Перегляд вихідного коду сторінки Користувач:Dgho/Пм

'''Постмодернізм''' - широка течія в дургій половині ХХ століття, яка охоплює філософію, мистецтво, архітектуру та критиці і позначає відхід від принципів [[модернізм]]у<ref>{{cite web|url=http://www.oxforddictionaries.com/us/definition/american_english/postmodernism|title=postmodernism: definition of postmodernism in Oxford dictionary (American English) (US)|work=oxforddictionaries.com}}</ref><ref>Ruth Reichl, Cook's November 1989; [http://www.bartleby.com/61/26/P0472600.html American Heritage Dictionary's definition of "postmodern"]</ref>. Хоча постмодернізм і охоплює широкий діапазон ідей, але його зазвичай виокремлюють завдяки [[скептицизм|скептичному]] та [[іронія|іронічному]] ставленню до [[метанаратив]]ів, [[Ідеологія|ідеологій]] і різноманітних догматів [[універсалізм]]у, включаючи об'єктивні визначення [[Розум (філософія)|розуму]], [[природа людини|людської природи]], [[соціальний прогрес|соціального прогресу]], [[моральний універсалізм|морального універсалізму]], абсолютної істини та об'єктивної реальності.<ref name="britannica">{{cite web|last1=Duignan|first1=Brian|title=postmodernism|website=[[Britannica]]|access-date=24 April 2016}}</ref> Натомість, мислителі-постмодерністи можуть припускати, що опора на розум та істину є продуктом соціального, історичного або політичного [[дискурс]]у та інтерпретацій і таким чином невідривні від контексту та соціальної ситуації, в якій виникли. У зв'язку з цим загалом постмодерністський спосіб мислення має схильність до [[епістемологічний релятивізм|епістемологічного]] і [[моральний релятивізм|морального релятивізму]], [[Плюралізм (філософія)|плюралізму]], неповаги і [[автореференція|автореферентності]].<ref name="britannica"/>

Постмодернізм включає [[Скептицизм|скептичні]] інтерпретації [[культура|культури]], [[Література постмодерн|літератури]], [[постмодерне мистецтво|мистецтва]], [[постмодерна філософія|філософії]], [[історія|історії]], [[економіка|економіки]], [[Архітектура|архітектури]], [[фантастика|фантастики]] та [[літературна критика|літературної критики]]. Він почасти пов'язаний із [[деконструкція|деконструкцією]] та [[постструктуралізм]]ом, бо використання відповідного терміну значно поширилося за часів пост-структурного мислення ХХ століття.

Термін ''постмодернізм'' був застосований до цілої низки рухів, в основному, в мистецтві, музиці, літературі, які виступили проти тенденцій у модернізмі, і, як правило, відзначається відродженням історичних елементів і прийомів<ref>''Merriam Webster's Collegiate Dictionary'', 2004</ref>.

== Історія ==
Термін ''постмодерн'' уперше був  використаний близько 1880-х років. John Watkins Chapman запропонував "постмодерний стиль живопису" як спосіб уникнути французького [[імпресіонізм]]у<ref>[[Ihab Hassan|Hassan, Ihab]], ''The Postmodern Turn, Essays in Postmodern Theory and Culture'', Ohio University Press, 1987. p. 12ff.</ref>. J. M. Thompson у статті 1914 року для ''[[The Hibbert Journal]]'' (щоквартальний огляд філософії) використовував термін для опису змін у відносинах і переконаннях у критиці [[релігії]]: "Сенс існування постмодернізму в тому, щоб уникнути подвійного мислення в [[модернізм (католицизм)|модернізмі]], будучи ретельним у своїй критиці, поширивши її на релігію, [[теологія|теологію]], релігійні переживання і католицьку традицію"<ref>Thompson, J. M. "Post-Modernism," ''[[The Hibbert Journal]]''. Vol XII No. 4, July 1914. p. 733</ref>.
{{oq|en|The raison d'etre of Post-Modernism is to escape from the double-mindedness of Modernism by being thorough in its criticism by extending it to religion as well as theology, to Catholic feeling as well as to Catholic tradition.}}

У 1921 і 1925 роках слово ''постмодернізм'' використовувалося для опису нових форм [[мистецтво|мистецтва]] і [[музика|музики]]. У 1942 році H. R. Hays описав його як нову літературну форму. У якості загальної історіографічної теорії воно було вперше використане 1939 року [[Арнольд Тойнбі|Арнольдом Тойнбі]]:. "Наш власний постмодернізм отримав початок у великій війні 1914—1918 років"<ref>Arnold J. Toynbee, [http://books.google.COM/books?id=QGQ9AQAAIAAJ&q= ''A study of History'', Volume 5], Oxford University Press, 1961 [1939], p. 43.</ref>
{{oq|en|Our own Post-Modern Age has been inaugurated by the general war of 1914–1918.}}
[[File:Portland Building 1982.jpg|right|100px|thumb|[[Будівля у Портленді]], приклад [[архітектура постмодерну|постмодерної архітектури]]]]
У 1949 році термін був використаний для опису невдоволення [[архітектури у стилі модерн]], яке призвело до виникнення [[архітектура постмодерну|архітектури постмодерну]]<ref>''[[Encyclopaedia Britannica]]'', 2004</ref>, яка також, можливо, була відповіддю на модерністський архітектурний рух, відомий як [[Міжнародний стиль (архітектура)|Міжнародний стиль]]. Постмодернізм в архітектурі відзначений повторним виникненням поверхневого орнаменту, посиланням на навколишні будинки в міській архітектурі, історичними відсилками до декоративних форм ([[еклектика]]), і неортогональними кутами.

[[Пітер Друкер]] запропонував, що перетворення світу на постмодерністський відбулося між 1937 і 1957 роками (коли він це писав). Він описав постмодернізм як ще "безіменну еру", охарактеризовану як перехід до концептуального світу, заснованого на паттерні образів і процесів, а не механіки, вираженого чотирма новими реаліями: появою освіченого суспільства, важливістю міжнародного розвитку, зниженням ролі національних держав і крахом життєздатності незахідних культур<ref name=LoT>{{cite book|last1=Drucker|first1=Peter F.|title=Landmarks of Tomorrow|date=1957|publisher=Harper Brothers|location=New York|url=http://documents.irevues.inist.fr/bitstream/handle/2042/30294/XX_CNE-LIPSOR_1197.pdf.txt?sequence=3|accessdate=2 August 2015}}</ref>.

У 1971 році, в лекції, прочитаній в Інституті сучасного мистецтва в Лондоні, [[Мел Бохнер]] описав ''постмодернізм'' в мистецтві, як те, що почалося від Джаспера Джонса, "який першим відкинув почуття й особливу точку зору в якості основи для свого мистецтва і розглядав мистецтво як критичне дослідження"<ref>Bochner, Mel. ''Solar system & rest rooms: writings and interviews, 1965-2007'', MIT Press, 2008, p. 91.</ref>.

Зовсім недавно [[Вальтер Труетт Андерсон]] описав постмодернізм як те, що належить до одного з чотирьох типологічних світоглядів, а саме: (а) іронічний постмодерн, який бачить істину соціально визначеною, (б) науково-раціональний, в якому істина знаходиться через методичне, вивірене дослідження, (в) суспільно-традиційний, в якому істина знаходиться у спадщині американської та західної цивілізації, або (г) нео-романтичний, в якому істина знаходиться через досягнення гармонії з природою та/або духовні вишукування внутрішнього Я<ref>{{cite book|title=[[The Fontana Postmodernism Reader]]|author=Walter Truett Anderson|year=1996}}</ref>.

Постмодерністські ідеї у [[філософія|філософії]], подальші дослідження [[культура|культури]] та [[суспільство|суспільства]] розширили значення [[критична теорія|критичної теорії]] і стали відправною точкою для робіт у галузі [[література|літератури]], [[Архітектура|архітектури]] та [[дизайн]]у, а також поглядів на маркетинг/бізнес та нових інтерпретацій [[історія|історії]], [[право|права]] і [[культура|культури]], починаючи з кінця 20-го століття. Цей розвиток є свідченням переоцінки всієї західної системи цінностей (таких як [[любов]], [[шлюб]], [[популярна культура]], перехід від [[індустріальне суспільство|промисловості]] до [[економіка послуг|економіки послуг]]), що відбулося з 1950 до 1960 років, з піком під час [[травень 1968 у Франції|революційних подій 1968 року у Франції]] - що описується терміном ''[[постмодерн]]''<ref>{{cite web|url=http://www.inst.at/trans/11Nr/luetzeler11.htm|title=TRANS Nr. 11: Paul Michael Lützeler (St. Louis): From Postmodernism to Postcolonialism|work=inst.at}}</ref>, - на відміну від ''постмодернізм'', терміну, що відноситься до думки або руху. Постмодернізм також використовується як термін, взаємозамінний із ''пост-структуралізм'' (із якого постмодернізм виріс). Віддаючи належне постмодерністській думці, правильне розуміння постмодернізму вимагає розуміння постструктуралістського руху та ідей його захисників. Постструктуралізм призвів до постмодернізму так само, як структуралізм вплинув на нього ж. Він характеризується новими способами мислення, на відміну від оригінальної форми структуралізму<ref>Yilmaz, K 2010, 'Postmodernism and its Challenge to the Discipline of History: Implications for History Education', Educational Philosophy & Theory, 42, 7, pp. 779-795, Academic Search Premier, EBSCOhost, viewed 18 April 2012.</ref>. Слово "постмодерністський" описує певну річ як частину глобального руху. Слово "постмодерн" поміщає цю річ у період часу від 1950 року, що робить її частиною [[Новітня історія|новітньої історії]].

== Вплив на мистецтво ==
{{Main|Постмодерне мистецтво}}

=== Архітектура ===
{{Main|Постмодерна архітектура}}
[[File:Mönchengladbach museum detail.jpg|150px|thumb|Фрагмент постмодерного [[Музей Абтайберг|Музею Абтайберг]] у [[Німеччина|Німеччині]]

Ідея постмодернізму в [[архітектура|архітектурі]] почала розвиватися у відповідь на млявість і невдалий утопізм Модерну. [[Сучасна архітектура]], в тому вигляді, як її задумували і розвивали [[Вальтер Гропіус]] і [[Ле Корбюзьє]], була зосереджена на гонитві за відчуттям ідеальної досконалості, намагаючись досягти гармонії форми і функції<ref>Sullivan, Louis. "The Tall Office Building Artistically Considered," published Lippincott's Magazine (March 1896).</ref> через звільнення від "легковажного оздоблення"<ref>Loos, Adolf. "Ornament and Crime," published 1908.</ref><ref>Manfredo Tafuri, 'Architecture and utopia: design and capitalist development', Cambridge: MIT Press, 1976.</ref>. Критики модернізму стверджували, що атрибути досконалості і мінімалізм самі по собі були суб'єктивними, і вказували на [[анахронізм]]и модерністської думки та сумнівні переваги цієї філософії<ref>Venturi, et al.</ref>. Характерна постмодерністська архітектура, у роботах таких авторів як [[Майкл Грейвс]] і [[Роберт Вентурі]], відкидає поняття «чистої» форми або "досконалих" архітектурних деталей, замість того неявно спираючись на всі методи, матеріали, форми та кольори, доступні архітекторам.

Модерніст [[Людвіг Міс ван дер Рое]] пов'язується з висловом "[[Мінімалістична архітектура|менше - це більше]]" ''(less is more)''; на відміну від нього, Вентурі дотепно сказав: "Менше - це нудно" ''(Less is a bore)''. Постмодерністська архітектура була однією з перших естетичних рухів, що відкрито кинули виклик модернізму, як застарілому і "тоталітарному", віддаючи особисті переваги і вибір більш об'єктивним, кінцевих істин або принципів.

Саме це атмосфера критики, скептицизму, і акцент на різниці над і проти єдності, що відрізняє постмодернізм естетику. Серед письменників, що визначають умови даного дискурсу [[Чарльз Дженкс]], описується Архітектурне проектування журналом ", який визначив пост-модернізму протягом тридцяти років» і «всесвітньо відомий критик ..., чиє ім'я стало синонімом пост- . модернізм в 80-х "<посилання> {{цитують Інтернет | Назва = Радикальна Постмодернізм: Архітектурне проектування | URL = http://www.architectural-design-magazine.com/details/book/1338909/Radical-Post-Modernism-Architectural-Design.html | accessdate = 12 лютого 2012}} </ вих>

=== === Міське планування
Постмодернізм є відмова від "тотальності", поняття, що планування може бути "повним", широко застосовується незалежно від контексту, і раціональним. У цьому сенсі, Постмодернізм є відмова від свого попередника: модернізм. З 1920-х років років, сучасний рух прагне розробляти і план міста, які слідують логіці нової моделі промислового [[масового виробництва]]; повертаючись до великомасштабних рішень, естетичної стандартизації та [[збірних]] проектних рішень (Ґудчайлд, 1990). Постмодернізм також приніс перерву з того, що планування та архітектура може призвести до [[соціальна реформа]], який був невід'ємним елементом планів модернізму (Сімонсен 1990). Крім того, модернізм ерозії міський життя його відмови визнати відмінності і мета до однорідних ландшафтів (Сімонсен 1990, 57). У модернізму, міське планування являє собою крок 20-го століття до створення стабільного щось, структурований, і раціоналізувати в які став світ хаосу, руху і зміни (Ірвінг 1 993, 475). Роль планування, що передують Постмодернізм був одним з "кваліфікованого фахівця", який вважав, що вони могли б знайти і реалізувати одну "правильний шлях" планування нових міських установ (Ірвінг 1993). Справді, після 1945 року, міське планування стало одним з методів, через які [[капіталізм]] може бути керованих і інтереси розробників і корпорацій може бути введені (Ірвінг 1993, 479).

Враховуючи Модернізм схильні міське планування лікування будівель і розробок в рамках окремих, не пов'язаних частин загального [[міський екосистеми]] ів, створені фрагментовані, ізольованих і однорідних міські пейзажі (Ґудчайлд, 1990). Один з великих проблем з модерністської стилі планування був ігнорування резидента або [[громадської думки]], що призвело в плануванні нав'язується більшості меншістю, що складається з багатьох фахівців з практично немає знань про реальні "міський" Проблеми, характерні пост - [[Друга світова війна]] міських умовах: [[нетрів]] и, перенаселеність, погіршення інфраструктури [[]], [[Забруднення]] і хвороб, серед інших (1993) Ірвінг. Це були саме модернізм "міських бід" повинен був "вирішити", але частіше, ніж ні, типи "всеосяжний", "один розмір підходить всім» підхід до планування зробив гірше., І мешканці почали проявляти інтерес до стає участь у прийнятті рішень, які колись були виключно довірити професіоналам антропогенного середовища. [[Містобудування # Пропаганда планування | плануєте Пропаганда]] і [[моделювання участі | моделі участі]] и планування з'явилися в 1960-х роках для боротьби з цими традиційними [[елітарний]] і [[технократичний]] підходи до міського планування (Ірвінг 1993; & D'Hatuka Hooghe 2007). Крім того, оцінка «бід» модернізму серед проектувальників під час 1960-х років, чому розробку моделі участі, метою розширити коло учасників в міських заходів (Hatuka & D'Hooghe 2007 року, 21).

[[Джейн Джейкобс]] 'и тисяча дев'ятсот шістьдесят одна книга' '[[Смерть і життя великих американських міст]]' 'був стійкий критика міського планування, як вона розробила в рамках модернізму і ознаменувало перехід від сучасності до постсучасності, думаючи про міське планування (Ірвінг 1993 року, 479). Тим не менш, перехід від модернізму до постмодернізму, як часто говорять, відбулося в 3:32 вечора 15 липня в 1972 році, коли [[Прюітт Igoe]]; житлове будівництво для населення з низькими доходами в [[Санкт Луї]] розроблено [[архітектора]] [[Мінору Ямасакі]], який був призовий версія [[Ле Корбюзьє]] 'S' машина для сучасного життя "була визнана непридатною для життя і знесли (Ірвінг тисяча дев'ятсот дев'яносто-три , 480). З тих пір, Постмодернізм привернув теорії, які охоплюють і прагнути створити різноманітність, і це піднімає невизначеність, гнучкість і зміни (Hatuka & D'Hooghe 2007). Постмодерн планування прагне прийняти [[Культурний плюралізм | плюралізм]] та підвищення обізнаності про соціальні відмінностей, з тим щоб прийняти і освітить вимоги меншини і [[]] неблагополучних груп (Goodchild 1990). Важливо відзначити, що містобудівна дискурс в рамках сучасності та постсучасності, що склалася в різних контекстах, навіть якщо вони обидва виросли в капіталістичної культури. Сучасність була сформована капіталістичної етики [[Фордизм | фордовськой]] - [кейнсіанська економіка [| кейнсіанська]] парадигма маси, стандартизованого виробництва і [[споживання (економіка) | споживання]], в той час як постмодерн був створений з більш гнучка форма накопичення капіталу, [[ринок праці]] и і організації (Irving 1993 року, 60). Крім того, існує відмінність між постмодернізму "реакції" і один з "опору". Постмодернізму в "реакції" відкидає модернізму і прагне, щоб повернутися до втрачених традицій та історії, щоб створити новий культурний синтез, в той час як Постмодерн "опору" прагне розкрити Модернізм і критика про походження не обов'язково повертаючись до них ( Ірвінг 1993 60). У результаті постмодернізму, планувальники набагато менш схильні закласти міцну або стійкий позов там бути одна «правильний шлях" залучення в міському плануванні і більш відкриті для різних стилів та ідей ", як планувати" (Ірвінг 474 ). <посилання> Ґудчайлд, У 1990, "Планування і Modern'Postmodern Дебати", у місті Огляд планування, т. 61, немає. .. 2, стор NBSP &; 119-137 </ вих> <посилання> Hatuka, Т & D'Hooghe, У 2007 році, «Після постмодернізму: переадресація ролі утопії в міський дизайн і планування», в місцях: Форум дизайну для суспільного життя, т. 19, випуск 2, стор & NBSP ;. 20-27 / </ вих> <посилання> Ірвінг в 1993 році, "Сучасне / Постмодерн Розділяй і містобудування", в університеті Торонто Quareterly, вип. 62, немає. 4, стор NBSP &; .. 474-487 </ вих> <посилання> Сімонсен, К 1990, 'Планування на "постмодерністської" умови ", в Acta Sociologica, т. 33, немає. 1, стор NBSP &; .. 51-62 </ вих>

=== === Література
[[Файл :. Орхан Памук Shankbone 2009 NYC.jpg | палець | 150px | [[Орхан Памук]], переможець 2006 [[Нобелівської премії в галузі літератури]]]]
{{Головна | Постмодерн література}}
Літературний постмодернізм був офіційно відкритий в Сполучених Штатах з першого випуску '' [[Кордон 2]] '', підзаголовок "Журнал постмодерну літератури і культури", яка з'явилася в 1972 році [[Девід Антін]], [[Чарльз Олсон]], [[Джон Кейдж]], і [[чорний коледжу гори]] школа поезії і мистецтва були невід'ємними цифри в інтелектуальній та художньої експозиції постмодернізму в той час. <порядковий> Андерсон, '' Витоки постмодернізму '', Лондон: Verso, 1998, ч.2 :. "кристалізації" </ вих> '' межа 2 ''. залишається впливовим журналом в постмодерністських колах сьогодні <посилання> '' межа 2 '', Університет Дьюка Натисніть [http://boundary2.dukejournals.org/ Boundary2.dukejournals.org] </ вих>

[[Хорхе Луїс Борхес]] 'и (1939) розповідь' '[[П'єр Менар, автор Дон Кіхот]]' ', часто розглядається як передбачають постмодернізм <порядковий> Елізабет Bellalouna, Майкл Л. LaBlanc, Іра Марк Мілна (2000) [http://books.google.es/books?id=CecJAQAAMAAJ '' Література країн, що розвиваються для студентів: L-Z ''] с.50 </ вих> і осягнення ідеалу кінцевої [[ пародії]]. <посилання ім'я = "Stavans1997p31"> Стейванс (1997) [http://books.google.es/books?id=Ro6a1EyaS2AC&pg=PA31 с.31] </ вих> [[Семюел Беккет]] іноді розглядається в якості важливого попередника і впливу. Письменники, які, як правило, пов'язані з постмодерністській літературі, включають [[Володимир Набоков]], [[Вільям Гаддіс]], [[Умберто Еко]], [[Джон Хоукс (письменник) | Джон Хоукс]], [[Вільям Берроуз]], [[Giannina Braschi]], [[Курт Воннегут]], [[Джон Барт]], [[Джин Рис]], [[Дональд Бартельмі]], [[EL Доктороу]], [[Річард Kalich]], [[Єжи Косинські]], [[Делілло]], [[Томас Pynchon]] <посилання> {{цитують web|url=http://universitypublishingonline.org/cambridge/companions/chapter.jsf?bid=CBO9781139019866&cid=CBO9781139019866A016 | Назва = 7 - сподвижники постмодернізм Cambridge Pynchon-лайн - Cambridge University Press | видавець = Universitypublishingonline.org | Дата = | accessdate = 2013-04-04}} </ вих> (робота Pynchon також була описана як "[[високого модернізму | Високий сучасний]] "<посилання> {{цитують Web | URL = HTTP: //people.bu.edu/rcarney/aboutrc/letters32.shtml | Назва = Mail, Події, покази, Новини: 32 | Видавець = People. bu.edu | Дата = | accessdate = 2013-04-04}} </ вих>), [[Ісмаїл Рід]], [[Кеті Акер]], [[Ана Лідія Вега]], [[Jáchym Тополя]] і [[Пол Остер]].

У 1971 році арабо-американський вчений [[Ihab Хасан]] опублікував '' розчленування Орфея: до постмодерністської літератури "," ранній твір літературної критики від постмодерністської точки зору, в якій автор простежує розвиток того, що він дзвінки "література мовчання" через [[маркіз де Сад]], [[Франц Кафка]], [[Ернест Хемінгуей]], Беккет, і багато інших, у тому числі таких подій, як [[театр абсурду]] а [[новий роман]]. У «постмодерністської фантастики" (1987), [[Брайан Макхейл]] Детальніше перехід від модернізму до постмодернізму, стверджуючи, що колишній характеризується епістемологічної домінуючою {{прояснити | Дата = жовтні 2012}}, і що постмодерністські твори розробили з модернізму і, в першу чергу стурбовані питаннями онтології. У '' побудови постмодернізм '' (1992), Друга книга Макхейл, він забезпечує показання постмодерністської фантастики і деяких сучасних письменників, що йдуть під маркою [[кіберпанку]]. Макхейл "Що Був Постмодернізм?" (2007), <посилання> {{цитують веб | URL = HTTP: //www.electronicbookreview.com/thread/fictionspresent/tense | назва = Що було Постмодернізм? | Видавець = Електронна книга Огляд | Дата = 2007-12-20 | accessdate = 2013-04-04}} </ вих> наступним чином [[Raymond Федерман]] 'и свинцю в даний час за допомогою минулому часі при обговоренні постмодернізм.

=== === Музика
[[Файл :. Хенрік Миколай Górecki Польський composer.jpg | палець | 150px | Композитор [[Гурецький]]]]
{{Невикористані розділ | Дата = вересня 2012}}
{{Головна | Постмодерн музика | Постмодерн класична музика}}

[[Постмодерн музика]] або музика епоху постмодерну, або музику, яка слід естетичні та філософські тенденції постмодернізму. Як і передбачає назва, постмодерністський рух формується частково у відповідь на ідеали [[модернізм модерніст |модернізм модерніст ]]. Через це, Постмодернізм у музиці, в основному, визначається в опозиції до [[модернізм (музика) | модерністської музики]], і робота може бути модерн, постмодерн, або, але не одночасно. [[Джонатан Крамер]] постулює ідею (слідуючи [[Умберто Еко]] і [[Жан-Франсуа Ліотар]]), що постмодернізм (у тому числі '' музичну '' постмодернізм) менше стиль поверхню або історичний період (тобто, стан ), ніж '' ставлення ''.

Постмодерністський імпульс в класичній музиці виникла в 1960-х роках з появою музичного [[мінімалізм]]. Композитори, такі як [[Террі Райлі]], [[Гурецький]], [[Бредлі Джозеф]], [[Джон Адамс (композитор) | Джон Адамс]], [[Стів Райх]], [[Філіп Гласс]] [[Майкл Найман]] і [[Лу Харрісон]] відреагував на сприймається елітарності й безладний звук атонального академічної модернізму, виробляючи музику з простими текстурами і відносно приголосних гармонії, в той час як інші, особливо [[Джон Кейдж]] виклик переважаючі [[розповіді]] краси та об'єктивності, загальною для модернізму. Деякі композитори були відкрито під впливом популярної музики та етнічних світових музичних традицій.

Постмодерн класична музика, а не музичний '' стиль '', але швидше відноситься до музики епоху постмодерну. Це має таке ж відношення до постмодерністської музики, що постмодерн ведмедів постмодернізму. Постмодерн музика, з іншого боку, розділяє характеристики з [[постмодерністського мистецтва | постмодерністський арт]] - тобто, мистецтво, яке приходить '' після '' і реагує '' проти '' модернізму.

Хоча, що представляє загальне повернення до певних понять музикування, які часто вважається класичною або романтичної {{джерело? | Дата = жовтні 2009}}, не всі постмодерністські композитори цурався експериментатор або академічні принципи модернізму. Роботи голландського композитора [[Людовик Андріессен]], наприклад, виявляють занепокоєність, що експериментатор рішуче анти-романтична. Еклектика і свобода вираження думок, у відповідь на жорсткість і естетичних обмежень модернізму, є відмінними рисами постмодерну впливу в музичній композиції.

=== === Графічний дизайн
Постмодерн дизайнери були в початкових стадіях, що ми зараз називаємо «графічний дизайн». Вони створили твори, починаючи з 1970-х років без встановленого прихильності до раціональному порядку і формальної організації. Вони також, здавалося, не зовсім звертають уваги на традиційних конвенцій, таких як чіткість. Іншою характерною постмодерністської графічного дизайну є те, що "ретро, техно, панк, гранж, пляж, пародія, і стилізація були всі помітні тенденції кожного були свої власні сайти і місця, недоброзичливці і адвокатів." <ref> {{Cite book |. Назва = Графічний дизайн Історія | Останнє = Друкер | перша = Йоханна і Емілі McVarish | видавець = Пірсон | рік = 2008 | ISBN 978-0132410755 = | місце = | сторінки = 305-306}} </ ref> Тим не менш, у той час як постмодерністський дизайн зробив не перебувати з одного єдиного графічного стилю, рух було виразним і грайливим час для дизайнерів, які шукали більше і більше способів, щоб йти проти системи. Основні впливові постмодерністські дизайнери включають [[Вольфганг ВАЙНГАРТЕН]], [[квітень Грейман]], [[Тібор Кальман]] і [[Джеймі Рід]].