Ахмеднагарський султанат

	Ахмеднагарський султанат
	Алам, прапор династії Нізам-шахів Ахмеднагарського султанату (містить вірш із Корану, глави 61, вірша 13, Ас-Сафф)
	Ахмеднагарський султанат: історичні кордони на карті
Столиця	Джуннар; (1490–1494); Ахмеднагар; (1494–1600); Паранда; (1600–1626); Джуннар; Хадкі; (1494–1600)
Мови	Перська (офіційна); Деканський урду; Маратхі
Релігії	Шиїзм
Форма правління	Монархія
Історія
- Заснування	1490
- Захоплення	1636
Валюта	Фалус

Ахмеднагарський султанат — індійська нововісторична держава, що правила в Декані після занепаду Бахманідського султанату. Керувалася династією Нізам-шахів. Існувало протягом майже 150 років. Був захоплений військами Великих Моголів.

Історія

Засновником держави став впливовий військовий та намісник (тарафа) Джуннара Малік Ахмед, який зробив кар'єру за правління бахманідський султанів. З початком розпаду держави Бахмані у 1490 році оголосив про свою незалежність, завдавши поразки бахманідським військам. Новий султан оголосив про утворення династії Нізам-шахів. У 1494 році було зведено нове місто Ахмеднагар, куди було переведено столицю султанату. Для зміцнення свого становища Ахмед Нізам-шах у 1499 році звів потужну фортецю Даулатабад.

Надалі ахмеднагарські султани проводили агресивну зовнішню політику проти своїх сусідів — Біджапурського та Берарського султанатів. Бурхан I Нізам-шах в союзі з Віджаянагаром зумів завдати поразки Біджапуру, захопивши частину прикордонних земель.

Хусейн I Нізам-шах в союзі з Біджапуром та Голкондою завдав поразки Віджаянагару у 1565 році при Талікоті, що зумовило занепад цієї держави. За його наступників влада султанів поступово слабшає. Втім у 1572 році вдається підкорити Берарський султанат, приєднавши його землі.

Кінець 1570-х — початок 1580-х відзначені гострою боротьбою з султанами Біджапуру й Голконди. У 1574 році приєднується Берарський султанат. В цей час влада перебувала в руках вищої знаті, важливу роль відігравала Чанд Бібі. Водночас все більше командні посади у війську обіймають маратхські аристократи. Смерть у 1600 році Чанд Бібі порушила рівновагу у відносинах Ахмеднагарського султанату із сусідами. Проти нього виступили Великі Моголи та Біджапур, які захопили землі султанату, а правителя Бахадур Нізам-шаха відправило полоненим до Делі.

В цей час висунувся впливовий військовик (колишній африканський раб) Малік Амбар, який переніс столицю до Парнади, поставивши султаном Муртази II Нізам-шаха. Малік Акбар намагався відвоювати втарчені землі застосовуючи партизанську тактику. Водночас провів економічні та фінансові реформи, беручи за приклад реформи раджі Тодар Мала. У 1624 році війська Маліка Амбара при Бхатваді зазнали поразки від могольсько-біджапурських військ. Проте Ахмеднагарський султанат було врятовано протистоянням могольського шах-заде Хуррама з батьком Джахангіром. Першого підтримав Малік Амбар, за що отримав майже всі землі султанату. Втім, після смерті у 1626 році Амбара, занепад султанату продовжився. У 1633 році перейшов на бік Великих Моголів фактичний правитель Фатх-хан (син Маліка Амбара), а у 1636 році його землі були захоплені Ауранґзебом (тоді ще шах-заде).

Султани

Примітки

↑ Brian Spooner and William L. Hanaway, Literacy in the Persianate World: Writing and the Social Order, (University of Pennsylvania Press, 2012), 317.
↑ Stan Goron and J.P. Goenka, The coins of the Indian sultanates: covering the area of present-day India, Pakistan, and Bangladesh (New Delhi: Munshiram Manoharlal, 2001).

Джерела

Joseph E. Schwartzberg: A Historical Atlas of South Asia. Oxford University Press, 1992.

[1] Brian Spooner and William L. Hanaway, Literacy in the Persianate World: Writing and the Social Order, (University of Pennsylvania Press, 2012), 317.

[2] Stan Goron and J.P. Goenka, The coins of the Indian sultanates: covering the area of present-day India, Pakistan, and Bangladesh (New Delhi: Munshiram Manoharlal, 2001).

[1]

[2]