Кит гренландський
| кит гренландський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
  Порівняльні розміри ґренландського кита і людини
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Balaena mysticetus Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||
 Bowhead whale range | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| * Leiobalaena Eschricht, 1849 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Кит Ґренландський, або полярний кит (Balaena mysticetus) - морський ссавець підряду вусатих китів. Єдиний вид роду кит (Balaena).
Опис
Вусатий кит, живе в полярних районах Північної півкулі. Максимальна довжина: 20 м (самки), 18 м (самці); вага дорослої тварини - від 75 до 100 т. Загальна тривалість життя - близько 40 років. Але окремі особі можуть дожити до 211 років, що є рекордом серед хребетних тварин.[1]. Пірнає на глибину до 200 м і може залишатися під водою до 40 хвилин. Середня швидкість - близько 20 км / ч.
Ареал
Ґренландський кит живе у холодних водах Північної півкулі, "найбільш південне" стадо цих китів зустрічається в Охотському морі (54 градуси півн. широти). Унаслідок суворих умов проживання ґренландських китів, спостереження за ними ускладнено. Навесні ґренландські кити мігрують на північ, восени - на південь, відступаючи від льоду. Незважаючи на пристрасть до полярних широт, опинятися серед льодів ці кити не люблять. Але іноді вони змушені прокладати собі дорогу прямо в льодах, розколюючи крижини. Відомі випадки, коли полярний кит ламав крижину товщиною в 22 см. Під час міграції ґренландські кити часто вибудовуються на зразок переверненої літери "V", що полегшує їм полювання. Після недавніх досліджень учених з'явилася версія про те, що під загальною назвою «ґренландський кит» можуть бути два різних види, що живуть в одних і тих же водах. Ця версія заснована на тому, що структура скелета, колір тіла, довжина і колір вусів у різних особин різні. Але ця версія ще потребує детального розгляду та додаткового вивчення.
Харчування
Ґренландські кити харчуються виключно планктоном, переважно який складається з представників ракоподібних (головним чином каланусами (Calanus finmarchicus), а також крилоногими молюсками Limacina helicina ). Доросла особина ґренландського кита може споживати щодня до 1,8 тонн їжі. Передбачається що доросла особина споживає близько 100 тонн їжі на рік.
Харчуються ґренландські кити способом типовим для всіх представників вусатих китів. З кожного боку пащі кита звисають порядку 325-360 платівок китового вуса довжиною до 4,3 метра. Під час годування, кит рухається крізь товщу води з відкритим ротом. При цьому планктонні ракоподібні осідають на пластинах вуса, відскрібаються язиком і заковтуються. Характерною особливістю вуса ґренландських китів є його надзвичайно тонка структура, що дозволяє тварині фільтрувати ракоподібних, в силу свого розміру недоступних іншим китам.
Розмноження
Парування китів даного виду відбувається навесні або раннім літом. Вагітність самки триває приблизно 13 місяців, таким чином потомство народжується в квітні-червні наступного року. Довжина новонародженого кита складає приблизно 4 метри. Характерною особливістю китів, є народження дитинчат з повністю сформованою жировим прошарком, необхідної для термоізоляції тварини. Годування молоком здійснюється протягом півроку, після чого молодняк переходить на природну дієту. Наступний приплід самка приносить як правило через три роки після пологів.
Статус популяції
До початку активного промислу в XVII столітті світова популяція ґренландських китів була настільки численною, що за свідченням капітана корабля, який ішов на Шпіцберген, його кораблю «доводилося розсовувати стада пустуючих у воді чудовиськ як якщо б це був паковий лід». Але до кінця XIX століття китобійний промисел поставив цей вид на грань знищення. Тільки голландськими китобоями в районі Шпіцбергена було знищено не менше 50 тисяч особин.
У 1935 році Міжнародна китобійна комісія встановила заборону на видобуток ґренландського кита, згодом заборона неодноразово підтверджувалася. З 1973 цей кит занесений до Додатка I Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES).
Сучасна популяція ґренландських китів, що оцінюється не менше ніж в 10 тисяч китів, головним чином зосереджена в морях Чукотському, Беринговому і Бофорта.
Цікаві факти
- На острові Іттигран знаходиться Китова Алея, споруджена з 50-60 черепів і 30 щелеп ґренландських китів і сотень спеціально укладених каменів. Датовано XIV-XVI ст. н. е.