Перегляд вихідного коду сторінки Вірменська музика

'''Вірменська музика'''&nbsp;— багатовікова [[Музика|музична культура]] вірменського народу. У статті розглядаються історія, жанри і музичні особливості стародавньої, середньовічної і сучасної вірменської музики (як [[Вірменська народна музика|народної]] так і професійної). Формування вірменської музики починається з [[II тис. до н.е.]] у взаємодії з музичними культурами стародавніх народів [[Передня Азія|Передньої]] і [[Мала Азія|Малої Азії]]<ref name="Музыкальный энциклопедический словарь, 1990">{{книга|заголовок= Музыкальный энциклопедический словарь|посилання= http://www.music-dic.ru/html-music-keld/a/496.html|місця= Москва|выдавництво= Советская энциклопедия|рік= 1990|том= |сторінки= |archivedate= 2012-11-05|archiveurl= https://web.archive.org/web/20121105001015/http://www.music-dic.ru/html-music-keld/a/496.html}}</ref>.

== Історичний нарис ==

=== Античність і Середньовіччя ===
[[Файл:Armenian musician.jpg|thumb|left|120px|Музикант. Середньовічний рукопис.]]

У [[III ст. до н.е.]] вже була сформована своєрідність вірменської музики<ref name="БСЭ">{{з|БСЭ|спасылка=Армянская Советская Социалистическая Республика}}</ref>. Історичні відомості про язичницькі обряди стародавніх вірменів, зокрема про мистецтво гохтанскіх співаків, гусанів і віпасанів ([[Казка|казок]]) наведені в працях стародавній вірменських істориків [[V століття]] Мавсеса Харинаци і Фавстаса Бузанда<ref name="KURKJIAN">{{книга |автор= Vahan M. Kurkjian. |частина= Chapter XLV |заголовок = A History of Armenia |посилання = http://penelope.uchicago.edu/Thayer/E/Gazetteer/Places/Asia/Armenia/_Texts/KURARM/45*.html#noteB |рік = 1958}}</ref>. З пісень дохристиянської Вірменії збереглися уривки віршованих текстів пісень, що розповідають про Ару Прекрасного і [[Ассирія|ассирійську]] царицю Шамір, про царя Арташес і&nbsp;т.&nbsp;д., які виконувалися під музичний супровід<ref name="гусани">{{з|БСЭ|посилання=Гусани}}</ref>.. Харинаци, оспівуючи історію з старожитновірменської міфології пише: «''Те ж в точності йдеться і в піснях гідних перерахування, які дбайливо зберігаються, як я чув, жителями багатою вином області Голтн. Серед них є пісні, що розповідають про Арташес і його синів і згадують також нащадків Аждахака, називаючи їх алегорично дракорідними, так як Аждахак на нашій мові означає дракон …''»<ref>Мовсес Хоренаци, [http://www.vehi.net/istoriya/armenia/khorenaci/01.html#_ftnref169 «Истории Армении»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190916212708/http://vehi.net/istoriya/armenia/khorenaci/01.html#_ftnref169 |date=16 вересня 2019 }}, кн. I, гл. 30</ref>. Одна з цих найдавніших пісень, що відноситься до II століття до н.&nbsp;е., розповідала про вірменського царя Арташес і аланську царицю Сатенік<ref>Мовсес Хоренаци, [http://www.vehi.net/istoriya/armenia/khorenaci/02.html «Истории Армении»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120511012633/http://vehi.net/istoriya/armenia/khorenaci/02.html |date=2012-05-11 }}, кн. II, гл. 50</ref>.

Хоренаці згадує музичний інструмент пандира, яким були виконані древньовірменські пісні: ''«Ми на власні вуха чули спів цієї (пісні) в супроводі пандира»'', — пише він, розповідаючи про древньовірменського бога-драконоборця [[Ваагн]]а.

Не менш багаті відомості про музику древньої Вірменії повідомляє Павстос Бузанда (V століття). Він, зокрема, згадує про інструменталістів, що грають на [[барабан]]ах, срінгах, кнарах і [[Труба (музичний інструмент)|трубах]]. Відомості в області інструментальної музики та вірменського музичного інструментарію дуже мізерні, проте до нас дійшов опис деяких музичних інструментів а також їх найменування. Так, до числа духової групи відносились: срінг  тип [[Флейта|флейти]], ехджерапох — ріг, пох — труба мідна; до ударної групи належали: тмбук — [[барабан]], до струнної групи: бамбірн  — інструмент з плектром, пандира, кнара — тип [[Ліра (музичний інструмент)|ліри]], джнар — різновид кнара, вин — різновид кнара.

Після [[301 рік|301 року]], коли [[Велика Вірменія]] офіційно прийняла [[християнство]] як державну релігію, створюються основи для розвитку музики вірменської християнської церкви. Вірменська християнська музика поряд з арамейською, єврейською, каппадокійською, лежить в основі загальнохристиянської музичної культури, представляючи велике значення для вивчення музичної культури країни, яка першою прийняла християнство як державну релігію. З кінця IV століття у вищих школах було введено навчання піснетворчості і співу, про що повідомляє [[Агатангел (Соловйов)|Агатангелос]]. У той же час вірменське духовенство ставилося негативно до колишньої язичницької музичної спадщини. Так, наприклад, в 365 році Аштішатський собор виніс постанову, що забороняє виконання пісні-плачу під час похоронної ходи.

Значну історичну роль надалі розвитку древньовірменської музики зіграло формування феодальних відносин. Уже в V-VII століттях нові і більш складні форми вірменської народної музики, розширення кола її інтонацій і оновлення тематики були історично обумовлені появою раннього феодалізму. Колишнє мистецтво [[Гусани|гусанів]] продовжує свій розвиток незважаючи на гоніння церкви. Хоча вірменська професійна музика перебувала під впливом церкви, вона, в той же час, відчувала сильний вплив народної творчості. Величезну роль для розвитку церковної музики зіграло створення в [[406 рік|406 році]] [[Вірменський алфавіт|вірменського алфавіту]]. У вірменських школах (вардапетаран) викладалася теорія музики, твір і спів. [[Мовсес Хоренаці]], кажучи про заснування [[Месроп Маштоц|Месропом Маштоцем]] перших вірменських шкіл, повідомляє:

{{цитата|...відібравши по велінню [[Врамшапух]]а і Саака Великого розумних і здорових дітей, які мали м'які голоси і довге дихання, заснував школи у всіх областях і став вчити у всіх куточках перського, але не грецького спадку...}}

Саме в V-VI століттях були створені перші духовні пісні (гімнографія), його перші автори [[Месроп Маштоц]], [[Саак Партев]], Іоанн Мандакуні, [[Степанос Сюнеці (старший)|Степанос Сюнеці]] (старший), Комітас Ахцеці і ін. Початковими найпростішими формами професійної монодичної музики були мелодії [[Псалми|псалмів]], створені на  основі музичної традиції язичницького культу. Пізніше розвивалися кцурди, надалі стали [[шаракан]]ами. Вірменська духовна музика епохи запозичила інтонаційний лад селянської пісні. Перші музичні твори — шаракани, що з'явилися в V столітті, відрізняються ясністю змісту і лаконічністю форми, їх мелодії і тексти прості, в основному малооб'ємні. У тому ж столітті систематизуються [[глас]]и. Згодом були створені шаракани з більш складними концепціями, складною ритмікою і розвиненою ладово-інтонаційною основою.  Різноманітність цих творів полягала в співах гандзів і аветисів, патарагів та інших видів професійної духовної монодичної музики. Кожен з видів відрізнявся своїми жанровими ознаками.  Якщо в V столітті була проведена систематизація голосів, то вже в VII столітті Барсегов Тчон склав перший збірник шараканів — «Чонинтір шаракноц». З гімнографів VII століття відомий також католікос Саак Дзорапореці. Другу систематизацію гласів присутніх справив Степанос Сюнеці в першій половині VIII століття.  Останній ввів в церковну музику [[канон]]. Новим досягненням в історії древньовірменської музики стає винахід в VIII-IX століттях системи екфонетичного і музичного [[нотопис]]у — вірменських [[Невми|невмів]] — [[Хази|хазів]]. Він спочатку пов'язаний з іменем Сюнеці.  Найдавніший рукопис з хазами відноситься до IX століття. В цілому збереглися більше 2 тис. рукописів з хазами. Про високу музичну культуру стародавньої Вірменії свідчать праці теоретиків [[Давид Анахт|Давида Анахта]] (V-VI ст.), Давида Керакана (Граматика) (VI ст.), Степаноса Сюнеці і ін., які стосувалися питань музичної естетики, розробляли вчення про гармонію, звуки і т.д. Уже в [[Раннє середньовіччя|ранньому середньовіччі]] в Вірменії була розроблена теорія [[Музична акустика|акустики]].

Значного розвитку вірменська музика досягає в епоху розвиненого феодалізму, в X-XIII століттях. Цьому сприяє відновлення в середині IX століття вірменської національної державності. У X столітті створюється новий напрямок професійної монодичної музики — [[таг]]. Таги були великими світськими або духовними вокальними п'єсами драматичного або епічного а також лірично-споглядального характеру. Ці твори своїми витоками сягали гусанської, а також селянської музичної творчості. Найбільш відомі автори тагів - [[Григор Нарекаці]] (X ст.), Хачатур Таронаці (XII ст.) Та інші. Гуманістичні ідеї [[Вірменське Відродження|вірменського Відродження]], відображені як в творчості тагів, так і в епосі «<nowiki/>[[Давид Сасунський|Сасунці Давид]]<nowiki/>». Основний розвиток музичної культури Вірменії X-XI століть пов'язаний саме з творчістю тагів.

У X столітті Ананій Нарекаці пише «Про знання гласів», присвячену історії музики та її походження.  Система музичного нотопису вдосконалюється в XI столітті з появою «хазів манрусума». Він дозволяв більш точно фіксувати мелодію.  Створюються збірник пісень «Хазгірк», який був також своєрідним навчальним посібником. Велику роль у розвитку древньовірменської музики зіграв Нерсес Шноралі (XII ст.), який написав численні пісні, таги і шаракани.  Шноралі завершує створення шаракноца і патарага (літургія).  [[Ованес Імастасер]] (XI-XII ст.), [[Ованес Ерзнкаці Плуз]] (XIII в.) і інші у своїх працях розглядають теми музично-естетичного характеру.  [[Аракел Сюнеці]], [[Акоп Кримеці]] пишуть про музичні інструменти свого часу.  Велику цінність представляють збережені слова історичних пісень, створених у вірменському царстві Кілікії (про пленство сина царя Хетума I Левона і т. д.). З XIV століття світські таги значно відтісняють шаракани і інші духовні твори. Особливо починаючи з XVI століття, після розділу Вірменії між Туреччиною і Іраном посилюються соціальні мотиви і переважають пісні-скорботи.

Збірники середньовічних пісень — Шаракноц, Гандзаран, Манрусмунк і Тагаран. Уже в 1620 році Хачгруз Кафаеці склав перший збірник вірменських народних пісень («Пісенник Хачатура Кафаеці»).

== Давньовірменька музична нотація ==
Згідно з автором V століття Лазару Парпеці вірмени спочатку використовували [[Вірменська абетка|літери алфавіту]] для фіксації музики. Давньовірменська [[музична нотація]] — [[хази]], виникли в VIII-IX століттях. Ініціатором їх створення імовірно був Степанос Сюнеці. З XII століття розвивалася також в Кілікії, де Нерсес Шноралі, Григір Хул (XII ст.), [[Геворг Скевраці]] (XIII в.) та інші відомі майстри середньовічного вірменського співу вдосконалювали технологію системи хазів і тлумачення її знаків виконавцями. Відомі більш ніж 40 основних і до 20 або 30 допоміжних, а також безліч похідних знаків. Хази поділяються на три основні категорії. Крім того, вірменські невми відрізнялися від палеовізантійскої письменності своїм графічним зображенням, найменуваннями і співвідношенням знаків. Збереглося безліч об'ємних рукописних томів, що містять хазові записи середньовічних світських і духовних творів. Відомі рукописи з екфонетичною нотацією з IX століття.

== Жанри та характеристика давньовірменської музики ==
===Гусанська музика=== 
[[Гусани]] — вірменські народні співаки. Їх творчість була виключно світською. У дохристиянської Вірменії в епоху еллінізму гусани спочатку служили в храмі богині Гісане, брали участь у фарсових та сатиричних виставах. Гусанська музика своїми витоками сягала творчості віпасанов епохи рабовласницької Вірменії. З періоду розвинутого феодалізму виникли гусани і вардзаки. О гусанских піснях пишуть давньовірмянські автори V століття Агатангелос, Фавстос Бузанда, Мовсес Хоренаци, Єгіше та ін. У супроводі музичних інструментів народні співаки гусани виконували пісні головним чином на бенкетах, весіллях і тд. Після 301 року вірменська церква переслідувала гусанів. Вірменський історик Фавстос Бузанда, що жив на рубежі IV—V століть, описуючи події IV століття, пише:''«Одного разу вони були в Таронській землі, в церковному Авані Аштішате, де вперше була побудована церква їхнім прадідом Григорієм. Обидва брати Пап і Атанагінес приїхали в це село. Сильно напившись, вони стали насміхатися над божим храмом; обидва брати увійшли в єпископські покої, пили там вино з блудницями, співачками, танцівницями, гусанами і скоморохами».''

Давнє гусанське мистецтво проіснувало до XV—XVI століття. Відомі поети-гусани цього часу Григор Хлатеці і Наапет Кучак — автор творів відомих як «айрени».

{{reflist}}
<br />
== Примітки ==
{{зноски}}

== Див. також ==
* [[Амбарцум Лимонджян]]

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20151106091716/http://armenianmusic.am/hy/news Собрание древнеармянских народных песен]
* [https://web.archive.org/web/20100507113334/http://www.sbgevorg.ru/sharakan.php А. Меружанян. Церковные песнопения]
* [http://www.genocide-museum.am/rus/online_exhibition_11.php Музыкальное искусство Западных армян до геноцида] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210416092755/http://www.genocide-museum.am/rus/online_exhibition_11.php |date=16 квітня 2021 }}

{{Перекласти|ru|Армянская музыка}}
{{Музика країн світу}}


{{Музика-доробити}}

[[Категорія:Музика Вірменії| ]]
[[Категорія:Музика етнічних груп]]