедт]] тривалий час не наважувався передислокувати в райони висадки великі сили для швидкого розгрому десанту. Більш того, лише через 10 днів&nbsp;— 16 червня 1944&nbsp;— особисто [[Гітлер]] віддав наказ передислокувати зі Східного фронту [[2-й танковий корпус СС|II-й танковий корпус СС]], а також [[86-й армійський корпус (Третій Рейх)|LXXXVI-й армійський корпус]] з Південної Франції й з'єднання зі складу [[15-та армія (Третій Рейх)|15-ї армії]], що прикривали [[Па-де-Кале]] від неіснуючої загрози вторгнення американської [[1-ша група армій (США)|1-ї групи армій]]. Однак, новоприбулі дивізії прибували послабленими, без потрібного запасу палива та [[боєприпаси|боєприпасів]] і дезорганізованими від повітряних ударів союзної авіації й не змогли переломити ситуацію на свою користь.

Завдяки цьому союзникам вдалося добитися величезної переваги в силах та засобах у районах висадки в перший і вирішальний [[День Д|день вторгнення]].

=== Планування перевезення військ і техніки морем ===
Важливим питанням у підготовці [[Вторгнення (військова справа)|вторгнення]] до Нормандії була доставка з Англії величезної кількості вантажів, їх розподіл за складами та перевезення на плацдарм. На кожного солдата експедиційних військ припадало приблизно 10 [[тонна|тон]] різного спорядження і, крім цього, одна тонна додаткового вантажу на кожні 30 днів операції. Предмети [[спорядження]] становили близько 1&nbsp;млн найменувань<ref>«Popular Mechanics Magasine», august, 1944, pp. 1-7.</ref>.

В основу розрахунків і планування перевезень були покладені такі основні вимоги: максимальне навантаження всіх засобів у перші три доби десантної операції, щоб добитися перекидання на [[континент]] можливо більшої кількості військ і [[бойова техніка|бойової техніки]]; неухильне виконання графіка щоденних перевезень для здійснення рівномірного і швидкого накопичення військ на плацдармі. Так, згідно з планом, за перші чотири доби до району висадки морського десанту повинні були підійти 47 [[Конвой суден|конвоїв]], потім щодня по 15 середніх конвоїв (близько 250 суден), не рахуючи декількох сотень кораблів охорони й малих десантних засобів. При такій інтенсивності перевезень у районах плацдармів повинні були постійно знаходитися 300—400 одиниць великого транспорту.

{{center|
'''Керівництво союзників під час вторгнення в Нормандію<ref>[http://www.americandday.org/D-Day/index.html Supreme Headquarters, Allied Expeditionary Force]
</ref>'''
<gallery>
Файл:Dwight D. Eisenhower as General of the Army crop.jpg|[[Верховний головнокомандувач]] союзними експедиційними силами в Європі [[Генерал (США)|генерал]] [[Дуайт Ейзенхауер]]<br/> (США)
Файл:Tedder1942.jpg|Заступник Верховного головнокомандувача союзними експедиційними силами в Європі [[маршал Королівських повітряних сил]] <br/>[[Артур Теддер]]<br/> ([[Велика Британія]])
|Командувач ВМС сил вторгнення [[адмірал]] <br/>[[Бертрам Рамсей]] <br/>([[Велика Британія]])
Файл:Air Chf Mshl Leigh-Mallory.jpg|Командувач ПС сил вторгнення [[головний маршал повітряних сил]]<br/> [[Траффорд Лі-Меллорі]] <br/>([[Велика Британія]])
Файл:Bernard Law Montgomery.jpg|Командувач [[21-ша група армій|21-ї групи армій]] [[Фельдмаршал (Велика Британія)|фельдмаршал]]<br/> [[Бернард Монтгомері]]<br/> ([[Велика Британія]])
Файл:Omar Bradley.jpg|Командувач [[1-ша армія (США)|1-ї американської армії]] [[генерал-лейтенант]] <br/>[[Омар Бредлі]] <br/>(США)
Файл:General Dempsey.jpg|Командувач [[2-га армія (Велика Британія)|2-ї британської армії]] [[Генерал (Велика Британія)|генерал]] <br/>[[Майлз Демпсі]] <br/>([[Велика Британія]])
Файл:H.D.G. Crerar.jpg|Командувач [[1-ша армія (Канада)|1-ї канадської армії]] [[генерал-лейтенант]] <br/>[[Гаррі Крірар]] <br/>([[Канада]])
Файл:General Brereton.jpg|Командувач [[9-та повітряна армія (США)|9-ї американської повітряної армії]] [[генерал-майор]] <br/>[[Луїс Бреретон]]<br/> (США)
</gallery>
}}

{{center|
'''Керівники Вермахту під час вторгнення союзників до Нормандії'''
<gallery>
Файл:Gerd von Rundstedt.jpg|[[Головнокомандувач]] [[Головнокомандування Вермахту «Захід»|військами Вермахту на Заході]] [[генерал-фельдмаршал]] <br />[[Герд фон Рундштедт]]
Файл:Bundesarchiv Bild 146-1973-012-43, Erwin Rommel.jpg|Командувач [[Група армій «B»|групою армій «В»]] [[генерал-фельдмаршал]] <br />[[Ервін Роммель]]
Файл:Portrait Generaloberst Friedrich Dollman (1882-1944).png|Командувач [[7-ма армія (Третій Рейх)|7-ї армії]] [[генерал-полковник]] <br />[[Фрідріх Долльман]]
Файл:HansvonSalmuth.jpg|Командувач [[15-та армія (Третій Рейх)|15-ї армії]] [[генерал-полковник]] <br />[[Ганс фон Зальмут]]
Файл:Bundesarchiv Bild 146-1976-096-08, Heinrich Eberbach.jpg|Командувач [[5-та танкова армія (Третій Рейх)|танкової групи «Захід»]] [[генерал танкових військ]] <br />[[Генріх Ебербах]]
</gallery>
}}

== Склад протиборчих сторін ==
Для вторгнення в Нормандію союзниками була сформована [[21-ша група армій]] ([[2-га армія (Велика Британія)|2-га англійська]], [[1-ша армія (Канада)|1-ша канадська]] та [[1-ша армія (США)|1-ша американська армії]]), загальною чисельністю 19 [[Піхотна дивізія|піхотних]], 9 [[Танкова дивізія|бронетанкових]] і 4 [[повітрянодесантна дивізія|повітрянодесантних]] дивізій, а також однієї [[повітрянодесантна бригада|парашутної]], 8 [[Танкова бригада|бронетанкових]] і 3 [[піхотна бригада|піхотних бригад]]. У перший день операції союзники висаджували морем на [[плацдарм]]и п'ять дивізій та одну бригаду, які повинні були з'єднатися з [[Десант повітряний|повітряним десантом]] у складі трьох повітрянодесантних дивізій<ref>В.&nbsp;М.&nbsp;Кулиш. Второй фронт, стр. 104—107</ref>.
[[Файл:Lci-convoy.jpg|міні|праворуч|200пкс|Перехід малих десантних кораблів типу [[LCI|''Landing Craft Infantry'']] через Ла-Манш у напрямку Нормандії. До кожного судна прив'язано [[аеростат]] ППО]]
[[Файл:Preinvasion bombing of Pointe du Hoc.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Бомбардування]] авіацією [[Берегова артилерія|артилерійських берегових батарей]] на [[Пуент-дю-Ок]]]]
[[Файл:American soldiers, hardened and ready, lounge under full fighting equipment on the deck of a Coast Guard assault... - NARA - 196237.tif|міні|праворуч|200пкс|Американські солдати на борту [[Військове транспортне судно|військового транспортного судна]] [[Берегова охорона США|Берегової охорони США]] на переході морем перед початком операції]]

=== Союзні війська ===

==== Сухопутний компонент ====
[[21-ша група армій]], командувач [[Фельдмаршал (Велика Британія)|фельдмаршал]] [[Бернард Монтгомері]]
* [[2-га армія (Велика Британія)]], командувач [[Генерал (Велика Британія)|генерал]] [[Майлз Демпсі]]&nbsp;— здійснювала висадку на 3 плацдарми:
** [[6-та повітрянодесантна дивізія (Велика Британія)]] (мала у складі канадський [[парашутно-десантний батальйон]])<ref name="DDayFAQ">{{Cite web|title=Britannica guide to D-Day 1944|url=http://www.britannica.com/dday/article-236192|authorlink=John Keegan|accessdate=2007-10-30|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HXB9K0z7?url=http://www.britannica.com/dday/article-236192|archivedate=2013-06-21|deadurl=no}} Also ''Keegan, John: The Second World War''.</ref>&nbsp;— брала участь у повітрянодесантній операції напередодні висадки морського десанту.
** [[Плацдарм «Сорд»]]
*** [[1-й армійський корпус (Велика Британія)|I корпус]] у складі: [[3-тя піхотна дивізія (Велика Британія)]] та 27-ма бронетанкова бригада (Велика Британія);
*** [[1-ша бригада спеціальної служби (Велика Британія)]];
** [[Плацдарм «Джуно»]]
*** [[3-тя піхотна дивізія (Канада)]], 2-га [[танкова бригада]] ([[Канада]]) зі складу [[1-ша армія (Канада)|1-ї канадської армії]] (командувач [[генерал]] [[Гаррі Крірар]]);
*** частка сил 4-ї бригади спеціального призначення (Велика Британія);
** [[Плацдарм «Голд»]]
*** [[30-й армійський корпус (Велика Британія)|XXX корпус]], у складі: [[50-та піхотна дивізія (Велика Британія)|50-та Нортумбрійська піхотна дивізія]] та 8-ма бронетанкова бригада (Велика Британія);
*** частка сил 4-ї бригади спеціального призначення (Велика Британія)
** [[79-та бронетанкова дивізія (Велика Британія)|79-та бронетанкова дивізія]] (оснащена спеціальною бронетанково-інженерною технікою «[[Hobart's Funnies]]{{#tag:ref|'''[[Hobart's Funnies]]''' ({{lang-uk|Розваги Хобарта}})&nbsp;— серія спеціально розробленої інженерної техніки, яка взяла участь у Нормандській десантній операції. Названа на честь [[командир]]а [[79-та бронетанкова дивізія (Велика Британія)|79-ї бронетанкової дивізії]] [[генерал-майор]]а Персі Хобарта»|group=а}}, що діяла на плацдармах висадки англо-канадських військ).
Загалом англо-канадський контингент нараховував 83 115 військовослужбовців (61 715&nbsp;— [[британці]])<ref name="DDayFAQ"/>.

* [[1-ша армія (США)]], командувач [[генерал-лейтенант]] [[Омар Бредлі]]&nbsp;— здійснювала висадку на 2 плацдарми:
** [[Плацдарм «Омаха»]]
*** [[5-й армійський корпус (США)|V корпус]], у складі: [[1-ша піхотна дивізія (США)|1-ша піхотна дивізія]] та [[29-та піхотна дивізія (США)|29-та піхотна дивізія]];
*** 2-й та 5-й [[батальйон]]и [[Рейнджери|рейнджерів]];
** [[Плацдарм «Юта»]]
*** [[7-й армійський корпус (США)|VII корпус (США)]], у складі: [[4-та піхотна дивізія (США)|4-та піхотна дивізія]] та 359-та полкова бойова група [[90-та піхотна дивізія (США)|90-ї піхотної дивізії]];
*** [[101-ша повітрянодесантна дивізія (США)]] та [[82-га повітрянодесантна дивізія (США)]]&nbsp;— брали участь у повітрянодесантній операції напередодні висадки морського десанту.

Загалом американський контингент нараховував 73 000 військовослужбовців<ref name="DDayFAQ"/>.

==== Завдання морського компоненту ====
Союзний флот повинен був організувати та забезпечити перевезення військ через [[Ла-Манш]], підтримати висадку десанту й подальші дії військ на березі, забезпечити безперебійну своєчасну доставку до Нормандії підкріплень і постачання військ{{sfn|Белли, Пензин|1967}}.

Крім цього, союзне командування, беручи до уваги можливість противника ввести в дію свої підводні сили, запланувало стати на заваді передислокації [[U-Boot|німецьких підводних човнів]] у район висадки десанту та відповідно поставити рухоме протичовнове баражування (завглибшки до 180 [[Морська миля|миль]]) на західних підходах до [[Ла-Манш]]у. Західніше від напрямків руху десанту в зоні шириною близько 100 миль цілодобово патрулювали корабельні дозори і літаки [[Морська авіація|берегової авіації]]{{#tag:ref|В результаті проведення всіх цих заходів [[німці]] з [[6 червня]] по [[1 серпня]] 1944 втратили в районі операції і на підходах до нього 20 підводних човнів|group=а}}.

Але головним завданням флоту залишалася [[артилерійська підтримка]] висадки десанту, яку передбачалося провести в три етапи:
* [[Контрбатарейна стрільба|придушення стаціонарних батарей]] противника й руйнування залізобетонних укріплень [[бронебійний снаряд|бронебійними снарядами]] великокаліберною [[Корабельна артилерія|артилерією бойових кораблів]];
* ослаблення мінометних батарей і [[Кулеметне гніздо|кулеметних гнізд]] та відсікання противника вогневою завісою гарматами меншого калібру перед початком висадки (вогневу завісу планували встановлювати спочатку по прибережній смузі, а потім у міру просування десанту переносити вглиб оборони противника);
* [[артилерійська підтримка]] висаджених військ при їх просуванні вглиб території по фронту й з [[фланг]]ів, яка передбачалася шляхом постановки вогневої завіси на певній обмеженій площі, а також обстріл окремих [[Опорний пункт (військова справа)|укріплених пунктів]], місць скупчень [[бойова техніка|бойової техніки]] і військ противника, підготовлених до переходу в [[контратака|контратаки]].

===== Склад та розподіл військово-морських сил з висадки десанту<ref>[http://www.naval-history.net/WW2CampaignsNormandy.htm NORMANDY LANDINGS]</ref> =====
{| class="simple" border="1" align="center" width="100%"
|- bgcolor="#AFEEE"
! Зони висадки:
! colspan="10" style="border-bottom:3px solid grey;" align="center" valign="center" style="background:#AFEEE" | Узбережжя Нормандії: півд.-схід. край [[Котантен|півострова Котантен]] ([[Плацдарм «Юта»|«Юта»]]) та смуга між річками [[Вір (річка)|Вір]] та [[Орн (річка)|Орн]] <br/>([[Плацдарм «Омаха»|«Омаха»]], [[Плацдарм «Голд»|«Голд»]], [[Плацдарм «Джуно»|«Джуно»]], [[Плацдарм «Сорд»|«Сорд»]])<br/>[[21-ша група армій]] ([[Фельдмаршал (Велика Британія)|фельд.]] [[Бернард Монтгомері|Монтгомері]])<br/>
'''Перший ешелон''': 5 {{comment|пд|піхотна дивізія}} (по 2&nbsp;— США та Велика Британія, 1&nbsp;— Канада),<br/> '''Другий ешелон''': 1 {{comment|пд|піхотна дивізія}} (США); 1 {{comment|бртд|бронетанкова дивізія}} (Велика Британія).<br/> Всього: 130 000 в/сл.
|-
| '''Плацдарми''':
| colspan="2" align="center" | {{Прапорець|USA48st}} [[Плацдарм «Юта»]]
| colspan="2" align="center" | {{Прапорець|USA48st}} [[Плацдарм «Омаха»]]
| colspan="2" align="center" | {{Прапорець|GBR}} [[Плацдарм «Голд»]]
| colspan="2" align="center" | {{Прапорець|CAN-1921-57}} [[Плацдарм «Джуно»]]
| colspan="2" align="center" | {{Прапорець|GBR}} [[Плацдарм «Сорд»]]
|-
| rowspan=2 | '''Війська та райони зосередження:'''
| colspan="4" align="center" | [[1-ша армія (США)]] <br/> <small>([[генерал-лейтенант|ген.-л-т]] [[Омар Бредлі]])</small> <br/><span style="font-family:monospace,monospace;">2-й ешелон: з району [[Плімут (Англія)|Плімут]]</span>
| colspan="6" align="center" | [[2-га армія (Велика Британія)]] <br/> <small>([[Генерал (Велика Британія)|ген.]] [[Майлз Демпсі]])</small> <br/><span style="font-family:monospace,monospace;">2-й ешелон: з району [[Ессекс]]</span>
|-
| colspan="2" align="center" | [[7-й армійський корпус (США)|VII корпус]] <br/>[[Девон (графство)|Девон]]
| colspan="2" align="center" | [[5-й армійський корпус (США)|V корпус]]<br/> [[Дорсет]]
| colspan="2" align="center" | [[30-й армійський корпус (Велика Британія)|XXX корпус]] <br/>[[Саутгемптон]]
| colspan="2" align="center" | Канадські частини <br/>[[Портсмут]]
| colspan="2" align="center" | [[1-й армійський корпус (Велика Британія)|I корпус]] <br/>Ньюгейвен
|-
| '''Оперативна група ВМС'''
| colspan="4" align="center"| '''''Західна оперативна група ВМС''''' <br/> <small>[[Файл:US Naval Jack.svg|18px]] [[контр-адмірал]] [[Алан Гудріч Кірк|Алан Г. Кірк]]</small>
| colspan="6" align="center"|'''''Східна оперативна група ВМС''''' <br/> <small>[[Файл:Naval Ensign of the United Kingdom.svg|22px]] [[контр-адмірал]] сер [[Філіп Віан]]</small>
|-
| colspan="11" align="center" style="background:#F0FFFF" |'''Склад сил флоту'''
|-
| '''''Лінкори''''' / '''''([[Монітор (корабель)|монітор]])'''''
| colspan="4" align="center"| '''3''' ''([[USS Arkansas (BB-33)|«Арканзас»]])''<br/> ''([[USS Texas (BB-35)|«Техас»]])''<br/>''([[USS Nevada (BB-36)|«Невада»]])''
| colspan="6" align="center"| '''2''' ''([[HMS Ramillies (07)|«Раміллес»]])''<br/> ''([[HMS Warspite (03)|«Воспайт»]])''<br/>/'''1''' ''([[HMS Roberts (F40)|«Робертс»]])''
|-
| '''''Крейсери'''''
| colspan="4" align="center"| '''10'''<br/> (5&nbsp;— [[Військово-морські сили Великої Британії|Королівські ВМС]], 3&nbsp;— [[Військово-морські сили США|ВМС США]], 2&nbsp;— [[Військово-морські сили Франції|Французькі ВМС]])
| colspan="6" align="center"| '''13'''<br/> (12&nbsp;— [[Військово-морські сили Великої Британії|Королівські ВМС]], 1&nbsp;— решта)
|-
| '''''Есмінці та міноносці'''''
| colspan="4" align="center"| '''51'''<br/> (11&nbsp;— [[Військово-морські сили Великої Британії|Королівські ВМС]], 36&nbsp;— [[Військово-морські сили США|ВМС США]], 4&nbsp;— Французькі ВМС)
| colspan="6" align="center"| '''84'''<br/> (74&nbsp;— [[Військово-морські сили Великої Британії|Королівські ВМС]], 3&nbsp;— Французькі ВМС, 7&nbsp;— решта)
|-
| '''''Інші бойові кораблі'''''
| colspan="4" align="center"| '''260'''<br/> (135&nbsp;— [[Військово-морські сили Великої Британії|Королівські ВМС]], 124&nbsp;— [[Військово-морські сили США|ВМС США]], 1&nbsp;— решта)
| colspan="6" align="center"| '''248'''<br/> (217&nbsp;— [[Військово-морські сили Великої Британії|Королівські ВМС]], 30&nbsp;— [[Військово-морські сили США|ВМС США]], 1&nbsp;— решта)
|-
| '''[[Бойовий корабель|Бойові кораблі]] (загалом):'''
| colspan="4" align="center"| '''324'''<br/> (151&nbsp;— [[Військово-морські сили Великої Британії|Королівські ВМС]], 166&nbsp;— [[Військово-морські сили США|ВМС США]], 6&nbsp;— Французькі ВМС, 1&nbsp;— решта)
| colspan="6" align="center"| '''348'''<br/> (306&nbsp;— [[Військово-морські сили Великої Британії|Королівські ВМС]], 30&nbsp;— [[Військово-морські сили США|ВМС США]], 3&nbsp;— [[Військово-морські сили Франції|Французькі ВМС]], 9&nbsp;— решта)
|-
| '''''Транспортно-десантні кораблі'''''
| colspan="4" align="center"| '''644'''<br/> (147&nbsp;— [[Військово-морські сили Великої Британії|Королівські ВМС]], 497&nbsp;— [[Військово-морські сили США|ВМС США]])
| colspan="6" align="center"| '''955'''<br/> (893&nbsp;— [[Військово-морські сили Великої Британії|Королівські ВМС]], 62&nbsp;— [[Військово-морські сили США|ВМС США]])
|-
| '''''[[Десантно-висадочні засоби]], <br/>катери тощо'''''
| colspan="4" align="center"| '''220'''
| colspan="6" align="center"| '''316'''
|-
| '''Всього бойових та <br/>[[Військове транспортне судно|транспортних кораблів]]'''
| colspan="4" align="center"| '''1188'''
| colspan="6" align="center"| '''1619'''
|-
| style="background:#F0FFFF" |'''Загалом:'''
| colspan="10" align="center" style="background:#F0FFFF"| '''2807'''
|-
| '''''Додатково:<br/> малі десантно-висадочні човни, катери тощо'''''
| colspan="4" align="center"| '''''836'''''
| colspan="6" align="center"| '''''1155'''''
|-
|}
:: <small>'''Примітка''': До складу морського десанту входило '''''672''''' бойових кораблі для конвою, [[артилерійська підтримка|артилерійської підтримки]] висадки військ, блокування підходів ворожих кораблів тощо; також '''''4126''''' [[Великий десантний корабель|великих]] та малих [[Десантно-висадочні засоби|десантно-транспортних засобів]]. Всього:''' 4 798''' суден.
:: Додатково до проведення операції «Нептун» залучалися:
:: 1. '''''Резерв''''': 1 [[Лінійний корабель|лінкор]], 118 [[Ескадрений міноносець|есмінців]] та [[Міноносець|міноносців]] (108 британських, 4 американські, 1 французький та 5 зі складу ВМС інших країн); 364 кораблів інших типів (340 британських, 5 французьких та 16&nbsp;— зі складу ВМС інших країн);
:: 2. '''''Ескортна група''''': 3 британські [[Ескортний авіаносець|ескортні авіаносці]] та 55 міноносців і допоміжних кораблів.
:: 3. '''''Торговельний флот'''''&nbsp;— [[лайнер]]и, [[танкер]]и, [[буксир]]и тощо, для всебічного забезпечення десанту.
:: 4. '''''Рухома система морської прокладки трубопроводів''''' для [[Операція «Плуто»|постачання пальним та паливом «''PLUTO''»]] ({{lang-en|Pipeline Under The Ocean}}).
:: 5. 2 британські комплекси [[Бухта «Малберрі»|штучних портів «''Малберрі''»]] та 5 штучних [[хвилеріз]]ів «''Гузберрі''» для захисту портів, у тому числі:
:: * 400 збірних секцій для [[Бухта «Малберрі»|«''Малберрі''»]] загальною вагою 1,5&nbsp;млн тон;
:: * 160 [[буксир]]ів;
:: * 59 старих кораблів для затоплення (створення «''Гузберрі''»). Зведення портів закінчено до 10 червня 1944. </small>
Всього морський компонент включав: 6 939 кораблів різного призначення (1213&nbsp;— бойових, 4126&nbsp;— [[Військове транспортне судно|транспортних]], 736&nbsp;— [[Допоміжне військове судно|допоміжних]] та 864&nbsp;— торговельні судна)<ref name="DDayFAQ"/>.

==== Завдання авіації ====
Застосування англо-американських [[військово-повітряні сили|військово-повітряних сил]] планувалося провести в два основні етапи. Загальною метою першого етапу була затримка розгортання наземних військ противника. Ще з кінця березня 1944 авіація союзників руйнувала комунікації і дезорганізовувала постачання німецьких військ у [[Франція|Франції]] й [[Бельгія|Бельгії]] в радіусі 160—480&nbsp;км від вибраного району висадки десанту. Удари завдавалися по 80 найважливіших об'єктах, головним чином по [[Локомотивне депо|паровозних депо]], ремонтних майстернях, вузлових станціях. За 22&nbsp;000 [[літако-виліт|літако-вильотів]] було скинуто 66&nbsp;тис.&nbsp;т бомб<ref>Д. Ричардс, X. Сондерс. Военно-воздушные силы Великобритании во второй мировой войне, стр. 505</ref>. Удари союзної авіації по залізничних комунікаціях і мостах повинні були перешкодити гітлерівцям підтягнути їх війська на захід від [[Сена|Сени]] й на північ від [[Луара|Луари]], тобто ізолювати [[плацдарм]] у районі висадки від противника. І якщо раніше число німецьких [[Ешелон (транспортний)|військових ешелонів]], що прямували до Франції, перевищувало 100 на добу, то до кінця квітня воно знизилося в середньому до 48, а до кінця травня&nbsp;— до 25 на добу.

За три тижні до початку операції [[авіабаза|авіабази]] і аеродроми противника в радіусі 250&nbsp;км від району висадки піддалися посиленому [[бомбардування|бомбардуванню]]. Було здійснено 4&nbsp;000 [[літако-виліт|літако-вильотів]], скинуто 6700&nbsp;т [[Авіаційна бомба|бомб]], придушено 34 об'єкти.

Наступним завданням першого етапу визначалося придушення та знищення ворожих берегових оборонних об'єктів у Нормандії й в цілому на північному узбережжі Франції. Удари на широкому фронті мали за мету ввести противника в оману стосовно справжнього району висадки. Нальоти на ці об'єкти виконувалися протягом декількох тижнів до початку висадки. Всього було скинуто понад 14&nbsp;тис.&nbsp;т бомб.

Завдання другого етапу були вже безпосередньо пов'язані з проведенням десантної операції. Найважливішими з них були: розгром німецької авіації на [[аеродром]]ах і в повітрі до початку боїв на суші, прикриття десантних загонів і бойових кораблів на переході морем і в місцях якірних стоянок, нейтралізація радарних установок системи ППО противника.

Для виконання цих завдань виділялася 171 [[ескадрилья]] винищувачів<ref>Дж. Фуллер. Вторая мировая война 1939—1945 гг., стр. 387</ref>, з них 54&nbsp;— для прикриття районів висадки, 15&nbsp;— для прикриття кораблів і морських перевезень, 36&nbsp;— для безпосередньої підтримки сухопутних військ, 33&nbsp;— для дій проти авіації противника, 33&nbsp;— залишалися в резерві. Нарешті, серйозним випробуванням для [[Військова авіація|військової авіації]] постала задача висадки повітряних десантів у складі 3 [[повітрянодесантна дивізія|повітрянодесантних дивізій]], а також спеціальних загонів для активізації [[Рух Опору у Франції|Руху Опору у Франції]]. Всього в Нормандській операції брало участь 11 тисяч бойових і 2395 [[Військово-транспортний літак|транспортних літаків]], 867 планерів<ref>История Великой Отечественной войны Советского Союза 1941—1945 гг., т. 4, стр. 524.</ref>

=== Війська Вермахту ===

==== Збройні сили Вермахту в зоні висадки морського та повітряного десантів ====
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101I-493-3363-13, Frankreich, Strandbefestigungen.jpg|міні|праворуч|200пкс|Німецькі протидесантні споруди на північному узбережжі Франції]]
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101I-300-1865-04, Frankreich, Rommel bei 21. Pz.Div..jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Генерал-фельдмаршал]] [[Ервін Роммель|Роммель]] інспектує підрозділи [[21-ша танкова дивізія (Третій Рейх)|21-ї танкової дивізії]], які дислокувалися в районах висадки союзних військ. [[30 травня]] [[1944]]]]
Навесні 1944 року збройні сили Третього Рейха досягли піка своєї могутності. Так, на початок літа 157 дивізій вели бойові дії [[Східний фронт, Східна Європа (1939-1945)|на території Радянського Союзу]], 6&nbsp;— знаходилося у [[Фінляндія|Фінляндії]], 12&nbsp;— у [[Норвегія|Норвегії]], 6&nbsp;— у [[Данія|Данії]], 9&nbsp;— на території [[Німеччина|Німеччини]], 21&nbsp;— на [[Балканський півострів|Балканах]], 26&nbsp;— в [[Італійська кампанія (1943—1945)|Італії]] та 59&nbsp;— у [[Франція|Франції]], [[Бельгія|Бельгії]] та [[Нідерланди|Нідерландах]]<ref>{{Cite book|title=The Struggle for Europe|last=Wilmot|first=Chester|year=1952|isbn=1853266779}}</ref>.

Територію північної Франції і Бельгії обороняла [[група армій «B»]] (командувач&nbsp;— [[генерал-фельдмаршал]] [[Ервін Роммель]]) у складі двох польових армій ([[7-ма армія (Третій Рейх)|7-ма]]&nbsp;— [[генерал-полковник]]а [[Фрідріх Долльман|Фрідріха Долльмана]], [[15-та армія (Третій Рейх)|15-та]]&nbsp;— [[генерал-полковник]]а [[Ганс фон Зальмут|Ганса фон Зальмута]]) та окремого [[88-й армійський корпус (Третій Рейх)|88-го армійського корпусу]].

[[7-ма армія (Третій Рейх)|7-ма польова армія]], яка дислокувалася в Нормандії та Бретані, мала у своєму складі 9 [[Піхотна дивізія|піхотних]] і одну [[танкова дивізія|танкову дивізії]]<ref>Дж. Фуллер. Вторая мировая война 1939—1945, стор. 383.</ref>. Потужніша й боєздатніша [[15-та армія (Третій Рейх)|15-та армія]], котра мала у своєму складі 5 [[армійський корпус|армійських корпусів]], 1 танкову та 5 піхотних дивізій, була розгорнута північніше від району висадки із завданням прикриття від вторгнення найбільш загрозливої, на думку німецького командування, ділянки між [[Кан (Кальвадос)|Каном]] та бельгійсько-нідерландським кордоном. Решта військ Західного напрямку Вермахту знаходилася на півдні Франції, де прикривала середземноморське узбережжя.

Безпосередньо в районі висадки морського десанту союзних військ основними силами [[Берегова оборона|берегової оборони]] були наступні з'єднання:
* ''[[716-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|716-та піхотна дивізія]]''&nbsp;— мала [[бойове завдання]] утримувати східний фланг зони висадки, в районах англійських і канадського плацдармів. Разом з 709-ю дивізією, це [[Військове формування|формування]] укомплектовувалося за рахунок приписного складу, який з багатьох причин, переважно медичних протипоказань, не був придатний для відправлення на Східний фронт. Багато хто з солдатів мав ненімецьке походження, в більшості своїй це були громадяни окупованих країн, у тому числі й призвані примусово. До складу дивізії входили, так звані ''[[Східний батальйон|«Східні батальйони»]]'', [[Підрозділ (військова справа)|підрозділи]], сформовані з числа колишніх військовополонених радянських солдатів, що добровільно перейшли на бік противника або вимушених піти на це, присягнувши на вірність [[Третій Рейх|Третьому Рейху]], щоб не померти з [[голод]]у в таборах&nbsp;— так звані ''[[Хіві]]''.
* ''[[709-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|709-та піхотна дивізія]]''&nbsp;— обороняла західний край зони висадки, включаючи [[плацдарм «Юта»]]. Мала у своєму складі у тому числі й «Східні батальйони».
* ''[[352-га піхотна дивізія (Третій Рейх)|352-га піхотна дивізія]]''&nbsp;— якісно навчена і укомплектована [[дивізія]], переважно сформована з [[військовослужбовець|військовослужбовців]], що здобули достатній [[бойовий досвід]] під час бойових дій на [[Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Східному фронті]]. Займала оборону між [[Байо]] та [[Карантан]]ом. У зоні її відповідальності був [[плацдарм «Омаха»]].
* ''[[91-ша авіапольова дивізія (Третій Рейх)|91-ша авіадивізія]]''&nbsp;— досить натренована і підготовлена легка [[піхотна дивізія]] [[Повітряні сили Третього Рейху|Люфтваффе]]. Дислокувалася на півострові [[Котантен]], безпосередньо в зоні висадки американського повітряного десанту. Додатково до складу дивізії входив 6-й парашутний полк зі складу [[2-га парашутна дивізія (Третій Рейх)|2-ї парашутної дивізії]].

Поблизу району проведення операції також дислокувалися:
* ''[[243-тя піхотна дивізія (Третій Рейх)|243-тя піхотна дивізія]]'', що захищала західний берег півострова [[Котантен]];
* ''[[711-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|711-та піхотна дивізія]]'' та
* ''30-та мобільна [[піхотна бригада]] (на велосипедах)''.

На додаток до двох [[Група армій|груп армій]]{{#tag:ref|[[Група армій «G»]] під командуванням генерал-полковника [[Йоганес Бласковіц|Йоганеса Бласковіца]] відповідала за оборону південної Франції|group=а}}, які були розгорнуті на території Франції, командування військами Вермахту на Західному фронті мало досить потужний резерв&nbsp;— [[танкова група «Захід»|танкову групу «Захід»]]{{#tag:ref|[[5 серпня]] 1944 перейменовану на [[5-та танкова армія (Третій Рейх)|5-ту танкову армію]]|group=а}}.

Проте, через суперечність думок, які виникли серед німецького командування з питання, як у разі висадки союзного десанту застосовувати танковий компонент, [[Адольф Гітлер|Гітлеру]] особисто довелося втрутитися у суперечку. Він своїм рішенням виділив [[Ервін Роммель|Е.&nbsp;Роммелю]] три [[танкова дивізія|танкові дивізії]] зі складу групи для відбиття ймовірного вторгнення англо-американських військ у Північно-Західній Франції. Решта дивізій танкової групи були розосереджені на величезній площі від Голландії до півдня Франції і не могли узяти суттєвої участі у відбитті нападу. Так, у передбачуваній зоні висадки опинилася лише [[21-ша танкова дивізія (Третій Рейх)|21-ша танкова дивізія]], яка відігравала головну ударну роль в угрупованні військ, що захищали північ Нормандії.
[[Файл:Eisenhower d-day.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Верховний Головнокомандувач]] союзними військами в Європі генерал [[Дуайт Ейзенхауер|Ейзенхауер]] веде бесіду з десантниками роти ''«Е»'' [[502-й парашутно-десантний полк (США)|502-го парашутно-десантного полку]] перед початком [[Нормандська повітрянодесантна операція|повітрянодесантної операції в Нормандії]]. 8:30 [[5 червня]] [[1944]]]]
[[Файл:CrossingUtahBeachGMenofNeptune.jpg|міні|праворуч|200пкс|Американські літаки перетинають [[Берегова лінія|берегову лінію]] над плацдармом «Юта»]]
[[Файл:GliderAttackD-DayGMenofNeptune.jpg|міні|праворуч|200пкс|Висадка американського десанту з [[планер]]ів [[Waco CG-4]] та [[Airspeed Horsa|«Horsa»]]]]

==== Система фортифікаційних споруд ====
Головною лінією оборони атлантичного узбережжя залишалося море і, звичайно ж&nbsp;— [[Ла-Манш]], існування якого неодноразово доводило на історичних прикладах, що здолати дану водну перешкоду значними силами практично неможливо. [[Іспанська Армада]], плани [[Наполеон I Бонапарт|Наполеона]] по вторгненню на [[Британські острови]], та й власний крах [[План «Зеельове»|операції «Морський лев»]] наочно доводили командуванню Вермахту, що «Канал»&nbsp;— головна перешкода для вторгнення союзників до континентальної Європи.

[[23 березня]] [[1942]] [[фюрер]] підписав [[Директива|директиву]] №&nbsp;''40'', в якій наказав почати спорудження [[Атлантичний вал|«Атлантичного валу»]]&nbsp;— гігантського комплексу [[Фортифікаційна споруда|фортифікаційних споруд]], що протягнувся на тисячі кілометрів величезною дугою від північного узбережжя [[Норвегія|Норвегії]] до кордону з [[Іспанія|Іспанією]]. Гітлер вважав, що Німеччина обов'язково повинна підготувати міцну, нездоланну оборону по всій [[берегова лінія|береговій лінії]]. Він погоджувався з тим, що союзники мають перевагу у військовій авіації та особливо у військово-морських силах, тому [[німці]] можуть протистояти цьому лише за рахунок влаштування міцних [[фортифікаційна споруда|фортифікаційних споруд]]. «[[Атлантичний вал]]» мав включати 1 000 [[Опорний пункт (військова справа)|опорних пунктів]], які будуть обороняти 300 000 солдатів.

Основна концентрація зусиль з будівництва «Атлантичного валу» зосереджувалася на найкоротших [[дистанція]]х від [[Британські острови|островів Великої Британії]]. Смуга відповідальності [[15-та армія (Третій Рейх)|15-ї армії]] між дельтами [[Сена|Сени]] та голландської [[Шельда|Шельди]] вважалася найперспективнішою з точки зору противника. Саме тут, усі складові вдалої операції могли призвести до тріумфального прориву оборонних позицій «Атлантичного валу», виходу військ союзників на оперативний простір та створення загрози [[Рурський регіон|Рурському регіону]]. Більш того, в разі стратегічного успіху, німецькі війська південніше смуги прориву опиняться відрізаними від основних сил та баз постачання. Такий висновок, у свою чергу, призвів до того, що німецьке командування розглядало [[Па-де-Кале]], як найзагрозливіший сектор й інші [[Розвідувальна інформація|розвіддані]] про наміри союзників попросту не сприймалися серйозно.

Оборона на цій ділянці узбережжя спиралася на потужні укріплення в районах [[Військово-морська база|військово-морських баз]] і району [[Кале]]-[[Булонь-сюр-Мер|Булонь]], де глибина протидесантної оборони сягала 20&nbsp;км від [[Берегова лінія|берегової лінії]]. Система оборонних споруд складалася з [[дот]]ів, дзотів, [[Протитанкова зброя|протитанкових перешкод]], інженерних загород у воді у вигляді металевих і [[Протитанковий надовб|залізобетонних надовбів]], що затоплялися при [[приплив]]ах. Між повною і малою водою узбережжя прикривали [[бетон]]овані піраміди зі [[Артилерійський снаряд|снарядами]], важкі дерев'яні плоти завдовжки близько 3&nbsp;м, товсті 2,5-3&nbsp;м стійки, обладнані [[Міна (військова справа)|мінами]] або снарядами, що діяли за принципом контактних мін. Берег був усіяний звареними із залізничних рейок або гнутих сталевих прутів конструкціями, частина яких також мала вибухову речовину. Поздовж усього узбережжя були підготовлені ешелоновані [[Вогнева позиція|вогневі рубежі]] для артилерійських систем різного калібру. Деякі німецькі батареї, особливо в Гаврі і на півострові Котантен, були укриті в залізобетонних блоках, товщина яких в окремих випадках сягала 3-3,5&nbsp;м. Вони мали можливість прострілювати підходи з моря до Сенської бухті зі сходу та заходу. До речі, на початок літа 1944 німцями на цьому напрямку в 45-50&nbsp;км від берега були споруджені пускові майданчики [[реактивний снаряд|реактивних снарядів]] «[[Фау-1]]» і «[[Фау-2]]».

Але, при всьому цьому, берегові оборонні споруди, так званого «Атлантичного валу», насправді були значно меншою силою, ніж того хотіла зобразити гітлерівська [[пропаганда]]. Начальник [[ОКГ|генерального штабу Вермахту]] [[генерал-полковник]] [[Гальдер Франц|Гальдер]] писав:
<blockquote>''«Німеччина не мала жодних оборонних засобів проти десантного флоту, який був у розпорядженні союзників і діяв під прикриттям [[авіація|авіації]], що повністю й безперечно [[Панування в повітрі|панувала в повітрі»]]''<ref>F. Halder. "Hitler als Feldherr. München, 1949, S. 58.</ref>.</blockquote>

В інших районах, у тому числі й в самій Сенській бухті, готовність об'єктів [[протидесантна оборона|протидесантної оборони]] була значно слабкіша. Повздовж 80-кілометрового фронту запланованих плацдармів висадки найміцнішими батареями були: одна чотиригарматна [[Берегова артилерія|берегова батарея]] калібру 150-мм, дві шестигарматні [[Батарея артилерійська|артилерійські батареї]] 150-мм калібру та одна чотиригарматна батарея 122-мм калібру, всього 20 гармат калібром понад 120 мм{{sfn|Белли, Пензин|1967|c=350}}.

==== Німецький вермахт перед початком вторгнення ====
У [[Замисел операції|замислі]] протидесантної операції з відбиття висадки морського десанту противника німецьке командування ставило за мету, спираючись на систему фортифікаційних споруд уздовж узбережжя, активними діями скувати висаджені [[Антигітлерівська коаліція|союзні війська]] на плацдармі до підходу своїх оперативних резервів, після чого ропочати методично знищувати противника, що висадився на берег. [[Військова стратегія|Стратегічні резерви]] призначалися для боротьби з союзницькими військами на крайній випадок, якщо вони не будуть знищені основними силами Вермахту на березі та здійснять спробу розпочати [[наступ]] із захопленого плацдарму.

Попри усі заходи, що вживалися союзниками, щоб приховати підготовку вторгнення, попри активні дії щодо дезінформації та [[маскування (військове)|маскування]], в цілому гітлерівське командування все ж володіло інформацією про підготовку операції. Проте, німецька [[Воєнна розвідка|стратегічна розвідка]] не була здатна точно встановити райони висадки, і розвідувальні відомості були суперечливі.

Ще з 25 травня 1944 через великі втрати [[Розвідувальна авіація|розвідувальної авіації]], що діяла над територією Англії, [[повітряна розвідка]] англійських південних баз і портів була взагалі припинена, за підходами до них спостерігали лише [[торпедний катер|торпедні катери]], що базувалися в [[Гавр]]і і [[Шербур-Октевіль|Шербурі]]. А 4 червня німецьке командування, вважаючи загрозу вторгнення найближчим часом через погодні умови нереальною, припинило розвідувальні виходи й торпедних катерів.

На початку червня німці відчували себе досить упевнено і спокійно в складних природних умовах. [[Погода|Негода]] була їм лише на руку, і вони були переконані, що при такій погоді вторгнення просто неможливе. Війська, переважно, залишалися у своїх [[пункт постійної дислокації|пунктах постійної дислокації]], багато представників командування роз'їхалися по домівках. Навіть командувач військами [[група армій «B»|групи армій «B»]] Е.&nbsp;Роммель узяв кілька днів вихідних, щоб відсвяткувати [[день народження]] своєї дружини.

У ніч на 6 червня в повітрі над Ла-Маншем не з'явився жоден німецький [[Літак-розвідник|розвідувальний літак]]. У той час, як десятки командирів [[дивізія|дивізій]], [[полк]]ів і [[батальйон]]ів, що дислокувалися в Нормандії, були відсутні у своїх підрозділах і частинах, союзники несподівано почали вторгнення. Отже, вторгнення взагалі не було для німців несподіваним, але висадка саме в Нормандії виявилася й неочікуваною, й раптовою.

== Розгортання та висування сил десанту ==
Наприкінці травня 1944 року зосередження союзницьких сил вторгнення у вихідних районах було завершене. До 3 червня закінчилося завантаження техніки і посадка військ на [[Судно|судна]].

6 червня, за прогнозами військових метеорологів, очікувалося короткочасне поліпшення погодних умов над Нормандією, після чого повинна була знову настати погана [[погода]]. Подальше відкладання операції могло спричинити затримку її на два-три тижні, що абсолютно виключалося, оскільки 150 тисяч солдатів першого ешелону десанту було вже посаджено на судна, 11 тисяч літаків знаходилися в готовності до вильоту, а 35 [[дивізія|дивізій]] і 4 тисяч суден&nbsp;— в очікуванні відправки до Нормандії. Та й найголовніше&nbsp;— десантні загони, що готувалися до походу в портах східного і західного узбережжя [[Англія|Англії]], деякі судна, призначені для затоплення в районі гаваней «''Гузберрі''», [[буксир]]и, що тягнули частини штучних споруд для гаваней «''Малберрі''», декілька [[флотилія|флотилій]] тральщиків вже знаходилися в морі й через перенесення терміну отримали наказ повернути назад або змінити курси, через те що інакше в контрольному районі утворилося б скупчення суден.

За добу до висадки 10 [[флотилія|флотилій]] у складі 150 [[тральщик]]ів почали тралення 10 [[фарватер]]ів, якими рушили десантні [[Загін (військова справа)|загони]] і загони кораблів [[артилерійська підтримка|артилерійської підтримки]].

Десантні загони вийшли в море вранці 5 червня і до настання темряви досягли контрольного району, звідки перехід продовжувався вже в темний час доби без прикриття [[винищувальна авіація|винищувальною авіацією]]. Перехід морем здійснювався п'ятьма колонами (за кількістю плацдармів) в умовах повного радіомовчання, використання засобів зв'язку заборонялися навіть у разі пошкодження або загибелі корабля. Висування гігантської кількості військових кораблів проводилося майже при повній відсутності якої-небудь протидії з боку противника.
[[Файл:Aretusa - april.svg|міні|ліворуч|200пкс|Схема артилерійської підтримки висадки морського десанту бойовими кораблями союзників на узбережжя Нормандії. 6 червня 1944.]]
О 22:35 5 червня, коли морський десант ще здійснював перехід морем, авіація союзників почала завдавати масованих ударів по районах висадки. Всього було завдано шість ударів&nbsp;— 2200 літако-вильотів, скинуто понад 7 тис. тонн [[Бомба|бомб]].

== Хід операції ==

=== Висадка повітряного десанту ===
{{main|Нормандська повітрянодесантна операція}}
[[Файл:Бойові дії американського десанту 6 червня 1944.png|міні|ліворуч|200px|Карта бойових дій [[101-ша повітрянодесантна дивізія (США)|101-ї]] та [[82-га повітрянодесантна дивізія (США)|82-ї {{comment|пдд|повітрянодесантна дивізія}}]] під час операції «Нептун». [[6 червня]] 1944]]
Однією з ключових умов успішної висадки головних сил десанту на узбережжі Нормандії стало питання створення безпечної буферної зони, або своєрідного передпілля, яке дозволило б морському десанту насамперед виграти час і закріпитися на захоплених плацдармах. Далі на перший ешелон покладалася найвідповідальніша задача&nbsp;— за будь-яку ціну забезпечити первинне нарощування й зосередження сил, які будуть здатні до подальшого виконання головного завдання операції&nbsp;— прориву в глибину півострова.

Але в перші години після висадки амфібійні сили були особливо вразливі до [[контратака|контратак]] противника, який намагатиметься скинути десант у море. Щоб виключити або хоча б загальмувати німецькі війська організовано розпочати контратаки в цей критичний період, на союзницькі [[повітрянодесантні війська]] було покладене важливе завдання&nbsp;— максимально привернути на себе увагу противника. Активними діями у ворожому тилу, захоплюючи або виводячи з ладу ключові об'єкти&nbsp;— мости, вузли доріг, артилерійські позиції, панівні висоти тощо, дезорганізувати [[система управління військами|систему управління військами]] [[Вермахт]]у, і, тим самим, зірвати можливість противника [[маневр]]увати своїми резервами. З цією метою повітряний десант висаджувався на західному і східному [[фланг]]ах зони висадки. Позаду плацдарму «Юта»&nbsp;— висаджувалися 2 американські дивізії, а на фланзі британського [[плацдарм «Сорд»|плацдарму «Сорд»]]&nbsp;— 6-та повітрянодесантна дивізія [[британці]]в.
[[Файл:USS Bayfield (APA-33) lowering landing craft off Utah Beach on 6 June 1944 (80-G-252377).jpg|міні|праворуч|200px|[[Флагманський корабель]] американських військ вторгнення [[USS Bayfield (APA-33)|USS «Бейфілд» (APA-33)]] під час операції «Нептун». 6 червня 1944]]
За 5-6 годин до початку висадки морського десанту, з 1:30 до 2:30 [[6 червня]], в намічених районах висадки було проведене наймасштабніше на той час в історії десантування [[Десант повітряний|повітряного десанту]]. Висадка упроваджувалося силами 2395 літаків і 847 [[планер]]ів. Всього в [[тил]] противника було висаджено 24 424 десантники і доставлено 567 автомашин, 362 гармати, 18 танків, 360 т вантажів; з них 60&nbsp;% військ було скинуто [[парашут]]ами, решта доставлені планерами.

Одночасно, з метою введення [[німці]]в в оману стосовно напрямку головного удару союзників, висаджувався допоміжний десант силою до 530 французьких парашутистів зі складу [[Спеціальна Повітряна Служба|SAS]] у [[Бретань|Бретані]], біля [[Па-де-Кале]] та в інших регіонах Франції.

Багато чинників украй негативно вплинули на успіх [[десантування]] та безпосередньо на хід операції, але головним стало те, що десант висаджувався вночі (до речі, до кінця війни союзники десант більш ніколи не десантували в нічний час). Разом з цим, попри труднощі та помилки, що мали місце при висадці повітряних десантів та в ході їх дій на землі (великі [[Військові втрати|небойові втрати]]&nbsp;— майже 35&nbsp;% від загальної кількості висаджених військ, повільний збір у визначених районах, недоліки в організації взаємодії, що призвело до удару своєї ж авіації по англійському повітряному десанту), повітряні десанти надали велику допомогу морському десанту у висадці та захваті [[плацдарм]]у. Більш цього, за спогадами німецьких офіцерів, що потрапили до [[полон]]у, розкидані десантні підрозділи, в сукупності з [[десантування]]м манекенів під час проведення операцій з [[Дезінформація|дезінформації]], призвели німецьке командування в збентеження. Як результат, керівництво військами Вермахту отримувало суперечливі дані про висадку десантників по всьому нормандському узбережжю й не змогло вчасно та точно визначити справжній напрям головного удару десанту.

==== Британський десант ====
{{main|Операція «Тонга»}}
[[Повітрянодесантні формування Великої Британії|Британські десантники]] стали першими з військ [[Союзники у Другій світовій війні|союзників]], хто ступив на землю Франції під час [[операція «Оверлорд»|операції «Оверлорд»]]. На їх долю випало випробування висаджуватися поза плацдармів, на рівній відкритій, ідеально придатній для проведення танкових [[атака|атак]] місцевості, між річками [[Орн (річка)|Орн]] і [[Дів (річка)|Дів]]. Через майданчики приземлення повітряного десанту протікала єдина суттєва водна перешкода на шляху висування танкових резервів противника в цьому регіоні&nbsp;— [[Орн (річка)|річка Орн]].
[[Файл:Major General Gale talking to troops of 5th Parachute Brigade.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Командир]] 6-ї повітрянодесантної дивізії [[генерал-майор]] [[Річард Нельсон Гейл|Річард Гейл]] з [[десантник]]ами дивізії перед десантуванням]]
Основними завданнями, які покладалися на десантників 6-ї дивізії, були: з ходу захопити мости біля [[Бенувіль (Кальвадос)|Бенувіль]]-[[Ранвіль]]; вивести з ладу [[Берегова артилерія|берегову артилерійську батарею]] противника в [[Мервіль-Франсвіль-Плаж|Мервіллі]], що загрожувала [[плацдарм «Сорд»|плацдарму «Сорд»]] та знищити 5 мостів через [[Дів (річка)|річку Дів]], й головне утримати захоплені вузлові комунікації від контратак противника зі східного напряму до підходу основних сил морського десанту.

Негайно після приземлення в районі міста [[Кан (Кальвадос)|Кан]] десант вступив у сутичку з підрозділами [[716-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|716-ї піхотної дивізії]]. Попри те, що командуванню [[6-та повітрянодесантна дивізія (Велика Британія)|6-ї англійської повітрянодесантної дивізії]], до світанку вдалося зібрати лише 7-8&nbsp;% свого особового складу, десантники відразу розпочали атаку важливих об'єктів у районі десантування. Зустрічаючи відносно слабку протидію з боку противника, [[дивізія]] швидко захопила визначені переправи через [[Орн (річка)|р. Орн]] і закріпилася на цих рубежах. Удосвіта передові підрозділи [[21-ша танкова дивізія (Третій Рейх)|21-ї танкової дивізії]] Вермахту спробувало прорватися через позиції десантників та [[контратака|контратакувати]] у фланг морський десант британців на [[плацдарм «Сорд»|плацдармі «Сорд»]]. Проте, вояки 6-ї дивізії змогли до того часу організувати міцну оборону і після тривалого [[Бій|бою]], з великими втратами для обох сторін, німецькі [[танкіст]]и відійшли.

До кінця 6 червня 1944 британські парашутисти успішно виконали всі покладені на них завдання. Надалі [[Повітрянодесантні формування Великої Британії|англійські десантники]] знаходилися на передовій ще багато днів, неодноразово вступаючи в нерівні сутички з силами противника. У [[тил]] вони були відведені тільки у вересні 1944.

==== Американський десант ====
Плани американського командування із застосування повітряного десанту в тиловій смузі [[плацдарм «Юта»|плацдарму «Юта»]] були ризикованою спробою подолати певні труднощі, пов'язані із властивостями місцевості в цьому районі. «Юта» була відрізана від основних сил вторгнення водною перешкодою&nbsp;— [[Дув|річкою Дув]]. Дві [[повітрянодесантна дивізія|повітрянодесантні дивізії]], що планувалося десантувати в тиловій смузі цього плацдарму, повинні були опанувати ключові мости, вузли доріг, [[Дамба|дамби]], виходи з пляжів та інші важливі об'єкти, що мусили вплинути на успіх висадки [[морський десант|морського десанту]] та створити передумови для подальшого наступу і захоплення [[Брест (Франція)|Бреста]].

Першою хвилею з 00:48 до 01:40 три полки 101-ї повітрянодесантної десантувалися в запланованому районі, у проміжку з 01:51 до 02:42 за ними здійснили висадку воїни 82-ї дивізії. На кожен захід було задіяно до 400 [[військово-транспортний літак|військово-транспортних літаків]] [[Douglas C-47 Skytrain|С-47]]. Подальші дві хвилі [[планер]]ів, що приземлилися ще до світанку, забезпечили десант [[протитанкова артилерія|протитанковою артилерією]] і підсилили підкріпленнями. Увечері 6 червня додатково місіями [[Операція «Ельміра»|«Ельміра»]] та [[Операція «Кеокук»|«Кеокук»]] були десантовані ще 2 потоки планерів з артилерією, автомашинами та вантажами.

Висаджені з повітря в районі [[Карантан]]&nbsp;—[[Ізіньї-сюр-Мер|Ізіньї]] [[101-ша повітрянодесантна дивізія (США)|101-ша]] та на обох берегах річки [[Мердере]] західніше міста [[Сент-Мер-Егліз]], що розташоване на ключовій транспортній артерії північної Нормандії&nbsp;— шосе [[Карантан]]—[[Шербур-Октевіль|Шербур]], [[82-га повітрянодесантна дивізія (США)|82-га американські повітрянодесантні дивізії]] теж виявилися сильно розосередженими. Через 24 години після висадки лише ''2500'' військовиків 101-ї і ''2000''&nbsp;— 82-ї дивізії змогли розпочати виконувати свої завдання. Їм вдалося захопити декілька населених пунктів, вузлів доріг і мостів, що зв'язували нормандський плацдарм з рештою території Франції<ref>С.&nbsp;Э.&nbsp;Морисон. Вторжение во Францию и Германию 1944—1945, стр. 110—113.</ref>. 6 червня американські десантники заволоділи містом [[Сент-Мер-Егліз]], першим містом у [[Франція|Франції]], звільненим союзниками від німецьких окупантів.

=== Висадка з моря ===
З 5 годин 20 хв. кораблі артилерійської підтримки, які прибули в призначені їм маневрені райони, відкрили вогонь з гармат головного калібру по противнику на березі. В англійському секторі діяли [[Лінійний корабель|лінкори]] [[HMS Warspite (03)|«Уоспайт»]] і [[HMS Ramillies (07)|«Раміліз»]], [[Монітор (корабель)|монітор]] [[HMS Roberts (F40)|«Робертс»]], [[крейсер]]и [[HMS Mauritius (80)|«Морішиес»]], [[HMS Arethusa (26)|«Аретьюза»]], [[HMS Frobisher (D81)|«Фробішер»]], [[HMS Danae (D44)|«Даная»]] і [[HMS Dragon (D46)|«Драгон»]], в американському&nbsp;— лінкори [[USS Nevada (BB-36)|«Невада»]], [[USS Texas (BB-35)|«Техас»]] і [[USS Arkansas (BB-33)|«Арканзас»]], крейсери [[USS Augusta (CA-31)|«Огаста»]], [[USS Tuscaloosa (CA-37)|«Тускалуза»]] і [[HMS Scylla (98)|«Сцилла»]].

О 7 годині ранку з'єднання американських [[стратегічний бомбардувальник|стратегічних бомбардувальників]] [[Boeing B-29 Superfortress|В-29]] скинуло близько 100 тисяч 40-кілограмових бомб на передній край оборони противника в районах плацдармів. Перед світанком вступили в дію [[Середній бомбардувальник|середні бомбардувальники]]. Їх удари поєднувалися з безперервним обстрілом узбережжя корабельною артилерією. Через півгодини після світанку берегові споруди ще раз підпали під одночасний удар наступної хвилі [[Важкий бомбардувальник|важких]] і [[середній бомбардувальник|середніх бомбардувальників]], що скинули 7616 бомб. У результаті вогню кораблів артилерійської підтримки й дії [[бомбардувальна авіація|бомбардувальної авіації]] були, хоча і тимчасово, придушені всі основні стаціонарні батареї між гирлом [[Сена|Сени]] та [[Барфлер]]ом, і вогонь по кораблях вівся лише рухомими батареями, розташованими в лісі. Були нейтралізовані й дві головні батареї на ділянці «Джуно», що являли собою серйозну загрозу для військово-морських сил союзників.

Але, як з'ясувалося пізніше, неприцільне повітряне [[бомбардування]] лише ослабило ворожу оборону, тимчасово примусило замовкнути [[Берегова артилерія|берегові батареї]].
[[Файл:Approaching Omaha.jpg|міні|праворуч|200пкс|Американський десант наближується до висадки на [[плацдарм «Омаха»]]]]
[[Файл:Kanadische Truppen landen in der Normandie.jpg|міні|праворуч|200пкс|Висадка [[Канадські збройні сили|канадських військ]] на [[плацдарм «Джуно»]]]]
Тепер, коли замовкли батареї великого та середнього [[калібр]]у, почався другий етап артилерійської підтримки&nbsp;— забезпечення висадки перших хвиль десанту. Вступила в дію [[артилерія]] [[крейсер]]ів, яка знищувала доти, підземні споруди та вогневі точки німців. Вогонь вівся з дистанції 30-35 [[Кабельтов|каб]]. У придушенні засобів [[Протидесантна оборона|протидесантної оборони]] противника брало участь до 70 [[Ескадрений міноносець|есмінців]] і велика кількість спеціальних самохідних барж, озброєних артилерійськими гарматами й [[Реактивна система залпового вогню|реактивними установками залпового вогню]]. Під прикриттям вогню з кораблів [[Десантний корабель|десантні судна]] підійшли до своїх ділянок висадки.

О 7 годин 15 хв. під прикриттям [[Амфібія|танків-амфібій]] почали висаджуватися загони розгороджування, які повинні були розчистити десанту шляхи висування. Ці [[Загін (військова справа)|загони]] підривали протидесантні перешкоди різного типу, у тому числі зварені рейки з прикріпленими до них [[Міна (військова справа)|мінами]], і зазнавали дуже великих втрат. О 7 годин 33 хв. при слабкому опорі противника почалася висадка десанту.

Авіація [[Повітряні сили Третього Рейху|Люфтваффе]] майже не діяла: протягом доби вона зробила 50 безрезультатних літако-вильотів. До 10 години закінчилася висадка [[передовий загін|передових загонів]] в англійському секторі, і берегова смуга була звільнена від прямої загрози ураження стрілецьким, кулеметним та мінометним вогнем.

В американському секторі справи йшли набагато гірше. Якщо на ділянці «Юта» висадка відбувалася практично за планом, то на [[плацдарм «Омаха»|плацдармі «Омаха»]] [[Американці США|американці]] зустріли шалений опір. Гітлерівці мали тут 8 укритих 75-мм батарей, 35 підземних бетонних укріплень з 75-мм гарматами й [[автоматична зброя|автоматичною зброєю]], 4 позиції для польової артилерії, 18 позицій для [[протитанкова гармата|протитанкових гармат]] калібром від 37&nbsp;мм до 75&nbsp;мм, 6 мінометних гнізд, 38 точок для стрільби [[реактивний снаряд|реактивними снарядами]] по чотири 38-мм установки в кожній, 85 кулеметних точок<ref>К. Эдвардс. Операция «Нептун», стр. 254.</ref>.

Противник відкрив вогонь, лише коли американські судна з десантом підійшли до берега. З 32 спущених на воду танків на берег вийшло лише 5, решта були знищені. З великим запізненням висадилися артилерійські частини. [[Корабельна артилерія]] і [[бомбардувальник]]и сприяли десанту, але подавити опір німців на цій ділянці удалося лише до 13 години.

До кінця дня 6 червня в англійському й американському секторах було висаджено 5 піхотних, 3 повітрянодесантних дивізії та [[танкова бригада]], загальним складом близько 200 тисяч солдатів і офіцерів. Їм удалося захопити берегову смугу завглибшки від 3 до 5&nbsp;км, щоправда, не по всьому [[фронт]]у. Плацдарми були повністю звільнені від противника лише 7 червня. На другий і на третій день, тобто 7 і 8 червня, англо-американські війська закріплювалися на плацдармі, паралельно продовжувалася висадка нових військових підрозділів.

; Втрати та пошкодження [[Військове транспортне судно|транспортних кораблів]] при висадці десанту<ref>[http://militera.lib.ru/h/belli_penzin/08.html Военные действия в Западной Европе и Атлантике в 1944 г.]</ref>
{| class="simple" border="1" align="left" width="38%"
! align="center" style="background:#F0FFFF" |'''Тип десантних кораблів:'''
| align="center" style="background:#F0FFFF" | '''Кількість:'''
|-
| '''''[[Танко-десантний корабель|Танко-десантні судна]] ([[LCT]]):'''''
| align="center"| 131
|-
| '''''[[Десантний катер|Десантні катери]] ([[LCA]]):'''''
| align="center"| 117
|-
| '''[[Малий десантний корабель|Десантні судна для піхоти (малі)]]:'''
| align="center"| 22
|-
| '''[[Десантний корабель|Десантні судна для піхоти (великі)]] ([[LCI(L)]]):'''
| align="center"| 21
|-
| style="background:#F0FFFF" |'''Загалом:'''
| align="center" style="background:#F0FFFF"| 291<ref>К. Эдвардс. Операция «Нептун», стр. 251.</ref>
|}

==== Плацдарм «Сорд» ====
{{main|Плацдарм «Сорд»}}
На розташований на найсхіднішому фланзі всієї зони висадки союзних військ, за 12&nbsp;км від Кана, [[плацдарм «Сорд»]], який відігравав одну з найважливіших ролей у планах операції, висаджувалася [[3-тя піхотна дивізія (Велика Британія)|3-тя британська піхотна дивізія]]<ref>Williams, Andrew (2004). D-Day to Berlin. p. 24, London: Hodder. ISBN 0-340-83397-1. OCLC 60416729.</ref><ref>Wilmot, Chester (1997) [1952]. [http://www.worldcat.org/title/struggle-for-europe/oclc/39697844 The Struggle For Europe]. Ware, p. 273, Hertfordshire: Wordsworth Editions Ltd. ISBN 1-85326-677-9. OCLC 39697844.</ref>. Дивізія здійснювала висадку одночасно зі своїми силами підтримки&nbsp;— 27-ю окремою танковою бригадою, 1-ю бригадою спеціальних операцій (посилену французькими [[командос]]) і додатковими силами, в тому числі підрозділами 79-ї бронетанкової бригади.

Основним завданням 3-й піхотній дивізії Великої Британії ставилося&nbsp;— захоплення міста [[Кан (Кальвадос)|Кан]]&nbsp;— старовинного міста Нормандії<ref>Ford, Ken (2004). Sword Beach. Battle Zone Normandy. p. 17, Sutton Publishing. ISBN 0-7509-3019-5.</ref>, що грало виняткову роль у системі транспортних комунікацій на нормандському узбережжі Франції, і було по суті, головною зв'язувальною ланкою між півостровом [[Котантен]] та Францією.

Окрім цього, основними завданнями були&nbsp;— оволодіння й утримання в околицях Кана на віддаленні 18&nbsp;км від узбережжя аеродрому [[Карпіке]]; вихід до зон висадки 6-ї повітрянодесантної дивізії, яка утримувала захоплені мости через Орн, і захват пануючих висот поблизу Кана. [[Командир]] [[1-й армійський корпус (Велика Британія)|I-го корпусу британців]] [[генерал-лейтенант]] [[Джон Крокер]] перед висадкою віддав чіткий наказ: місто має бути або захоплене до кінця 6 числа або ефективно блоковане, позбавивши німців можливості вирватися з міста<ref>Wilmot, Chester (1997) [1952]. [http://www.worldcat.org/title/struggle-for-europe/oclc/39697844 The Struggle For Europe]. Ware, p. 274, Hertfordshire: Wordsworth Editions Ltd. ISBN 1-85326-677-9. OCLC 39697844.</ref>.
[[Файл:House to house fighting at Riva Bella near Ouistreham.jpg|міні|праворуч|200пкс|Британські командос зі складу загону [[No. 4 Commando|No. 4]] ведуть [[вуличний бій]] під прикриттям [[плаваючий танк|плаваючих танків]] [[M4 Sherman|Sherman DD]] у місті [[Уїстреам]]. [[плацдарм «Сорд»]]. [[6 червня]] 1944]]

[[Плацдарм «Сорд»]] становив морське узбережжя протяжністю 8&nbsp;км від населеного пункту [[Сент-Обен-сюр-Мер (Кальвадос)|Сент-Обен-сюр-Мер]] до [[Орн (річка)|річки Орн]] і поділявся на 4 ділянки вторгнення:
* ''«Оубоу»'' ({{lang-en|Oboe}})&nbsp;— від [[Сент-Обен-сюр-Мер (Кальвадос)|Сент-Обен-сюр-Мер]] до [[Люк-сюр-Мер]];
* ''«Пітер»'' ({{lang-en|Peter}})&nbsp;— від [[Люк-сюр-Мер]] до [[Ліон-сюр-Мер]];
* ''«Квін»'' ({{lang-en|Queen}})&nbsp;— від [[Ліон-сюр-Мер]] до [[Ерманвіль-сюр-Мер]];
* ''«Роджер»'' ({{lang-en|Roger}})&nbsp;— від [[Ерманвіль-сюр-Мер]] до [[Уїстреам]].

Безпосередня підготовка до вторгнення на плацдарм почалася о 3:00 з [[бомбардування]] авіацією вогневих позицій [[берегова артилерія|берегової артилерії]]. Через декілька годин почався обстріл корабельною артилерією.

О 7:25 перші підрозділи десанту досягли пляжу на ділянках ''Квін'' і ''Пітер''. [[Війська спеціального призначення]] після висадки негайно розпочали виконувати поставлене завдання&nbsp;— вийти до районів [[десантування]] 6-ї дивізії та підсилити їх. Опір німців на плацдармі був дуже слабким, тому вже через 45 хвилин британські війська здолали основну лінію оборони противника. До 13 годин британці досягли [[Орн (річка)|річки Орн]], де з'єдналися з парашутистами, висадженими в [[тил]] противника, котрі утримували панівні висоти та мости через річку.

О 16:00 союзні війська піддалися нашвидку організованій атаці танкових підрозділів [[21-ша танкова дивізія (Третій Рейх)|21-ї танкової дивізії Вермахту]]. Проте, угрупування, яке мало до 50 танків [[Panzer IV|Т-IV]], зазнавши певних втрат після [[авіаційний удар|авіаційних ударів]] союзників, і, зіткнувшись з запеклим опором десанту, не змогло досягти значного успіху і в результаті до вечора 6 червня вимушене було відійти на вихідні позиції.

Підрозділи британської [[піхота|піхоти]] швидко опанували прибережну смугу і, практично без значних втрат, до кінця першого дня просунулися углиб плацдарму на глибину до 8&nbsp;км. У той же час, головна задача першого дня вторгнення, що ставилася особисто [[Бернард Монтгомері|Б.Монтгомері]],&nbsp;— опанування Каном&nbsp;— так і не була виконана. Німці вперто обороняли місто й воно залишалося в їх руках аж до 20 липня, коли після затятих боїв [[Кан (Кальвадос)|Кан]] був остаточно звільнений від окупантів.

До півночі 6 червня британські війська зосередили на плацдармі «Сорд» 28 845 військовослужбовців [[1-й армійський корпус (Велика Британія)|I-го корпусу]], міцно утримуючи захоплені позиції<ref>Ellis, Major L.F.; with Allen R.N., Captain G.R.G. Allen; Warhurst, Lieutenant-Colonel A.E. & Robb, Air Chief-Marshal Sir James (2004) [1st. pub. HMSO 1962]. Butler, J.R.M. ed. Victory in the West, Volume I: The Battle of Normandy. History of the Second World War United Kingdom Military Series. Naval & Military Press Ltd. ISBN 1-84574-058-0.</ref>.
[[Файл:Aerial Gold Beach.jpg|міні|праворуч|200пкс|Вид на плацдарм «Голд» з повітря. 6 червня 1944]]
[[Файл:50th Div Dday.jpg|міні|праворуч|200пкс|Британські солдати у Франції. [[50-та піхотна дивізія (Велика Британія)|50-та дивізія Великої Британії]]]]

==== Плацдарм «Джуно» ====
{{main|Плацдарм «Джуно»}}
На плацдарм «Джуно», що знаходився між двома британськими зонами вторгнення «Голд» і «Сорд», висаджувалися [[Канадські збройні сили|канадські війська]] в складі [[3-тя піхотна дивізія (Канада)|3-ї піхотної дивізії]] із засобами посилення, які на цьому етапі операції оперативно підпорядковувалися командирові [[1-й армійський корпус (Велика Британія)|I-го британського корпусу]]. Смуга вторгнення розташовувалася між населеними пунктами Нормандії [[Курсель-сюр-Мер]]—[[Сент-Обен-сюр-Мер (Кальвадос)|Сент-Обен-сюр-Мер]]—[[Берньєр-сюр-Мер]].

Канадські війська, що висадилися на цьому плацдармі, з перших же хвилин бою зіткнулися із запеклим опором німецьких підрозділів, що спиралися на потужні укріплені [[Фортифікаційна споруда|фортифікаційні споруди]] противника. Війська берегової оборони підтримувала [[Артилерійський вогонь|вогнем артилерія]] важкого і середнього [[калібр]]у, що знаходилися в глибині оборонних позицій, та не були придушені попередніми [[бомбардування]]ми союзників з моря і повітря.

Перша хвиля десанту зазнала до 50&nbsp;% втрат при висадці, таким чином, умовно кажучи, опинившись на другому місці після [[плацдарм «Омаха»|плацдарму «Омаха»]] за кількістю бойових втрат, зазнаних у перші хвилини операції. Значну допомогу військам, що висадилися, надала спеціальна інженерна [[Бронетехніка|броньована техніка]], застосування якої суттєво допомогло десантові в подоланні найбільш загрозливих ділянок та прориві першої лінії оборони військ [[Вермахт]]у й просуванні вглиб плацдарму. Попри істотні втрати, [[канадці]] змогли в перші ж години вторгнення досить успішно подолати оборону противника та віддалитися від узбережжя, більше цього, група [[танк]]ів зуміла досягти лінії максимального просування десанту, визначену на перший день операції, але без підтримки піхоти вимушена була повернутися назад.

До кінця [[День Д|дня «Д»]], [[канадці]] практично повністю опанували захоплений плацдарм, і [[3-тя піхотна дивізія (Канада)|3-тя піхотна дивізія]] змогла міцно закріпитися на землі Франції, просунувшись значно глибше, порівнюючи з військами союзників на інших плацдармах. І хоча два опорні пункти [[війська берегової оборони|військ берегової оборони]] німців на території плацдарму втримували свої позиції ще кілька днів. До півночі першого дня вторгнення принаймні до 30 000 військовослужбовців було зосереджено на узбережжі.

Наступного дня канадський десант піддавався запеклим атакам [[Танкові війська|танкових підрозділів]] [[21-ша танкова дивізія (Третій Рейх)|21-ї танкової дивізії]] та [[12-та танкова дивізія СС «Гітлерюгенд»|12-ї танкової дивізії СС «Гітлерюгенд»]], проте, зміг утримати зайняті позиції й виконати завдання із концентрації основних сил вторгнення на захопленому березі.
[[Файл:Universal carriers on Gold Beach.jpg|міні|праворуч|200пкс|Висадка британської спеціальної бронетехніки на плацдарм. [[Плацдарм «Голд»]]]]

==== Плацдарм «Голд» ====
{{main|Плацдарм «Голд»}}
[[50-та піхотна дивізія (Велика Британія)|50-та Нортумбрійська піхотна дивізія]], під командуванням [[генерал-майор]]а [[Дуглас Александер Грехем|Дугласа Александера Грехама]], посилена підрозділами [[79-та бронетанкова дивізія (Велика Британія)|79-ї бронетанкової дивізії]] й 8-ї танкової бригади<ref>{{cite web|url=http://www.warlinks.com/armour/8th_armoured/chapter_3.html|title=Prior-Palmer (1946), Chapter 3|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HXBA9yEd?url=http://www.warlinks.com/armour/8th_armoured/chapter_3.php|archivedate=2013-06-21|accessdate=2011-01-11|deadurl=no}}</ref><ref>Remembering D-Day: Personal Histories of Everyday Heroes. Martin Bowman. pp 243—245</ref>, висаджувалася на узбережжі Франції між населеними пунктами [[Анель]] і [[Вер-сюр-Мер]]. [[Плацдарм]] «Голд» поділявся на три основні сектори вторгнення (із заходу на схід):
* ''Айтем'' ({{lang-en|Item}}),
* ''Джіг'' ({{lang-en|Jig}}) (мав 2 зони: ''Грін'' і ''Ред''),
* ''Кінг'' ({{lang-en|King}}) (також зони: ''Грін'' і ''Ред'')<ref>Gold Beach&nbsp;— Battle Zone Normandy. Simon Trew. pp. 47—67</ref>.
Головним завданням дивізії в зоні висадки було: атакою з моря з ходу опанувати узбережжя і, не зупиняючи натиску, стрімко продовжити наступ на південь&nbsp;— захопити [[Арроманш-ле-Бен|Арроманш]], і далі вийти до [[Байо]], таким чином, перерізавши важливу транспортну артерію, що йде уздовж узбережжя,&nbsp;— дорогу на Кан. До того ж, [[Арроманш-ле-Бен|Арроманш]] грав виняткову роль у планах спорудження штучних гаваней ''«Малберрі»''.

О 07:20 почалася висадка [[британці]]в, через 50 хвилин після вторгнення сусідів з правого флангу&nbsp;— американських [[1-ша піхотна дивізія (США)|1-ї]] та [[29-та піхотна дивізія (США)|29-ї піхотних дивізій]]. Сильний [[фланг]]овий [[вітер]] заважав організованій висадці військ, але водночас, протидесантні споруди та [[мінне поле|мінні поля]] німців виявилися покритими водою, і командування союзників негайно ухвалило рішення&nbsp;— почати висадку інженерної техніки, насамперед плаваючих танків, не гаючи часу та не чекаючи доки вода спаде.

Перша хвиля десанту зазнала певних втрат від вогню противника, що уцілів після масованої [[вогнева підготовка|вогневої підготовки]] висадки військ, але, завдяки своєчасно ухваленому рішенню, [[Ініціатива (військова справа)|ініціатива]] була перехоплена і, скориставшись деяким замішанням з боку противника, англійці змогли з ходу ввірватися на плацдарм. Цьому немало сприяла наявність на пляжах спеціальної броньованої техніки, під прикриттям якої десант зміг здолати першу лінію укріплень німецької [[716-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|716-ї дивізії берегової оборони]] та просунутися углиб.

З моря [[наступ]] дивізії підтримувався вогнем корабельної артилерії [[Лінійний корабель|лінкора]] [[HMS Warspite (03)|«Воспайт»]], [[крейсер]]ів [[HMS Ajax (22)|«Аякс»]], [[HMS Argonaut (61)|«Аргонавт»]], [[HMS Emerald (D66)|«Емеральд»]], [[HMS Orion (85)|«Оріон»]] і крейсера французьких ВМС [[Georges Leygues (крейсер)|«Жорж Лейг»]]<ref>D-Day 1944 (4): Gold & Juno Beaches. Ken Ford. pp 29</ref>. Долаючи запеклий опір, [[британці]] змогли до 16 годин оволодіти Амель<ref>Gold Beach&nbsp;— Battle Zone Normandy. Simon Trew. pp. 52-58</ref>, до 21 години [[Арроманш-ле-Бен|Арроманш]] і вийти на околицю [[Байо]] і до кінця першого дня вторгнення впевнено зміцнитися на захопленому плацдармі.

Завдання дня, що стояло перед дивізією напередодні операції, було успішно виконане.

Разом з морським десантом на узбережжі Франції, поблизу від [[Анель]] (Нор) висадився підрозділ британського спецназу, який мав [[бойове завдання]]: здійснивши 16-ти кілометровий [[марш-кидок]] по зайнятій противником території, захопити невелику [[гавань]] [[Пор-ан-Бессен-Юппен]], що знаходилася на крайньому правому фланзі плацдарму «Голд». Гавань знаходилася у винятково зручному місці, розташованому між прямовисними крейдяними схилами узбережжя і відігравала виняткову роль у планах союзного командування, через свою виняткову цінність у системі постачання [[Морський десант|морського десанту]] надалі. Проте, зіткнувшись з опором противника, [[командос]] не вдалося з ходу опанувати цю гавань, і лише [[8 червня]], після кровопролитних боїв об'єкт був врешті-решт захоплений.
[[Файл:Juno+Gold-24.00 06.06.1944.png|міні|ліворуч|250пкс|Ситуація в зоні висадки морського десанту на [[плацдарм «Голд»|плацдарми «Голд»]] та [[плацдарм «Джуно»|«Джуно»]] станом на 24 години [[6 червня]] 1944.]]

==== Плацдарм «Омаха» ====
{{main|Плацдарм «Омаха»}}

===== Підготовка вторгнення =====
[[Файл:Omaha beach cross section.svg|міні|ліворуч|200пкс|Схема пляжу в районі висадки американських військ на [[плацдарм «Омаха»|плацдармі «Омаха»]]]]
Основним місцем вторгнення американських військ у Нормандії став плацдарм під назвою «Омаха».

Плацдарм становив вузьку прибережну смугу 8&nbsp;км завдовжки, яка простягалася від східного краю [[Сент-Онорин-де-Перт]] до західного краю [[В'єрвіль-сюр-Мер]], на правому березі дельти річки [[Дув]]. Висадка в цьому районі, попри складні умови берегової смуги, грала виняткову роль у планах командування союзників, і слугувала зв'язувальною ланкою між [[Британська армія|британськими частинами]], які вторгалися на [[плацдарм «Голд»|плацдармі «Голд»]], і американськими частинами, що висаджувалися на північному заході на плацдармі «Юта».

Головним завданням першого дня висадки ставилося: з ходу захопити береговий плацдарм між [[Пор-ан-Бессен-Юппен]] і річкою [[Вір (річка)|Вір]], надалі, розвиваючи успіх, з'єднатися з [[британці|британцями]], що висаджуються східніше на плацдарм «Голд» і вийти до району [[Ізіньї-сюр-Мер|Ізіньї]] на заході, щоб з'єднатися з частинами [[7-й армійський корпус (США)|7-го корпусу]] на плацдармі «Юта»<ref name="Omaha Beachhead">{{cite web|url=http://www.army.mil/cmh/books/wwii/100-11/ch2.htm|title=Omaha Beachhead|accessdate=2007-06-10|publisher=Historical Division, War Department|date=1945-09-20|page=33|archiveurl=https://www.webcitation.org/69kcdxJon?url=http://www.history.army.mil/books/wwii/100-11/ch2.htm|archivedate=2012-08-07|deadurl=no}}</ref>.

У сукупності, штурмові сили, призначені для виконання завдання, налічували 34 тисяч чоловіків і 3 300 машин зі складу загартованої в боях [[1-ша піхотна дивізія (США)|1-ї піхотної]] та не маючої бойового досвіду [[29-та піхотна дивізія (США)|29-ї піхотної дивізій]]<ref>{{cite book |last= Badsey|first= Stephen| coauthors= Bean, Tim|title= Omaha Beach |url= https://archive.org/details/omahabeach0000bads|year= 2004|publisher= Sutton Publishing Limited|isbn= 0-7509-3017-9|pages= [https://archive.org/details/omahabeach0000bads/page/48 48]–49}}</ref>.

Підтримку військ з моря здійснювали два [[лінкор]]и ([[USS Texas (BB-35)|«Техас»]], [[USS Arkansas (BB-33)|«Арканзас»]]), три [[крейсер]]и ([[HMS Glasgow (C21)|«Глазго»]], [[Montcalm (крейсер)|«Монткам»]], [[Georges Leygues (крейсер)|«Жорж Лейг»]]), 12 [[есмінець|есмінців]] і 105 інших судів. Перша бойова оперативна група налічувала 9 828 солдатів, 919 одиниць техніки та 48 танків (з них 3 502 чоловіки та 295 машин призначалися для висадки на пляж). Для перевезення цих сил знадобилися два транспорти, 6 [[Десантний корабель|великих десантних кораблів]], 53 судна-амфібії для висадки танків, 5 суден-амфібій для висадки [[Піхота|піхоти]], 81 [[десантний катер]], 18 штурмових десантних суден, 13 інших десантних суден і приблизно 64 амфібійних транспортних засобів ''DUKW''<ref name="Omaha Beachhead"/>.
[[Файл:German turret at Omaha Beach.jpg|міні|праворуч|200пкс|Німецькі берегові укріплення. Вмурована [[Башта (зброя)|башта танку]]. Плацдарм «Омаха»]]
Спочатку розвідка союзників оцінювала [[війська берегової оборони|сили берегової оборони]], що протистоять десанту, в один посилений [[батальйон]] (800—1000 чол.) 716-ї піхотної дивізії<ref>{{cite book |chapterurl= http://www.history.army.mil/books/wwii/100-11/ch2.htm#Enemy | chapter = Enemy Defenses| id = CMH Pub 100-11 |title= Omaha Beachhead|accessdate=2007-06-10 |publisher= United States Army Center of Military History |date= 20 вересня 1945|page= 26}}</ref>, що мав дуже різношерстий склад та наполовину складався з російських добровольців і «[[фольксдойче]]», які не мали [[Бойовий досвід|бойового досвіду]]. Проте, як з'ясувалося вже після вторгнення, союзникам також протистояли підрозділи [[352-га піхотна дивізія (Третій Рейх)|352-ї німецької піхотної дивізії]], передислокацію якої прогавила [[Воєнна розвідка|розвідка]] союзників, вважаючи, що це з'єднання дислокується в глибині півострова у районі [[Сен-Ло]]. Однак, дивізія за наказом Роммеля ще з березня 1944 року була приховано перекинута безпосередньо до узбережжя<ref>{{cite web|url= http://www.jewishvirtuallibrary.org/jsource/ww2/germandef.html|title= The 352nd Infantry Division at Omaha Beach|accessdate= 2007-08-19|author= Lt. Col. Fritz Ziegalmann (Chief of Staff of the 352ID)|publisher= Stewart Bryant|archiveurl= https://web.archive.org/web/20070428205915/http://www.omaha-beach.org/US-Version/352/352US.html|archivedate= 2007-04-28|deadurl= no}}</ref>, отримавши завдання обороняти широку смугу фронту протяжністю 53&nbsp;км уздовж всього узбережжя північної Нормандії. І хоча велику частину особового складу дивізії складали необстріляні молодики, проте, з 12 020 солдатів дивізії 6 800 були ветеранами, що отримали [[бойовий досвід]] під час битв на [[Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Східному фронті]]. Більш того, як з'ясувалося пізніше, сили противника в районі висадки були посилені 2-ма батальйонами 726-го піхотного гренадерського полку і 439-м [[Східний батальйон|батальйоном «Ост»]]<ref>{{cite book |last= Badsey|first= Stephen| coauthors= Bean, Tim|title= Omaha Beach |url= https://archive.org/details/omahabeach0000bads|year= 2004|publisher= Sutton Publishing Limited|isbn= 0-7509-3017-9|page= [https://archive.org/details/omahabeach0000bads/page/30 30]}}</ref>.

Безпосередньо на ділянці висадки [[5-й армійський корпус (США)|V-го корпусу]], підрозділи військ Вермахту складалися з 5 піхотних рот і були переважно зосереджені на 15-ти фортифікаційних [[Опорний пункт (військова справа)|опорних пунктах]], які були сполучені між собою розгалуженою мережею [[траншея|траншей]] і [[Хід сполучення|ходів сполучень]], у тому числі тунельного типу, і окрім штатної стрілецької зброї, мали до 60 легких гармат.

На ділянці висадки морського десанту [[літораль]] пляжу була обмежена скелястими кручами, її довжина між нижньою і верхньою відмітками припливу становила 275&nbsp;м. Пляж переважно був покритий [[Галька|галькою]], за ним ішов низький піщаний насип, і далі починалися круті обриви та урвища заввишки до 30-50 метрів, які займали панівне положення над всім простором висадки. Оборона узбережжя була побудована настільки вдало, що на території пляжу не було жодної ділянки, захищеної від вогню [[кулемет]]ів і артилерії.

Система інженерних загороджень німців полягала в облаштуванні чотирьох ліній [[Мінно-вибухові загородження|мінно-вибухових перешкод]], перша з яких була споруджена прямо у воді. Далі всю площу між гальковою мілиною і схилами крутоярів рясно замінували і оснастили декількома рядами дротяних загороджень.

Американці поділяли плацдарм «Омаха» на десять секторів висадки, позначених (із заходу на схід) як ''Able'', ''Baker'', ''Charlie'', ''Dog Green'', ''Dog White'', ''Dog Red'', ''Easy Green'', ''Easy Red'', ''Fox Green'' і ''Fox Red''. До першої хвилі морського десанту входили дві полкові оперативні групи, посилені двома танковими батальйонами й двома батальйонами [[Рейнджери|рейнджерів]]. Піхотні полкові оперативні групи були зведені в три батальйони по тисячі чоловіків у кожному. Кожен батальйон мав у своєму складі три піхотні роти по 240 чоловіків у кожній і роту підтримки 190 чоловіків<ref>{{cite web|url=http://www.warchronicle.com/16th_infantry/officialrecords_wwii/ddaycasualties.htm|title=16th Infantry Historical Records|accessdate=2007-06-21|publisher=National Archives (College Park, Maryland), Rg. 407, 301-INF (16)-0.3, Box 5909, Report of Operations file|date=1945-07-09|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HXBB03o7?url=http://www.warchronicle.com/16th_infantry/officialrecords_wwii/ddaycasualties.htm|archivedate=2013-06-21|deadurl=yes}}</ref>. Піхотні підрозділи компонувалися в спеціально оснащені [[Загін (військова справа)|штурмові загони]] по 32 людини в кожному десантно-висадочному судні. [[Танковий батальйон|Танкові батальйони]] складалися з трьох рот по 16 танків; батальйони [[Рейнджери|рейнджерів]] складалися з шести рот, по 65 чоловіків у кожній [[Рота (армія)|роті]]. Кожен підрозділ мав чітко позначену ділянку висадки та основне завдання&nbsp;— з ходу ввірватися на узбережжя, і закріпившися на ньому, створити сприятливі умови для висадки військ, що ішли за ними. Одночасно три роти рейнджерів повинні були узяти укріплену батарею на [[Пуент-дю-Ок]] за 5&nbsp;км на захід від «Омахи»<ref>{{cite book |chapterurl= http://www.history.army.mil/books/wwii/100-11/ch2.htm |title= Omaha Beachhead|accessdate=2007-06-10 |publisher= United States Army Center of Military History| id = CMH Pub 100-11| year = 1994 |origyear = 20 September 1945|page= 30}}</ref>.
[[Файл:Omaha Beach First Wave.jpg|міні|праворуч|200пкс|Десант наближається для вторгнення. 6:30 ранку 6 червня]]
[[Файл:Normandy5.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Десант на плацдармі «Омаха»]]
Початок висадки першої хвилі основних сил&nbsp;— [[Час Ч|година '''''«Н»''''']]&nbsp;— була запланована на 6:30 під час припливу. Їй передували 40-хвилинний обстріл берегових укріплень німців морською артилерією та 30-хвилинне [[бомбардування]] з повітря. Плаваючі DD-танки повинні були висадитися за п'ять хвилин до висадки піхоти. Висадка підрозділів артилерійської підтримки була запланована через 90 хвилин опісля години «Н», висадка основної маси [[бойова машина|бойових машин]] через 180 хвилин. Через 3 години 15 хвилин йшли наступні дві хвилі полкових оперативних груп [[29-та піхотна дивізія (США)|29-ї]] і [[1-ша піхотна дивізія (США)|1-ї піхотних дивізій]], які мали бойові завдання потужним ударом прорвати перший рубіж оборони та просунутися углиб оборони противника на відстань до 8 км<ref>{{cite book |chapterurl= http://www.history.army.mil/books/wwii/100-11/ch2.htm | chapter = Assault Plan |title= Omaha Beachhead|accessdate=2007-06-10 |publisher= United States Army Center of Military History | id = CMH Pub 100-11| year = 1994|origyear= 20 September 1945|pages= 30–33}}</ref>.
[[Файл:American assault troops at Omaha Beach 02.jpg|міні|праворуч|200пкс|Американські солдати ховаються від вогню противника після висадки]]
[[Файл:Omaha Beach American Casualty.jpg|міні|праворуч|200пкс|Берегова смуга плацдарму «Омаха»]]

===== Кривава «Омаха» =====
Проте, попри всі ретельні приготування до висадки військ, із самого початку операція пішла не за планом. По-перше, погода відверто не сприяла успіху вторгнення. Туман, що раптово опустився, призвів до того, що артилерійська підготовка вторгнення з моря не принесла очікуваних результатів. Пілоти [[бомбардувальник]]ів у цих погодних умовах ухвалили рішення не опускатися нижче за рівень хмар і бомбили за приладами, внаслідок чого жодна бомба не влучила в ціль. Через виниклі навігаційні труднощі більшість десантних і десантно-висадочних суден втратили в [[туман]]і свої напрямки руху і не змогли вийти на визначені цілі<ref name="Omaha Beachhead"/>. Так, з дев'яти рот першої хвилі десанту лише одна рота бойової оперативної групи 116-го полку в секторі ''Dog Green'' і рейнджери на її правому фланзі висадилися там, де їм було наказано, і змогли виконати поставлене перед ними завдання<ref name="OffHist1">{{cite web|url=http://www.army.mil/cmh/books/wwii/100-11/ch3.htm|title=Omaha Beachhead|accessdate=2007-06-10|publisher=Historical Division, War Department|date=1945-09-20|page=45|archiveurl=https://www.webcitation.org/66dxx1pWL?url=http://www.history.army.mil/books/wwii/100-11/ch3.htm|archivedate=2012-04-03|deadurl=no}}</ref>.

10 суден з десантом було втрачено ще до моменту підходу до узбережжя, вони були затоплені штормом, що розігрався.

[[Файл:Normandy Invasion June 1944.jpg|міні|праворуч|200пкс|Ранок після висадки на плацдарм]]
Хвилювання на морі змусило ухвалити поспішне рішення&nbsp;— спустити [[Плаваючий танк|плаваючі танки]] значно раніше на воду; всі танки успішно висадилися, проте, через те, що вони не були розраховані на роботу в штормових умовах, в одному з підрозділів з 32 танків 27 відразу ж пішли на дно. Лише двом танкам удалося дістатися берега і взяти участь у бойових діях. Другий підрозділ танків опинився у вдаліших умовах і зміг висадитися на берег з невеликими втратами<ref name="Omaha Beachhead"/><ref>{{cite book |last= Badsey|first= Stephen| coauthors= Bean, Tim|title= Omaha Beach |url= https://archive.org/details/omahabeach0000bads|year= 2004|publisher= Sutton Publishing Limited|isbn= 0-7509-3017-9|page= [https://archive.org/details/omahabeach0000bads/page/61 61]}}</ref>.
{{Вставка
|Вирівнювання  =left
|Ширина        =200px
|Текст         =
<div style='text-align: right;'>
[[6 червня]] [[1944]]
</div>
Я був першим, хто висадився. П'ятеро наступних були підстрілені: двоє вбиті, три поранені. Сьомий [[солдат]] також, як і я, вискочив на берег, не отримавши поранень. Ось так людей супроводжує талан.

<div style='text-align: right;'>
[[Капітан (військове звання)|Капітан]] Річард Мілл, 2-й [[батальйон]] рейнджерів<ref>{{cite book |last= Bastable|first= Jonathon| title= Voices from D-Day |url= https://archive.org/details/voicesfromdday0000bast|year= 2006|publisher= David & Charles|isbn= 0-7153-2553-1|page= [https://archive.org/details/voicesfromdday0000bast/page/131 131]}}</ref></blockquote>
</div>
|Підпис =
}}
Малі десантні кораблі також потерпали від [[шторм]]у, їх постійно затоплювало хвилями. Щоб не затонути, солдатам доводилося постійно вичерпувати воду з кораблів. Як наслідок, [[морський десант]] був вимушений здійснити висадку на значній відстані від берега. У деяких місцях глибина виявилася настільки значною, що накривала [[військовослужбовець|військовослужбовців]] з головою. Вони були вимушені кидати все своє [[спорядження]] і [[зброя|зброю]] і вибиратися уплав. Багато солдатів просто потонуло в таких умовах.

Більшості кораблів все ж таки пощастило наблизитися до берега, але десантники буквально відразу були зустрінуті щільним кулеметним і [[артилерійський вогонь|артилерійським вогнем]] впритул. Сховатися на пляжі було практично ніде.
{{Вставка
|Вирівнювання  =left
|Ширина        =200px
|Текст         =
<div style='text-align: right;'>
Ранок [[6 червня]] [[1944]]
</div>
Ви так і збираєтеся валятися тут і чекати доки вас уб'ють або все ж таки встанете і зробите що-небудь?
<div style='text-align: right;'>
Невідомий [[лейтенант]] на пляжі «Омаха»<ref name="OffHist_p57"/></blockquote>
</div>
|Підпис =
}}
Опір противника виявився несподівано сильним, і [[Армія США|американські війська]], що висаджувалися, зазнали величезних втрат. Під нищівним кинджальним кулеметним вогнем вони намагалися максимально хутко здолати берегові укріплення противника; багато хто буквально проповз ці жахливі 250—300 метрів, що відокремлювали їх від схилів крутоярів. Проте, важко екіпіровані, ослаблені штормом під час висадки, [[воїн]]и, що вижили, не мали сил прорватися крізь добре захищені виходи, що прострілювалися німцями, з пляжу. Лише на східному фланзі плацдарму, невелика група з військовослужбовців різних підрозділів у кількості 125 чоловіків, змогла організуватися і, рішучим кидком здолавши зону, що прострілювалася, увірватися на перший [[рубіж оборони]] противника<ref>{{cite web|url=http://www.army.mil/cmh/books/wwii/100-11/ch3.htm|title=Omaha Beachhead|accessdate=2007-06-10|publisher=Historical Division, War Department|date=1945-09-20|pages=48–49|archiveurl=https://www.webcitation.org/66dxx1pWL?url=http://www.history.army.mil/books/wwii/100-11/ch3.htm|archivedate=2012-04-03|deadurl=no}}</ref>. Решта підрозділів, у кращому випадку, позбавлені командування і дезорганізовані, були вимушені лежати під вогнем противника в імпровізованих укриттях, втративши щонайменше здатності продовжити наступ. Щонайгірше, частина підрозділів у таких жахливих умовах просто припинила своє існування, втративши будь-які ознаки [[Військове формування|бойових формувань]].

Відповідно до графіка, услід за основною першою хвилею десанту пішов [[Ешелон (військова справа)|другий ешелон]] з підрозділами підтримки і [[Система управління військами|органами управління військ]]. Починаючи з 7 години вони зіткнулися з тим же запеклим опором німецьких військ, єдиною втіхою було те, що уцілілі з числа першої хвилі, хоча і були переважно не здатні чинити організованого опору і підтримати вогнем своїх новоприбулих товаришів, проте відволікали противника від ведення прицільної стрільби<ref name="Omaha Beachhead"/>.

Десант і далі зазнавав істотних втрат, так і не встигнувши прорвати першу лінію оборони противника. У цих умовах [[артилерійська підтримка|артилерійську підтримку]] десанту змогли надавати лише корабельні [[артилерійська система|артилерійські системи]] середнього і малого калібру, разом з цим, через побоювання завдати шкоди своїм військам, кораблі вимушені були вести вогонь лише по елементах оборони противника, які базувалися на [[фланг]]ах плацдарму. Більш того, невелика глибина в районі висадки [[Американці США|американців]] не дозволяла підійти ближче до берега основним кораблям, типу [[лінкор]]ів і [[крейсер]]ів. Лише [[Міноносець|міноносці]], ризикуючи сісти на [[мілина|мілину]], наближалися щонайближче до берега, інколи на відстань до 900&nbsp;м, та, дряпаючи дно затоки, вели [[артилерійський вогонь]], намагаючись підтримати десант, що висадився<!--<ref name="Badsey_p71"/> -->.

Проведений згодом аналіз результатів вогню [[корабельна артилерія|корабельної артилерії]] показав його повну [[Ефективність|неефективність]] під час операції<ref>http://www.ibiblio.org/hyperwar/USN/rep/Normandy/Cominch/ Amphibious Operations Invasion of Northern France Western Task Force June 1944 Chapter 2-27. From Hyperwar, retrieved 2008-06-04</ref>. Так, зі слів [[Військова історія|військового історика]] ''Адріана Р. Льюїса'' втрати серед американців були б значно менші, якби [[військово-морські сили]] здійснили [[артилерійська підготовка|артилерійську підготовку]] висадки військ належним чином і придушили основні вогневі пункти німців на узбережжі<ref>{{cite book|last=Lewis |first=Adrian R. |year=2001 |title=Omaha Beach: A Flawed Victory |url=https://archive.org/details/omahabeachflawed00lewi |publisher=University of North Carolina Press. |pages=[https://archive.org/details/omahabeachflawed00lewi/page/n16 2], 26 |isbn=0-8078-2609-X }}</ref>.

У результаті на березі і в прибережній смузі ситуація перетворилася на повний хаос<ref name="Omaha Beachhead"/>: транспортно-десантні катери і кораблі продовжували прибувати і висаджувати війська; техніка, не маючи можливості організовано вийти на берег, тонула поблизу берега; [[корабельна артилерія]] та авіація, з побоювання заподіяти шкоду своїм військам, були обмежені в можливостях надійно придушити [[Берегова артилерія|берегових позицій]] противника; необстріляні формування, для яких це був, по суті, перший [[бій]] у житті, металися по пляжах, намагаючись знайти абияке укриття від нищівного вогню противника<ref name="OffHist_p57">{{cite web|url=http://www.army.mil/cmh/books/wwii/100-11/ch3.htm|title=Omaha Beachhead|accessdate=2007-06-10|publisher=Historical Division, War Department|date=1945-09-20|page=57|archiveurl=https://www.webcitation.org/66dxx1pWL?url=http://www.history.army.mil/books/wwii/100-11/ch3.htm|archivedate=2012-04-03|deadurl=no}}</ref>; [[радіостанція|радіостанції]] були або знищені, або згублені при висадці. Можливість здійснити організований прорив з плацдарму вглиб оборони противника була повністю втрачена через безладні дії десанту під безперервним вогнем німців при повній втраті [[управління військами]] на березі. Зазнаючи величезних втрат, які інколи сягали до третини й навіть половини особового складу піхотних підрозділів, не маючи можливості прорватися без вогневої підтримки крізь [[мінне поле|мінні поля]] до укріплень противника на обладнаних височинах, американці були практично вимушені припинити висадку морського десанту і почати операцію з [[евакуація|евакуації]] своїх сил<ref>{{cite book |last= Badsey|first= Stephen| coauthors= Bean, Tim|title= Omaha Beach |url= https://archive.org/details/omahabeach0000bads|year= 2004|publisher= Sutton Publishing Limited|isbn= 0-7509-3017-9|page= [https://archive.org/details/omahabeach0000bads/page/70 70]}}</ref>.

О 13:35 командування [[352-га піхотна дивізія (Третій Рейх)|352-ї німецької дивізії]], оглядаючи результати [[Протидесантна оборона|протидесантної операції]], було абсолютно впевнене у своїй перемозі, навіть відправило офіційний рапорт про те{{#tag:ref|
Цей рапорт був наданий між 8:00 та 9:00 начальникові оперативного відділення 352-ї дивізії [[підполковник]]ові Вігельману полковником Готом, який командував фортифікаційними укріпленнями на цій ділянці, звідки добре був видимим плацдарм «Омаха» в районі [[В'єрвіль-сюр-Мер|В'єрвіля]]. Це повідомлення викликало такий підйом, що Зігельман, описуючи ці події після війни, говорив про «малі сили противника». Доповіді, які поступали пізніше, були ще оптимістичнішими. До 11:00 командир 352-ї дивізії генерал Крайс, будучи упевнений у тому, що начисто зніс противника з плацдарму «Омаха», перекинув резерви на посилення правого флангу дивізії в британський сектор.|group=а}}, що десант противника розгромлений і скинутий у море<ref name="Omaha Beachhead"/>. І хоча американці продовжували чинити осередковий опір, з точки зору німецьких офіцерів результат битви був практично вирішений. Враховуючи високі втрати серед тих, що оборонялися, [[командир]] 916-го полку запитав підмоги для остаточного знищення десанту. Проте, 915-й [[піхотний полк]], який перебував у [[Військовий резерв|резерві]] командира дивізії й до того виконував завдання по боротьбі з [[Нормандська повітрянодесантна операція|повітряним десантом союзників]], якраз у смузі плацдарму «Омаха», був спішно перекинутий для проведення [[контратака|контратак]] проти плацдарму «Голд», де висадилися британці<ref>{{cite web|url=http://www.army.mil/cmh/books/wwii/7-4/7-4_8.HTM|title=Cross-Channel Attack|accessdate=2007-06-22|author=Gordon A. Harrison|publisher=Historical Division, War Department|year=1951|pages=320–321|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HXBBdQZp?url=http://www.history.army.mil/books/wwii/7-4/7-4_8.HTM|archivedate=2013-06-21|deadurl=no}}</ref>. Більш того, командування німців не знало, що, попри величезні втрати, американська [[піхота]] незначними групами все ж змогла прорватися на окремих ділянках у глибину оборонних рубежів і поступово нарощує свої сили за межами першої [[Лінія оборони|оборонної лінії]]. До 9 ранку вже понад 600 солдатів невеликими загонами до роти включно змогли це виконати<ref>{{cite web|url=http://www.army.mil/cmh/books/wwii/100-11/ch4.htm|title=Omaha Beachhead|accessdate=2007-06-10|publisher=Historical Division, War Department|date=1945-09-20|pages=77–78|archiveurl=https://www.webcitation.org/6EMiozQ38?url=http://www.history.army.mil/books/wwii/100-11/ch4.htm|archivedate=2013-02-12|deadurl=no}}</ref><ref>{{cite book |last= Badsey|first= Stephen| coauthors= Bean, Tim|title= Omaha Beach |url= https://archive.org/details/omahabeach0000bads|year= 2004|publisher= Sutton Publishing Limited|isbn= 0-7509-3017-9|page= [https://archive.org/details/omahabeach0000bads/page/73 73]}}</ref>. Німці, хоча й не маючи достатньо сил скинути американців у море, до того ж, вимушені перенаправити основні резерви проти найбільш загрозливих ділянок у районах британських плацдармів, все ж таки, змогли зірвати первинний план операції з висадки військ на захід від [[Естуарій|естуарію]] річки [[Сена]].

До кінця 6 червня на всьому плацдармі «Омаха» з величезними зусиллями десантом були захоплені лише два невеликі ізольовані [[Опорний пункт (військова справа)|опорних пункти]] противника, завдяки яким до 21:00 перший ешелон закріпився на березі та згодом союзники змогли розвинути [[наступ]] углиб плацдарму проти ослабленої німецької [[Оборона|оборони]].

Десант зазнав величезних втрат у живій силі та техніці. Було знищено до 26 артилерійських систем, 50 танків, до 50 висадочних кораблів і катерів і 10 транспортних суден<ref name="Omaha Beachhead"/>. З 2 400 тонн матеріальних запасів, що призначалися десанту, на березі було лише 100<ref name="Omaha Beachhead"/>. Втрати [[5-й армійський корпус (США)|V-го корпусу]] становили до 3 000 чоловіків [[Загиблий у бою|вбитими]] і [[Зниклий безвісти|зниклими безвісти]]. 16-та і 116-та полкові бойові групи втратили по 1 000 [[солдат]]ів і [[офіцер]]ів кожна<ref name="Omaha Beachhead"/>. Наступного ранку лише 5 танків зі складу тих, що висадилися, були готові до подальших дій<ref>{{cite web|url=http://www.army.mil/cmh/books/wwii/100-11/ch6.htm|title=Omaha Beachhead|accessdate=2007-06-10|publisher=Historical Division, War Department|date=1945-09-20|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HXBD4fw8?url=http://www.history.army.mil/books/wwii/100-11/ch6.htm|archivedate=2013-06-21|deadurl=no}}</ref>.

Втрати німецької 352-ї дивізії становили до 1 200 чоловіків убитими, пораненими і [[Зниклий безвісти|зниклими безвісти]]&nbsp;— до 20&nbsp;% штатної чисельності формування.

Згодом після реорганізації, проведеної похапки серед військ, які уціліли на березі, були сформовані бойові групи у складі [[полк]]ів, [[батальйон]]ів і рот, які лише через дві доби після висадки змогли виконати завдання першого дня вторгнення<ref>{{cite book |last= Badsey|first= Stephen| coauthors= Bean, Tim|title= Omaha Beach |url= https://archive.org/details/omahabeach0000bads|year= 2004|publisher= Sutton Publishing Limited|isbn= 0-7509-3017-9|pages= [https://archive.org/details/omahabeach0000bads/page/94 94]–95, 98–100}}</ref>.
[[Файл:DD tanks on Utah beach.jpg|міні|праворуч|200пкс|Висадка десанту під прикриттям плаваючих DD-танків на [[плацдарм «Юта»]]]]
[[Файл:Landings on Utah beach.jpg|міні|праворуч|200пкс|Американські солдати на нормандському узбережжі. Плацдарм «Юта». Ранок 6 червня. 1944]]
[[Файл:Brigadegeneral Theodore Roosevelt, Jr.jpg|міні|ліворуч|200пкс|[[Бригадний генерал]] Теодор Рузвельт мол.&nbsp;— заступник командира 4-ї піхотної дивізії]]
[[Файл:American Soldiers Landing at Utah Beach.jpg|міні|праворуч|200пкс|Підрозділи 4-ї дивізії на території в районі [[плацдарм «Юта»|плацдарма «Юта»]]]]
[[Файл:Utah Beach Landing.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Плацдарм «Юта»]]]]

==== Плацдарм «Юта» ====
{{main|Плацдарм «Юта»}}
Плацдарм «Юта» знаходився на найкрайнішому, західному фланзі зони вторгнення англо-американських військ й займав сектор завширшки до 5&nbsp;км між населеними пунктами [[Сент-Марі-дю-Мон (Манш)|Пуппвілль]] і [[Сент-Марі-дю-Мон (Манш)|Ла-Маделейн]] на лівому березі естуарію річки [[Дув]]<ref>Stephen E. Ambrose, ''D-Day'', New York, Simon & Schuster, 1994, isbn = 0-684-80137-X</ref>.

Початок операції з висадки морського десанту на цій ділянці був запланований на 6:30 ранку. Висадку військ планувалося здійснити в 4 етапи: насамперед йшов десант на 20 висадочних катерах по 30 чоловіків у кожному, зі складу 8-го піхотного полку [[4-та піхотна дивізія (США)|4-ї піхотній дивізії]]. Після цього, з інтервалом у декілька хвилин слідували 2 батальйони, загальною чисельністю до 1000 чоловіків кожний, за якими, у свою чергу, висаджувалися останні дві хвилі з підрозділами [[інженерні війська|інженерних військ]], [[артилерія|артилерії]] та органами управління.

З наближенням першої хвилі десанту на відстань 250—350 метрів до [[Берегова лінія|берегової лінії]], [[командир]]и використовували спеціальні сигнальні засоби для оповіщення військово-морських сил про початок [[артилерійська підтримка|артилерійської підтримки]] висадки підрозділів. Майже в запланований час війська почали висадку з десантних засобів на відстані до 90 метрів від урізу води. Артилерійські підрозділи Вермахту здійснили відчайдушну спробу розгромити десантні загони противника, але були майже всі виведені з ладу вогнем [[корабельна артилерія|корабельної артилерії]] союзників й припинили [[Стрільба|вогонь]].

У складі перших підрозділів, які висадилися на берег, особливо відзначився заступник командира 4-ї дивізії [[бригадний генерал]] [[Теодор Рузвельт молодший]], син 26-го [[Президент США|Президента США]], [[Теодор Рузвельт|Теодора Рузвельта]], який особисто очолив висадку морського десанту на узбережжі. Він став першим і єдиним [[генерал]]ом союзної армії, що висадився з першими хвилями десанту на територію окупованої Нормандії в '''''[[День Д|День «Д»]]''''', і у віці 56 років став найстарішим солдатом, який досяг узбережжя<ref>{{cite journal|title=J'ai été le premier Américain à débarquer sur les plages (Я був першим американцем, який висадився на узбережжя)|language=французькою|work=''VSD'' magazine|url=http://www.chapitre.com/CHAPITRE/fr/PRESS//vsd-n-874-du-02-06-1994,7078408.aspx|date=2 червня 1994|pages=64–70|issue=№ 864}}</ref>.

Усвідомивши, що через погодні умови, що ускладнилися, висадка сталася з істотним відхиленням від заздалегідь запланованих ділянок, Рузвельт миттєво перейняв усе подальше командування десантом на себе і зумів чітко організувати управління останніми хвилями союзного десанту. Кожен [[Підрозділ (військова справа)|підрозділ]] на місці отримував від нього уточнені завдання і з ходу вступав у [[бій]]. Зберігаючи крижаний спокій за таких обставин, генерал, не втрачаючи відчуття гумору, упевнено й, всіляко підтримуючи солдатів, які висадилися в перших рядах [[Морський десант|морського десанту]], керував [[Бойові дії|бойовими діями]] на плацдармі. Пізніше за прояву [[мужність|мужності]] під час вторгнення в складних бойових умовах бригадний генерал Теодор Рузвельт молодший був посмертно нагороджений [[Медаль Пошани (США)|медаллю Пошани]]{{#tag:ref|В [[історія США|історії США]] [[Теодор Рузвельт|батько]] та [[Теодор Рузвельт молодший|син]] Рузвельти залишаються єдиною парою, яка була нагороджена [[Медаль Пошани (США)|Медаллю Пошани]]. Обидва були нагороджені посмертно.|group=а}}.

До кінця першого дня висадки американці змогли зосередити на березі до 23 250 чоловіків особового складу з 1 700 одиницями [[бойова техніка|бойової техніки]]. Втрати в сукупності складали [[Загиблий у бою|вбитими]] та пораненими 197 чоловіків<ref>[http://www.6juin1944.com/assaut/utah/en_index.php UTAH BEACH: U.S. Troops]</ref>.

Основними чинниками, які позитивно вплинули на успіх висадки на плацдармі стали:
* слабкість [[Фортифікаційна споруда|фортифікаційних укріплень]] німців на цій ділянці узбережжя, яка, з точки зору командування Вермахту, була малопридатна для вторгнення союзників;
* [[ефективність]] попередніх авіаційної і [[артилерійська підготовка|артилерійської підготовки]] вторгнення військ;
* успішне застосування плаваючих танків, які, на відміну від [[плацдарм «Омаха»|плацдарму «Омаха»]], були спущені на воду на незначному віддаленні від берега, не зазнали втрат на плаву, і таким чином, змогли результативно вплинути на бойові дії піхотних підрозділів на березі;
* помилка при висадці військ&nbsp;— при відхиленні більш ніж на 1,5&nbsp;км від раніше запланованих напрямків десант виявився поза зоною досяжності кулеметного і [[артилерійський вогонь|артилерійського вогню]] противника на плацдармі;
* дія повітрянодесантних дивізій у тиловій смузі оборонних рубежів німців, які своїми активними діями змогли дезорганізувати [[система управління військами|систему управління військами]] противника, вивести зі строю багато елементів оборонні укріплень противника і зірвати можливість німецького командування ефективно здійснювати контрзаходи проти морського десанту. Проте, в той же час, [[Десант повітряний|повітряний десант]] заплатив за це дуже значну ціну: втрати становили до 40&nbsp;% лише в [[101-ша повітрянодесантна дивізія (США)|101-ї дивізії]].

== Складові частини операцій в контексті операції «Нептун» ==
{| class="wikitable"
! style="text-align: center;background-color:#EECBAD;" |Кодове найменування
! style="text-align: center;background-color:#EECBAD;" |[[Військове формування]]
! style="text-align: center;background-color:#EECBAD;" |[[Бойове завдання]]
|-
| '''[[Операція «Титанік»]]'''<br/>'''[[Операція «Гліммер»]]'''<br/>'''[[Операція «Таксабл»]]'''<br/>'''[[Операція «Ейрборн Сігар»]]''' || [[Спеціальна повітряна служба]] <br/>[[Повітряні сили Великої Британії]] || Серія [[дезінформаційна операція|дезінформаційних операцій]] з метою [[Стратагема|введення противника в оману]] стосовно реальної зони висадки основних сил десанту
|-
| '''[[Операція «Бостон»]]''' || [[Повітряні сили армії США|ПС армії США]] <br/>[[82-га повітрянодесантна дивізія (США)|82-га повітрянодесантна дивізія]]|| Операція з висадки 82-ї дивізії в Нормандії
|-
| '''[[Операція «Детройт»]]''' || [[Повітряні сили армії США|ПС армії США]] || Операція з висадки планерного десанту 82-ї дивізії (перша хвиля)
|-
| '''[[Операція «Ельміра»]]'''<br/> '''[[Операція «Гальвестон»]]'''<br/> '''[[Операція «Хакенсак»]]'''<br/> '''[[Операція «Фріпорт»]]''' <br/> '''[[Операція «Мемфіс»]]''' || [[Повітряні сили армії США|ПС армії США]] || Серія операцій з висадки [[планер]]ного десанту та підкріплень 82-ї дивізії
|-
| '''[[Операція «Олбані»]]''' || [[Повітряні сили армії США|ПС армії США]]<br/>[[101-ша повітрянодесантна дивізія (США)|101-ша повітрянодесантна дивізія]] || Операція з висадки 101-ї дивізії в [[Нормандія|Нормандії]]
|-
| '''[[Операція «Чикаго»]]'''|| [[Повітряні сили армії США|ПС армії США]] || Операція з висадки планерного десанту 101-ї дивізії (перша хвиля)
|-
| '''[[Операція «Кеокук»]]''' || [[Повітряні сили армії США|ПС армії США]] || Операція з висадки [[планер]]ного десанту та підкріплень 101-ї дивізії
|-
| '''Операція «Санфлауер I-III»''' <br/> '''Операція «Коней»''' <br/> '''Операція «Роброй I-III»…''' || [[Британські командос|Британські]] та французькі [[командос]] || Операція з висадки [[війська спеціального призначення|підрозділів військ спеціального призначення]] напередодні вторгнення
|-
| '''[[Операція «Тонга»]]''' || [[6-та повітрянодесантна дивізія (Велика Британія)|6-та повітрянодесантна дивізія]] || Операція з висадки 6-ї дивізії в [[Нормандія|Нормандії]]
|-
| '''[[Операція «Гамбіт»]]''' || [[Royal Navy|Royal&nbsp;Navy]] || Операція із забезпечення висадки військ підводними човнами [[Велика Британія|Великої Британії]]
|-
| '''Операція «Мейпл»''' || [[Військово-морські сили Великої Британії|Королівські ВМС]] та [[повітряні сили Великої Британії|Королівські ВПС]]|| Операція з [[Мінне поле|мінування]] підходів до плацдармів силами флоту та ПС
|}
[[Файл:A Gooseberry off the beaches at Ouistreham.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Побудування штучної гавані ''«Гузберрі-5»'' навколо [[Уїстреам]]у. Затоплюються старі крейсери [[HMS Durban (D99)|«Дурбан»]] та [[HNLMS Sumatra (1920)|«Суматра»]]. [[Плацдарм «Сорд»]] Червень 1944.]]

== Висновки ==

=== Підсумки операції ===
Протягом '''''[[День Д|Дня «Д»]]''''' союзники висадили в Нормандії 156 000 військових. Американський компонент налічував 73 000 чоловіків: 23 250 [[морський десант]] на [[плацдарм «Юта»]], 34 250&nbsp;— на [[плацдарм «Омаха»]] та 15 500&nbsp;— [[Десант повітряний|повітряний десант]]. На британські та канадський плацдарми висадилися 83 115 військовослужбовців (з них 61 715&nbsp;— [[Велика Британія|британці]]): 24 970&nbsp;— на [[плацдарм «Голд»]], 21 400&nbsp;— на [[плацдарм «Джуно»]], 28 845&nbsp;— на [[Плацдарм «Сорд»|«Сорд»]] і 7 900&nbsp;— повітряний десант.

З метою повітряної підтримки було задіяно 11 590 літаків різного типу, які здійснили в цілому 14 674 літако-вильотів, втрачено 127 бойових літаків. На висадку повітряного десанту протягом 6 червня залучалося 2 395 літаків та 867 планерів.

Військово-морські сили задіяли 6 939 кораблів та суден: 1 213&nbsp;— [[Бойовий корабель|бойових]], 4 126&nbsp;— [[Десантний корабель|десантних]], 736&nbsp;— допоміжних та 864&nbsp;— торговельних для перевезень. Для забезпечення флот виділив: 195 700 [[моряк]]ів: 52 889&nbsp;— американських, 112 824&nbsp;— британських, 4 988&nbsp;— з інших країн коаліції.

Наприкінці 11 червня 1944 на французькому березі вже знаходилося: 326 547 військових, 54 186 одиниць [[військова техніка|військової техніки]], 104 428 тонн військового майна та запасів.

Останні ретельно перевірені дані свідчать про те, що в ході висадки англо-американські війська втратили [[Загиблий у бою|загиблими]] 4 414 чоловіків (2 499&nbsp;— [[Сполучені Штати Америки|американці]], 1 915&nbsp;— представники інших країн). В цілому загальні втрати складають близько 10 000 чоловіків (6 603&nbsp;— [[Сполучені Штати Америки|американці]], 2 700&nbsp;— [[Велика Британія|британці]], 946&nbsp;— [[Канада|канадці]]). Втрати, які зазнали союзники включають: [[Загиблий у бою|загиблих]], [[поранений у бою|поранених]], [[Зниклий безвісти|зниклих безвісти]] (чиї тіла так і не були знайдені) та [[військовополонений|військовополонених]]. В силу об'єктивних обставин точна кількість втрат, яка фігурувала в офіційних даних, була дуже далека від точних. Наприклад, військові, які [[Десантування|десантувалися]] в тил, вважалися загиблими або зниклими безвісти, але через кілька днів вийшли до інших підрозділів союзних військ.

Варто відмітити, що лише під час підготовки операції «Нептун» (квітень&nbsp;— травень 1944), союзники втратили майже 12 000 чоловіків та 2000 [[літак]]ів, ціною яких забезпечувався успіх вторгнення.

Дані втрат військ [[Вермахт]]у оцінити не є можливим; вони становлять близько 4 000-9 000 чоловіків.

Від 15 000 до 20 000 мирних французьких мешканців загинуло під час вторгнення&nbsp;— переважно в результаті [[Бомбардування|бомбардувань]] союзною авіацією<ref name="ddaymuseum" />.
[[Файл:Group of prisoners who surrendered to Canadians in Courseulles.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Військовополонений|Військовополонені]] [[німці]] під охороною канадського солдата. [[Курсель-сюр-Мер]]. 6 червня 1944]]

=== Стратегічне значення операції ===
Нормандська десантна операція за кількістю висаджених військ, [[Військово-морські сили|військово-морських]] та [[військово-повітряні сили|військово-повітряних сил]], а також транспортних засобів, що брали в ній участь, стала наймасштабнішою операцією в [[Друга світова війна|Другій світовій війні]] та в цілому у світовій [[історія війн|історії війн]]. Найважливіша її особливість&nbsp;— величезні масштаби, велика чисельність висаджених військ і введених в дію сил на морі і в повітрі, які визначалися метою операції&nbsp;— створити самостійний фронт боротьби в [[Західна Європа|Західній Європі]], який постав важливим чинником у воєнних діях антигітлерівської коаліції на завершальному етапі війни проти [[Третій Рейх|Німеччини]] і [[Країни Осі|її союзників]]. Відповідно до загального задуму [[операція «Оверлорд»|операції «Оверлорд»]], перша стадія вторгнення&nbsp;— операція «Нептун» в цілому була успішно виконана. Плацдарм, захоплений в ході операції, був удвічі менший за той, який передбачалося зайняти відповідно до плану, проте в умовах абсолютного панування в повітрі виявилося можливим зосередити на ньому досить сил і засобів для проведення надалі [[стратегічна наступальна операція|стратегічної наступальної операції]] в [[Операція «Кобра»|Північно-Західній Франції]].

Після накопичення сил експедиційні війська, ведучи наступ в східному і західному напрямах, захопили розташовані уздовж узбережжя Нормандії порти і, надалі, взаємодіючи з військами, висадженими на півдні Франції, здійснили операцію з блокування військ противника в південно-західній Франції. Протягом декількох місяців союзники змогли звільнити всю територію країни і прорвати [[Лінія Зігфрида|лінію «Зігфрида»]], тим самим створивши собі плацдарм для [[Центрально-Європейська операція|вторгненням на територію Німеччини]].

Командування [[Вермахт]]у, не маючи достатніх сил і засобів, перш за все, у флоті та авіації, не змогло підготувати та провести протидесантну операцію на морі, а обмежилося лише відбиттям висадки на суходолі. При наявності тих сил, які вони мали в своєму розпорядженні, [[німці]] могли організувати досить ефективну [[протидесантна оборона|протидесантну оборону]] на узбережжі. Але при їх використанні були допущені серйозні помилки. До них слід віднести: помилкове визначення району передбачуваної висадки, унаслідок чого в Нормандії, і зокрема в Сенській бухті, виявилося менше сил і засобів для оборони, ніж в інших районах. Так, [[оборонні споруди]] в районі Сенській бухти були закінчені лише на 18&nbsp;%, тоді як в районі [[Кале]]-[[Булонь-сюр-Мер|Булонь]] на 68&nbsp;%. Демонстративні нальоти авіації і обстріл берега воно приймало за дійсну підготовку до вторгнення, мінування [[Данські протоки|Балтійських проток]] та [[Кільський канал|Кільського каналу]] розглядало як імовірні дії з підготовки до висадки в [[Норвегія|Норвегії]] або [[Ютландський півострів|Ютландському півострові]]. Помилкове визначення можливого району висадки спричинило і оголошення тривоги в [[7-ма армія (Третій Рейх)|7-й армії]], що дислокувалася в Нормандії, лише о 01:30 6 червня, тобто вже після висадки [[Десант повітряний|повітряних десантів]].

Німецьке командування явно нехтувало діями противника. Воно вважало малоімовірною висадку під [[артилерійський вогонь|артилерійським вогнем]] на оголений [[відплив]]ом широкий піщаний [[пляж]], тому перешкоди повздовж берегової лінії (залізні і [[залізобетон]]ні [[Протитанкові надовби|надовби]] з плоскими мінами) були встановлені із розрахунком їх спрацювання в повну воду. Висадка в малу воду зробила їх абсолютно даремними.

[[Берегова артилерія|Стаціонарна артилерія]] в районі висадки здебільшого була встановлена на відкритих позиціях, слабо захищена від вогню з моря і бомбардувань з повітря та не змогла проявити свою ефективність для відбиття десанту на тій або іншій ділянці.

Операція готувалася англо-американським командуванням дуже ретельно і тривалий час. Однією з найважливіших умов успіху вторгнення з'явилося швидке і планомірне накопичення сил на плацдармі. Рішення цієї задачі залежало від наявності достатньої кількості морських транспортних засобів, а також від правильної організації морських [[Перевезення|перевезень]]. Командуванню союзників вдалося вирішити це завдання. Особливий інтерес викликає спорудження штучних [[Гавань|гаваней]], які зіграли важливу роль в накопиченні сил на плацдармі, у вирішенні проблеми поточного ремонту і відновлення боєздатності [[десантний корабель|десантних кораблів]], висадочних засобів і малих бойових кораблів на плацдармах висадки. Велике значення в цій операції отримали також спеціально сконструйовані і застосовані в масовому масштабі баржі з артилерійською і [[реактивна зброя|реактивною зброєю]], [[плаваючий танк|плаваючі танки]], призначені для ведення [[Бій|бою]] з води, і інші [[Амфібія|амфібійні]] засоби.

Ретельно продумані і сплановані етапи операції, інтенсивні дезінформаційні заходи, чітко і грамотно налагоджена система морських перевезень через [[Ла-Манш]], висадка повітряних десантів, [[Артилерійська підтримка|вогнева підтримка]] десанту з моря і безперебійне забезпечення нарощування сил на плацдармах, за повного панування союзників на морі і в повітрі, виявилися ключовими чинниками, які сприяли повному успіху морської операції.

== Див. також ==
* [[Врятувати рядового Раяна]]
* [[Фалезька операція]]
* [[Керченсько-Ельтигенська десантна операція]]
* [[Керченсько-Феодосійська десантна операція]]
* [[Сицилійська операція]]
* [[Висадка союзників в Італії]]

== Примітки ==
;Виноски
{{Reflist|2|group=а}}

;Примітки
{{reflist|2}}

== Джерела ==
* {{книга
|автор          = Stephen Ambrose
|частина        = 
|заголовок      = D-Day June 6, 1944: The Climactic Battle of World War II
|оригінал       = 
|посилання      = 
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = New york
|видавництво    = Simon & Schuster
|рік            = 1995
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 
|серія          = 
|isbn           = 0671884034
|тираж          = 
}} {{ref-en}}
* {{книга
|автор          = Cornelius Ryan
|частина        = 
|заголовок      = The Longest Day
|оригінал       = 
|посилання      = 
|відповідальний = 
|видання        = 2nd ed.
|місце          = New York
|видавництво    = Simon & Schuster
|рік            = 1959
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 
|серія          = 
|isbn           = 0-671-20814-4
|тираж          = 
}} {{ref-en}}
* {{книга
|автор          = Warner, Phillip
|частина        = 
|заголовок      = The D-Day Landings
|оригінал       = 
|посилання      = http://www.pen-and-sword.co.uk/?product_id=752
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = Pen and Sword Books Ltd
|рік            = 2004
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 
|серія          = 
|isbn           = 1844151093
|тираж          = 
}} {{ref-en}}
* {{книга
|автор          = Steven J Zaloga
|частина        = 
|заголовок      = D-day 1944 (2) Utah Beach & The US Airborne Landings
|оригінал       = 
|посилання      = http://books.google.com.ua/books/about/D_Day_1944_2.html?id=ioQLrH1J5VAC&redir_esc=y
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = Botley, Oxford
|видавництво    = Osprey Publishing
|рік            = 2004
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 
|серія          = Osprey Campaign Series
|isbn           = 1-84176-365-9
|тираж          = 
}} {{ref-en}}
* {{книга
|автор          = Ken Ford
|частина        = 
|заголовок      = D-Day 1944 (3) Sword Beach & The British Airborne Landings
|оригінал       = 
|посилання      = http://www.awesomestories.com/assets/dday-1944-3-sword-beach-and-british-airborne-landings
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = Botley, Oxford
|видавництво    = Osprey Publishing
|рік            = 2002
|том            = 105
|сторінки       = 
|сторінок       = 
|серія          = Osprey Campaign Series
|isbn           = 1-84176-366-8
|тираж          = 
}} {{ref-en}}
* {{книга
|автор          = Белли В.А., Пензин К.В.
|частина        = 
|заголовок      = Боевые действия в Атлантике и на Средиземном море
|оригінал       = 
|посилання      = http://militera.lib.ru/h/belli_penzin/index.html
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = Воениздат
|рік            = 1967
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 480
|серія          = 
|isbn           = 
|тираж          = 5000
}} {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          = Хастингс Макс 
|частина        = 
|заголовок      = Операция «Оверлорд»: как был открыт второй фронт 
|оригінал       = Overlord. D-Day and the Battle for Normandy
|посилання      = http://militera.lib.ru/h/hastings_m/index.html
|відповідальний = Пер. с англ. Е.М. Федотова 
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = Прогресс
|рік            = 1989
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 462
|серія          = 
|isbn           = 
|тираж          = 50 000
}} {{ref-ru}}

== Література ==
* {{книга
|автор          = Райан Корнелиус
|частина        = 
|заголовок      = Самый длинный день. Высадка десанта союзников в Нормандии 
|оригінал       = Ryan, C. The Longest Day: June 6, 1944. — New York: Simon & Schuster, 1944
|посилання      = http://militera.lib.ru/h/ryan_c2/index.html
|відповідальний = Пер. с англ. В. П. Викторова
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = Центрполиграф
|рік            = 2004
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 303
|серія          = 
|isbn           = 5–9524–0880-Х
|тираж          = 7000
}} {{ref-ru}}
* {{книга
 |автор          = Белли В. А., Пензин К.В.
 |частина        = 
 |заголовок      = Боевые действия в Атлантике и на Средиземном море
 |посилання      = 
 |видання        = 
 |відповідальний = 
 |місце          = {{М.}}
 |видавництво    = Воениздат
 |рік            = 1967
 |том            = 
 |сторінки       = 
 |сторінок       = 480
 |isbn           = 
 |ref            = Белли, Пензин
}} {{ref-ru}}
* Badsey, Stephen. ''Normandy 1944: Allied Landings and Breakout''. Osprey Campaign Series #1. Botley, Oxford: Osprey Publishing, 1990. ISBN 978-0-85045-921-0.
* D'Este, Carlo. ''Decision in Normandy: The Unwritten Story of Montgomery and the Allied Campaign''. London: William Collins Sons, 1983. ISBN 0002170566.
* Ford, Ken. ''D-Day 1944 (4): Gold & Juno Beaches''. Osprey Campaign Series #112. Botley, Oxford: Osprey Publishing, 2002. ISBN 978-1-84176-368-2.
* Herington, John. ''Air Power Over Europe, 1944—1945'', 1st edition (''Official History of Australia in the Second World War Volume IV''). Canberra: Australian War Memorial 1963.
* Holderfield, Randal J., and Michael J. Varhola. ''D-Day: The Invasion of Normandy, June 6, 1944''. Mason City, Iowa: Savas Publishing, 2001. ISBN 1-882810-45-7, ISBN 1-882810-46-5.
* Neillands, Robin. ''The Battle of Normandy, 1944''. London: Cassell, 2002. ISBN 0-304-35837-1.
* Rozhnov, Konstantin. [http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/4508901.stm ''Who won World War II?'']. BBC News, 5 May 2005.
* Stacey, C.P. ''Canada's Battle in Normandy: The Canadian Army's Share in the Operations, 6 June-1 September 1944''. Ottawa: King's Printer, 1946.
* Tute, Warren, John Costello, Terry Hughes. ''D-Day''. London: Pan Books Ltd, 1975. ISBN 0-330-24418-3.
* Whitlock, Flint. ''The Fighting First: The Untold Story of The Big Red One on D-Day''. Boulder, Colo.: Westview Press, 2004. ISBN 0-8133-4218-X.
* Zaloga, Steven J. ''D-Day 1944 (1): Omaha Beach''. Osprey Campaign Series #100. Botley, Oxford: Osprey Publishing, 2003. ISBN 978-1-84176-367-5.
* Zaloga, Steven J. ''D-Day 1944 (2): Utah Beach & the US Airborne Landings''. Osprey Campaign Series #104. Botley, Oxford: Osprey Publishing, 2004. ISBN 978-1-84176-365-1.
* Zetterling, Niklas. ''Normandy 1944: German Military Organisation, Combat Power and Organizational Effectiveness''. Winnipeg: J.J. Fedorowicz Publishing Inc., 2000. ISBN 0-921991-56-8.

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20141008153538/http://www.stepandstep.ru/catalog/your-tape/115224/vysadka-soyuznikov-v-normandii.html Высадка союзников в Нормандии]&nbsp;— колекція архівних знімків, присвячених операції
* [http://www.dday-overlord.com/eng/index.htm DDay-Overlord] Історія, фотографії, карти «Дня Д» {{ref-en}}
* [http://www.history.army.mil/html/reference/Normandy/normandy.html U.S. Center of Military History] The Normandy Invasion
* [http://www.timesonline.co.uk/tol/system/topicRoot/D_Day/ D-Day] Original reports and pictures from The Times
* [http://www.omaha-beach-memorial.org Omaha Beach Memorial]
* [http://www.americandday.org ''American D-Day: Omaha Beach, Utah Beach & Pointe du Hoc''] {{ref-en}}
* [https://web.archive.org/web/20140503040830/http://www.american-divisions.com/doc.asp?documentid=106 Neptune Operations Plan]&nbsp;— План операції «Нептун» {{ref-en}}
* [https://web.archive.org/web/20141008205442/http://www.american-divisions.com/doc.asp?documentid=128 Debriefing Conference Operation Neptune] Нарада з підсумків Нормандської повітрянодесантної операції. Серпень 1944 {{ref-en}}
* [http://www.6juin1944.com/en_index.html D-Day: Etat des Lieux&nbsp;— 6 June 1944 and Battle of Normandy] {{ref-en}}
* [http://www.naval-history.net/WW2CampaignsNormandy.htm Naval details for ''Overlord'']
* [http://eisenhower.archives.gov/Research/Digital_Documents/DDay/ddaypage.html Documents on D-Day, the Invasion of Normandy at the Dwight D. Eisenhower Presidential Library]
* [http://www.awesomestories.com/history/normandy-invasion D-Day with historical video footage from British, Canadian, American and German national archives] {{ref-en}}
* [https://web.archive.org/web/20141025115236/http://ww2-pictures.com/d-day-pictures-photos.htm D-Day Pictures] courtesy of WW2-Pictures.com
* {{cite web|url=http://codenames.info/operation/neptune-iii/|title=Operation Neptune (iii) |publisher=на codenames.info}} {{ref-en}}

== Відео ==
* [http://ww2history.com/videos/Western/D_Day How successful was D-Day?] exclusive video and insight of the D-Day landings on WW2History.com
* [http://www.youtube.com/watch?v=0fnKLKycq5o&feature=related 1944 D-day in Color! New Outstanding Footage 1 of 3]
* [http://www.youtube.com/watch?v=rr-cekyZN04&feature=related 1944 D-day in Color! New Outstanding Footage 2 of 3]
* [http://www.youtube.com/watch?v=HFYGHHS-iSg&feature=related 1944 D-day in Color! New Outstanding Footage 3 of 3]
* [http://military.discovery.com/videos/82nd-airborne-division-d-day.html 82nd Airborne Division: D-Day]{{ref-en}}
* [http://www.army.mil/d-day/ D-Day June 6, 1944]
* [http://wn.com/Invasion_of_Normandy Вторгнення в Нормандію (німецька хроника)]{{ref-de}}
* [http://wn.com/American_airborne_landings_in_Normandy Серія фільмів про вторгнення в Нормандію]{{ref-en}}

== Кінематограф ==
* [http://www.youtube.com/watch?v=oWJXvMbxiKg&feature=related D-Day Normandy&nbsp;— 6th June 1944] Висадка на плацдарм «Омаха» <span style="font-family:monospace,monospace;">(використані кадри [[Врятувати рядового Раяна|фільму «Врятувати рядового Раяна»]])</span>

{{медаль|з військової справи}}

{{Бібліоінформація}}
{{Битва в Нормандії}}
{{Портали|Війна|Франція|Нацистська Німеччина|Друга світова війна|Історія|Морська справа}}

{{DEFAULTSORT:Нептун}}
[[Категорія:Військові операції за алфавітом]]
[[Категорія:Десантування з моря]]
[[Категорія:Битви Великої Британії в Другій світовій війні]]
[[Категорія:Битви США в Другій світовій війні]]
[[Категорія:Битви Канади в Другій світовій війні]]
[[Категорія:Битви Німеччини в Другій світовій війні]]
[[Категорія:Битви Франції в Другій світовій війні]]
[[Категорія:Битви у Франції]]
[[Категорія:Операція «Оверлорд»]]
[[Категорія:Історія Нормандії]]
[[Категорія:1944 у Франції]]
[[Категорія:Події 6 червня]]
[[Категорія:Червень 1944]]