Вікіпедія

Баріцитиніб

хімічна сполука

Баріцитиніб (англ. Baricitinib, лат. Baricitinibum) — синтетичний лікарський препарат, який належить до групи інгібіторів янускіназ, та застосовується перорально.[1][2] Баріцитиніб уперше синтезований у лабораторії компанії «Eli Lilly», та схвалений для клінічного застосування Європейським агентством з лікарських засобів у грудні 2016 року[3][4], та FDA 31 травня 2018 року.[2]

Баріцитиніб
Систематична назва (IUPAC)
2-[1-Ethylsulfonyl-3-[4-(7H-pyrrolo[2,3-d]pyrimidin-4-yl)pyrazol-1-yl]azetidin-3-yl]acetonitrile
Ідентифікатори
Номер CAS 1187594-09-7
Код ATC
PubChem AA37
DrugBank DB11817
Хімічні дані
Формула C16H17N7O2S 
Мол. маса 371,42 г/моль
SMILES eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність 79%
Метаболізм гепатичний
Період напіврозпаду 12,5 год.
Виділення Нирки
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

D(AU) ?(США)

Лег. статус

℞-only (US)

Шляхи введення перорально

Фармакологічні властивості

ред.

Баріцитиніб — синтетичний лікарський засіб, який належить до групи інгібіторів янускіназ. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні ферментів янускінази-1, янускінази-2, а також меншою мірою янускінази-3 та тирозинкінази-2. Усі ці ферменти активують транспортери сигналу та активатори транскрипції, які активують експресію гену, та беруть участь у реакціях запалення, імунної відповіді та кровотворення.[1][2][5] Баріцитиніб модулює цей сигнальний каскад реакцій, інгібуючи янускіназу-1 і янускіназу-2, інгібуючи тим самим фосфорилювання та активацію транспортерів сигналу та активаторів транскрипції, яка спричинюється інтерлейкіном-6, що призводить до зменшення запального процесу.[1][2][5] Баріцитиніб застосовується в лікуванні ревматоїдного артриту помірного або важкого ступеня при відсутності достатнього ефекту від лікування чи непереносимості базисних протиревматичних препаратів як самостійний препарат або в комбінації з метотрексатом.[1][2][3] У клінічних дослідженнях показана також ефективність баріцитинібу в лікуванні системного червоного вовчака.[6] У березні 2020 року FDA схвалило проведення прискореного схвалення щодо застосування баріцитинібу для лікування гніздової алопеції.[7] У вересні 2020 року до показань було додано лікування атопічного дерматиту середнього і тяжкого ступеня.[8]

Фармакокінетика

ред.

Баріцитиніб швидко та добре всмоктується після перорального застосування, біодоступність препарату становить 79 %. Максимальна концентрація препарату в крові досягається протягом 1 години після прийому препарату. Баріцитиніб погано (на 50 %) зв'язується з білками плазми крові. Препарат проходить через плацентарний бар'єр, даних за виділення в грудне молоко людини немає. Баріцитиніб частково метаболізується у печінці. Виводиться препарат переважно із сечею у незміненому вигляді, частково у вигляді метаболітів, близько 20 % препарату виводиться з калом. Період напіввиведення баріцитинібу становить 12,5 годин, цей час може збільшуватися у хворих із порушенням функції печінки або нирок.[1][2]

Показання до застосування

ред.

Баріцитиніб застосовують при помірній та важкій формі ревматоїдного артриту при неефективності або непереносимості базисних протиревматичних препаратів, як самостійний препарат, так і в комбінації з метотрексатом.[1][2]

Побічна дія

ред.

При застосуванні баріцитинібу найчастішими побічними ефектами є інфекції верхніх дихальних шляхів, нудота і підвищення рівня ліпідів у крові.[3] Іншими поширеними побічними явищами при застосуванні препарату є герпетичні інфекції, гастроентерит, інфекції сечових шляхів, тромбоцитоз, нейтропенія, акне, збільшення ваги тіла, підвищення активності амінотрансфераз і креатинфосфокінази.[1] Рідким побічним ефектом є перфорація органів травного тракту.[2]

Протипокази

ред.

Баріцитиніб протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, при вагітності та годуванні грудьми, а також особам у віці до 18 років.[1]

Форми випуску

ред.

Баріцитиніб випускається у вигляді таблеток по 0,002 та 0,004 г.[2][9]

Експериментальне застосування при коронавірусній хворобі 2019

ред.

У квітні повідомлено, що баріцитиніб включений до клінічного дослідження щодо можливості застосування препарату для лікування коронавірусної хвороби 2019.[10] Клінічні дослідження препарату, який здатний пригнічувати AP2-асоційовану протеїнкіназу 1 — основний регулятор ендоцитозу, передбачають, що призначення цього препарату може запобігти проникненню SARS-CoV-2 в клітину, а також блокувати внутрішньоклітинну збірку вірусних частинок[11].

Чотири різні клінічні дослідження показують, що баріцитиніб може бути ефективним у запобіганні цитокіновим зрушенням при тяжкому перебігу коронавірусної хвороби 2019. Але вони досліджують нечисленні випадки. Тому фаза III адаптивного дослідження лікування коронавірусної хвороби 2019 (ACTT-II), спонсороване Національним інститутом алергії та інфекційних хвороб США, має оцінити поєднання баріцитинібу та ремдесивіру порівняно з монотерапією ремдесивіром лише у пацієнтів, госпіталізованих із коронавірусною хворобою 2019. Адаптивне рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження було запроваджено для оцінки безпеки та ефективності цих терапевтичних засобів у госпіталізованих пацієнтів. У дослідженні візьмуть участь до 1023 пацієнтів. Воно розпочато у травні 2020 року і має тривати до серпня 2023 року[12].

В оновлених рекомендаціях Американської асоціації інфекціоністів (IDSA) з лікування коронавірусної хвороби 2019 у госпіталізованих пацієнтів із тяжким клінічним перебігом, яким не можна призначити кортикостероїди через протипоказання, рекомендаційна група асоціації пропонує використовувати ремдесивір разом з баріцитинібом, а не лише один ремдесивір, хоча й констатує, що це є умовною рекомендацією, з низькою достовірністю доказів[13].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е ж и Барицитиниб [Архівовано 25 червня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ а б в г д е ж и к Baricitinib [Архівовано 21 вересня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  3. ↑ а б в Новый пероральный препарат от ревматоидного артрита рекомендован ЕМА [Архівовано 26 червня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Summary of opinion for Olumiant (PDF). European Medicines Agency (EMA). 15 грудня 2016. Архів оригіналу (PDF) за 15 березня 2018. Процитовано 24 червня 2020. (англ.)
  5. ↑ а б Барицитиниб (ОЛУМИАНТ™) компании Лилли зарегистрирован в России для лечения ревматоидного артрита [Архівовано 26 червня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ Препарат барицитиниб компании Eli Lilly эффективен при волчанке [Архівовано 26 червня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
  7. ↑ Lilly Receives FDA Breakthrough Therapy Designation for Baricitinib for the Treatment of Alopecia Areata (Пресреліз). Eli Lilly and Company. 16 березня 2020. Архів оригіналу за 17 березня 2020. Процитовано 16 березня 2020. (англ.)
  8. ↑ New oral treatment for moderate to severe atopic dermatitis. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 2020-10-9. (англ.)
  9. ↑ Список препаратов [Архівовано 26 червня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. ↑ Барицитиниб включен в исследования лекарственной терапии COVID-19 [Архівовано 25 червня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. ↑ Fabrizio Cantini, Laura Niccoli, Daniela Matarrese, Emanuele Nicastri, Paolo Stobbione, Delia Goletti Baricitinib therapy in COVID-19: A pilot study on safety and clinical impact. J Infect. 2020 Apr 23. doi: 10.1016/j.jinf.2020.04.017 [1] [Архівовано 2 лютого 2022 у Wayback Machine.] (англ.)
  12. ↑ Eli Lilly's Baricitinib Shows Promise as Therapy to Prevent Deadly COVID-19 Cytokine Storms. JUL 4, 2020. [2] [Архівовано 14 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
  13. ↑ Infectious Diseases Society of America Guidelines on the Treatment and Management of Patients with COVID-19. Published by IDSA on 4/11/2020. Last updated, 1/8/2021 section 14. [3] [Архівовано 6 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Баріцитиніб&oldid=43562799