Перегляд вихідного коду сторінки Фемінізм в Ірані

[[Файл:Jam'iat_e_nesvan_e_vatan-khah01.jpg|міні|Рада директорок "Jam'iat e nesvan e vatan-khah", асоціації з прав жінок в Тегерані (1923-1933)]]{{Фемінізм}}
'''Іранський фемінізм''' ([[Перська мова|перс]] .: جنبش زنان ایران) є іранським жіночим [[Суспільний рух|рухом]] за [[права жінок]]. Зародився після Перської [[Перська конституційна революція|конституційної революції]] в 1910 році, коли вийшов перший Жіночий журнал. Тривав до 1933 року, коли останню жіночу асоціацію розпустив уряд [[Реза Шах Пахлаві|шаха Реза Пахлаві]], і знову посилився після [[Ісламська революція в Ірані|Іранської революції]] (1979).<ref name="Sanasarian">{{Cite book|title=The Women's Rights Movements in Iran|url=https://archive.org/details/womensrightsmove00unse|last=Sanasarian|first=Eliz|year=1982|publisher=Praeger|location=New York|pages=[https://archive.org/details/womensrightsmove00unse/page/124 124]–129|isbn=0-03-059632-7}}</ref><ref>Afary, Janet. ''The Iranian Constitutional Revolution, 1906 - 1911'', Columbia University Press, 1996.</ref>

У період з 1962 по 1978 рр. іранські феміністки здобули [[Жіноче виборче право|право голосу для жінок]] (у 1963, за часів [[Біла революція|Білої революції]] шаха Мухаммада Реза) та посідати державні посади. В 1975 році "Закон про захист сім'ї" передбачав розширення прав на [[розлучення]] і [[Право опіки|опіку]] та обмеження чоловічої [[Полігамія|полігамії]].

[[Права жінок]] було обмежено з часів [[Ісламська революція в Ірані|Ісламської революції]] 1979 року, коли було встановлено кілька законів, як-от запровадження обов'язкового публічного [[Дрес-код|дрескоду]] для жінок.<ref>{{Cite web|url=http://www.bridgew.edu/SoAS/jiws/Nov07/IranianWomen.pdf|title=Iranian Women and the Civil Rights Movement in Iran: Feminism Interacted|publisher=Bridgewater State College|accessdate=2010-04-29|archive-date=10 серпня 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20120810090219/http://www.bridgew.edu/SoAS/jiws/Nov07/IranianWomen.pdf}}</ref> У листопаді 2016 року в [[Ісламська консультативна рада Ірану|парламенті Ірану]] було всього 6 % жінок<ref>{{Cite web|url=http://www.ipu.org/wmn-e/classif.htm|title=Women in Parliaments: World Classification|publisher=[[Inter-Parliamentary Union]]|accessdate=2016-11-13|archive-date=28 березня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140328105108/http://www.ipu.org/wmn-e/classif.htm}}</ref> (коли середній показник у світі становив біля 23%).<ref>{{Cite web|url=http://www.ipu.org/wmn-e/world.htm|title=Women in Parliaments: World and Regional Averages|publisher=[[Inter-Parliamentary Union]]|accessdate=2016-11-13|archive-date=30 березня 2007|archive-url=https://web.archive.org/web/20070330191653/http://www.ipu.org/wmn-e/world.htm}}</ref>

Феміністки в Ірані продовжують боротися за реформи, особливо в рамках Кампанії на мільйон підписів (One Million Signatures Campaign) за припинення [[Сексизм|дискримінації жінок]].<ref name="Democracy Digest">{{Cite web|url=http://www.demdigest.net/blog/regions/iran%e2%80%99s-million-signatures-campaign-a-leading-voice-for-democracy.html|title=Iran's Million Signatures Campaign: A Leading Voice for Democracy|publisher=Democracy Digest|accessdate=2010-04-30|archiveurl=https://web.archive.org/web/20100626032207/http://www.demdigest.net/blog/regions/iran%E2%80%99s-million-signatures-campaign-a-leading-voice-for-democracy.html|archivedate=2010-06-26}}</ref>

== Після Конституційної революції: початок ==
[[Іранська конституційна революція]] з 1905 по 1911 викликала перші усвідомлення щодо відсутности у жінок базових прав, що призвело до створення товариств і журналів. Жіноче письменство в ту епоху, переважно через газети та періодичні видання, є одним з найцінніших джерел інформації про рух.<ref name="Sanasarian 32–37">Sanasarian 32–37</ref> Крім того, іранки були обізнані про стан жінок та освітні можливості в інших регіонах і надихалися ними.<ref name="Ettehadieh 2004">{{Cite book|title=The Origins and Development of the Women's Movement in Iran, 1906-41 in ''Women in Iran from 1800 to the Islamic Republic'' By Lois Beck and Guity Nashat|last=Ettehadieh|first=Mansoureh|authorlink1=Mansoureh Ettehadieh|year=2004|publisher=University of Illinois Press|isbn=978-0-252-07189-8}}</ref>

=== Освіта ===
Активістки визначили [[Жіноча освіта|освіту]] головною в справі поступу. Їх публічний аргумент полягав у тому, що освіта іранських жінок загалом була б на користь Ірану, щонайменше для матерів, які могли б виховувати кращих дітей для країни. На початку століття іноземні місіонери заснували першу школу для дівчат, яку відвідували переважно представниці релігійних меншин. Хіджі-Мірза Хассан Рошдіе і Бібі Ханум Астарабаді пізніше теж заснували школи для дівчат, але обидві швидко припинили існування. Врешті, у 1918 році, через роки приватних та нерегульованих шкіл, уряд надав кошти на створення 10 початкових шкіл для дівчат та коледжу для викладачок. З 1914 по 1925 роки жіночі публікації висвітлювали також інші теми, такі як [[дитячі шлюби]], фінансові права та правовий статус жінки.

=== Товариства та організації ===
У 1906, незважаючи на відмову парламенту у їх проханні, жінки створили кілька організацій, серед яких «Товариство свободи жінок», які збиралися таємно, доки на них не почали нападати. Патріотичну жіночу лігу (Jam'iat e nesvan e vatan-khah) було засновано приблизно в 1918 році. У 1922 році Мохтарам Ескандарі створила "Патріотичну жіночу організацію". Засновницю заарештували, а її будинок спалили. Фемактивістка Зандохт Ширазі організувала «Жіноче революційне об’єднання». Під час цього раннього етапу феміністичного руху причетні до нього жінки були дочками, сестрами і дружинами відомих конституціоналістів. Як правило, вони були з освічених сімей середнього класу. Низький статус жінок та таємність багатьох організацій та товариств обмежили кількість даних з цього питання.

== Епоха Реза Пахлаві (1925–1941) ==
Перші успіхи жінки здобули в освіті: у 1928 вони отримали фінансову підтримку для навчання за кордоном; в 1935 р. змогли вступати до [[Тегеранський університет|Тегеранського університету]]<ref name="Esfandiari 2004">{{Cite book|title=The Role of Women Members of Parliament, 1963-88 in ''Women in Iran from 1800 to the Islamic Republic'' Lois Beck and Guity Nashat|last=Esfandiari|first=Haleh|year=2004|publisher=University of Illinois Press|isbn=978-0-252-07189-8}}</ref>. В 1944 році освіта стала обов'язковою для [[Дівчина|дівчат]]. У 1932 році в Тегерані був організований другий Конгрес жінок Сходу, іранські активістки зустрілися з активістками з Лівану, Єгипту, Індії та Іраку.<ref name="Ettehadieh 2004"/>  У 1936 р. шах Реза Пахлаві встановив закон Кашф-е-хіджаб: дуже суперечливу політику "відсутности" дрескоду, що змусила багатьох жінок залишатися в будинках, бо виходити "закритими" означало зазнати цькування поліцією, але також спричинила де[[Сегрегація (суспільство)|сегрегацію]] в деяких верствах суспільства.

== Епоха Мохаммеда Реза Пахлаві (1941–1979) ==
[[Файл:Iranian_Women_Parliamentarians_1970s.jpg|міні| Парламентарки Ірану перед воротами [[Ісламська консультативна рада Ірану|парламенту]] (Бахарестан), середина 1970-х ]]
У 1940-х роках спостерігається підвищення обізнаности щодо ролі жінки в суспільстві. В 1950-х засновано численні організації з прав жінок, серед яких Новий шлях ''(Rah-e Now)'', заснована Мерангізою Довлатшахі у 1955 р.<ref>{{Cite web|url=http://fis-iran.org/en/oralhistory/Dowlatshahi-Mehrangiz|title=Oral History interview of Mehrangiz Dowlatshahi|website=Foundation for Iranian Studies|location=Bethesda, MD, USA|accessdate=29 квітня 2010|archiveurl=https://web.archive.org/web/20100324015457/http://www.fis-iran.org/en/oralhistory/Dowlatshahi-Mehrangiz|archivedate=24 March 2010}}</ref>, та ''Жіноча ліга прихильниць Декларації прав людини,'' заснована Сафіє Фіруз у 1956 р.<ref>{{Cite web|url=http://fis-iran.org/en/oralhistory/Yeganegi-Saharokh-Farangis|title=Oral History interview of Farangis Yeganegi Saharokh|website=Foundation for Iranian Studieslocation=Bethesda, MD, USA|accessdate=30 квітня 2010|archiveurl=https://web.archive.org/web/20100613074017/http://fis-iran.org/en/oralhistory/Yeganegi-Saharokh-Farangis|archivedate=13 June 2010}}</ref> У 1959 р. п'ятнадцять жіночих організацій утворили федерацію ''Вища рада жіночих організацій в Ірані''<ref>{{Cite book|title=Women and the Political Process in Twentieth-Century Iran|last=Paydar|first=Parvin|year=1995|publisher=Cambridge University Press|isbn=978-0-521-59572-8}}</ref>, яка зосередила свої зусилля на виборчому праві для жінок.

Незважаючи на чимале протистояння священнослужителів, іранки вибороли виборче право в 1963 р., коли національний референдум показав загальну підтримку програми реформ, відомої як [[Біла революція]], що включала допуск жінок до виборів та можливість висувати свої кандидатури на державні посади. Шість жінок пройшли до [[Меджліс|парламенту]].<ref name="Esfandiari 2004"/>

Наприкінці 1960-х жінки вступили до дипломатичного корпусу, судової влади та міліції та революційного службового корпусу (освіта, охорона здоров'я та розвиток):<ref>{{Cite book|url=http://www.pathfind.org/site/DocServer/Broadening_Muslim_Tradition_Iran.pdf?docID=9621|title=Broadening Muslim Tradition: Bringing Family Planning to Iran|publisher=|accessdate=2010-04-29|archive-date=6 березня 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20120306045154/http://www.pathfind.org/site/DocServer/Broadening_Muslim_Tradition_Iran.pdf?docID=9621}}</ref> в 1968 році Фаррохроо Парса стала Міністеркою освіти (першою з жінок посіла посаду положення кабінету); у 1969 р. судову владу було відкрито для жінок (призначено п'ять суддів-жінок), серед яких майбутня [[Список лауреаток Нобелівської премії|лауреатка Нобелівської премії]] [[Ширін Ебаді]]. Жінки обиралися до міських, міських та повітових рад.<ref>{{Cite web|url=http://fis-iran.org/en/women/milestones/pre-revolution|title=Iranian Women in the Era of Modernization: A Chronology|website=Foundation for Iranian Studies|location=Bethesda, MD, USA|publisher=[[Foundation for Iranian Studies]]|accessdate=2010-04-29|archive-date=28 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190428204410/https://fis-iran.org/en/women/milestones/pre-revolution}}</ref>

Шукаючи спосіб досягти більш життєздатної організаційної структури жіночої діяльності, коаліція жіночих груп формує Жіночу Організацію Ірану в 1966 році.<ref name="Foundation for Iranian Studies">{{Cite web|url=http://fis-iran.org/en/women/organization/introduction|title=An Introduction to the Women's Organization of Iran|website=Foundation for Iranian Studies|location=Bethesda, MD, USA|publisher=[[Foundation for Iranian Studies]]|accessdate=2010-04-29|archive-date=9 липня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180709142619/http://fis-iran.org/en/women/organization/introduction}}</ref>

=== Жіноча організація Ірану ===
Хоча Жіночу Організацію Ірану підтримувала принцеса [[Ашраф Пахлаві]] (близнючка Шаха), іранкам та ЖОІ довелося боротися за кожне найменше покращення свого життя.<ref>{{Cite book|title=Hazards of Modernity and Morality: Women, State and Ideology in Contemporary Iran</em> in Women, Islam and State</em> By Deniz Kandiyoti (ed.)|last=Najmabadi|first=Afsaneh|year=1991|publisher=Temple University Press|location=London|isbn=978-0-87722-786-1}}</ref> Жіноча Організація Ірану була неприбутковою, працювала переважно через волонтерок. Її цілі полягали у заохоченні освіти жінок до змін, забезпеченням економічної незалежности жінок, водночас лишаючись в дусі ісламу та культурних традицій нації. Вона працювала через місцеві відділення та Жіночі центри, які надавали корисні послуги: класи [[Грамотність|грамотності]], професійне навчання, консультування, спортивні та культурні заходи, догляд за дітьми.<ref name="Foundation for Iranian Studies"/><ref name="Afkhami 2004">{{Cite book|title=The Women's Organization of Iran: Evolutionary Politics and Revolutionary Change in ''Women in Iran from 1800 to the Islamic Republic'' By Lois Beck and Guity Nashat|last=Afkhami|first=Mahnaz|year=2004|publisher=University of Illinois Press|isbn=978-0-252-07189-8}}</ref>

Однією з головних перемог ЖОІ був Закон про захист сім'ї 1975 року. Він надав жінкам рівні права у [[шлюб]]і та [[Розлучення|розлученні]], посилив права жінок на [[Право опіки|опіку над дітьми]], збільшив [[Вік сексуальної згоди|мінімальний вік шлюбу]] до 18 років для жінок та 20 років для чоловіків, та практично ліквідував [[багатоженство]]. [[Аборт]] також було узаконено.<ref>{{Cite book|title=Women and the Law In Iran 1967-1978|last=Afkhami|first=Mahnaz|year=1994|publisher=Foundation for Iranian Studies|location=Bethesda, MD}}</ref> Усі трудові закони та положення були переглянуті для усунення дискримінації за статтю та досягнення [[Рівна оплата за рівну працю|рівної оплати за рівну працю]]. Жінок заохочували балотуватися на політичні посади.<ref name="Afkhami 2004" />

До 1978 року майже 40% дівчат від 6 років були грамотними; в селах викладали понад 12 тис. корпусів грамотності; 33% студентів університету становили жінки, і більше жінок, ніж чоловіків, склали вступний іспит до школи медицини. 333 жінки були обрані до місцевих рад, 22 жінки були обрані до парламенту, а 2 - у сенат. Одна жінка стала виборною міністеркою кабінету міністрів (у справах жінок), 3 заступниці секретаріату, одна губернаторка, посолка та п’ять жінок були головами міських адміністрацій.<ref name="Afkhami 1984">{{Cite book|url=https://archive.org/details/sisterh_xxx_1996_00_7746|title=Iran: A Future in the Past--The "Prerevolutionary" Women's Movement in ''Sisterhood Is Global: The International Women's Movement Anthology'', by Robin Morgan (ed.)|last=Afkhami|first=Mahnaz|year=1984|publisher=Columbia University Press|location=New York, NY|isbn=978-1-55861-160-3}}</ref>

Іран зарекомендував себе як передовика в сфері [[Права жінок|прав жінок]] серед [[Країни, що розвиваються|країн, що розвиваються]], запровадивши ідеї та кошти для Регіонального центру досліджень і розвитку [[Організація Об'єднаних Націй|ООН]] для Азії та Тихого океану та Міжнародного центру досліджень жінок.<ref name="Afkhami 1984" />

== Ісламська революція: [[беклеш]] ==
Після [[Ісламська революція в Ірані|Ісламської революції]] в лютому 1979 року статус жінки суттєво погіршився. Значна участь жінок у революції 1978–79 рр. була частково результатом мобілізаційних зусиль жіночої організації в попередні десятиліття, включаючи діяльність ЖОІ наприкінці 1960-х і 70-х років, протягом яких жінки усвідомлювали свою колективну політичну владу. Жінки вийшли на підтримку більш вільної, егалітарної влади.<ref name="Afkhami 2004"/>

З плином часу деякі права, здобуті жінками, систематично вилучалися за допомогою законодавства, наприклад, примусового носіння [[хіджаб]]у, зокрема [[Чадра|чадри]].<ref>Sanasarian 136</ref> Незабаром після революції з'явилися чутки про примус до хіджабу та скасування деяких прав жінок, захищених "Актом захисту сім'ї", з аргументацією, нібито ці права "проти ісламу". Деякі державні чиновники спростували чутки, і багато жінок відмовилися прийняти це. Однак невдовзі чутки справдилися.<ref>Sanasarian 124–129</ref>

Був скасований новий сімейний закон, і "покривання тіла" стало обов'язковим.<ref>{{Cite web|url=http://www.bridgew.edu/SoAS/jiws/Nov07/IranianWomen.pdf|title=Iranian Women and the Civil Rights Movement in Iran: Feminism Interacted|publisher=Bridgewater State College|format=PDF|accessdate=2010-04-29|archive-date=10 серпня 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20120810090219/http://www.bridgew.edu/SoAS/jiws/Nov07/IranianWomen.pdf}}</ref> політична діячка [[Фаррохро Парса]], перша жінка, яка служила в іранському кабінеті, публічно відмовилась повернутися до замотування і схилитися перед регресом. Її стратили.<ref name="Afkhami 1984" /><ref>{{Cite news|first=Liane|last=Hansen|title=Executed But Not Forgotten: Iran's Farrokhroo Parsay|date=23 серпня 2009|url=https://www.npr.org/templates/story/story.php?storyId=112150486|work=[[NPR]]|accessdate=22 квітня 2010|archive-date=8 березня 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20120308053403/http://www.npr.org/templates/story/story.php?storyId=112150486}}</ref> Закон про примусові покривання зустріли протестами неоднорідні групи жінок. Демонстрації мали на меті не розширити права жінок в Ірані, а просто зберегти вже здобуті. Існували три основні колективні спроби висловити занепокоєння:<ref name="Sanasarian"/>

# П’ятиденна демонстрація з 8 березня 1979 року.
# Конференція Єдності жінок у грудні 1979 року.
# Демонстрації після указу [[Рухолла Мусаві Хомейні|Аятоли Хомейні]] про усунення будь-якого символу чи практики, що нагадує правило шаха. Наслідком цього указу був примусовий хіджаб.

Ці колективні спроби, як і менш значні, зустріла не лише опозиція ісламських консерваторів, але й опір лівих та правих політичних груп.<ref name="Sanasarian 1982">{{Cite book|title=The Women's Rights Movements in Iran|url=https://archive.org/details/womensrightsmove00unse|last=Sanasarian|first=Eliz|year=1982|publisher=Praeger|location=New York|isbn=0-03-059632-7}}</ref> Насправді більшість лівих груп не мали чітко сформованого бачення чи плану забезпечення прав жінок. Стан жінок, як вважалося, буде покращуватися автоматично шляхом встановлення ідеального соціалістичного/комуністичного суспільства.<ref>{{Cite book|title=The Women's Rights Movements in Iran|url=https://archive.org/details/womensrightsmove00unse|last=Sanasarian|first=Eliz|year=1982|publisher=Praeger|location=New York|pages=[https://archive.org/details/womensrightsmove00unse/page/144 144]–147|isbn=0-03-059632-7}}</ref>

Аспекти [[Шаріат|ісламського права,]] що стосуються жінок, можна побачити у статтях 20 та 21 Конституції 1979 р., сьогодні відомо щонайменше два прояви ісламського права: [[Побиття камінням|забивання камінням]] та [[Полігамія|багатоженство]].<ref>{{Cite book|title=The Women's Rights Movements in Iran|url=https://archive.org/details/womensrightsmove00unse|last=Sanasarian|first=Eliz|year=1982|publisher=Praeger|location=New York|pages=[https://archive.org/details/womensrightsmove00unse/page/131 131]–136|isbn=0-03-059632-7}}</ref><ref>{{Cite news|url=http://news.bbc.co.uk/2/hi/middle_east/8207371.stm|title='I was Iran's last woman minister'|publisher=BBC|accessdate=2010-04-29|date=2009-08-19|archive-date=7 липня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170707160044/http://news.bbc.co.uk/2/hi/middle_east/8207371.stm}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.theworld.org/2009/08/19/ahmadinejad-to-appoint-female-ministers/|archiveurl=https://archive.today/20130416004442/http://www.theworld.org/2009/08/19/ahmadinejad-to-appoint-female-ministers/|archivedate=2013-04-16|title=Ahmadinejad to appoint female ministers|publisher=PRI's The World|accessdate=2010-04-29}}</ref>

== Активізм ХХІ століття ==
Вперше після Ісламської революції кілька жінок в 1997 році змогли потрапити на стадіон, щоб подивитися футбольний матч<ref>{{Cite news|url=https://www.nytimes.com/1997/12/11/opinion/11iht-edramin.t.html?pagewanted=1|title=There's Hope for Iran, Or Soccer as Metaphor|publisher=New York Times|accessdate=2010-04-30|first=Ramin|last=Golbang|date=1997-12-11|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160207022534/http://www.nytimes.com/1997/12/11/opinion/11iht-edramin.t.html?pagewanted=1|archivedate=February 7, 2016}}</ref>. Жіночі юридичні консультанти були представлені у спеціальних сімейних судах.<ref name="Gheytanchi 2000">{{Cite news|url=http://findarticles.com/p/articles/mi_m2267/is_2_67/ai_63787338/|title=Chronology of Events Regarding Women in Iran since the Revolution of 1979|publisher=Social Research, Summer 2000|accessdate=2010-04-30|first=Elham|last=Gheytanchi|year=2000|archive-date=29 травня 2012|archive-url=https://archive.is/20120529022724/findarticles.com/p/articles/mi_m2267/is_2_67/ai_63787338/}}</ref>

У 2006 році розпочато кампанію щодо збору мільйона підписів на підтримку зміни дискримінаційних законів проти жінок в Ірані та реформування сімейних законів, задля звернення до Парламенту з проханням переглянути та реформувати чинні закони, які дискримінують жінок. Ще одна кампанія "Зупинимо [[побиття камінням]] назавжди".<ref>{{Cite web|url=http://www.meydaan.com/English/aboutcamp.aspx?cid=46|title=Stop Stoning Forever|publisher=|accessdate=21 березня 2020|archive-date=11 липня 2010|archive-url=https://web.archive.org/web/20100711183728/http://www.meydaan.com/english/aboutcamp.aspx?cid=46}}</ref>

За всіма даними, ступінь мобілізації та свідомості серед жінок в Ірані є надзвичайною.<ref>{{Cite web|url=http://www.theworld.org/2009/11/27/womens-rights-in-iran/|title=Women's Rights in Iran|publisher=PRI's The World|accessdate=2010-04-30|archiveurl=https://web.archive.org/web/20091130172124/http://www.theworld.org/2009/11/27/womens-rights-in-iran/|archivedate=2009-11-30}}</ref> Рух за права жінок є яскравим і добре організованим.<ref>{{Cite web|url=https://www.npr.org/templates/story/story.php?storyId=100039579|title=Despite Odds Women's Movement Persists in Iran|publisher=NPR|accessdate=2010-04-30|archive-date=5 березня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210305210336/https://www.npr.org/templates/story/story.php?storyId=100039579}}</ref> Руху також приписують дуже розумне використання інформаційно-комунікаційних технологій.<ref>{{Cite web|url=http://www.corriere.it/esteri/09_giugno_16/una_rivoluzione_la_guidano_donne_e_blogger_alessandra_farkas_e830c394-5a3b-11de-8451-00144f02aabc.shtml|title=''E' la prima rivoluzione via Internet, la guidano le donne e i blogger''|publisher=Corriere della Serra|accessdate=2010-04-30|archive-date=3 березня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210303142757/https://www.corriere.it/esteri/09_giugno_16/una_rivoluzione_la_guidano_donne_e_blogger_alessandra_farkas_e830c394-5a3b-11de-8451-00144f02aabc.shtml}}</ref>

Активна участь багатьох жінок в революції допомогла розбудити політичний потенціал жінок, і багато жінок середнього класу все активніше підтримували фемінізм. Також посилилося протистояння політиці, яка санкціонувала багатоженство, тимчасовий шлюб, вільне розлучення для чоловіків та опіку над батьками. Активність та публічність принесла деякі правові засоби боротьби жінкам, наприклад, обмеження права чоловіка заважати дружині отримати роботу, та новий шлюбний контракт, який давав жінкам право на розлучення. Судді стали більш прихильними до жіночих питань.

Оскільки більшість іранських дівчат отримували освіту у 1980-х, а уряд відкрив вищу релігійну освіту для жінок, деякі з них оволоділи технічними формами ісламської аргументації, які допомогли у боротьбі за лібералізацію прав жінок. Крім того, багато жінок стали успішними підприємицями та працювали в інших помітних професіях, включаючи парламент. В інтерв'ю в 1996 році світський юрист Мехрангіз Кар заявив: "Революція дала жінкам впевненість у собі. Зі всіх жертв, які вони принесли, іранські жінки знають, скільки їм зобов’язані нинішні та майбутні володарі. Ісламський уряд не може цього уникнути, не ризикуючи жорстоким поділом держави та релігії».<ref>Keddie, Nikki R. Modern Iran: Roots and Results of Revolution. New Haven, Connecticut: Yale University Press, 2006. Pages 292-294.</ref>

== Іранський фемінізм ==
Іранські феміністки поділилися на дві течії після 1979 року. Деякі вважають, що ісламізація призвела до «маргіналізації» жінок. Інші вважають, що завдяки динамічній природі [[Шаріат|ісламського права]], в Ірані сформувалася унікальна феміністська свідомість. Обидва ці погляди дискутуються.<ref name="Rostami Povey 2001 44–72">{{Cite book|title=Contestation of Institutional domains in Iran in ''The Realm of the Possible: Middle Eastern Women in Political and Social Spaces''|last=Rostami Povey|first=E.|year=2001|publisher=Feminist Review No. 69|pages=44–72}}</ref>

Серед активісток за права жінок в Ірані слово ''фемінізм'' має різні значення, спостерігається велика різниця між тими, кого називають світськими феміністками та ісламськими.<ref name="Rostami Povey 2001 44–72"/>

=== [[Жіночі дослідження]] в Ірані ===
Зусиллями феміністок в Ірані в 2001 році університет Алламе Табатабайі, Університет Тарбіат Модарес та Університет Альзахра ініціювали програми [[Жіночі студії|жіночих досліджень]] на рівні магістра мистецтв, незабаром і [[Тегеранський університет]] відкрив подібний університетський курс на здобуття наукового ступеня. Існує три підспеціальності: жінки та сім’я, історія жінки та права жінок в ісламі. Зазначається, що ці програми необхідні, щоб спробувати виправити частину шкоди, завданої століттями панування негативних поглядів на жінок, соціологічно та гуманістично та інших негараздів, яких зазнали жінки в Ірані<ref>''Women's studies, books and women's organizations''. The Sociology Association of Iran (Women's Studies groups). 2006. Tehran</ref>

== Персоналії ==

Деякі з активісток:<ref name="Ettehadieh 2004" /><ref name="Sanasarian 1982" />
{{Завершити переклад}}{{Div col}}
* [[Táhirih]] also called Qurratu l-ʿAyn, Fatimah Baraghani (1814 or 1817 – August 16–27, 1852)
* [[Zahra Khanom Tadj es-Saltaneh]] (daughter of Naser al-Din Shah)  (1883–1936)
* [[Bibi Khanoom Astarabadi]] (1859–1921)
* [[Touba Azmoudeh]] (1878–1936)
* [[Sediqeh Dowlatabadi]] (1882–1962)
* [[Mohtaram Eskandari]] (1895–1924)
* [[FakhrAfagh Parsa]] (1898-?)
* [[Roshank No'doost]] (1899-?)
* [[Fakhr ozma Arghoun]] (1899–1966)
* [[Shahnaz Azad]] (1901–1961)
* [[Noor-ol-Hoda Mangeneh]] (1902-?)
* [[Zandokht Shirazi]] (1909–1953)
* [[Maryam Amid]] (Mariam Mozayen-ol Sadat) (?-1919)
<!-- not activist *[[Hajar Tarbiat]], senator 1963 -->
* [[Farrokhroo Parsa]] (1922)
* [[Mahnaz Afkhami]] (1941)
* [[Mehrangiz Kar]] (1944)
* [[Azam Taleghani]] (1944)
* [[Zahra Rahnavard]] (1945)
* [[Fatemeh Karroubi]] (1949)
* [[Shahla Sherkat]] (1956)
* [[Mahboubeh Abbasgholizadeh]] (1958)
* [[Roya Toloui]] (1966)
* [[Parvin Ardalan]] (1967)
* [[Noushin Ahmadi Khorasani]] (1970)
* [[Sheema Kalbasi]] (1972)
* [[Golbarg Bashi]] (1974)
* [[Shadi Sadr]] (1974)
* [[Atena Farghadani]] (1987)
* [[Faezeh Hashemi Rafsanjani]] (1962)
* [[Shokufeh Kavani]] (1970)
* [[Bahareh Hedayat]] (1981)
* [[Forough Azarakhshi]] (1904)
* [[Elaheh Koulaei]] (1956)
* [[Mastoureh Afshar]] (1898)
{{Div col end}}

== Примітки ==
{{Reflist|33em}}

{{Ізольована стаття}}{{Без ілюстрацій}}

[[Категорія:Новітня історія Ірану]]
[[Категорія:Фемінізм за країною]]
[[Категорія:Жінки Ірану]]