Сторожинець

село в Чернівецькій області (Україна)

Сторожинéць — місто в Україні, в Чернівецькому районі Чернівецької області, важливий історичний осередок Буковини. Центр Сторожинецької міської громади.

Сторожинець
Герб Сторожинця Прапор Сторожинця
У центрі міста
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Чернівецька область
Район Чернівецький район
Тер. громада Сторожинецька міська громада
Засноване XIV століття
Перша згадка 1448
Статус міста від 1854 року
Населення 14 077 (01.01.2022)[1]
 - повне 14 077 (01.01.2022)[1]
Площа 25,8 км²
Поштові індекси 59000–59004
Телефонний код +380-3735
Координати 48°9′35″ пн. ш. 25°42′54″ сх. д. / 48.15972° пн. ш. 25.71500° сх. д. / 48.15972; 25.71500
Висота над рівнем моря 366 м
Водойма р. Серет, Дубовець
Назва мешканців сторожинча́нин
сторожинча́нка
сторожинча́ни
День міста третя неділя травня
Відстань
Найближча залізнична станція Сторожинець
До обл./респ. центру
 - автошляхами 23,6 км
До Києва
 - автошляхами 545 км
Міська влада
Адреса 59000, м. Сторожинець, вул. Грушевського, буд. 6
Вебсторінка Сторожицька міська рада

CMNS: Сторожинець у Вікісховищі

Мапа
Сторожинець. Карта розташування: Україна
Сторожинець
Сторожинець
Мапа

Харчова і лісова промисловість; лісовий технікум.

Місто Сторожинець, після Чернівців, одне з найбільших, найгарніших, найбагатших на визначні місця куточків області. Сторожинець — справжнє місто-сад. На одного мешканця тут в середньому припадає понад сорок квадратних метрів зелених насаджень. Цей квітучий районний центр вабить гостей тінистими парками і садами, прямими вулицями, гарними, ошатними будівлями, пам'ятниками.

Гордістю Сторожинця є державний дендропарк, який розташований на території лісового технікуму. Тут росте до 1200 видів дерево-чагарникової рослинності. Крім цього, є розсадник площею 5 гектарів, два штучні ставки, альпінарій, ботанічний майданчик.

Назва мовами народів, які тут жили

ред.

Географія

ред.

Місто розташоване біля підніжжя Карпат над річкою Серетом (а також Дубовець), на українсько-румунському етнічному кордоні. Відстань до облцентру становить близько 23 км і проходить автошляхом Р62.

Клімат

ред.

Сторожинець має помірно-континентальний клімат, характерний для Центральної та Східної Європи. Крім того, річну погоду можна описати короткою весною, зазвичай помірно теплим літом, а також тривалою осінню та зимою.

Історія

ред.

Сторожинець вперше згаданий у грамоті молдавського господаря Романа ІІ з 1448 року, як сторожовий пост на Сереті. Першими мешканцями поселення були лісоруби. Наступного разу Сторожинець згадується у 1476 році, як власність молдавського феодала Тодорахі Сорочану.

В 1774 році Австро-Угорщина прилучила до себе Буковину, а з нею — Сторожинеччину. Початок нового століття став початком великих змін, масово прибували австрійці, німці. Почали діяти школи з німецькою, румунською, та українською мовами викладання.

З другої половини XIX століття почалось швидке зростання населення міста з прибуттям у місто євреїв. З'їжджаються угорські та румунські комерсанти, судові й банківські чиновники, більшість з яких були євреями. Будуються цегельний і лісопильний заводи, ґуральня, залізнична лінія Глибока — Сторожинець — Берегомет. 1854 року Сторожинець отримав статус міста, тоді ж було утворено Сторожинецький повіт[2] у складі Герцогства Буковина. До кінця ХІХ століття і на початку ХХ століття місто було населене в основному євреями.

1900 року в греко-католицькому храмі міста відслужив службу відомій епіскоп, а пізніше – митрополит української греко-католицької церкві Андрій Шептицький. У 1903 році у Сторожинці відкрито приватну гімназію. 21 травня 1904 року Сторожинець отримав статус повітового міста. Торгівля, індустрія, сільське господарство, наука, освіта і культура розвивалися високими темпами. Але почалася Перша світова війна, яка закінчилася для краю новим статусом: Північна Буковина стала частиною королівської Румунії. У 1921 році офіційною стала одна мова — румунська, а українську мову заборонено.

 
Меморіал, присвячений містянам-жертвам Голокосту (Холон, Ізраїль)

У 1940 році 28 червня Північна Буковина була зайнята радянськими військами. А вже 5 липня 1941 року вулицями Сторожинця проходили війська нацистської Німеччини і Румунії. Місто стало центром однойменного румунського повіту. У 1941—1943 роках усе єврейське населення міста було знищено або заслано у концтабори Трансністрії. Після румунсько-німецької окупації Сторожинець був захоплений військами ЧА Першого Українського фронту в березні 1944 року.

2 червня 1957 року розпочалося видання районної газети українською та румунською мовами.

Станом на 1989 рік основою економіки міста були харчова та деревообробна промисловість.

З 24 серпня 1991 року Сторожинець входить до складу незалежної України.

2000 року споруджено греко-католицьку церкву Різдва Пресвятої Богородиці.

29 вересня 2016 року шляхом об'єднання Сторожинецької міської ради та сільських рад, місто стало адміністративним центром — Сторожинецької міської громади.[3]

Населення

ред.

У 1975 році чисельність населення становила 11 600 мешканців.

У січні 1989 року чисельність населення становила 14 500 осіб.

Національний склад

ред.

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[4]:

Національність Відсоток
українці 74,31%
румуни 17,23%
росіяни 4,91%
поляки 2,20%
молдовани 0,49%
білоруси 0,20%
німці 0,11%
вірмени 0,10%
інші/не вказали 0,45%

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5][6]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Українська 11 763 81,00%
Румунська 1 663 11,45%
Російська 953 6,56%
Польська 116 0,80%
Вірменська 9 0,06%
Білоруська 3 0,02%
Німецька 3 0,02%
Інші/Не вказали 13 0,09%
Разом 14 523 100%

Румунський перепис 1930 року

ред.

Освіта

ред.

Загальноосвітні навчальні заклади міста Сторожинець

Назва Адреса
Сторожинецька ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 м. Сторожинець, Видинівського, 1
Сторожинецька гімназія № 1 м. Сторожинець, Видинівського, 11
Сторожинецька гімназія № 2 м. Сторожинець, Б. Хмельницького, 112 Б
Сторожинецький районний ліцей м. Сторожинець, Чаплигіна, 33

Вищі навчальні заклади у місті:

  • Сторожинецький навчально-науковий інститут Університету Державної фіскальної служби України, м. Сторожинець, вул. Видинівського, 3
  • Сторожинецький лісовий коледж, м. Сторожинець, вул. Крейтера, 1

Пам'ятки

ред.

У місті є пам'ятки архітектури:

У центрі міста у парку в 1963 році встановлено пам'ятник українському письменнику Юрію Федьковичу. [7] Також, місті встановлено стелу Небесної сотні (2014) та пам'ятник-погруддя Тарасові Шевченку (2015)[8].

Природно-заповідні місця

ред.

Місто Сторожинець має цікавий природо-заповідний об'єкт — Сторожинецький дендрологічний парк (18 га). Також у місті є парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва — Сторожинецький парк (5 га), на території якого розташована Сторожинецька школа-інтернат.

Відомі люди

ред.

Тут народилися:

Тут поховані:

Про Сторожинець в художній літературі

ред.

Сторожинцю присвячено вірші заслуженого діяча мистецтв України Володимира Мельникова в книзі «Друзям», Київ: «ЛОГОС», 2003, на с. 59–60[9] та в книзі цього ж автора «Українці — не папуаси»: зб. творів. — К. : [ЗАТ «ВІПОЛ»], 2007. на с. 148[10]:

Світлини

ред.

Див. також

ред.

Література

ред.

Примітки

ред.
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
  2. Україна Інкогніта: Сторожинець
  3. ВВРУ, 2017, № 18, стор. 36
  4. Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  5. Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  6. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  7. У Сторожинці відзначили 182-у річницю від Дня народження Ю.Федьковича. Архів оригіналу за 2 листопада 2019. Процитовано 2 листопада 2019.
  8. У Сторожинці відкрили пам'ятник Кобзарю // Від і До. Архів оригіналу за 16 березня 2015. Процитовано 11 березня 2015.
  9. Вірші про Сторожинець на с. 59–60 в книзі Володимира Мельникова «Друзям = Моим товарищам = To my friends», 2003 рік; електронний каталог Національної парламентської бібліотеки України, інв.нр.2956316:кх, інв.нр 2827508:кх
  10. Вірші про Сторожинець на с. 148 в книзі Володимира Мельникова «Українці не папуаси», 2007 рік. В електронному каталозі Національної парламентської бібліотеки України, інв.нр 2912194:кх, електронна версія книги «Українці не папуаси» на сайті maxima-library [Архівовано 2014-07-14 у Wayback Machine.]

Посилання

ред.