Перегляд вихідного коду сторінки Богатир

{{Otheruses|Богатир (значення){{!}}Богатир}}
[[Файл:Viktor Vasnetsov - Богатыри - Google Art Project.jpg|right|250px|thumb|Картина [[Васнецов Віктор Михайлович|Віктора Васнецова]] «Три богатирі»]]
'''Богатирі́''' (від {{lang-mn|baghatur, баатар}}, {{lang-tr|bahadır, бахадир}}; {{lang-la|bohatir}})&nbsp;— в [[українці|українському]] та [[росіяни|російському]] [[фольклор]]і вояки з надлюдськими силами та здібностями, княжі посланці, прикордонники й оборонці [[Київська Русь|Київської Русі]] від степовиків, змієборці. Слово з'явилося у [[Монгольська навала на Русь|післятатарський]] період, значно витіснивши попередні означення, як-от [[витязь]], муж, храбр<ref name=":2">{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=EwRjDwAAQBAJ&pg=PA9&dq=
|title=Українська міфологія. Фольклор, казки, звичаї і обряди
|last=Кононенко
|first=Олексій
|date=2019-08-16
|publisher=Litres
|pages=8-10
|language=uk
|isbn=978-5-04-120864-6
}}</ref>.

== Етимологія ==
[[Файл:Nikolay Karazin 001.jpg|міні|Вершник-богатир на картині Миколи Каразіна]]
Персонажі, звані пізніше богатирями, в давньоруській мові до XIII століття називалися «хоробрами»<ref>{{Cite web|title=Газета «День»|url=https://day.kyiv.ua/uk|website=Сторінку не знайдено|accessdate=2022-04-09|language=uk|archive-date=1 грудня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211201220014/https://day.kyiv.ua/uk}}</ref> чи «витязями». Слово «витязь», на відміну від «хоробр», є запозиченням від західнослов'янських мов, куди прийшло з германських; походить від *''víking-<ref name="vasmer2">[[Фасмер, Макс|М. Фасмер]], [http://etymolog.ruslang.ru/vasmer.php?id=323&vol=1 Витязь // Этимологический словарь Фасмера] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181110200033/http://etymolog.ruslang.ru/vasmer.php?id=323&vol=1|date=10 листопада 2018}}</ref>.'' Назва богатиря для [[епос|епічного]] героя в пам'ятках дотатарської доби не зустрічається, хоча й відомий [[половці|половецький]] вираз, в якому «богадур» позначає могутнього, сильного чоловіка<ref name=":3">{{Cite book
|url=http://archive.org/details/UkrMalaEn
|title=Богатирі / Українська Мала Енциклопедія
|last=Онацький Євген Дометійович
|date=1967
|pages=100
}}</ref>.

Саме слово «богатир», як вважається більшістю фахівців<ref>''См.:'' ''Шанский Н. М.'' Этимологический словарь русского языка.&nbsp;— М.: Московский университет, 1965.&nbsp;— Т. I. Вып. 2.&nbsp;— С. 149; ''Цыганенко Г. П.'' Этимологический словарь русского языка.&nbsp;— К.: Радянська школа, 1989.&nbsp;— С. 36; ''Аникин А. Е.'' Русский этимологический словарь.&nbsp;— М.: Рукописные памятники Древней Руси, 2009.&nbsp;— Вып. 3.&nbsp;— С. 297; ''Шапошников А. К.'' Этимологический словарь современного русского языка.&nbsp;— М.: Флинта; Наука, 2010.&nbsp;— Т. 2.&nbsp;— С. 69; ''Свиридова М. Н.'' Этимологический словарь современного русского языка.&nbsp;— М.: Аделант, 2014.&nbsp;— С. 43.</ref>, має тюрксько-монгольське походження&nbsp;— від [[Кипчацькі мови|кипчацького]] «багатир»; [[Монгольська мова|монгольського]] «багатур», «багадур»<ref>{{Cite web|title=Тюркізм. Українська мова. Енциклопедія.|url=http://litopys.org.ua/ukrmova/um117.htm|website=litopys.org.ua|accessdate=2022-04-09|archive-date=9 квітня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220409181314/http://www.litopys.org.ua/ukrmova/um117.htm}}</ref>. Пов'язується зі значеннями «сміливий», «воєначальник», «герой»<ref name=":1">{{Cite book
|title=Етимологічний словник української мови
|year=1982
|publisher=Наукова думка
|volume=1
|location=Київ
|pages=220
}}</ref>. Подібні слова зафіксовано в численних споріднених мовах: у давньотюркській, дунайсько-булгарській, турецькій, чагатазькій, киргизькій, шорській. Почесне прізвисько «багатур» за особливі військові заслуги давалося в армії з часів [[Чингісхан]]а та [[Тимур|Тамерлана]]<ref name=":1" />. Титул «багатар» носили [[алани]] та [[хозари]]. В ранній [[Болгарія|Болгарській державі]] так називали воєначальників<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com.ua/books?id=mDrBDwAAQBAJ&pg=PR94&dq=
|title=Рождение Древней Руси. Взгляд из XXI века
|last=Аверьянов
|first=Константин
|date=2021-12-29
|publisher=Litres
|language=ru
|isbn=978-5-04-214895-8
|accessdate=9 квітня 2022
|archive-date=9 квітня 2022
|archive-url=https://web.archive.org/web/20220409142007/https://books.google.com.ua/books?id=mDrBDwAAQBAJ&pg=PR94&dq=
}}</ref>.

Вперше термін «богатир» (''Bahādor'') згаданий у китайських джерелах VIII століття часів династії [[Суй]], для позначення категорії степовиків, що жили на території сучасної Монголії. Цей самий термін зустрічається в пам'ятках кочових [[тюркоти|тюркотів]] VIII століття і [[болгари|болгарів]] ІХ століття. В часи Монгольської імперії слово «богатир» (''багатур'', ''батир'') стало почесним титулом, що передавався спадково. Так, папський посол [[Джованні Да Плано Карпіні|Плано де Карпіні]], що відвідав [[Золота Орда|Золоту Орду]] [[1246]] року, згадує в своїй «Historia Mongalorum» (Історії Монголів, [[1250]]), що старого полководця [[Субедей|Субедея]] монголи називають «богатирем» (''Bahadar'')<ref>§ II. О князьях Татар // Джованни Дель Плано Карпини. ''[http://az.lib.ru/k/karpini_d_p/text_1250_historia_mongalorum.shtml История Монголов, которых мы называем Татарами] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150623103448/http://az.lib.ru/k/karpini_d_p/text_1250_historia_mongalorum.shtml |date=23 червня 2015 }}''</ref>. Від монголів цей титул запозичили [[Держава Хулагуїдів|Хулагуїди]] і [[Тимуриди|Тімуриди]], а також інші народи.

У руських [[середньовіччя|середньовічних]] джерелах богатирями називають монгольських командирів, ворогів русів. Зокрема, в [[Іпатський літопис|Іпатському літописі]] «богатирі»&nbsp;— це [[темник]]и [[Субудей|Субудая]] і [[Джебе]], що перемогли руське військо на [[битва на Калці|Калці]] [[1223]] року. У [[Галицько-Волинський літопис|Галицько-Волинському літописі]] в оповіданні про поворот [[Батий|Батия]] з [[Угорщина|Угорщини]] богатирями названі монгольські воєводи [[Манман]] й [[Малай]], а в згадці про русько-монгольський похід на Литву [[1269]] року, сказано, що волинський «[[Василько Романович|Василько]] князь з богатирем воєвал землю Литовську».

У [[ранній новий час|ранньому новому часі]] конотація слова змінилася, «богатирі» виступають [[герой|героями]] русів. У такому розумінні зустрічаємо це слово в тексті [[кам'янець]]кої «[[Четья-Мінея 1489|Четьї-Мінеї]]» [[1489]] року. Польський історик [[Станіслав Сарницький]] у своїй роботі «Опис старої і нової Польщі» (''Descriptio veteris et novae Poloniae'', [[1585]]), в описі [[Київ|Києва]] зазначав, що: «''Руси… намагаються переконати інших про своїх героїв, яких вони називають Богатирі, що означає напівбоги''»<ref>Russi… de heroibus suis, quos Bohatiros id est semideos vocant, aliis persuadere conantur // Stanisław Sarnicki. ''[https://books.google.ru/books?id=40g8AAAAcAAJ&pg=PT12&dq=Descriptio+veteris+et+novae+Poloniae+Bohatiros&hl=ja&sa=X&ei=K8SIVaimCcTr8AX6mqioDw&ved=0CBwQ6AEwAA#v=onepage&q=Descriptio%20veteris%20et%20novae%20Poloniae%20Bohatiros&f=false Descriptio veteris et novae Poloniae cum divisione eiusdem veteri et nova: Adiecta est vera et exquisita Russiae inferioris descriptio, iuxta revisionem commissariorum regiorum: Et Livoniae iuxta Odoporicon exercitus polonici redeuntis ex Moschovia] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150623062548/https://books.google.ru/books?id=40g8AAAAcAAJ&pg=PT12&dq=Descriptio+veteris+et+novae+Poloniae+Bohatiros&hl=ja&sa=X&ei=K8SIVaimCcTr8AX6mqioDw&ved=0CBwQ6AEwAA#v=onepage&q=Descriptio%20veteris%20et%20novae%20Poloniae%20Bohatiros&f=false |date=23 червня 2015 }}''.&nbsp;— Cracovia, 1585.</ref>. Так само про богатирів як руських героїв згадує в своєму щоденнику ([[1594]]) австрійський дипломат [[Еріх Лясота]], що був проїздом у [[Київ|Києві]]: «''В іншому, зовнішньому притворі була колись гробниця [[Ілля Муромець|Іллі Моровліна]], відомого героя або богатиря, як тут кажуть, про якого розповідають багато казкового…''»<ref name="Лясота1">[http://www.vostlit.info/Texts/rus14/Lassota/text.phtml?id=838 Дневник Эриха Ляссоты из Стеблева] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090215040238/http://vostlit.info/Texts/rus14/Lassota/text.phtml?id=838 |date=15 лютого 2009 }} // ''Мемуары, относящиеся к истории южной Руси''.&nbsp;— Выпуск I (XVI&nbsp;ст.).&nbsp;— Киев. 1890.&nbsp;— С. 157.</ref>.

Тюркське ім'я [[Бахадир]] (Богатир) носили [[кримський хан|кримські хани]] [[Бахадир I Ґерай]] і [[Бахадир II Ґерай]], а також кримський [[калга]] [[Бахадир Ґерай (калга)|Бахадир Ґерай]].

== Образ і заняття ==
[[Файл:Solovej.jpg|міні|Ілля Муромець і Соловей-розбійник, ілюстрація [[Білібін Іван Якович|Івана Білібіна]]]]
Попередниками й суперниками руських богатирів у фольклорі нерідко вказуються чужинські велетні, вороги Русі та людей взагалі. Самі богатирі часто вирізняються великим зростом. За деякими фольклорними версіями, всі люди колись були велетнями, але з часом здрібніли<ref>{{Cite book
|title=Русская мифология
|last=Мадлевская
|first=Е. Л.
|year=2005
|publisher=Мидгард
|pages=79-80
}}</ref>.

У народних віруваннях богатирі народжуються як звичайні люди і до певного часу живуть, як і всі. Коли приходить потрібний час, богатир покидає простих людей і лише дехто може його побачити<ref name=":0">{{Cite book
|title=Нарис української міфології
|last=Гнатюк
|first=Володимир
|year=2000
|publisher=Інститут народознавства НАН України
|location=Львів
|pages=240-241
}}</ref>. В українців існують перекази про те, як терплячі хлопчики раптово виявляються богатирями та за якусь несправедливу образу роблять шкоду своїм кривдникам, після чого зникають. Ця шкода завжди безкровна, проте демонструє надзвичайну силу: ввігнати колоду в землю, закотити величезні камені на гору тощо<ref name=":0" />. Особливу категорію українських богатирів складають богатирі-семилітки, аналоги казкової мудрої дівчинки-семилітки. Ще в кінці XIX&nbsp;ст. вони сприймалися в народній уяві як реальні постаті, надія на наступні покоління. У літописах мотив про молодого визволителя стрічається в переказі про облогу [[Київ|Києва]] [[Печеніги|Печенігами]] за [[Святослав]]а, де рятівника названо «отроком»<ref name=":3" />.

Під каменями богатирі знаходять зброю, обладунки та ознаки високого статусу. Іноді уточнюється, що це «дідові» речі. В сибірських казках богатирі використовують камінь інакше&nbsp;— вони отримують силу, полизавши чарівний камінь, добутий у переможеного ворога. Нерідко трапляється мотив скам'яніння героя або тимчасової смерті в інших формах. Наприклад, богатиря розрубує на частини супротивник, але помічники поливають останки мертвою та живою водою, після чого богатир оживає зі словами «як же довго я спав»<ref>{{Cite book
|title=Русская мифология
|last=Мадлевская
|first=Е. Л.
|year=2005
|publisher=Мидгард
|pages=205-206
}}</ref>. Трапляється, що богатиря за якусь провину перетворюють на тварину. Так, Добриню чаклунка перетворює на [[тур]]а за відмову одружитися з нею. Проте це покарання тимчасове: на 3 дні, 6 місяців, 1 рік<ref>{{Cite book
|title=Русская мифология
|last=Мадлевская
|first=Е. Л.
|year=2005
|publisher=Мидгард
|pages=281
}}</ref>.

Богатирі мають особливих нестримних коней, що рідко народжуються і нібито втікають до [[Юрій (Георгій) Змієборець|святого Юрія]] вчитися як служити воїнам. Такого коня марно утримувати чи продавати&nbsp;— він все одно побіжить до того, кому призначено бути його хазяїном. Богатирським коням також приписувалася величезна сила (можуть кришити камінь копитами) та здатність знаходити хазяїна в час потреби<ref name=":0" />. Згадується, що богатирі можуть самі обирати гідного коня. До прикладу, того, що встоїть проти їхнього крику. Крім того богатирям підходить не кожна зброя, її вони також випробовують. Часто&nbsp;— високо підкидаючи та підставляючись під неї. Негідна зброя розбивається, а гідна лише гнеться<ref>{{Cite book
|title=Русская мифология
|last=Мадлевская
|first=Е. Л.
|year=2005
|publisher=Мидгард
|pages=503
}}</ref>.

Поширений казковий і билинний мотив перетину богатирями межі «тутешнього» та «чужинського» світів. Часто богатир зустрічає на роздоріжжі камінь, на якому написано різні варіанти його долі; всі зрештою небезпечні, але богатир перемагає загрози та здобуває скарб<ref>{{Cite book
|title=Русская мифология
|last=Мадлевская
|first=Е. Л.
|year=2005
|publisher=Мидгард
|pages=203
}}</ref>. Могутньою суперницею богатирів у казках виступає [[Баба-Яга]]: вона може вбити їх своєю палицею, перетворити на камінь, проковтнути, намагається змусити торкнутись до зачарованих предметів, які вмить розірвуть богатирів. Баба-Яга може хвалитися, що богатирські удари їй, «як комарі покушують». Але якщо богатир проходить усі її випробування, то отримує чарівні предмети, що показують шлях, могутню зброю тощо<ref>{{Cite book
|title=Русская мифология
|last=Мадлевская
|first=Е. Л.
|year=2005
|publisher=Мидгард
|pages=464-471
}}</ref>.

Крім богатирів-чоловіків трапляються богатирки або ж поляниці. Типово вони є дочками якогось царя чи родичками [[Змій (міфологія)|Змія]] та наділені надзвичайною, навіть як на богатирів, силою. Мешкають у неприступних фортецях. При цьому може підкреслюватися, що в царство богатирки не можна потрапляти простим людям, що богатирка здатна легко перемогти богатиря<ref>{{Cite book
|title=Русская мифология
|last=Мадлевская
|first=Е. Л.
|year=2005
|publisher=Мидгард
|pages=510-512
}}</ref>.

Погляди на долю богатирів у билинах різняться. Деякі стверджують, що старші богатирі через свою самовпевненість загинули в боях із татарами. Інші пропонують, що на заміну загиблим чи постарілим богатирям прийшли молодші або навіть єдиний богатир-малоліток. Є також варіанти про те, як останній богатир-малоліток попри свій подвиг зустрічається з невдячністю князя, або гине, бо князь відправив його непідготованим. Ще один варіант описує як народ видає останнього богатиря-малолітка ворогам, але той перемагає, після чого зникає чи йде в монастир. При цьому він може покарати малодушних співвітчизників, забравши з собою якусь знакову річ, наприклад, [[Золоті ворота (Київ)|Золоті ворота]]. Часом уточнюється, що зниклий богатир повернеться в майбутньому<ref name=":4">{{Cite book
|title=Історія української літератури: В 6 т. 9 кн.
|last=Грушевський
|first=Михайло
|year=1994
|volume=Т. 4. — Кн. 1.
|pages=233-257
}}</ref>. Великі камені навколо Києва в народних віруваннях вважалися надгробками над могилами богатирів або їхніми скам'янілими останками<ref name=":5">{{Cite book
|title=Історія української літератури: В 6 т. 9 кн
|last=Грушевський
|first=Михайло
|year=1994
|volume=Т. 4. — Кн. 1.
|pages=57-76
}}</ref>.

== Поширеність образу ==
У давньоруських богатирських билинах виділяється декілька циклів за центрами їх творення. Головні&nbsp;— це київський і новгородський цикли, менші&nbsp;— рязанський, ростовський, чернігівський, полоцький, галицько-волинський та інші. Цілком збережені приклади билин є лише в київському та новгородському циклах<ref name=":2" />.

Ідея богатирства в українських віруваннях тісно сполучилася зі старим богатирським епосом про богатирів княжого [[Київ|Києва]] часів [[Володимир Великий|Володимира Великого]]. Проте в Україні билини про київських богатирів не збереглися, вцілівши тільки в нащадків українських виселенців на півночі [[Росія|Росії]]<ref name=":3" />. [[Максимович Михайло Олександрович|Михайло Максимович]] і [[Костомаров Микола Іванович|Микола Костомаров]] пояснювали це тим, що революційні події XVII століття витіснили давні билини. Але купці, подорожуючи в інші місцевості, розносили їх у [[Сибір]], [[Онезьке озеро|Заонежжя]], [[Олонецька губернія|Олонеччину]]<ref name=":2" />.

Новіша богатирська казка часто зовсім відірвана від історичної обстановки. Так, серед [[козаки|козацьких]] чи повстанських ватажків [[Богдан Хмельницький|Хмельницького]] з'являється фантастична постать [[Боняк]]а, різними казковими подробицями прикрашається історія [[Іван Мазепа|Мазепи]] і [[Семен Палій|Палія]], в якій Палій набуває постаті чудесно народженого богатиря, побиває [[демон]]ів, стає невмирущим тощо<ref name=":3" />. Билини, записані на півночі Росії в XVII—XIX&nbsp;ст., поєднують казку та легендарну минувшину, історію Русі та Московщини<ref name=":2" />.

В [[Україна|Україні]], а особливо [[Подніпров'я|Подніпров'ї]] XVI&nbsp;ст., відомо багато згадок про богатирів, що закінчили своє життя в київських печерах та на різних славних полях бою, як от Летське поле під [[Переяслав]]ом, місце битви [[Ярослав]]а з [[Святослав|Святополком]]. Так, Ілля Муромець зі своїм товаришем був похований в гробниці в Софії Київський, про що згадує в своїх подорожніх нотатках [[Еріх Лясота]]. А Богатир Чобітько був похований в Київській лаврі<ref name=":3" />.

== Відомі богатирі ==
[[Файл:Volga bilibin03.jpg|міні|Богатирі Вольга і Микула на картині Івана Білібіна]]
Основу комплексу сюжетів про богатирів складають такі персонажі, як:
* [[Ілля Муромець]] (Муровець)

* [[Добриня Микитич]]
* [[Олешко Попович]]

* [[Кирило Кожум'яка|Кирило (Микита) Кожум'яка]]
* [[Микула Селянинович]]
* [[Волх|Вольга]] чи Олег Святославич (Всеславич)<ref>{{Cite book
|title=Історія української літератури: В 6 т. 9 кн.
|last=Грушевський
|first=Михайло
|year=1994
|volume=Т. 4. — Кн. 1.
|pages=76-122
}}</ref>

* Михайлик&nbsp;— іноді саме так зветься останній богатир-малоліток. Його риси запозичують герої козацьких часів Івась Коновченко (Вдовиченко)<ref name=":4" /> і Палій<ref name=":5" />
Інші богатирі:

* [[Святогор]]
* [[Дюк Степанович]]
* Євпатій Коловрат
* Василій Буслаєв
* Дунай Іванович
* Сухман Одихмантієвич
* Михайло Казарянин
* Михайло Данилович
* Михайло Потик
* Данило Гнатович
* Іван Купецький син
* Іван Данилович
* Самсон Самійлович
* Хотень Блудович
* Аніка-воїн (богатирка)
* Василина Микулишна (богатирка)
* Настасія Микулишна (богатирка)

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
{{commonscat-inline|Bogatyr}}

== Література ==
* Златоплуг : епос України-Русі. На київському циклі билин / відтвор. сучасною укр. мовою, впорядкув. з дод. власного матеріалу Віктора Гребенюка. Луцьк, 2022. 350 с.

[[Категорія:Військова історія Київської Русі]]
[[Категорія:Українська міфологія]]
[[Категорія:Російська міфологія]]