Вікіпедія

Хвороби, що передаються статевим шляхом

інфекції, що передаються переважно через різні сексуальні практики

Хвороби / Захво́рювання, що передаю́ться стате́вим шляхо́м (ХПСШ / ЗПСШ) (англ. sexually transmitted diseases (STDs/STD), також Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) (англ. sexually transmitted infections (STIs/STI) — інфекційні хвороби, які передаються переважно через сексуальний контакт; ними хворіють однаковою мірою як чоловіки, так і жінки.

Хвороби, що передаються статевим шляхом

Плакат кампанії охорони здоров’я армії США: «Капітан Кондом і леді Латекс у війні проти захворювань, що передаються статевим шляхом» (1991).
Спеціальністьінфекційні хвороби
Симптомисиндром хронічної втоми, пухлина, задишка, інфекція, кровотеча, lesiond і acute weight lossd
Причинисекс, інфекція, sexual risk behaviord і відсутністьd
Метод діагностикигістопатологія, гемокультураd і гінекологічний огляд
Веденняантибіотик, противірусні препарати, ablationd, local anti-infective agentd і post-exposure prophylaxisd
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10A64
DiseasesDB27130
MeSHD012749
CMNS: Sexually transmitted diseases and disorders у Вікісховищі

Кожну ІПСШ спричинює певний вид мікроорганізму (бактерії, віруси тощо): ВІЛ-інфекція — вірус імунодефіциту людини; сифіліс — бліда спірохета; гонорею — гонокок; трихомоноз — трихомонада вагінальна. На відміну від більшості інфекційних захворювань, після ХПСШ, як правило, не виникає імунітет і за повторного зараження хвороба розвивається знову. Видужання не настає само по собі: без лікування людина не може видужати і хворіє все життя.

Інфекції, які передаються лише статевим шляхом, історично у вітчизняній медицині виділяють у групу венеричних захворювань, на відміну від яких, ІПСШ передаються й іншими механізмами і шляхами: гемоконтактним (гепатит B), через мікропошкодження шкіри (короста), вертикальним (ВІЛ).

Епідеміологія

ред.

На сьогодні більше 1 мільйона випадків ХПСШ відбувається щодня у всьому світі. Щорічно 357 мільйонів випадків ЗПСШ припадає на 4 хвороби: урогенітальний хламідіоз, гонорею, сифіліс та трихомоноз. Близько 500 мільйонів людей у світі є зараженими вірусом простого герпесу II типу. Більше 290 мільйонів жінок на планеті заражені папіломавірусами (деякі з них викликають рак шийки матки).

Для багатьох ХПСШ характерний малосимптомний перебіг хвороби, що значно ускладнює своєчасну діагностику і зменшує можливості профілактики. Частина з них призводять при тривалому перебігу до безпліддя та можливості передачі від матері до дитини[1].

За даними МОЗ в Україні щорічно реєструється близько 400 тисяч нових випадків ХПСШ у такому порядку: сифілісу, гонореї, хламідіозу, герпесу, сечостатевого мікоплазмозу, генітального кандидозу і трихомоніазу.

За результатами численних досліджень встановлено, що наявність ІПСШ суттєво підвищує ризик передачі та інфікування ВІЛ сексуальним шляхом. Зокрема, передачі ВІЛ сприяють сифіліс, генітальний герпес, гонорея, хламідіоз, трихомоноз, кандидоз, мікоплазмоз та інші венеричні інфекції. Ерозії та виразки, запалення, пошкодження тканин, зумовлені ІПСШ, ослаблюють чинники захисту організму від інфікування ВІЛ[2].

Класифікація

ред.

До ІПСШ відносять[3]:

Поширеною помилкою є залучення до переліку ЗПСШ таких захворювань, як неспецифічний уретрит і бактеріальний вагіноз, які зумовлює умовно-патогенна мікрофлора.[джерело?]

Шляхи зараження

ред.

Основною особливістю ІПСШ є відносно низька «стійкість» збудників до умов навколишнього середовища, наслідком чого є необхідність прямого контакту для інфікування збудником.

Група венеричних захворювань, що включені до ЗПСШ, передається при незахищеному сексуальному контакті (включаючи орально-генітальний). Поцілунки, оральний секс і використання сексуальних іграшок, зокрема таких, як вібратори, багаторазово підвищує ризик інфікування при незахищеному презервативом статевому акті.

Для ЗПСШ можливі інші шляхи передачі. Зокрема, заразитися папіломавірусом можливо при тісному побутовому контакті, трихомонада вагінальна може тривалий час зберігати свої інфекційні властивості у вологому середовищі (мокрі рушники, гладкі поверхні). Збудник корости або лобкова воша може передаватися контактно-побутовим шляхом через предмети вжитку. Вертикальний шлях передачі інфекції передбачає інфікування дитини матір'ю або батьком (ВІЛ-інфекція, гепатит В). Можливе зараження гемоконтактно — через застосування медичних (шприці, зубні екстрактори) і немедичних (татуаж, манікюр, педикюр) інструментів, при переливанні препаратів крові, як це відбувається при гепатиті В, ВІЛ-інфекції.

Зараження цими збудниками не завжди свідчить про необачність у сексі: і при одному постійному партнерові існує ризик захворіти. Тут важливу роль в можливості зараження відіграють такі біологічні фактори, як мутація мікроорганізмів, формування у них стійкості до лікарських препаратів і багато іншого.

Ризик при незахищеному сексі з інфікованою людиною
Неінфікована

людина

Відомі ризики Можливі
Виконання

феляції

Виконання

кунілінгусу

  • Герпес
  • Папіломавірусна інфекція[5]
  • Хламідіоз з ураженням ротоглотки[4]
  • Гонорея з ураженням ротоглотки[4]
Отримання

феляції

  • Хламідіоз
  • Гонорея[4]
  • Простий герпес
  • Сифіліс[4] (1 %)[6]
  • Папіломавірусна інфекція
Отримання

кунілінгусу

  • Простий герпес
Вагінальний секс

(чоловіки)

  • Гепатит C
Вагінальний секс

(жінки)

  • Хламідіоз (30–50 %)[7]
  • Лобкові воші
  • Короста
  • Гонорея (47 %)[22]
  • Гепатит B (50–70 %)
  • Простий герпес
  • ВІЛ-інфекція (0.1 %)[8]
  • Папіломавірусна інфекція (високий ризик;[7] біля 40-50 %)[11]
  • Урогенітальний мікоплазмоз[12][13][16]
  • Сифіліс
  • Трихомоноз
  • Уреаплазмоз[20][21][16]
  • Гепатит C
Анальний секс

(активний партнер)

  • Хламідіоз
  • Лобкові воші
  • Короста (40 %)
  • Гонорея
  • Гепатит B
  • Простий герпес
  • ВІЛ-інфекція (0.62 %)[23]
  • Папіломавірусна інфекція
  • Сифіліс (14 %)[6]
  • Гепатит С
Анальний секс

(приймаючий партнер

/ партнерка)

  • Хламідіоз
  • Лобкові воші
  • Короста
  • Гонорея
  • Гепатит B
  • Простий герпес
  • ВІЛ-інфекція (1.7 %)[23]
  • Папіломавірусна інфекція
  • Сифіліс (1.4 %)[6]
  • Гепатит С
Анілінгус
  • Папіломавірусна інфекція (1 %)

Профілактика та боротьба

ред.
Докладніше: Сексуальна освіта, Безпечний секс та Контрацепція

Всесвітньою організацією охорони здоров'я в «Глобальній стратегії профілактики інфекцій, що передаються сексуальним шляхом, та боротьби з ними на 2006—2016 роки» виділяє поняття «безпечна сексуальна поведінка» (безпечний секс), що включає:

  • Правильне і систематичне використання чоловічих і жіночих презервативів;
  • Правильне застосування місцевих бактерицидних засобів, антисептиків, які значно знижують, але повністю не усувають ризик зараження;[27][28][29]
  • Періодичне обстеження за допомогою клінічної та лабораторної діагностики;
  • У разі діагностування інфекції (або підозри на її наявність) спеціалізоване лікування;
  • Сексуальна стриманість;
  • Обов'язкове інформування сексуальних партнерів;
  • Вакцинація проти онкогенних вірусів гепатиту B і папіломавірусів людини.

Застосування презерватива під час статевого акту значно зменшує ризик зараження ІПСШ. Для цього презерватив необхідно правильно одягати до початку контакту і звертати увагу, щоб виділення з геніталій одного(-ї) партнера(-ки) не могли потрапити на геніталії чи слизові оболонки іншого(-ї), як до початку, так і після сексуального контакту; презерватив необхідно одягнути до початку статевих контактів і не торкатися статевих органів партнера до початку натягування презерватива.

На сьогодні у розвинених країнах створено всі необхідні умови для успішної боротьби із ЗПСШ. Здійснюють заходи, що запобігають поширенню: сексуальна освіта щодо безпечного сексу та контрацепції; хворим надається безкоштовна медична допомога[джерело?].

Фактори, що ускладнюють боротьбу із ЗПСШ

ред.

Попри наявність усіх сучасних методів і засобів діагностики й лікування ЗПСШ хворі часом намагаються ввести в оману медичний персонал. Вони приховують захворювання, перекручують відомості про джерело та обставини захворювання, багато чого замовчують.

Щодо ЗПСШ існує немало забобонів, які сприяють їх поширенню. Наприклад, деякі люди вважають, що заразитись ІПСШ можна тільки після певного віку (зараження може статись у будь-якому віці). Заразитись можна й нестатевим шляхом — якщо користуватися чужою губною помадою, посудом, докурювати чужу сигарету, на громадських пляжах. Сприйнятливість до зараження підвищується у стані сп'яніння.

Сприяють поширенню ЗПСШ часті випадки їх безсимптомного перебігу протягом тривалого часу. Хворі звертаються до лікаря і отримують інформацію про наявність ІПСШ лише під час загострення хвороби.

Ускладнює лікування наявність одночасно кількох збудників ІПСШ, зокрема, трихомоніазу, оскільки без попереднього вилікування його нерідко складно вилікувати деякі інші ЗПСШ. Хоча захворюваність на трихомоніаз на сьогодні й зменшилась, ця хвороба продовжує залишатися проблемою серед ЗПСШ[30].

Боротьба із ЗПСШ в Україні

ред.

В Україні працівники шкірно-венерологічних диспансерів лікують хворих і обов'язково знаходять джерело зараження, незалежно від того, звертається людина-носій в диспансер чи ні. Обстежують також усіх, хто були в контакті з хворим. З профілактичною метою регулярно обстежують персонал сфери обслуговування, харчових підприємств, дитячих закладів — дитячих садків, ясел, шкіл-інтернатів, оскільки їх захворювання може завдати оточуючим особливо великої шкоди. Лікують хворих на ЗПСШ як в амбулаторних умовах диспансеру, так і в стаціонарі. До останнього направляють хворих в заразному періоді сифілісу, а також хворих з будь-яким захворюванням, якщо вони лікуються нерегулярно, порушують строки відвідування лікаря для контролю за лікуванням, що здійснюється в диспансері.

Поведінка людей, які знають про своє захворювання, але приховують його і заражають інших людей, розцінюється як суспільно небезпечна. Статті Кримінального Кодексу України передбачають кримінальну відповідальність за таку поведінку.

Боротьба із ЗПСШ у країнах, що розвиваються

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ WHO Media centre. Sexually transmitted infections (STIs). Fact sheet N°110. Updated August 2016 [1] [Архівовано 23 квітня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
  2. ↑ ДУ «Центр громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я України». Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). 2017 [2] [Архівовано 1 серпня 2017 у Wayback Machine.]
  3. ↑ ВОЗ. Глобальная стратегия профилактики инфекций, передаваемых половым путем, и борьбы с ними, 2006-2015 гг. — Geneva, 2007. — С. 6—7. — ISBN 978-92-4-456347-2.
  4. ↑ а б в г д е ж и к Edwards, S; Carne, C (1998). Oral sex and transmission of non-viral STIs. Sexually Transmitted Infections. 74 (2): 95—100. doi:10.1136/sti.74.2.95. PMC 1758102. PMID 9634339.
  5. ↑ а б Maura Gillisons (2007). HPV Infection Linked to Throat Cancers. Johns Hopkins Medicine. Архів оригіналу за 6 вересня 2013. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  6. ↑ а б в г Hoare A (2010). models of HIV epidemics in Australia and Southeast Asia [Архівовано 2012-04-19 у Wayback Machine.]
  7. ↑ а б в г Australasian contact tracing manual. Specific infections where contact tracing is generally recommended [Архівовано 2011-03-01 у Wayback Machine.]
  8. ↑ а б в Varghese, Beena; Maher, Julie E; Peterman, Thomas A; Branson, Bernard M; Steketee, Richard W (2002). Reducing the Risk of Sexual HIV Transmission. Sexually Transmitted Diseases. 29 (1): 38—43. doi:10.1097/00007435-200201000-00007. PMID 11773877.
  9. ↑ Holmes, King K; Johnson, David W; Trostle, Henry J (1970). An Estimate of the Risk of Men Acquiring Gonorrhea by Sexual Contact with Infected Females1. American Journal of Epidemiology. 91 (2): 170—4. doi:10.1093/oxfordjournals.aje.a121125. PMID 5416250.
  10. ↑ а б Mahiane, Séverin-Guy; Legeai, Camille; Taljaard, Dirk; Latouche, Aurélien; Puren, Adrian; Peillon, Aurélie; Bretagnolle, Jean; Lissouba, Pascale; Nguéma, Eugène-Patrice Ndong; Gassiat, Elisabeth; Auvert, Bertran (January 2009). Transmission probabilities of HIV and herpes simplex virus type 2, effect of male circumcision and interaction: a longitudinal study in a township of South Africa. AIDS. 23 (3): 377—383. doi:10.1097/QAD.0b013e32831c5497. PMC 2831044. PMID 19198042.
  11. ↑ а б Burchell, Ann N; Richardson, Harriet; Mahmud, Salaheddin M; Trottier, Helen; Tellier, Pierre P; Hanley, James; Coutlée, François; Franco, Eduardo L (2006). Modeling the Sexual Transmissibility of Human Papillomavirus Infection using Stochastic Computer Simulation and Empirical Data from a Cohort Study of Young Women in Montreal, Canada. American Journal of Epidemiology. 163 (6): 534—43. doi:10.1093/aje/kwj077. PMID 16421235.
  12. ↑ а б Caini, Saverio; Gandini, Sara; Dudas, Maria; Bremer, Viviane; Severi, Ettore; Gherasim, Alin (2014). Sexually transmitted infections and prostate cancer risk: A systematic review and meta-analysis. Cancer Epidemiology. 38 (4): 329—38. doi:10.1016/j.canep.2014.06.002. PMID 24986642.
  13. ↑ а б в Ljubin-Sternak, Sunčanica; Meštrović, Tomislav (2014). Chlamydia trachomatisand Genital Mycoplasmas: Pathogens with an Impact on Human Reproductive Health. Journal of Pathogens. 2014: 183167. doi:10.1155/2014/183167. PMC 4295611. PMID 25614838.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  14. ↑ а б Schlicht, M. J; Lovrich, S. D; Sartin, J. S; Karpinsky, P; Callister, S. M; Agger, W. A (2004). High Prevalence of Genital Mycoplasmas among Sexually Active Young Adults with Urethritis or Cervicitis Symptoms in La Crosse, Wisconsin. Journal of Clinical Microbiology. 42 (10): 4636—40. doi:10.1128/JCM.42.10.4636-4640.2004. PMC 522307. PMID 15472322.
  15. ↑ а б McIver, C. J; Rismanto, N; Smith, C; Naing, Z. W; Rayner, B; Lusk, M. J; Konecny, P; White, P. A; Rawlinson, W. D (2009). Multiplex PCR Testing Detection of Higher-than-Expected Rates of Cervical Mycoplasma, Ureaplasma, and Trichomonas and Viral Agent Infections in Sexually Active Australian Women. Journal of Clinical Microbiology. 47 (5): 1358—63. doi:10.1128/JCM.01873-08. PMC 2681846. PMID 19261782.
  16. ↑ а б в г д Mycoplasma Infections. WebMD (амер.). Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 29 червня 2017. {{cite news}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  17. ↑ Diseases Characterized by Urethritis and Cervicitis - 2015 STD Treatment Guidelines. www.cdc.gov. Архів оригіналу за 8 грудня 2017. Процитовано 8 грудня 2017.
  18. ↑ Lis, Rebecca; Rowhani-Rahbar, Ali; Manhart, Lisa E (2015). Mycoplasma genitalium Infection and Female Reproductive Tract Disease: A Meta-analysis. Clinical Infectious Diseases. 61 (3): 418—26. doi:10.1093/cid/civ312. PMID 25900174.
  19. ↑ Wiesenfeld, Harold C; Manhart, Lisa E (2017). Mycoplasma genitalium in Women: Current Knowledge and Research Priorities for This Recently Emerged Pathogen. The Journal of Infectious Diseases. 216 (suppl_2): S389—S395. doi:10.1093/infdis/jix198. PMID 28838078.
  20. ↑ а б Clark, Natalie; Tal, Reshef; Sharma, Harsha; Segars, James (2014). Microbiota and Pelvic Inflammatory Disease. Seminars in Reproductive Medicine. 32 (1): 43—9. doi:10.1055/s-0033-1361822. PMC 4148456. PMID 24390920.
  21. ↑ а б Larsen, Bryan; Hwang, Joseph (2010). Mycoplasma,Ureaplasma, and Adverse Pregnancy Outcomes: A Fresh Look. Infectious Diseases in Obstetrics and Gynecology. 2010: 1. doi:10.1155/2010/521921. PMC 2913664. PMID 20706675.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  22. ↑ Platt, R; Rice, P. A; McCormack, W. M (1983). Risk of acquiring gonorrhea and prevalence of abnormal adnexal findings among women recently exposed to gonorrhea. JAMA. 250 (23): 3205—9. doi:10.1001/jama.250.23.3205. PMID 6417362.
  23. ↑ а б Jin, Fengyi; Jansson, James; Law, Matthew; Prestage, Garrett P; Zablotska, Iryna; Imrie, John CG; Kippax, Susan C; Kaldor, John M; Grulich, Andrew E; Wilson, David P (2010). Per-contact probability of HIV transmission in homosexual men in Sydney in the era of HAART. AIDS. 24 (6): 907—13. doi:10.1097/QAD.0b013e3283372d90. PMC 2852627. PMID 20139750.
  24. ↑ Giardia, Epidemiology & Risk Factors. Center For Disease Control. 13 липня 2012. Архів оригіналу за 2 травня 2015. Процитовано 3 липня 2015. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  25. ↑ Hepatitis A, Division of Viral Hepatitis. Center For Disease Control. 31 травня 2015. Архів оригіналу за 4 липня 2015. Процитовано 3 липня 2015. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  26. ↑ Shigella Infections among Gay & Bisexual Men. Center For Disease Control. 23 квітня 2015. Архів оригіналу за 4 липня 2015. Процитовано 3 липня 2015. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  27. ↑ Короткі поради з безпечного сексу — контрацепція. Архів оригіналу за 12 вересня 2015. Процитовано 28 липня 2015.
  28. ↑ ЯК УНИКНУТИ НАСЛІДКІВ НЕЗАХИЩЕНОГО СЕКСУ: ПОРАДИ ФАХІВЦІВ. Архів оригіналу за 8 лютого 2016. Процитовано 28 липня 2015.
  29. ↑ Екстрена профілактика статевих інфекцій. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 липня 2015.
  30. ↑ Бутов Ю. С. — Дерматовенерология, Москва. ГЕОТАР-Медия, 2013 [Архівовано 12 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.)

Джерела

ред.
Венеричні захворювання
у сестринських Вікіпроєктах
  Портал «Медицина»
  Венеричні захворювання у Вікісховищі?
  • Workowski KA, Berman S (December 2010). Sexually transmitted diseases treatment guidelines, 2010. MMWR. Recommendations and Reports. 59 (RR-12): 1—110. PMID 21160459. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 13 лютого 2021. (Centers for Disease Control Prevention)
  • Шкірні та венеричні хвороби: навч. пос. / В. Г. Коляденко, В. І. Спепаненко, П. В. Федорич, С. І. Скляр. — Вінниця: Нова Книга, 2006. — 424 с.
  • Шкірні та венеричні хвороби: навч. посіб. для студ. вищ. мед. закл. I—II рівнів акредитації / М. М. Зайченко, Я. О. Зайченко. — Київ: Здоров'я, 2005. — 176, [2] с. : мал., табл. — Літ.: с.173. — ISBN 5-311-01364
  • Шкірні та венеричні хвороби: підручник / В. Г. Кравченко. — К. : Здоров'я, 1995. — 304 с.
  • Хоменко Я.С. Хвороби ХХ століття. — Київ, 1999.
  • (рос.) Кожные и венерические болезни. Руководство для врачей / Скрипкин Ю. К. — М.: Медицина, 2002 год. — Т. 1. — 576 с. — ISBN 5-225-02856-X.

Література

ред.
  • Дерматологія, венерологія: Посібник для студентів, магістрів вищих навчальних закладів / За загальною редакцією О. О. Сизон. — Львів: Каменяр, 2017. — 548 с. :іл. — ISBN 978-966-607-433-0 (С.?)
  • Дерматологія, венерологія в питаннях та відповідях: Посібник для студентів, магістрів вищих навчальних закладів / За загальною редакцією О. О. Сизон. — Львів: Каменяр, 2017. — 180 с.: іл. — ISBN 978-966-607-434-7 (С.?)
  • Дерматологія і венерологія: підручник / В. І. Степаненко, А. І. Чоботарь, С. О. Бондарь [та ін.]. — К. : Медицина, 2015. — 336 с. (С.?)
  • Урогенітальні інфекції: трихомоніаз, кандидоз, генітальний герпес: монографія / В. І. Степаненко, Т. С. Коновалова ; МОЗ України, Нац. мед. ун-т ім. О. О. Богомольця. − К. : КіМ, 2008. − 287 с. : іл. − Бібліогр. : с. 270−278 (120 назв). − ISBN 978-966-1568-14-2.
  • Статеві хвороби: навч. посібник / І. І. Мавров. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2005. — 716 с.
  • С.Е Данилов, М.Е Старченко и др. «Инфекции передающиеся преимущественно половым путем.» С.Е Данилов. — Санкт-Петербург: 2001. — 40 с. — ISBN 5-7243-?
  • Контактные инфекции, передающиеся половым путем / [И. И. Мавров и др.] ; под ред. И. И. Маврова. — Киев: Здоровья, 1989. — 384 с. : ил. — Лит.: с. 379—382. — ISBN 5-311-0035-X
  • World Health Organization. Guidelines for the management of sexually transmitted infections. 1.Sexually transmitted diseases - diagnosis 2.Sexually transmitted diseases - therapy 3.Anti-infective agents - therapeutic use 4.Practice guidelines I.Expert Consultation on Improving the Management of Sexually Transmitted Infections (2001 : Geneva, Switzerland) ISBN 9241546263 Ел.джерело [Архівовано 6 лютого 2021 у Wayback Machine.]
  • (рос.)Кира Е. Ф. Инфекции и репродуктивное здоровье. — Минск, 1995.

Посилання

ред.

Відео

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хвороби,_що_передаються_статевим_шляхом&oldid=41800041