Вікіпедія

Глазго

шотландське місто

Гла́зго (або Ґла́зґо[17][18][19]; англ. Glasgow МФА: [ˈɡlaz.ɡo], шотл. Glesga, шотл. гел. Glaschu) — місто на заході Шотландії, на берегах річки Клайд. Адміністративний центр області Глазго.

Місто
Глазго
англ. Glasgow
шотл. Glesga
шотл. гел. Glaschu
Прапор Герб
Прапор Герб

Координати 55°52′12″ пн. ш. 4°16′12″ зх. д.H G O

Країна Велика Британія Велика Британія
Регіон Шотландія
Область Глазго
Межує з

сусідні нас. пункти
Aberfoyled, Південний Ланаркшир ?
Лорд-мер Боб Вінтер
Площа 175,5 км²
Водойма Клайд, River Kelvind
Населення 580 690[1]  (2006)
Агломерація 1 750 000[1]
Катойконім англ. Glaswegian
есп. Glasgovano
фр. Glasvégienne[2]
фр. Glasvégien[2]
італ. Glasvegiani
Міста-побратими Вифлеєм (2 квітня 2007)[3][4], Нюрнберг (12 липня 1985)[5][6][…], Марсель (2006)[8], Ростов-на-Дону (1986)[5][9][10], Турин (2003)[11][12], Гавана (2002)[13], Лахор (2006)[14], Барга, Далянь (27 жовтня 1987)[5][15][…], Мехіко
Часовий пояс UTC+0, влітку UTC+1
Телефонний код 0141
Поштовий індекс G1-G80
Автомобільний код SA-SJ
GeoNames 2648579
OSM r1906767  ·R
Офіційний сайт glasgow.gov.uk  (англ.)
Глазго. Карта розташування: Шотландія
Глазго
Глазго
Глазго (Шотландія)
Мапа

Історія

ред.

Заснування

ред.

Археологічні знахідки свідчать про те, що перші поселення в долині річки Клайд з'явилися ще в часи неоліту. Пізніше територію сучасного Глазго населяли племена кельтів. У 142—144 роках римляни спорудили в Шотландії так званий вал Антоніна з метою захистити бритів від набігів північних племен.[20] Руїни валу збереглися на околиці Глазго досі.[21] Заснування міста приписується християнському місіонерові святому Мунго. Згідно з легендою, 543 року він заснував монастир на березі річки Молендінар, там, де тепер розташований Кафедральний собор святого Мунго. Легенду записав близько 1185 року монах-аріограф Жослен з Фернесса; вона не підтверджена більше жодними джерелами, проте традиційно Святий Мунго вважається покровителем Глазго, а його зображення присутнє на гербі міста.[22]

 
Собор святого Мунго

Етимологія

ред.

За часів завоювання Британії римлянами поселення на місці Глазго іменувалося Cathures. Уважається, що сучасна назва Глазго сходить корінням до бритських мов і означає «зелена лощина» (від злиття кумбрійських слів glas і cau). Перші форми цієї назви — Glasgu (згадується в 1136 році) і Glesgu (після 1175 року).[23] Менш обґрунтована, але популярна версія, що назву місту дав сам Святий Мунго, назвавши засновану ним общину glas gu, тобто «славна сім'я».[24]

Середні віки

ред.

До кінця XII століття Глазго став важливим релігійним центром регіону, а його населення становило 1,5 тисячі осіб.[25] В 1136 році в присутності короля Давида I відбулося освячення кафедрального собору, зведеного на місці церкви Святого Мунго. Після пожежі собор був заново відбудований і освячений в 1197 році, а в подальші два століття реконструйований.[26] Між 1175 і 1178 роками король Вільгельм I Лев дарував єпархії Глазго статус міста з самоврядуванням[27]. Право вести торгівлю сприяло розвитку міста, особливо після того, як приблизно з 1190 року в його межах почав проводитися щорічний літній ярмарок, що привертав сюди торговців і ремісників.[28] Традиція проводити ярмарок в кінці липня зберігається досі.[29] В 1451 році указом папи Миколая V був заснований університет Глазго, що забезпечило місту статус не тільки релігійного, але й освітнього центру.[30] В 1492 році єпархія Глазго отримала права архієпископства.[25] Попри це, економіка Глазго в часи Середньовіччя була розвинена слабкіше в порівнянні з містами на східному узбережжі Шотландії, географічне положення яких полегшувало торгові стосунки з країнами Європи. Торгівля велася переважно з довколишніми містами та островами.[27]

Глазго в XIV — XVIII століттях

ред.

У 1560 році рішенням Парламенту країна відкинула католицизм та прийняла протестантизм, точніше його пресвітеріанську гілку. В цілому, рух Реформації надав великий вплив Глазго, де була сильна церковна влада. У 1611 році Яків I дарував Глазго статус королівського міста, що означало безпосереднє підпорядкування міста короні. У листопаді 1638 року — незабаром після ухвалення Національного ковенанту — в кафедральному соборі Глазго була зібрана генеральна асамблея, що виступила проти політики короля Карла I зі зміни правил пресвітеріанського богослужіння. В результаті в Шотландії відбулися озброєні конфлікти — спочатку єпископські війни, а потім, в 1644 − 1647 роках, громадянська війна між ковенантерами та роялістами. На щастя, ці конфлікти практично не торкнулися міста.[31] В 1650 році, незабаром після поразки шотландців в битві при Данбарі, у Глазго зупинявся Олівер Кромвель.[32]

 
Річка Клайд

Впродовж XVI століття Глазго як і раніше був невеликим провінційним містом. Розташування на березі річки не сприяло розвитку торгівлі внаслідок її мілководдя. У 1557 році внесок Глазго в суму податків, що стягувався з міст Шотландії, становив всього 2 % (що було дуже мало в порівнянні з 25 % внеском Единбурга). Жителі міста займалися в основному різними ремеслами — ткацтвом, дубленням шкір, виробництвом меблів, гончарством тощо. Зростання економіки почалося після об'єднання Англії та Шотландії під владою короля Якова I в 1603 році. [31] Бурхливому розвитку не перешкодили ані епідемія чуми 1647 року, ані пожежі 1652 і 1677 років (під час першої була спалена майже третина міста).[33] До середини XVII століття Глазго посунув сусідній Перт з четвертого місця за обсягом торгівлі в країні, а в 1670 році, обігнавши Данді та Абердин, поступався лише столиці Шотландії — Единбургу.

 
Башта — частина будівлі муніципалітету

Економічному зростанню сприяло безліч чинників. Зовнішня торгівля почала розвиватися після того, як в 1668 році в селі Ньюарк (сучасна назва — Порт-Глазго), де гирло річки було ширше, за ініціативою міської ради був побудований порт для обслуговування потреб купців Глазго. З 1674 року, з прибуттям в порт першого вантажу тютюну, почалася трансатлантична торгівля.[32] В колонії своєю чергою відправлялися кораблі з вугіллям, тканинами та іншими товарами. У той же період почалося зростання індустрії:

  • 1667 — відкрилися миловарні та цукрово-рафінадна фабрика;
  • 1680—1730 — було налагоджено паперове, скляне та цегляне виробництво;
  • 1711 — в Гріноку почала функціювати перша корабельня, яка обслуговувала Глазго та довколишні міста;
  • 1736 — відкрилися фабрики з виробництва пресованого тютюну, ткацька та металургійна фабрики;
  • 1740 — запрацювали фарбувальні майстерні.

Змінювалася й зовнішність міста. Після спустошливих пожеж влада заборонила використання деревини, тому з того часу будинки зводилися тільки з каміння та за єдиним зразком.[34] В 1636 році було побудовано будівлю муніципалітету, в 1649 і 1661 роках відкриті відповідно шпиталь Гатчесона та бібліотека при університеті Глазго. Перша міська газета — Glasgow Courant — почала друкуватися з 1715 року. Даніель Дефо, що побував в Глазго в 1723 році, залишив опис міста в книзі «Подорож по всьому острову Велика Британія»:

Поза всяким сумнівом, Глазго — прекрасне місто. Головні вулиці хороші та просторі, а забудовані краще, ніж де б то не було. Всі будівлі — кам'яні та зазвичай поєднуються одна з одною як заввишки, так і зовнішністю фасадів. Їх нижні поверхи зазвичай спираються на квадратні доричні колони, а не на круглі стовпи, що додає як міцності, так і краси будівлям. Зведення між ними ведуть в лавки. Одним словом, це найчистіше, красиве та найкраще влаштоване місто Британії, за винятком Лондона. [35]

До кінця XVIII століття найквітучішими галузями стали металургія, імпорт тютюну — до 47 мільйонів фунтів щорічно,[34] — і виробництво тканини (особливо Глазго відоме тонким батистом).[31] За півстоліття з 1755 року населення зросло втричі, склавши до 1801 року 77 тисяч осіб. З провінційного міста Глазго перетворилося на індустріальний центр регіону, а на початок XIX століття стало найшвидще зростаючим містом Великої Британії.[34]

Глазго в XIX столітті

ред.

У XIX столітті населення продовжувало зростати швидкими темпами, переважно за рахунок ірландських емігрантів. Майже третина з них осіла в селах на околицях Глазго та була зайнята в текстильній промисловості. Інші заполонили нетрі, наймалися на фабрики і ферми. Наслідком збільшення емігрантів стали перенаселення та антисанітарія в бідних кварталах, що призводило до епідемій віспи, висипного тифу та холери.[36]

Географія

ред.

Клімат

ред.

Погода в Глазго формується під впливом теплих повітряних потоків з океану, де протікає тепла течія Гольфстрим. Тому температури в Глазго вищі, аніж в містах, що розташовані на тій же широті на континенті. Клімат відрізняється помірністю, проте погода достатньо мінлива. Зими теплі й вологі, літо — прохолодне (максимальна температура липня зазвичай не перевищує 20 °C). Для Глазго характерні західний вітер і підвищена (в порівнянні з іншими регіонами Шотландії) хмарність.[37] Найнижча температура (−15 °C) була зафіксована 15 лютого 1936 року[38] Найвища температура (45 °C) була зафіксована 31 липня 1900 року[38]

Клімат Глазго, 1981–2010
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 13,5 14,4 17,2 24,4 26,5 29,6 30,0 31,0 26,7 22,8 17,7 14,1 31,0
Середній максимум, °C 6,9 7,4 9,6 12,6 15,9 18,1 19,7 19,2 16,4 12,7 9,4 6,9 12,9
Середній мінімум, °C 1,8 1,8 3,0 4,8 7,3 10,1 12,0 11,7 9,7 6,7 4,0 1,7 6,2
Абсолютний мінімум, °C −14,8 −7,5 −8,3 −4,4 −1,1 1,5 3,9 2,2 −0,2 −3,5 −6,8 −14,5 −14,8
Кількість сонячних годин 37,6 66,9 98,6 134,5 180,1 158,9 154,3 146,8 114,9 85,2 54,0 33,1 1265,0
Кількість дощових днів 17,3 13,2 14,9 11,6 11,9 11,1 12,0 12,8 13,8 16,8 16,0 15,5
Джерело: Met Office [39] та KNMI/Royal Dutch Meteorological Institute[40]

Населення

ред.

Населення в 1960-х роках досягало 1,1 млн осіб, але зараз скоротилося до 578 тис. осіб. Проте Глазго залишається найбільшим містом Шотландії. За даними перепису населення 2001 року, чоловіки становлять 47,07 % населення, а жінки 52,93 %. Відсоток повнолітніх жителів, що не одружені, значно вищий, аніж у середньому по Шотландії, і становить 40,98 %. Відсоток жителів, що володіють гельською мовою, становить 0,94 %.[42]

Демографічні дані

ред.
Динаміка чисельності населення Глазго в 1755—2001 роках.[43]
1755 1780 1801 1821 1891 1911 1921 1931 1939 1951 1961 1971 1981 1991 2001
23 500[34] 42 000[34] 77 000[34] 147 000[36] 783 000 784 000 1 034 000 1 088 000 1 088 000 1 079 000 1 055 000 897 000 881 000 681 000 629 501[42]

Етнічний склад

ред.
 
Приходська церква

Хоча, згідно з переписом, переважну більшість міського населення складають шотландці — 89,62 %, — Глазго можна назвати найбагатонаціональнішим містом Шотландії. Тут найвища в країні чисельність кольорового населення. Особливо велика пакистанська діаспора (половина від усіх пакистанців Шотландії — 15 тисяч осіб). Крім того, у Глазго проживає 4,11 % англійців, 1,59 % ірландців, 1,07 % уродженців країн Європи, 0,72 % індусів (чверть загальношотландської кількості), 0,67 % китайців, 0,31 % темношкірих, 0,17 % валлійців, 0,04 % вихідців з Бангладешу, а також нечисленні групи представників інших національностей.[42][44]

Релігія

ред.

Згідно з опитуванням, проведеним під час перепису населення, релігійні вірування в Глазго розподіляються таким чином. Дві третини населення вважають себе християнами, причому 31,5 % від загального числа — це прихильники церкви Шотландії, а 29,2 % — католики. Трохи менше чверті населення — атеїсти (22,7 %). Частки прихильників інших конфесій достатньо невеликі — це 3,1 % мусульман, 0,4 % сикхів, 0,2 % буддистів, 0,2 % юдеїв і 0,2 % індуїстів.[45]

У місті чотири християнські кафедральні собори (собор Святого Мунго, собор Святого Андрія, собор діви Марії та собор Святого Луки), 13 мечетей [46] (і зокрема найбільша в Шотландії), 7 синагог. Крім того, є індуїстський храм, а у 2007 році був побудований храм для прихильників сикхізму.[47]

Адміністративний поділ

ред.

Глазго складається з 21 адміністративного округу, від кожного з яких обирається 3 або 4 члени міської ради:[48]

1. Лінн
2. Ньюлендс (Олдберн)
3. Грейтер-Поллок
4. Крейтон
5. Ґован
6. Поллокшилдс
7. Лангсайд
8. Саутсайд-Сентрал
9. Калтон
10. Андерстон (Сіті)
11. Гіллгед
12. Патрік-Вест
13. Гарскадден (Скотстаунгілл)
14. Драмчепел (Аннісленд)
15. Мерігілл (Келвін)
16. Канал
17. Спрінгберн
18. Іст-Сентр
19. Шеттлстон
20. Бейллістон
21. Норт-Іст

Вест-Енд

ред.

Це космополітична частина міста є зосередженням модних кафе, барів, дорогих магазинів, клубів, ресторанів і готелів[49]. Головна вулиця — Байрс-Роуд. В межах Вест-Енду розташовані: університет Глазго (його головна визначна пам'ятка), парк Келвінгроув, штаб-квартира телекомпанії ВВС Scotland, ботанічний сад, Шотландський виставковий центр, спортивна арена Келвін-Гол і декілька музеїв — галерея Келвінгров, галерея Гантера та музей транспорту, який, втім, у 2009 році перемістився до гавані, у нову будівлю за проєктом Захи Хадіда.[50] У Вест-Енді влаштувалися більшість студентів міста[51]. Щорічно в червні його територія стає місцем проведення фестивалю Вест-Енд, найбільшої фестивальної події року[52].

Іст-Енд

ред.

Головними орієнтирами цієї старої частини міста є годинникова башта Трон-Стіпл і собор Святого Мунго.[53] На пагорбі поблизу від собору розташоване міське кладовище, з 1831 року є місцем поховання видатних містян. В центрі кладовища знаходиться статуя шотландського релігійного реформатора Джона Нокса. Інші визначні пам'ятки — маєток Прованд, ринок Баррас, концертний зал Берровленд, старий міський парк Глазго-Грін (де, починаючи з XII століття, проводиться щорічний ярмарок) і футбольний стадіон Селтік-Парк.[54] На жаль, крім іншого в Іст-Енді зосереджені найбідніші квартали міста.[55]

 
Панорама Глазго
 
Каледонська церква

Архітектура

ред.

Середньовічна архітектура Глазго практично не збереглася, за винятком кафедрального собору Святого Мунго. У минулому його оточувала безліч церковних споруд, з яких нині залишився маєток Прованд. На жаль, на відміну від Единбурга, у сучасному Глазго можна зустріти достатньо мало споруд, споруджених раніше XIX століття. Найпримітніші з них — годинникова башта Трон-Театр, що збереглася з 1529 року, башта муніципалітету та будівля Торгового дому, побудована в 1791—1794 роках архітектором Робертом Адамом.[56]

Значна частина архітектурної спадщини міста належить до XIX та початку XX століття, коли Глазго по праву вважався другим містом Британської імперії. Будинки цього періоду збудовані в найрізноманітніших стилях, від венеційського до неокласичного. Будівля Ка-д'Оро (1872), що є яскравим прикладом венеційського стилю та спроєктована архітектором Ганіменом під враженням від однойменного палацу в Венеції.[57]

Архітектори, що зіграли значну роль в зміні зовнішності міста:

Культура

ред.

Музеї та галереї

ред.
 
Художня галерея і музей Келвінгроув

Найзначніша колекція живопису та об'єктів мистецтва представлена в галереї Келвінгроув, най відвідуванішому музеї Шотландії. Серед його експонатів — полотна Рембрандта, Рубенса, Тіціана, Деґа, Ван Гога, Моне, Пікассо, Далі.[58] Не менш примітне зібрання Баррела. Близько 9 тисяч експонатів, в 1944 році дарованих місту підприємцем і філантропом Вільямом Баррелом, ілюструють мистецтво різних країн і епох — це роботи майстрів Стародавнього Китаю, Єгипту, Греції та Риму, полотна імпресіоністів (у тому числі Дега й Сезанна), скульптура, предмети середньовічного та ісламського мистецтва, колекція зброї, гобелени та вітражі.[59] Інші музеї та галереї Глазго:

 
Вулична хода на фестивалі Вест-Енд

Фестивалі

ред.

В Глазго фестивалі проводяться впродовж всього року. Найзначніші з них:

ЗМІ

ред.
 
Бібліотека Мітчелла

В Глазго базується значна кількість офісів різних ЗМІ, як міських, так і регіональних.[60] Зокрема, це:

  • Штаб-квартира телекомпанії BBC Scotland, шотландського підрозділу BBC, і радіостанції BBC Radio Scotland
  • Головні офіси газет Daily Record, що розповсюджуються на території Шотландії, Evening Times, Sunday Mail і The Herald
  • Регіональні редакції британських газет The Sun, Daily Mail, The Times і The Sunday Times
  • Редакції місцевих міських газет The Digger, The Glaswegian, The Glasgow East News

Бібліотеки

ред.

У місті є 37 публічних бібліотек[61] і, зокрема, найбільша довідкова бібліотека Європи — бібліотека Мітчелла, заснована в 1877 році за заповітом тютюнового магната Стівена Мітчелла. Її фонди містять 1,3 мільйона книг і 35 тисяч мап, а також фотографії, мікрофільми та архів газет.[62]

Освіта

ред.
 
Університет Глазго

У Глазго розташовані 184 початкові школи та 29 середніх шкіл,[63] а також 34 школи, у яких навчаються діти з особливими освітніми потребами.[64] У декількох школах викладання ведеться гельською мовою.[65]

ВНЗ міста:

Крім університетів в місті є ряд коледжів і академій — Шотландська королівська академія музики та драми, Школа мистецтв, Морський коледж, Коледж комерції та інші. За кількістю студентів — 168 тисяч осіб — Глазго займає перше місце в Шотландії та друге в Великій Британії (після Лондона).[67]

Спорт

ред.

Футбол

ред.
 
Стадіон Гемпден-парк

Глазго — батьківщина футбольних клубів «Селтік», «Рейнджерс» і «Партік Тісл», а також любительського клубу «Квінз Парк», що виступає в другому дивізіоні шотландської футбольної ліги. Крім них в Глазго базувалося ще 6 клубів — «Клайд» (нині в Камбернолді) та «Терд Ланарк», «Камбусленг», «Порт-Глазго Атлетік» (нині в Порт-Глазго), «Кавлерс» і «Клайдсдейл», що припинили своє існування. Три футбольні стадіони Глазго займають перші місця за місткістю серед футбольних стадіонів Шотландії — це Селтік Парк, Гемпден-Парк і Айброкс-Парк (місткість відповідно 60 832, 52 670 і 51 082 осіб). Примітний той факт, що Глазго був місцем проведення першого у світі міжнародного футбольного матчу, що відбувся 30 листопада 1872 року. Цього дня на полі зустрілися збірні Англії та Шотландії зіграли внічию з рахунком 0:0.[68]

Ігри Співдружності

ред.

Разом з містом Абуджа (Нігерія) Глазго претендував на право прийняти у себе Ігри Співдружності 2014 року. Крім іншого, підставою є наявність вже побудованих спортивних споруд — стадіон Гемпден-Парк, Міжнародний водний центр в Толлкроссі, Національна крита спортивна арена та велодром парк Келвінгроу. У планах — будівництво Шотландської національної арени на території Шотландського виставкового центру (SECC). Заявлена програма ігор включає 17 видів спорту: бадмінтон, бокс, боротьба, боулінг на траві, велоспорт, водні види спорту, гімнастика, дзюдо, легка атлетика, настільний теніс, нетбол (серед жінок), регбі (серед чоловіків), сквош, стрільба, тріатлон, важка атлетика, хокей.[69] Шотландія вже двічі була господарем Ігор Співдружності — у 1970 і 1986 роках ігри проводилися в Единбурзі).[70]

Транспорт

ред.

Метрополітен

ред.

Метрополітен Глазго був відкритий 14 грудня 1896 року, і є третім найстарішим метрополітеном після Лондонського та в Будапешті. Початково використовувався єдиний кабель який приводився в рух паровою машиною, але в 1935 році коли лінія перейшла до власності міста через нерентабельність лінія була електрифікована, але ніколи не була подовжена. В 1977—1980 роках метро було повністю реконструйовано. Одна станція (Merkland Street) була закрита, її замінили на нову станцію Partick, були перебудовані тунелі й станції. Метрополітен називався спочатку Glasgow District Subway, в 1936 році метрополітен був перейменований на Glasgow Underground. Багато жителів Глазго продовжували називати підземку — сабвей. У 2003 році історичну назву Glasgow Subway було повернуто.

Повітряний транспорт

ред.
 
Міжнародний аеропорт

Глазго обслуговують 2 міжнародні аеропорти:

  • Міжнародний аеропорт Глазго (GLA) — розташований за 13 км на захід від міста. Є найбільшим аеропортом Шотландії. Здійснює вильоти за більш ніж 80 напрямками. Обсяг пасажирських перевезень складає більше мільйона осіб щомісячно[71] і безперервно підвищується, у зв'язку з чим в січні 2007 року парламентом Шотландії було ухвалено рішення запустити залізничну лінію від центрального вокзалу Глазго до аеропорту. Будівництво почалось у 2008 році, а відкриття лінії намічене на 2010 рік.[72] 30 червня 2007 року в Міжнародному аеропорту Глазго була здійснена спроба теракту.[73]
  • Аеропорт Прествіка (PIK) — розташований за 46 км на північний захід від міста в околицях Прествіка. Здійснює вильоти за 27 напрямками[74] і займає третє місце за обсягом авіаперевезень в Шотландії.[75]

Крім основних аеропортів існує менше за розміром льотне поле в околицях Камбернолда (за 29 км на північний схід від міста).

Відомі уродженці

ред.
 
Алан Пінкертон
 
Ангус Янг


Глазго — батьківщина низки популярних музичних груп: Belle & Sebastian, Franz Ferdinand, The Fratellis, Mogwai, Primal Scream, Simple Minds, Texas, Travis[76]

Міста-побратими

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б 2007 Population Estimates (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 лютого 2008. Процитовано 16 січня 2008.
  2. ↑ а б http://cnig.gouv.fr/wp-content/uploads/2020/02/CNT-PVM_r%C3%A9vis%C3%A9_2020-01-27-1.pdf
  3. ↑ https://www.glasgow.gov.uk/index.aspx?articleid=21041
  4. ↑ https://www.bethlehem-city.org/en/glasgow
  5. ↑ а б в https://www.glasgow.gov.uk/index.aspx?articleid=15944
  6. ↑ https://www.nuernberg.de/internet/international/glasgow_partnerschaft.html
  7. ↑ https://www.glasgow.gov.uk/index.aspx?articleid=21036
  8. ↑ https://www.glasgow.gov.uk/index.aspx?articleid=21042
  9. ↑ http://old.rostov-gorod.ru/aboutrostov/citypartners/
  10. ↑ https://www.glasgow.gov.uk/index.aspx?articleid=21037
  11. ↑ https://www.glasgow.gov.uk/index.aspx?articleid=21035
  12. ↑ http://www.comune.torino.it/relint/gemellaggieaccordi/glasgow.shtml
  13. ↑ https://www.glasgow.gov.uk/index.aspx?articleid=21040
  14. ↑ https://www.glasgow.gov.uk/index.aspx?articleid=21038
  15. ↑ http://www.wb.dl.gov.cn/index.php/home/index/news_list/id/890/column_id/2.html
  16. ↑ https://www.glasgow.gov.uk/index.aspx?articleid=21039
  17. ↑ Українська назва згідно з Газетирем (покажчиком) географічних назв світу [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.]. — К.: Мінекоресурсів України, 2006. — С. 424.
  18. ↑ Ферґюсон, Ніл (13 травня 2018). Еволюція грошей: Фінансова історія світу (англ.). Nash Format. ISBN 9786177388905. Архів оригіналу за 18 листопада 2018. Процитовано 12 червня 2022.
  19. ↑ Верн, Жюль (1 червня 2014). Діти капітана Ґранта (укр.). Family Leisure Club. ISBN 9789661474559. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 12 червня 2022.
  20. ↑ About Glasgow − Birth of а City. Архів оригіналу за 4 серпня 2012. Процитовано 4 серпня 2012.
  21. ↑ Sections of the Antonine Wall at Hillfoot Cemetery. Архів оригіналу за 21 лютого 2009. Процитовано 2 серпня 2007.
  22. ↑ Heritage.scotsman.com − St Mungo and his mysterious deeds. Архів оригіналу за 22 вересня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  23. ↑ Glasgow Etymology letter. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  24. ↑ Undiscovered Scotland. Архів оригіналу за 21 серпня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  25. ↑ а б About Glasgow − The establishment of the City. Архів оригіналу за 3 жовтня 2012. Процитовано 3 жовтня 2012.
  26. ↑ Glasgowcathedral.org.uk. Архів оригіналу за 4 березня 2020. Процитовано 2 серпня 2007.
  27. ↑ а б The Glasgow Story − Early times to 1560. Архів оригіналу за 14 липня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  28. ↑ Archdiocese of Glasgow − History. Архів оригіналу за 23 червня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  29. ↑ Glasgow Guide − Glasgow Fair. Архів оригіналу за 15 серпня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  30. ↑ The History & Constitution of the University of Glasgow (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 березня 2006. Процитовано 2 серпня 2007.
  31. ↑ а б в The Glasgow Story − Rising Burgh. Архів оригіналу за 14 липня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  32. ↑ а б About Glasgow − Rise of the merchant trader. Архів оригіналу за 31 липня 2012. Процитовано 31 липня 2012.
  33. ↑ Glasgow Guide − Historical Timeline. Архів оригіналу за 14 серпня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  34. ↑ а б в г д е BBC − History − 18th-century Glasgow. Архів оригіналу за 26 квітня 2009. Процитовано 2 серпня 2007.
  35. ↑ A tour thro the whole island of Great Britain by Daniel Defoe [Архівовано 1 травня 2011 у Wayback Machine.], letter XII
  36. ↑ а б The Glasgow Story − Industrial Revolution. Архів оригіналу за 22 березня 2012. Процитовано 2 серпня 2007.
  37. ↑ Glasgow Guide − Climate. Архів оригіналу за 9 серпня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  38. ↑ а б Починаючи з 1893 року. NWS − Glasgow Daily Climate Records and Extremes [Архівовано 18 січня 2008 у Wayback Machine.]
  39. ↑ Paisley 1981–2010 averages. Station, District and regional averages 1981-2010. Met Office. Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 4 листопада 2012.
  40. ↑ KNMI: Climate Extremes 1959-. KNMI. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 31 жовтня 2011.
  41. ↑ Averages for Abbotsinch. MetOffice. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 25 жовтня 2015.
  42. ↑ а б в Scotlands census results online − Glasgow Locality. Архів оригіналу за 18 січня 2008. Процитовано 2 серпня 2007.
  43. ↑ Demographia.com. Архів оригіналу за 23 листопада 2010. Процитовано 2 серпня 2007.
  44. ↑ Commission for Racial Equality − Ethnicity profiles − Glasgow. Архів оригіналу за 14 липня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  45. ↑ Faith Communities and Local Government in Glasgow. Архів оригіналу за 30 квітня 2011. Процитовано 2 серпня 2007.
  46. ↑ Glasgow Mosques. Архів оригіналу за 12 жовтня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  47. ↑ Glasgowarchitecture.co.uk − Scottish Sikh Temple. Архів оригіналу за 15 серпня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  48. ↑ Glasgow City Council − Wards. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 5 серпня 2012.
  49. ↑ West End by Annie Good. Архів оригіналу за 14 жовтня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  50. ↑ Glasgow Architecture − Museum of Transport Glasgow. Архів оригіналу за 22 грудня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  51. ↑ Glasgow − Guide to The West End. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  52. ↑ а б West End Festival. Архів оригіналу за 9 січня 2006. Процитовано 2 серпня 2007.
  53. ↑ Visitscotland.com − Glasgow East End. Архів оригіналу за 3 липня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  54. ↑ Ian R. Mitchell − Walking in Glasgows East End. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  55. ↑ Socialist Courier − East end, Early ends. Архів оригіналу за 21 вересня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  56. ↑ Scotland Guide − Architecture of Glasgow. Архів оригіналу за 5 серпня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  57. ↑ Rampantscotland.com Glasgow Photo Library. Архів оригіналу за 17 серпня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  58. ↑ Glasgow Museums − Kelvingrove Art Gallery and Museum. Архів оригіналу за 17 серпня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  59. ↑ Glasgow Museums − Burrell Collection. Архів оригіналу за 6 червня 2010. Процитовано 2 серпня 2007.
  60. ↑ Glasgow City Council − City of Media and Information. Архів оригіналу за 31 липня 2012. Процитовано 31 липня 2012.
  61. ↑ Glasgow City Council − Library locations. Архів оригіналу за 24 вересня 2006. Процитовано 24 вересня 2006.
  62. ↑ Glasgow City Council − History of The Mitchell. Архів оригіналу за 24 вересня 2006. Процитовано 24 вересня 2006.
  63. ↑ Glasgow City Council − Education (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 квітня 2012. Процитовано 2 серпня 2007.
  64. ↑ Glasgow City Council − Education Services. Архів оригіналу за 1 листопада 2012. Процитовано 2 серпня 2007.
  65. ↑ Glasgow City Council − Gaelic Education. Архів оригіналу за 1 листопада 2012. Процитовано 2 серпня 2007.
  66. ↑ а б в Higher Education Statistics Agency. Архів оригіналу за 10 липня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  67. ↑ Scottish Enterprise − Geographic profile. Архів оригіналу за 27 травня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  68. ↑ England Football Online. Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 2 серпня 2007.
  69. ↑ Glasgow2014.com. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 2 серпня 2007.
  70. ↑ Commonwealthgames.com. Архів оригіналу за 23 липня 2008. Процитовано 2 серпня 2007.
  71. ↑ Glasgowairport.com. Архів оригіналу за 24 червня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  72. ↑ SPT − Glasgow Airport Rail Link. Архів оригіналу за 23 червня 2006. Процитовано 2 серпня 2007.
  73. ↑ РІА Новини. Архів оригіналу за 9 серпня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  74. ↑ Glasgow Prestwick Airport. Архів оригіналу за 7 липня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  75. ↑ Glasgow Guide − Glasgow Prestwick International Airport. Архів оригіналу за 16 серпня 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  76. ↑ Famous Glaswegians. Архів оригіналу за 31 жовтня 2011. Процитовано 2 серпня 2007.
  77. ↑ ВВС News − Glasgow twinned with Marseille. Архів оригіналу за 19 лютого 2007. Процитовано 2 серпня 2007.
  78. ↑ ВВС News − Glasgow and Lahore in closer link. Архів оригіналу за 28 липня 2011. Процитовано 2 серпня 2007.
  79. ↑ Evening Times − Bethlehem is city’s latest twinned town. Архів оригіналу за 6 грудня 2008. Процитовано 2 серпня 2007.
  80. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Глазго
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Глазго&oldid=42598732