Будище (Звенигородський район)
Буди́ще — село в Україні, у Шевченківській сільській громаді Звенигородського району Черкаської області. Населення складає — 711 осіб.
| село Будище | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Черкаська область |
| Район | Звенигородський район |
| Тер. громада | Шевченківська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA71020310000027379 |
| Облікова картка | Будище. |
| Основні дані | |
| Засноване | 1630—1640 |
| Населення | 711 осіб[1] |
| Площа | 1,715 км²[3] |
| Поштовий індекс | 20213 |
| Телефонний код | +380 4740 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°11′40″ пн. ш. 31°1′48″ сх. д. / 49.19444° пн. ш. 31.03000° сх. д.[2] |
| Середня висота над рівнем моря |
225 м |
| Відстань до обласного центру |
103 км[4] |
| Відстань до районного центру |
21 км |
| Найближча залізнична станція | Звенигородка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | Черкаська обл., Звенигородський р-н, с. Будище |
| Сільський голова | Кулик Валерій Леонідович |
| Карта | |
  Будище | |
 Будище | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія
ред.Село Будище розташоване за 103 км від обласного центру та 21 км від районного центру. Найближча залізнична станція Звенигородка (за 32 км).
Історія
ред.Село засноване у 1630—1640 роках XVII століття. На місці села колись у лісі була буда, де виробляли поташ. Звідси й пішла його назва. На лісових промислах почали виникати поселення, переважно із кріпосних, які втікали від панів, та з селян із розорених татарами сіл.
У путівнику «Шляхами Великого Кобзаря» зазначено, що у 1740 році Будище складалося з 70 дворів. Павло Енгельгардт — російський дворянин, офіцер німецько-балтійського походження, поміщик Тараса Шевченка, одержавши в спадщину Будище та сім сіл, у 1828 році збудував у селі маєток. У 1828—1829 роках у пана служив козачком юний Тарас Шевченко. Досі збереглися три дуби, які називають Шевченковими. За переказами, у дуплі одного з них Тарас ховав свої малюнки.
До селянської реформи 1861 року в селі налічувалось 156 дворів. За переказами в селі розробляли ліс смілянські промисловці, звідси і походить назва — «Будища смілянська».
У 1852 році спадщину Павла Енгельгардта було поділено між дружиною і трьома синами. Будище отримав юнкер Петро. У 1870 році в селі побудовано новий житловий будинок. На дочці Петра — Наталії одружився Іван Федорович Моссаковський (1860–1919), який узяв управління маєтком. У 1913 році він побудував двоповерхову школу.
До радянської влади село поділялося на дві частини — «Правда» та «Кривда», де відповідно жили багаті і бідні.
Радянський період
ред.Село зазнало геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР у 1932—1933 та 1946–1947 роках.
У 1937 році у колишньому маєтку Павла Енгельгардта почала працювати школа. У 1957 році в ній створено будинок для жінок похилого віку, який у 1973 році реорганізовано в інтернат для психічнохворих.
Під час німецько-радянської війни 239 мешканців села воювали на фронтах на боці російських окупантів, 112 з них загинули, 127 удостоєні урядових нагород. 1955 року, на їх честь, у селі споруджено пам'ятник.
Станом на початок 1970-х років ХХ століття в селі працювала школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, майстерня пошиття одягу.
В селі містилася рільнича бригада № 4 колгоспу «Батьківщина Шевченка» (центральна садиба у селі Моринцях), працювало дослідне господарство Шевченківського гідромеліоративного технікуму.
У Незалежній Україні
ред.На території села діють: ПСП імені Шевченка, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок-інтернат. У 2004 році село газифіковано.
8 серпня 2018 року, в ході децентралізації, Шевченківська сільська рада об'єднана з Шевченківською сільською громадою.
6 жовтня 2018 року в Будищах освячено новозбудований храм на честь святого Архистратига Божого Михаїла[5].
Населення
ред.Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 699 | 98.31% |
| російська | 10 | 1.41% |
| румунська | 2 | 0.28% |
| Усього | 711 | 100% |
Пам'ятки
ред.- Колишня садиба Павла Енгельгардта та Будищанський парк, які включені до складу Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка».
- Гупалівщина — заповідне урочище місцевого значення.
- Думний дуб — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення.
Особистості
ред.З 1829 року в селі жив Тарас Шевченко, коли його забрали до поміщицького двору і він був козачком у пана Енгельгардта. Будище чимало разів згадується у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали», у поемі «Гайдамаки». Нині на колишньому будинку Енгельгардта (зараз — восьмирічна школа) на честь перебування Тараса Шевченка встановлена меморіальна дошка. В парку ростуть три велетенські дуби, які селяни називають Шевченковими. Ім'ям поета в селі названа одна із вулиць.
Уродженці села:
- Тютюнник Юрій Йосипович (20 квітня 1891 — 20 жовтня 1930) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР[7].
- Осадчий Тихін Іванович (30 червня 1866 — 24 грудня 1945) — громадський діяч, економіст, кооператор, член Української Центральної Ради.
- Романенко О. Ю. — викладач Чернівецького університету імені Юрія Федьковича, поет.
Примітки
ред.- ↑ Сайт Верховної Ради. Архів оригіналу за 12 лютого 2018. Процитовано 5 серпня 2020.
- ↑ www.fallingrain.com [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Український видавничий портал "Хто є хто"[недоступне посилання з лютого 2019]
- ↑ maps.vlasenko.net [Архівовано 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ У селі Будище на Черкащині освячено новозбудований храм на честь Архистратига Божого Михаїла. Архів оригіналу за 27 жовтня 2018. Процитовано 27 жовтня 2018.
- ↑ Вечірня газета. Архів оригіналу за 5 грудня 2007. Процитовано 18 листопада 2007. [Архівовано 2007-12-05 у Wayback Machine.]
Джерела та література
ред.
- Універсальна енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько.-К.,2010.-С. 112-113
- Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.