Перегляд вихідного коду сторінки Базис і надбудова

{{Комунізм|Загальні поняття}}
{{Соціалізм}}
'''Ба́зис і надбудо́ва''' — категорії [[історичний матеріалізм|історичного матеріалізму]], які відображають найістотніші риси, зв'язки й упосереднення економічних та ідеологічних відносин людей, закономірності їх виникнення, розвитку і зміни з переходом однієї [[суспільно-економічна формація|соціально-економічної формації]] в іншу. 

== Опис ==
[[Карл Маркс|Маркс]] і [[Фрідріх Енгельс|Енгельс]] виходили з того, що головною, вирішальною умовою життя людей є спосіб виробництва. В процесі виробництва матеріальних благ люди вступають між собою в певні відносини, які Маркс назвав [[виробничі відносини|виробничими, економічними відносинами]] і які є формою розвитку [[продуктивні сили|продуктивних сил]]. В антагоністичних формаціях, що основані на [[приватна власність|приватній власності]] на [[засоби виробництва]] і на [[Експлуатація (економіка)|експлуатації]] людини людиною, виробничі відносини є відносинами між непримиренно ворожими [[Клас суспільний|класами]], а в [[комунізм|комуністичному суспільстві]], що ґрунтується на [[суспільна власність|суспільній власності]] і відсутності експлуатації, виробничі відносини є відносинами товариського співробітництва і взаємодопомоги. Сукупність всіх економічних відносин в даному суспільстві і є його '''базисом'''.

Кожна суспільна формація має свою, лише їй властиву економічну структуру, базис. Виробничі відносини утворюють ніби економічний кістяк суспільства, базис, який є основою всієї будови цієї суспільної формації. Базис антагоністичних формацій включає в себе не тільки панівні виробничі відносини (яким належить визначальна роль), але й ті, що є залишком минулого суспільства або зародком нового. Виробничі відносини зумовлюють усі інші суспільні відносини людей. [[Ленін|В. І. Ленін]] писав: 
:''«… суспільні відносини поділяються на матеріальні і ідеологічні. Останні являють собою лише надбудову над першими, що складаються поза волею і свідомістю людини, як (результат) форма діяльності людини, спрямованої на підтримання її існування» (Твори, т. 1, с. 128—129).'' 

Надбудова — це [[ідея|ідеї]], [[теорія|теорії]], погляди і відповідні їм установи та організації, що породжуються базисом даного суспільства. До надбудови відносяться: політичні й правові ідеї, [[філософія]], [[мораль]], [[мистецтво]], [[релігія]], [[держава]], [[політичні партії]], культосвітні та професійні установи й організації, [[Християнська церква|церква]] тощо. Надбудова є ідейно-політичною і правовою формою виразу економічного змісту життя суспільства, його потреб. Всі складові частини надбудови мають свої специфічні закономірності розвитку, свою відносну самостійність і разом з тим перебувають у постійному взаємозв'язку, по-різному зв'язані з базисом. Політично-правова частина надбудови пов'язана з економічним ладом безпосередньо і прямо, а її інші частини віддаленіші від базису і пов'язані з ним головним чином посередньо. Кожна суспільно-економічна формація має свою, тільки їй властиву надбудову. В антагоністичних формаціях класовому характерові економічного базису відповідає і класова надбудова. Вона включає в себе ідеї, установи і організації всіх класів і соціальних груп, які є в даному суспільстві. Але панівне становище в надбудові цих суспільств посідають ідеї та установи панівних класів, їхня держава, право та ідеологія. Держава і право завжди є знаряддями того класу, який командує в сфері матеріального виробництва. Держава, [[право]], церква тощо історично минущі, вони з'являються з виникненням приватної власності, з розколом суспільства на класи. Історична місія [[диктатура пролетаріату|диктатури пролетаріату]], як особливого типу держави, полягає в створенні необхідних суспільно-економічних умов для відмирання всякої державності. У доповіді на [[XXI з'їзд КПРС|XXI з'їзді КПРС]] [[Хрущов Микита Сергійович|М. С. Хрущов]] говорив: 
:''«Марксизм-ленінізм учить, що при комунізмі держава відімре, що функції суспільного управління втратять свій політичний характер і перетворяться в безпосереднє народне управління справами суспільства».'' 

Що ж стосується релігії та церкви, то суспільно-економічні корені їх існування ліквідуються вже в [[соціалізм|соціалістичному суспільстві]]. Надбудова не пасивна, вона робить активний зворотний вплив на базис. Характер впливу надбудови на життя суспільства цілком визначається його економічною структурою. Закономірності діяння надбудов в комуністичному і класово-антагоністичних суспільствах докорінно відмінні. Так, надбудова капіталістичної формації складається з двох діаметрально протилежних частин — ідей та установ експлуататорських класів і ідей та організацій експлуатованих, зокрема [[робітничий клас|робітничого класу]]. Ці різні частини надбудови однієї і тієї ж формації по-різному впливають на базис. Держава, право та ідеологія буржуазії в перший період існування капіталістичного суспільства, зміцнюючи базис, сприяли поступальному розвитку людства. В епоху ж [[імперіалізм]]у, коли капіталістичні виробничі відносини перетворились в гальмо продуктивних сил, буржуазна частина надбудови, охороняючи віджилу економічну структуру, придушуючії революційні виступи мас проти існуючих відносин, відіграє особливо реакційну роль. Друга, протилежна частина надбудови — марксистська партія, [[науковий комунізм]], література [[соціалістичний реалізм|соціалістичного реалізму]] і т. д. усю свою силу спрямовують на знищення існуючого базису і перехід суспільства до соціалістичного ладу. Роль цієї частини надбудови прогресивна, революційна. Надбудова соціалістичного суспільства, що відображає соціалістичні виробничі відносини, позбавлена соціальних антагонізмів, внутрішньо єдина, монолітна, а всі її частини — держава, громадські організації, соціалістична ідеологія, право, мистецтво і т. д. — під керівництвом [[Комуністична партія|Комуністичної партії]] діють в одному напрямі — зміцнення і розвитку соціалістичного базису, переходу його у вищу фазу — комунізм. Законом надбудови соціалістичного суспільства є прогресивно зростаючий її вплив на життя усього суспільства. XXI з'їзд КПРС особливо підкреслив дальше піднесення ролі соціалістичної надбудови в період розгорнутого комуністичного будівництва.

Процес переходу однієї суспільної формації в іншу є насамперед ліквідацією віджилих виробничих відносин і утвердженням нових, що дають простір розвиткові продуктивних сил. На основі зміни економічної структури, тобто базису, відбувається більш-менш швидкий переворот і у всій надбудові суспільства. Переворот у базисі та надбудові не виключає певної спадкоємності у розвитку матеріальних та ідеологічних відносин, перебудови і використання деяких складових частин базису та надбудови минулого суспільства. Для кожної формації характерні свої специфічні закони виникнення і розвитку її базису та надбудови. В усіх класових формаціях переворот в економічному базисі передує ліквідації старої влади. Так, капіталістичні виробничі відносини складаються ще в надрах феодального суспільства, тому основне завдання буржуазної революції полягає в тому, щоб привести надбудову у відповідність з новим економічним базисом. Будівництво базису і надбудови соціалістичного суспільства починається з утвердження нової політичної влади — диктатури пролетаріату. Соціалістична держава, спираючись на ті матеріальні передумови, які були підготовлені капіталізмом, поступово здійснює переворот в економічній структурі суспільства і в усій його надбудові. Ліквідація багатоукладної економіки і побудова єдиної всеосяжної соціалістичної системи закріплюють перемогу соціалізму в галузі політичної, правової та ідеологічної надбудов. Поступовий перехід від соціалізму до комунізму є дальшим кроком у розвитку базису і надбудови нової, комуністичної формації.

== Література ==
* Базис і надбудова // {{ФЕС}}
* {{УРЕ}}
* Маркс К. Передмова до «До критики політичної економії». В кн.: Маркс К., Енгельс Ф. Вибрані твори, т. 1. К., 1955;
* Енгельс Ф. [Листи до К. Шмідта 5. VIII і 27. X 1890, до Й. Блоха 21—22. IX 1890, до Ф. Мерінга 14. VI 1893]. В кн.: Маркс К., Енгельс Ф. Вибрані листи. К., 1954;
* Маркс К., Энгельс Ф. Немецкая идеология. [Розд. І]. М., 1956;
* Ленін В. І. Твори. Вид. 4:
** т. 1. Що таке «друзі народу» і як вони воюють проти соціал-демократів?;
** т. 2. Карл Маркс;
** т. 25. Держава і революція;
* Сталін Й. В. Про проект Конституції Союзу РСР. В кн.: Сталін Й. В. Питання ленінізму. Вид. 11. К., 1953;
* Сталін Й. В. [[Марксизм і питання мовознавства]]. К., 1955;
* Хрущов М. С Сорок років Великої Жовтневої соціалістичної революції. К., 1957;
* Хрущов М. С. Про контрольні цифри розвитку народного господарства СРСР на 1959—1965 роки. К., 1959
== Посилання ==
* {{УМЕ8|частина=Надбудова|сторінки=1064}}

[[Категорія:Соціалізм]]
[[Категорія:Марксизм]]