Перегляд вихідного коду сторінки Август Найдгардт фон Ґнайзенау

{{Військовик
| ім'я                = Август Найдгардт фон Ґнайзенау
| оригінал імені      = {{lang-de|August Neidhardt von Gneisenau}}
| портрет             = George Dawe, Field Marshal August Neidhardt, Count of Gneisenau (1760–1831), 1818.jpg
| розмір              = 200px
| ім'я при народженні = 
| прізвисько =
| приналежність = [[Королівство Пруссія|Пруссія]]
| країна =
| вид збройних сил =
| рід військ =
| роки служби = 1779-1831
| звання = [[генерал-фельдмаршал]]
| формування = VIII Prussian Corps
| командування =
| битви = '''[[Війна за незалежність США]]''' <br/> '''[[Наполеонівські війни]]''' <br/> *[[Битва при Лін'ї]] <br/> *[[Битва при Ватерлоо]]
| нагороди = {{{!}}
{{!}}{{Pour le Mérite з дубовим листям}}{{!!}}{{Залізний хрест 1-го класу}}{{!!}}{{Залізний хрест 2-го класу}}
{{!}}-
{{!}}{{Орден Чорного орла}}{{!!}}{{Орден Червоного орла 1-го ступеня}}{{!!}}{{Хрест «За вислугу років» (Пруссія)}}
{{!}}-
{{!}}{{Командор ордена Леопольда (Австрія)}}{{!!}}{{Командор ордена Марії-Терезії}}{{!!}}{{Лицар Великого хреста військового ордена Віллема}}
{{!}}-
{{!}}{{Великий хрест Військового ордена Максиміліана Йозефа}}{{!!}}{{Королівський Гвельфський орден}}
{{!)}}
{{{!}}
{{!}}{{Орден Святого Георгія 3 ступеня}}{{!!}}{{Орден Святого Олександра Невського}}{{!!}}{{Орден Святого Володимира 2 ступеня}}{{!!}}{{Орден Святої Анни 1 ступеня}}
{{!}}-
{{!}}{{Золота зброя «За хоробрість»}}{{!!}}{{Орден Андрія Первозванного}}
{{!)}}
| відносини =
| титул = граф
| signature =
| інше =
}}
'''Август Найдгардт фон Ґнайзенау''' ({{lang-de|August Neidhardt von Gneisenau}}; [[27 жовтня]] [[1760]], Шильдау (біля Торгау)&nbsp;— [[23 серпня]] [[1831]], Познань)&nbsp;— [[Королівство Пруссія|прусський]] [[генерал-фельдмаршал]] (1825), граф Найдгардт (1814).

== Раннє життя ==
Ґнайзенау народився в [[Шільдау]] в [[Саксонське курфюрство|Саксонії]]. Він був сином [[Саксонське курфюрство|саксонського]] лейтенанта артилерії Августа Вільяма Найдгардта та його дружини Марії Єви Найдгардт, уродженої Мюллер. Юнак виростав у великій бідності в Шільдау, а потім у [[Вюрцбург|Вюрцбурґу]] та [[Ерфурт|Ерфурті]]. У 1777 році він вступив до [[Ерфуртський університет|Ерфуртського університету]], але через два роки записався на службу до [[Габсбурзька монархія|австрійського]] полку, розквартированого в Ерфурті. У 1782 році, прийнявши додаткове ім'я ''Ґнайзенау''<ref>{{ЕСУ|}} називає Ґнайзенау серед місць [[Переміщені особи|тимчасового перебування]] українських біженців після [[Друга світова війна|Другої світової війни]]</ref> за назвою місцевості маєтків своєї родини в Австрії, він вступив як офіцер на службу до [[Маркграф|маркграфа]] Байройт-Ансбаха. У складі одного з полків найманців цього принца на службі [[Королівство Великої Британії|Великої Битанії]], він пройшов активну службу та отримав цінний досвід у [[Війна за незалежність США|Війні за незалежність США]]. Повернувшись у Європу в 1786 році, він подав заяву на прусську службу, і король [[Фрідріх II (король Пруссії)|Фрідріх Великий]] призначив його першим лейтенантом піхоти{{Sfn|Chisholm|1911|с=148}}.

В чині ''штабс-капітана'' у 1790 році, Ґнайзенау служив у [[Польща|Польщі]] з 1793 по 1794 роки. Десять років подальшого спокійного гарнізонного життя в [[Явор (місто)|Яуері]] дозволили йому зайнятися широкими дослідженнями військової та політичної історії. У 1796 році він одружився з Кароліною фон Коттвіц{{Sfn|Chisholm|1911|с=148}}.

== Наполеонівські війни ==
У 1806 році Ґнайзенау був одним із штабних офіцерів [[Фрідріх Людвіґ, князь Гогенлое-Інґельфінґен|князя Гогенлое]], воював під [[Битва при Заальфельді|Заальфельдом]] (10 жовтня 1806) та [[Битва під Єною та Ауерштедтом|Єною]] (14 жовтня 1806), а трохи пізніше командував тимчасовою піхотною бригадою, яка воювала під командуванням Л'Естока в [[Литва|литовській]] кампанії. На початку 1807 року [[прусська армія]] направила майора фон Ґнайзенау комендантом до [[Колобжег|Кольберґа]], який, хоча й був невеликим і погано захищеним, за додаткової допомоги Шилля та Неттельбека зумів протистояти [[Наполеон|наполеонівським]] військам аж до укладення [[Тільзитський мир|Тильзітського миру]] в липні 1807 року. Комендант отримав високу нагороду ''[[Pour le Mérite]]'' і підвищення до підполковника{{Sfn|Chisholm|1911|с=148}}.

Перед Ґнайзенау відкрилася ширша сфера роботи. Як начальник інженерної служби і член реорганізаційного комітету, він відіграв велику роль разом з [[Ґергард фон Шарнгорст|Шарнгорстом]] у роботі з реконструкції прусської армії{{Sfn|Chisholm|1911|сторінки=148-149}}. Присвятивши зусилля військовій реорганізації, він мав значний вплив і на загальну політику [[Прусське військове міністерство|міністерства]] (створеного в грудні 1808).  Ставши полковником у 1809 році, він незабаром своєю енергією викликав до себе підозру панівних французів, і незабаром після падіння [[Генріх Фрідріх Карл Райхсфрайгер фом унд цум Штайн|Штайна]] (січень 1809 року) Ґнайзенау пішов у відставку. Але після відвідування Австрії, [[Російська імперія|імперської Росії]], [[Швеція|Швеції]] та [[Англія|Англії]] з секретними завданнями, він повернувся до [[Берлін|Берліна]] і знову став лідером патріотичної партії{{Sfn|Chisholm|1911|с=149}}.

І у відкритому військовому будівництві, а часом і в таємних махінаціях, він проявляв енергію і патріотизм, і після початку [[Війна шостої коаліції|визвольних воєн]] 1812 року генерал-майор Ґнайзенау став генерал-квартирмейстером в армії генерал-фельдмаршала [[Ґебгард-Леберехт фон Блюхер|Ґебгарда Блюхера]]. Так почався зв’язок між цими двома військовими, який став одним із найкращих прикладів гармонійної співпраці командира та його начальника штабу у військовій історії. З Блюхером Ґнайзенау брав участь у здобутті [[Взяття Парижа (1814)|Парижа]] в 1814 році; його військовий характер ідеально доповнював характер Блюхера, і під цим щасливим керівництвом війська Пруссії, часом переможені, але ніколи не зневірені, пробивалися у серце [[Перша французька імперія|Франції]]. План військового походу на [[Париж]], який безпосередньо призвів до зречення [[Наполеон|Наполеона]] в квітні 1814 року, був саме роботою начальника штабу. У 1814 році в нагороду за визначні заслуги Ґнайзенау — разом з [[Людвіг Йорк фон Вартенбург|Йорком]], [[Фрідріх Граф Клейст фон Ноллендорф|Кляйстом]] і [[Фрідріх Вільгельм Бюлов фон Денневіц|Бюловом]] — був пожалуваний титулом [[граф|графа]], а в той же час Блюхер став принцом [[Легницьке Поле|Вальштатським]]{{Sfn|Chisholm|1911|с=149}}.

У 1815 році Ґнайзенау знову став начальником штабу Блюхера та відіграв дуже помітну роль у [[Кампанія Ватерлоо|кампанії Ватерлоо]] в червні-липні 1815 року. Старші генерали, такі як Йорк і Кляйст, були виділені для того, щоб начальник штабу прийняв командування в разі потреби, і коли на полі [[Битва при Лін'ї|Ліньї]] (16 червня 1815) старий фельдмаршал був виведений з ладу, Ґнайзенау взяв на себе командування. прусської армії{{Sfn|Chisholm|1911|с=149}}. Він згуртував армію і направив її до [[Вавр|Вавра]], звідки частина її приєдналась до [[Артур Веллслі|Веллінгтона]] в [[Битва під Ватерлоо|битві при Ватерлоо]] 18 червня 1815 року, де флангова атака пруссаків допомогла вирішити битву.

На полі Ватерлоо Ґнайзенау здійснив переслідування, що призвело до захоплення карети Наполеона. У наступні дні після битви Ґнайзенау був свідком, як прусські війська досягли Парижа раніше Веллінгтона. У нагороду Ґнайзенау отримав подальше підвищення і прусський [[Орден Чорного орла|орден Чорного Орла]].

== Подальше життя ==
У 1816 році Ґнайзенау був призначений командувати [[VIII корпус (Німецька імперія)|VIII Прусським корпусом]], але незабаром пішов у відставку як через стан здоров'я, так і з політичних причин{{Sfn|Chisholm|1911|с=149}}.

Два роки Ґнайзенау жив у відставці у своєму маєтку [[Мислаковиці|Ердманнсдорф]] у [[Сілезія|Сілезії]], але в 1818 році став губернатором Берліна і членом Державної ради. У 1825 році був підвищений до генерал-фельдмаршала. У 1831 році, незабаром після вибуху [[Листопадове повстання (1830—1831)|польського повстання 1830]] року, він був призначений до командування Армії спостережень на польському кордоні, а [[Карл фон Клаузевіц|Клаузевіц]] став його начальником штабу. У [[Познань|Позені]] він заразився [[Холера|холерою]] і помер 24 серпня 1831 року, а незабаром після нього і його начальник штабу став жертвою тієї ж хвороби в листопаді{{Sfn|Chisholm|1911|с=149}}.

== Спадщина ==
[[Файл:Gneisenaustatue.JPG|міні|296x296пкс| Статуя Ґнайзенау, [[Унтер-ден-Лінден|Унтер ден Лінден]], Берлін роботи Крістіана Даніеля Рауха]]
Статуя Ґнайзенау роботи [[Крістіан Данієль Раух|Крістіана Даніеля Рауха]] була встановлена в Берліні в 1855 році, а в пам'ять про облогу 1807 року гренадерський полк Кольберга став називатись ім'ям Ґнайзенау в 1889 році. Один із його синів очолив бригаду VIII армійського корпусу у [[Французько-прусська війна|франко-прусській війні]] 1870 року.

Його портрет роботи Марі фон Брюль знаходиться в колекції [[Німецький історичний музей|Німецького історичного музею]]<ref>{{Cite journal|last=Bellinger|first=Vanya Eftimova|date=6 січня 2016|title=Five Things You Didn't Know About Carl von Clausewitz|url=http://www.realcleardefense.com/articles/2016/01/06/five_things_you_didnt_know_about_carl_von_clausewitz_108863.html|journal=Real Clear Defense|access-date=7 січня 2016}}</ref>.

Його іменем названо одну з чотирьох операцій німецького весняного наступу 1918 року<ref>{{Cite book
|title=1918 : a very British victory
|url=https://archive.org/details/1918verybritishv0000hart_i3m2
|last=Hart, Peter, 1955-
|date=2009
|publisher=Phoenix
|location=London
|isbn=9780753826898
|oclc=403445739
}}</ref>.

На його честь названо кілька кораблів німецького флоту, у тому числі броненосний крейсер Першої світової війни [[SMS Gneisenau (1906)|SMS ''Gneisenau'']], [[Німецький лінкор «Гнейзенау».|лінкор часів Другої світової війни ''Gneisenau'']] та [[Список кораблів Федерального флоту Німеччини|післявоєнний навчальний фрегат]].

Крім того, у кількох [[Німеччина|німецьких]] містах є вулиці під назвою «Gneisenaustraße» (вулиця Ґнайзенау), включаючи [[Берлін]] (його ім'я також носить зупинка підземки), [[Лейпциг]], [[Гамбург]], [[Ганновер]] та [[Гайдельберг]]. 

Цікаво, що [[Вулиця Олени Пчілки (Львів)|вулиця Олени Пчілки]] у Львові у 1943-44 рр. називалась ''Ґнайзенауґассе''{{sfn|Довідник перейменувань вулиць і площ Львова|2001|с=44}}.

== Нагороди<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=rcaMTgK9giUC
|title=Handbuch über den Königlich Preußischen Hof und Staat: für das Jahr ...
|last=Preußen
|date=1828
|publisher=Decker
|language=de
}}</ref> ==

=== [[Королівство Пруссія]] ===

* [[Pour le Mérite]] з дубовим листям
** орден (17 серпня 1807)
** дубове листя (31 березня 1814)
* [[Залізний Хрест (Німеччина)|Залізний хрест]] 2-го і 1-го класу (28 червня 1815)
* [[Орден Чорного орла]] (28 червня 1815)
* [[Орден Червоного орла]] 1-го класу (28 червня 1815)
* [[Хрест «За вислугу років» (Пруссія)]]

=== [[Російська імперія]] ===
* [[Орден святого Георгія (Російська імперія)|Орден Святого Георгія]] 3-го ступеня (25 серпня 1813)
* [[Орден Святого Олександра Невського]] (8 жовтня 1913)
* [[Орден Святого Володимира]] 2-го ступеня (10 грудня 1813)
* [[Орден Святої Анни]] 1-го ступеня
* [[Золота зброя «За хоробрість»]]
* [[Орден Андрія Первозванного]] (26 травня 1829)

=== [[Австрійська імперія]] ===
* [[Військовий орден Марії Терезії]], командорський хрест
* [[Орден Леопольда (Австрія)]], командорський хрест

=== Інші країни ===
* [[Орден Віллема]], великий хрест ([[Нідерланди]]; 8 липня 1815)
* [[Військовий орден Максиміліана Йозефа]], великий хрест ([[Баварське королівство]]; липень 1815)
* [[Королівський гвельфський орден]], великий хрест ([[Ганноверське королівство]]; 1827)

== Примітки ==
{{Reflist}}

== Посилання ==
* {{Cite NIE|wstitle=Gneisenau, August, Count Neithardt von|year=1906|volume=12|pages=148-149}}
* {{EB1911|wstitle=Gneisenau, August Wilhelm Anton, Count Neithardt von}}
* {{книга|автор = Мельник Б.&nbsp;В.|частина = Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова|заголовок = Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття|оригінал = |посилання = http://history.org.ua/LiberUA/966-603-1%2015-9/966-603-1%2015-9.pdf|відповідальний = |видання = |місце = Львів|видавництво = [[Світ (видавництво)|Світ]]|рік = 2001|том = |сторінки = 44, 91, 92, 101, 104, 120|сторінок = 128|серія = |isbn = 966-603-115-9|тираж = |ref = Довідник перейменувань вулиць і площ Львова}}.

== Подальше читання ==
* G. H. Pertz and Hans Delbrück: ''Das Leben des Feldmarschalls Grafen Neithardt von Gneisenau''. 5 vols., Berlin, 1864–1880 (Vols. 4 and 5 were edited by Delbrück. An edition in 2 vols. appeared in 1882.)
* Hans Delbrück: ''Das Leben des Feldmarschalls Grafen Neidhardt von Gneisenau''. 2 vols., Berlin, 1894 2nd ed. This is an abridgment of Pertz and Delbrück's monumental work, and also takes account of later work. A third edition, thoroughly revised, appeared in 1908, and a fourth in 1920.
* Heinrich von Béguelin: ''Denkwürdigkeiten von Heinrich und Amalie Béguelin aus den Jahren 1807-1813''. Berlin, 1892
* Joseph von Hormayr: ''Lebensbilder aus dem Befreiungskriege''. 2 vols.  Jena, 1841–1844
* Gneisenau: ''Aus der Zeit der Noth, 1806-1815: Schilderungen zur Preußischen Geschichte aus dem brieflichen Nachlasse des Feldmarschalls Neidhardt von Gneisenau''; hrsg. von Albert Pick. Berlin, 1900
* Gneisenau: ''Der Feldzug von 1813 bis zum Waffenstillstand''. Glatz, 1813


{{Нормативний контроль}}

{{DEFAULTSORT:Ґнайзенау Август Найдгардт}}
[[Категорія:Полководці]]
[[Категорія:Учасники наполеонівських війн]]
[[Категорія:Генерал-фельдмаршали Пруссії]]
[[Категорія:Графи Німеччини]]
[[Категорія:Померли від холери]]
[[Категорія:Люди на марках]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо вулиці]]