Браницькі
Брани́цькі або Брані́цькі[1] (пол. Braniccy) — польські шляхетські та магнатські роди. Відомі чотири роди Браницьких — гербів Голобок, Гриф, Корчак та Яніна, що мали цілком різне походження. Найстаровиннішим з цих родів є рід Браницьких герба Гриф.
Браницькі герба Голобок
ред.
Ян, протопласта Браніцьких герба Голобок, мав бути сином Пйотра Цебровського, а з братом Пйотром у 1441 році поділити спадок батька[2].
Представники:
Браницькі герба Гриф
ред.
Рід Браницьких герба Гриф є гілкою магнатського роду Грифітів[pl] і походить з Браніце та Рущі — давніх місцевостей поблизу Кракова, що нині розташовані в межах міста[4].
На відміну від Потоцьких чи Калиновських політичної ваги Браницькі набули досить пізно — на початку XVII століття. Саме тоді вони стали власниками величезних маєтків у Червоній Русі (Галичині) та на Поділлі.
Початок могутності роду Браницьких поклав Ян Клеменс Браницький — надвірний маршалок коронний. Саме з ним та його сином Стефаном Миколаєм пов'язаний процес розширення земельних володінь родини і придбання впливу при королівському дворі[4].
У другій половині XVIII століття Ян Клеменс Браницький ІІІ, названий так на честь діда, єдиний син Стефана Миколая, домігся найвищої військової посади в Речі Посполитій — став у 1752 році великим гетьманом коронним і залишався ним 19 років. До цього він служив у Франції, одержав звання генерала артилерії. У 1767 році Ян Клеменс активно співпрацював у Радомській конфедерації. Він не мав дітей і після його смерті у 1771 році ця гілка роду Браницьких згасла[4].
Представники:
- Ян — каштелян велюнський (1246)
- Сулько — воєвода краківський (1260—1263)
- Теодор — воєвода краківський (1288)
- Григорій — каштелян радомський (1450—1457)
- Петр — каштелян бецький (1469—1472)
- Гжегож[pl] (1534–1595) — краківський ловчий
- Анна (? — 1639)
- Станіслав (1574–1620) — мечник королівський (1605)
- Ян Клеменс[pl] (? — 1657) — краківський підкоморій
- Станіслав (? — 1680)
- Ян Клеменс (1624–1673) — надвірній маршалок коронний
- Констанція Текла (1624–1673)
- Стефан Миколай[pl] (1640–1709) — великий стольник коронний, підляський воєвода
- Ян Клеменс Браницький ІІІ (1689—1771) — великий гетьман коронний (1752–1771), засновник міста Білосток
- Урсула (1700–1761)
- Ельжбета (? — 1746)
- Констанція
- Ян Клеменс[pl] (? — 1657) — краківський підкоморій
Маєтності:
-
Палац Браницьких у Білостоці -
Палац Браницьких у Варшаві -
Палац Браницьких у Хорощі
.jpg)
.jpg)
Браницькі герба Корчак
ред.
Рід Браницьких герба Корчак походить з Любельщизни[4]. Був представлений на Брацлавщині та Поділлі.
Першим видатним представником цього роду став Францішек Ксаверій (1730–1819), який, завдяки дружбі молодості з королем Станіславом Августом Понятовським, зробив стрімку кар'єру та отримав значні земельні володіння[4]. У травні 1766 він був призначений ловчим коронним, у 1768 — отримав у довічне володіння Любомльське староство, де 1782 року збудував палац-резиденцію — Любомльський палац Браницьких. 1773 року Францішка Ксаверія було призначено польним гетьманом коронним, а вже 8 лютого 1774 — великим гетьманом коронним. Він обіймав цю посаду 19 років — до 1793[5]. В 1781 у Санкт-Петербурзі Францішек Ксаверій Браницький одружився з племінницею Потьомкіна, улюбленою камер-фрейліною Катерини II — Олександрою Енгельгардт. До магнатських володінь подружжя на території нинішньої України входили міста Біла Церква і Сквира, а також 134 села з населенням понад 40 тисяч осіб. Головною резиденцією був маєток у Білій Церкві, тут Олександра Браницька заклала вишуканий дендрологічний парк «Олександрія»[5].
Жовтневий переворот більшовиків призвів до втрати Браницькими їхніх маєтностей, влади та занепаду роду. Останнім представником роду Браницьких герба Корчак був Адам Браницький[pl]. Він мав три дочки і жодного сина, помер у 1947 році.
Представники:
- Себастьян[pl] (1484–1544) — Латинський єпископ Кам'янця-Подільського (1535–1538), Холмський латинський єпископ (1538–1539), познанський РКЦ, коронний референдар[6]
- Станіслав — можливо, брат єпископа
- Юзеф — галицький каштелян, маршалок (пол. związkowy) під час Генеральної конфедерації 1717 року
- Петро Франциск (? — 1762) — брацлавський каштелян
- Ельжбета[pl] (1734–1800) — політична діячка, мати Казимира Нестора Сапєги
- Францішек Ксаверій (бл.1730–1819) — Великий гетьман коронний Речі Посполитої (1774–1793)
- Олександр (1780–1798)
- Катажина (1781–1820) — дружина Станіслава Потоцького
- Владислав Гжегож (1783–1843) — державний діяч, генерал від інфантерії російської служби
- Францішек Ксаверій[pl] (1816–1879) — фінансист
- Еліза (Ельжбета) (1820–1876) — дружина поета Зигмунта Красінського
- Олександр Владиславович[pl] (1821–1877) — колекціонер, мандрівник, власник замку в Сухій-Бескидзькій
- Софія Катажина (1821–1886)
- Костянтин Гжегож (1824–1884) — натураліст, колекціонер і мандрівник
- Ксаверій Владислав (1864–1926) — мандрівник, колекціонер
- Катажина (1825–1907) — відома колекціонерка предметів мистецтва, меценатка Ягеллонського університету
- Владислав Міхал[pl] (1826–1884)
- Софія (1790–1879) — дружина Артура Станіслава Потоцького
- Ельжбета (1792–1880) — дружина Михайла Воронцова
- Володимир (? — 1812)
- Петро Франциск (? — 1762) — брацлавський каштелян
.jpg)
.jpg)
Маєтності:
- Літній палац Браницьких у Білій Церкві
- Зимовий палац Браницьких у Білій Церкві
- Білий палац у Варшаві
- Вілянівський палац у Варшаві
- Палац Браницьких у Варшаві на вулиці Нови свят
- Замок у Сухій-Бескидзькій
- Палац Потоцьких у Натоліні
-
Зимовий палац Браницьких у Білій Церкві -
Білий палац у Варшаві -
Вілянівський палац у Варшаві -
Палац Браницьких у Варшаві на вулиці Нови свят -
Замок у Сухій-Бескидзькій -
Палац Потоцьких у Натоліні
Браницькі герба Яніна
ред.
Браницькі герба Яніна походять з Браніц Люблінського воєводства[8].
Представники:
- Адам, Єнджей — згадані 1539 року
- Єнджей — близько 1632 року підписав вибір королем Владислава IV
- Людвік, Казімєж — близько 1647 року підписали вибір королем Яна ІІ, як представники Люблінського воєводства
- Юзеф — близько 1673 року підписав вибір королем Яна III Собеського
Примітки
ред.- ↑ Аркуша О. Анджей Потоцький: біографія політика [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. — С. 115—116.
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 313. (пол.)
- ↑ Marek Jerzy Minakowski. Katarzyna Branicka h. Hołobok. http://www.sejm-wielki.pl (пол.) . Genealogia Potomków Sejmu Wielkiego. Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
- ↑ а б в г д Stefan Ciara. Zarys kariery Branickich herbu Gryf oraz Branickich herbu Korczak. http://www.wilanow-palac.pl (пол.) . Музей у Вілянуві. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 23 березня 2018.
- ↑ а б Усенко П. Г. Браницький Франциск-Ксаверій, 2003
- ↑ Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — S. 409—411. (пол.)
- ↑ Marek Jerzy Minakowski. Adam Maria Jan hr. Branicki z Wilanowa h. Korczak. http://www.sejm-wielki.pl (пол.) . Genealogia Potomków Sejmu Wielkiego. Архів оригіналу за 30 березня 2018. Процитовано 29 березня 2018.
- ↑ Kasper Niesiecki, Herbarz Polski, wyd. J.N. Bobrowicz: Lipsk 1839—1845.— T. 2. — S. 282—283. [Архівовано 7 квітня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)
Посилання
ред.
- Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. А. Тімірязєва [Архівовано 4 березня 2010 у Wayback Machine.]
- Історія розвитку родів Браницьких гербів Гриф і Корчак [Архівовано 16 березня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)
Джерела
ред.- Перерва В. С. Графи Браницькі: підприємці та меценати.— Біла Церква : Вид. Пшонківський О. В., 2010. — 269 с. — ISBN 978-966-2083-77-4.
- Томазов В. В. Браницькі [Архівовано 30 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 367. — ISBN 966-00-0734-5.
- Чернецький Є. Браницькі. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2011. — 736 с. — ISBN 978-617-604-001-9.
- Усенко П. Г. Браницький Франциск-Ксаверій [Архівовано 19 січня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Gajl T. Herbarz Polski od średniowiecza do XX wieku. — Gdańsk : L&L, 2007. — S. 414. — ISBN 978-83-60597-10-1. (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 14 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — T. 1. — Cz. 2. — 820 s. — S. 162—176. (пол.)