Ткаченко Микола Михайлович

Мико́ла Миха́йлович Ткаче́нко (23 грудня 1892 (4 січня 1893), м. Тальне — 7 листопада 1965) — український історик, ахеограф, архівіст, джерелознавець, літературознавець, шевченкознавець.

Ткаченко Микола Михайлович
Фото зі справи Фото зі справи
Народився	4 січня 1893(1893-01-04) Тальне
Помер	7 листопада 1965(1965-11-07) (72 роки)
Діяльність	історик
Alma mater	історично-філологічний факультет Університету св. Володимира
Заклад	Всеукраїнський археологічний комітет ВУАН Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України ДП НДІТІАМ
Науковий ступінь	доктор історичних наук
У шлюбі з	Валерія Козловська

З біографії

Народився в українській селянській родині. Закінчив 2-гу чоловічу гімназію у м. Києві (1911) та історично-філологічний факультет Університету св. Володимира у Києві (1916). Наукову працю розпочав в університеті під керівництвом проф. В. Ю. Данилевича по темі: «Київська сотня Переяславського полку за Рум'янцевською ревізією».

З 1918 р. працював у ВУАН в Історично-географічній комісії, Історичній секції Українського наукового товариства у Києві, Всеукраїнському археологічному комітеті, Комісії Степової України, Археографічній комісії (у 1931—1933 її керівник). Асистент кафедри історії України і бібліотекар у Київському інституті народної освіти.

У 1924—1927 — аспірант, у 1927—1930 — науковий співробітник Науково-дослідної кафедри історії України у Києві М. С. Грушевського.

15 червня 1927 захистив промоційну працю на тему «Закріпачення селян на Лівобережжі в XVII—XVIII ст.» (науковий керівник проф. О. С. Грушевський). У 1928 заарештований органами ДПУ УСРР, але в тому ж році звільнений.

Під керівництвом М. Ткаченка і його безпосередньою участю готувались збірки документів «Акти до історії селян», «До питання про вивчення та видання матеріалів з історії передкапіталістичних підприємств на Україні», «Робітничий рух на Україні за часів австро-германської окупації 1918 р.», «Збірник бібліографічних матеріалів (мемуари, преса) з історії Жовтня та громадянської війни на Україні», «Матеріали з історії селянських воєн в XVII ст.».

У 1933 звільнений з ВУАН «як класовий ворог».

У 1930-х рр. викладав у школі. З 1939 р. за сумісництвом працював в Інституті української літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, де виконував тему «Історично-географічні відомості про місця перебування Т. Г. Шевченка на Україні». З 1942 р. науковий співробітник Інституту історії та археології АН УРСР у м. Уфі (Башкирія). 1942 захистив кандидатську дисертацію. У 1947 звільнений з Інституту історії АН УРСР буцімто за «хронічне невиконання планів у 1942—1946 рр.».

Наукова діяльність

У 1947—1952 — старший науковий співробітник Інституту історії та теорії архітектури, у 1952—1963 — старший науковий співробітник Інституту літератури АН УРСР. З 1963 на пенсії.

Науковий доробок

16.01.1964 захистив докторську дисертацію «Начерки з історії селян на Лівобережній Україні».

Досліджував питання соціально-економічної історії України XVII—XVIII ст., української історіографії, джерелознавства, шевченкознавства.

Праці

Важливіші праці:

• «Наукове розроблення Румянцевської ревізії» (Україна. — 1924. — Кн. 3);
• «М. Остер в XVII–XVIII вв.: За Румянцівською ревізією та иншими матеріялами» (ЗІФВ ВУАН. — Кн. VI. — К., 1925);
• «Канівська сотня Переяславського полку за Рум'янцівською ревізією: Студія з економічного та соціяльного питання Полтавського Подніпров'я» (ЗІФВ ВУАН. — Кн. VII—VIII. — К., 1926);
• «Гуманщина в XVI–XVII вв.» (ЗІФВ ВУАН. — Кн. XI. — К., 1927);
• «Нарис історії Кременчуччини до початку XVIII ст.» // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. — 1929. — Книга 24.
• «Нариси з історії селян на Лівобережній Україні в XVII–XVIII вв.» // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. — 1931. — Книга 26.
• «Іван Франко — видатний дослідник шевченківської спадщини» (Дніпро. — 1956. — № 9);
• «Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка» (К., 1961).
• «Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка» (1961),
• «Історія Києва» (1959 — 60; співавтор колективної праці), один з упорядників 6-томного «Повного зібрання творів Т. Шевченка» (1961).

Література

• Білокінь С. І. Київська школа акад. М. С. Грушевського // УІЖ. — 1996. — № 5.
• Заруба В. М. Знищення київської школи істориків Михайла Грушевського (1929 − 1934) // Михайло Грушевський. Зб. наук. праць і матеріалів Міжнародної ювілейної конференції, присвяченої 125-й річниці від дня народження Михайла Грушевського. Львів: НТШ, 1994. С. 403 −411.
• Юркова О. В. Ткаченко Микола Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 101. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Юркова О. В. Діяльність Науково-дослідної кафедри історії України М. С. Грушевського (1924—1930 рр.). — К., 1999.
• Ткаченко Микола (1893—1965) // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина. — Т. 9. — С. 3222.
• Шевченківський словник. — Т. 2. — К., 1978. — С. 269—270.

Посилання

• Ткаченко Микола Михайлович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 267-268.