Вікіпедія

Джеффрі Епштайн

американський фінансист і сексуальний злочинець
Версія від 21:53, 18 червня 2023, створена Franzekafka (обговорення | внесок)
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 18 червня 2023, заснована на цій версії.

Дже́ффрі Е́двард Епшта́йн (англ. Jeffrey Edward Epstein; нар. 20 січня 1953, Бруклін, Нью-Йорк, США — пом. 10 серпня 2019, Нью-Йорк, США) — американський фінансист, філантроп і сексуальний злочинець.[12][13] Почав кар'єру у галузі фінансів в інвестиційному банку Bear Stearns, згодом заснував власну фірму J. Epstein & Co.

Джеффрі Епштайн
англ. Jeffrey Epstein
Ім'я при народженніангл. Jeffrey Edward Epstein
Народився20 січня 1953(1953-01-20)[4]
Бруклін, Нью-Йорк[5]
Помер10 серпня 2019(2019-08-10)[1][2][3] (66 років)
Metropolitan Correctional Center, New York Cityd, Нью-Йорк, США[6] або Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[5]
·повішення[7][8] і странгуляція[9]
ПохованняStar of David Cemeteryd
Країна США
Місце проживанняЛітл Сейнт-Джеймс (Американські Віргінські Острови)d
Палм-Біч[10]
Herbert N. Straus Housed
Діяльністьпідприємець, педагог, банкір
Alma materCourant Institute of Mathematical Sciences, NYUd, Купер Юніон і середня школа Лафайєтd
Знання мованглійська
ЗакладBear Stearns і Jeffrey Epstein VI Foundationd
БатькоSeymour G. Epsteind[11]
МатиPauline Epsteind
Брати, сестриMark Epsteind
Автограф

2008 року був заарештований і визнав себе винним за двома звинуваченнями в організації проституції.[14][15] Засуджений за секс з 14-річною дівчинкою; 13 місяців перебував під арештом, після чого був звільнений за угодою про визнання провини, коли федеральні посадові особи визнали його жертвами 36 неповнолітніх дівчат,[16][17] яким Епштайн у межах мирових угод виплатив від $50 000 до $1 млн.[14] Угоду про визнання провини уклав Александер Акоста, тодішній прокурор США південного округу Флориди, який погодився надати Епштайну імунітет від усіх федеральних кримінальних звинувачень. Епштайн був знову заарештований 6 липня 2019 року за федеральним звинуваченням у торгівлі неповнолітніми у Флориді та Нью-Йорку[18][19].

У суботу 10 серпня 2019 року знайдений мертвим у своїй камері[20][21].

Ранній період життя

Джеффрі Епштайн народився 1953 року в Брукліні (Нью-Йорк, США) в єврейській родині.[22][23] Батьки — Полін (до шлюбу Столофскі, 1918—2004)[24] і Сеймур Джі Епштайн (1916—1991). Батьки одружилися 1952 року, незадовго до його народження. Полін була шкільною помічницею і домогосподаркою. Сеймур Епштайн працював у Департаменті парків та відпочинку Нью-Йорка садівником.[25][26] Джеффрі був старшим з двох братів. Він і його брат Марк виросли в бруклінському мікрорайоні Сігейт.[27] 1967 року Епштайн відвідував Національний музичний табір в престижному Центрі мистецтв Інтерлошен (Мічиган).[28] 1969 року, у віці 16 років, він закінчив старшу школу Лафаєт у Брукліні, пропустивши два класи.[29][30][31] Пізніше, того ж року, він вступив до коледжу «Купер-юньйон» (Іст-Віллідж, Нью-Йорк).[29][32] Восени 1971 року Епштайн почав відвідувати Курантовський інститут математичних наук при Нью-Йоркському університеті, але 1974 року покинув його, не отримавши ступеня.[29][31]

Кар'єра

Трудову кар'єру Епштайн розпочав у підготовчій школі до Делтонівського коледжу у Мангеттені, у якому з 1974 до 1976 роки викладав математичний аналіз і фізику.[29][31] 1976 року Епштайн перейшов до інвестиційного банку Bear Stearns трейдером опціонів,[31] де працював у відділі спеціальних продуктів, консультуючи клієнтів з високим рівнем доходу за податковим стратегіям.[31] Домігшись успіху, 1980 року Епштайн став обмеженим партнером у Bear Stearns, а рік по тому залишив банк.[30][31]

У серпні 1981 року Епштайн заснував власну консалтингову фірму International Assets Group Inc. (I. A. G.),[33] що надавала клієнтам допомогу у поверненні вкрадених нечистими на руку брокерами та юристами грошей.[30] Епштайн описував цю роботу як мисливство за головами високого рівня. За його словами, іноді він консультував уряди і дуже багатих людей, допомагаючи їм повернути вкрадені кошти, водночас деколи він мав справи з клієнтами, що привласнювали чужі кошти.[30][34]

1987 року Стівен Гоффенберг найняв Епштайна як консультанта своєї компанії Tower Financial Corporation, колекторського агентства, котре скуповувало борги приватних осіб перед лікарнями, банками, телефонними компаніями.[35][36][37] Вони познайомилися в Лондоні в 1980-х роках через Дугласа Ліза, оборонного підрядника, і Джона Мітчелла, колишнього генерального прокурора.[30] За консультаційну роботу Епштайна платили 25 000 доларів на місяць. Одне з перших завдань Епштайна у Гоффенберга полягало в тому, щоб реалізувати те, що пізніше виявилося невдалою пропозицією купівлі Pan American World Airways 1987 року і Emery Air Freight Corp 1988 року. Гоффенберг і Епштайн тісно співпрацювали і багато подорожували по всьому світу. 1993 року Tower Financial Corporation було викрито як одну з найбільших фінансових пірамід в американській історії, в результаті діяльності якої інвестори втратили більше $450 млн.[30] У своїх свідченнях Гоффенберг стверджував, що Епштайн брав участь в шахрайській схемі.[38][39] Однак, Епштайн покинув компанію до скандалу, і його ніколи не звинувачували в участі в шахрайстві.[30]

Того ж 1987 року Джеффрі заснував власну фірму з управління фінансами J. Epstein & Co.[33] Компанію було створено для управління активами клієнтів з власним капіталом понад $1 млрд.[31] Головним публічно відомим клієнтом J. Epstein & Co був друг і покровитель Епштайна Леслі Векснер, магнат у сфері роздрібної торгівлі, голова і генеральний директор корпорації L Brands (раніше Limited Brands).[14][30][40] Незабаром після знайомства з Векснером 1986 року, Епштайн став його фінансовим радником і обійняв посаду тимчасового повіреного в справах. До 1995 року Епштайн був директором Векснерського фонду (англ. Wexner Foundation) і Векснерського фонду спадщини (англ. Wexner Heritage Foundation). Також він був президентом компанії Wexner's Property, яка розвивала місто Нью-Олбані (Огайо), в якому проживав Векснер. Хоча Джеффрі ніколи не працював в L Brands, він часто листувався з керівниками компанії. Також він часто відвідував покази мод Victoria's Secret, приймав моделей у своєму нью-йоркському будинку і допомагав молодим моделям працювати в компанії.[41] 1996 року Епштайн змінив назву своєї фірми на Financial Trust Company[31] і, заради податкових переваг,[42] перереєстрував її на острові Сент-Томас (Віргінські острови США).[31]

2003 року Епштайн вирішив придбати журнал New York Magazine.[43] Серед інших претендентів на купівлю були виконавчий директор з реклами Донні Дойч, колишній власник маркетингової компанії Deutsch Inc., інвестор-мільярдер Нельсон Пельтц, медіа-магнат і видавець New York Daily News Мортімер Цукерман, а також кінопродюсер Гарві Вайнштайн. Урешті-решт часопис придбав Брюс Вассерштайн, інвестиційний банкір з Волл-стріт, який заплатив $55 млн.[43] 2004 року Епштайн і Цукерман виділили до $25 млн на фінансування журналу про знаменитостей і поп-культурі Radar, ставши рівноправними партнерами в цьому підприємстві.[44]

2015 року ізраїльська газета Haaretz повідомила, що J. Epstein & Co інвестувала в стартап, очолюваний колишнім прем'єр-міністром Ізраїлю Егудом Бараком.[45]

Кримінальна справа

Початок розслідування (2005—2006)

У березні 2005 року жінка звернулася до поліцейського управління міста Палм-Біч (Флорида) і повідомила, що її 14-річна падчерка була привезена в особняк Епштайна старшою дівчинкою. Там їй нібито заплатили 300 доларів за роздягання і масаж Епштайна.[46] Вона нібито роздяглася, але вийшла від Епштайна в нижній білизні.[31] Поліція почала 11-місячне таємне розслідування щодо Епштайна, після чого був проведений обшук в його будинку. ФБР також взяло участь у розслідуванні; згодом поліція стверджувала, що Епштайн заплатив кільком дівчатам за здійснення з ними сексуальних дій.[47] Інтерв'ю з п'ятьма потенційними жертвами і 17 свідками під присягою, стенограми старшої школи та інші предмети, знайдені в сміттєвому відрі будинку Епштайна, показали, що деяким з причетних дівчат було менше 18 років.[48] Поліція під час обшуку будинку Епштайна виявила дві приховані камери і велику кількість світлин дівчат по всьому будинку, деяких з яких поліція опитала в ході розслідування.[46][49]

The International Business Times повідомила, що документи, подані в судовому процесі 2006 року, стверджують, що Епштайн встановив приховані камери у багатьох місцях у своєму будинку для запису сексуальних дій з неповнолітніми дівчатами відомими людьми в злочинних цілях, таких як шантаж.[50] Епштайн нібито „забезпечував“ дівчатами впливових людей, щоб доставити їм задоволення, а також для отримання інформації для можливого шантажу.[47] 2015 року стало відомо, що одним з найвпливовіших людей в особняку Епштайна був принц Ендрю, герцог Йоркський.[47] Колишній співробітник сказав поліції, що Епштайну робили масаж тричі на день.[46] Врешті ФБР отримало звіти від 36 дівчаток, чиї звинувачення на адресу Епштайна включали в себе часткові дані.[47]

У травні 2006 року поліція Палм-Біч заявила, що Епштайну слід пред'явити звинувачення за чотирма пунктами звинувачення в сексі з неповнолітніми та ще одному за звинуваченням у розбещенні.[46][51] Прокурор штату скликав велике журі округу Палм-Біч. Тоді начальник поліції Палм-Біч Майкл Рейтер звинуватив прокурора в тому, що він надто поблажливий, і зіграв важливу роль у передачі справи до ФБР.[31] Велике журі повернуло одне звинувачення у скоєнні кримінального злочину за проституцію,[52] в якому Епштайн не визнав себе винним у серпні 2006 року.[53]

Угода про відмову від кримінального переслідування (2007—2008)

Розслідування ФБР призвело до звинувачення на 53 сторінках, представленого федеральному великим журі. Александер Акоста, тодішній прокурор США Південного округу Флориди, погодився укласти угоду про надання імунітету від всіх федеральних кримінальних звинувачень Епштайна разом з чотирма названими співучасниками і будь-якими неназваними „потенційними співучасниками“. Згідно з „Маямі геральд“, угода про відмову від судового переслідування „по суті закрила триваюче розслідування ФБР про те, чи було більше жертв та інших впливових людей, які брали участь у сексуальних злочинах Епштайна“. У той час це призупинило розслідування і спростувало обвинувальний висновок. Miami Herald писала: „Акоста погодився, незважаючи на федеральний закон про зворотне, що угода буде прихована від жертв“.[16] Епштайн погодився визнати себе винним за звинуваченням у примушенні до проституції, зареєструватися як сексуальний злочинець і виплатити компенсацію трьом десяткам жертв, виявлених ФБР.[16] Британська газета The Guardian повідомила: „Незважаючи на це, уряд США в кінцевому підсумку погодився дозволити Епштайну визнати себе винним лише за одним пунктом звинувачення в примусі до проституції неповнолітньої дівчинки за законом штату Флорида <…> Епштайн погодився не оскаржувати цивільні позови, подані 40 жінками, ідентифікованими ФБР, але уникнув судового переслідування, яке могло помістити його у в'язницю до кінця його життя“.[47]

Угода була оголошена незаконною в лютому 2019 року через те, що жертви не були повідомлені про неї.[54]

Засудження і винесення вироку (2008—2011)

У червні 2008 року, після того, як Епштайн визнав себе винним за звинуваченням штату (одного з двох) у примушенні до проституції дівчини до 18 років,[55] він був засуджений до 18 місяців тюремного ув'язнення. Замість того, щоб вирушити до в'язниці штату, як і більшість засуджених за сексуальні злочини у Флориді, Епштайн був розміщений в окремому крилі в'язниці округу Палм-Біч. Йому було дозволено працювати в його офісі в центрі міста до 12 годин на день 6 днів на тиждень.[56] Він відсидів 13 місяців, після чого був звільнений на рік випробувального терміну. Під час випробувального терміну йому дозволили численні поїздки на його корпоративному літаку в його місця проживання в Мангеттені і на американських Віргінських островах.[56]

При звільненні Епштайн був зареєстрований у штаті Нью-Йорк як сексуальний злочинець третього рівня (високий ризик повторного злочину), довічно.[57][58] Епштайн був зареєстрованим сексуальним злочинцем з 2008 року.[13]

Реакції

Угода про імунітет і поблажливе ставлення до Епштайна викликали протиріччя в суспільстві. Шеф поліції Палм-Біч звинуватив штат у наданні Епштайну пільгового режиму,[31] а Miami Herald написала, що прокурор США Акоста дав Епштайну „угоду на все життя“.[16] Після того, як звинувачення стали надбанням гласності, кілька людей і установ повернули пожертвування, отримані ними від Епштайна, включаючи колишнього губернатора Нью-Йорка Еліота Спітцера, губернатора Нью-Мексико Білла Річардсона[59] і поліцейське управління Палм-Біч. Гарвардський університет оголосив, що ніяких грошей не поверне.[48] Були також поставлені під сумнів різні благодійні пожертви, які Епштайн зробив на користь навчання дітей.[55]

18 червня 2010 року колишній керівничий Епштайна Альфредо Родрігес був засуджений до 18 місяців позбавлення волі після того, як його засудили за звинуваченням у перешкоджанні передачі поліції і згодом спробі продати журнал, в якому він записував діяльність Епштайна. Спеціальний агент ФБР Крістіна Прайор перевірила матеріал і погодилася, що це була інформація, „яка була б надзвичайно корисна при розслідуванні та судовому переслідуванні у справі, включаючи імена та контактну інформацію речових свідків і додаткових жертв“.[60][61]

Позови і процеси

У грудні 2018 року почався цивільний судовий процес адвоката Бредлі Едвардса проти Епштайна. Очікувалося, що судовий процес надасть жертвам першу можливість публічно заявити про свої звинувачення. Втім, справу було вирішено вже в перший день судового розгляду, коли Епштайн вибачився перед Едвардсом; інші умови врегулювання були конфіденційними.[62]

Ще один тривалий судовий процес знаходиться на розгляді у федеральному суді, спрямований на скасування федеральної угоди про визнання вини на тій підставі, що воно порушило права потерпілих.[62] 7 квітня 2015 року суддя Кеннет Марра ухвалив, що звинувачення, висунуті ймовірною жертвою Вірджинією Робертс проти принца Ендрю, не мають відношення до позову передбачуваних жертв, намагаються скасувати угоду Епштайна про визнання провини без звинувачення з федеральним урядом; суддя розпорядився виключити це звинувачення з протоколу.[63] Суддя Марра не виніс рішення щодо того, чи є заяви Робертс правдивими чи ні. Була спроба додати Робертс і ще одну жінку як позивачів до цієї справи.[64] Марра спеціально сказав, що Робертс може пізніше дати свідчення, коли справа дійде до суду.[65]

Інші цивільні позови

6 лютого 2008 року анонімна жінка з Вірджинії подала цивільний позов на суму $50 млн[66] у федеральний суд проти Епштайна, стверджуючи, що в 2004—2005 роках, коли їй було 16 років, її „завербували, щоб робити Епштайну масаж“. Вона стверджувала, що її відвезли в особняк Епштайна, де він роздягнувся і вступив з нею в сексуальні стосунки, а відразу після цього заплатив їй $200.[52] Аналогічний позов на суму $50 млн був поданий в березні 2008 року іншою жінкою, яку представляв той же адвокат.[67] Ці та декілька інших подібних позовів були відхилені судами.[68] Всі інші позови були врегульовані Епштайном поза судом.[69] Епштайн уклав безліч судових угод з імовірними жертвами, але станом на січень 2015 року деякі справи лишалися відкритими.[68]

Федеральний цивільний позов від 30 грудня 2014 року був поданий у Флориді проти США за порушення Закону про права жертв злочинів у відповідності з угодою Міністерства юстиції з Епштайном 2008 року; позов також звинувачував Алана Дершовіца в сексуальному насильстві над неповнолітньою, яку йому представив Епштайн.[70] Звинувачення проти Дершовіца були відхилені суддею і виключені зі справи, бо він сказав, що вони виходять за межі позову про скасування угоди про визнання вини.[63][71] У документі, поданому до суду, стверджується, що Епштайн керував „організацією сексуального насильства“ і поставляв неповнолітніх дівчат „відомим американським політикам, впливовим бізнесменам, іноземним президентам, відомому прем'єр-міністру та іншим світовим лідерам“.[72]

Федеральний позов, поданий в Каліфорнії в квітні 2016 року проти Епштайна та Дональда Трампа жінкою з Каліфорнії, яка стверджувала, що відповідачі піддали її сексуальному насильству на серії вечірок в резиденції Епштайна у Мангеттені 1994 року, коли їй було 13 років. Позов був відхилений федеральним суддею в травні 2016 року, оскільки вона не висунула дійсних вимог у відповідності з федеральним законом. Жінка подала ще один федеральний позов в Нью-Йорку в червні 2016 року, але через три місяці він був відкликаний, мабуть, без пред'явлення обвинуваченим. Третій федеральний позов був поданий в Нью-Йорку у вересні 2016 року. Два останніх позови включали в себе письмові показання анонімного свідка, який засвідчив звинувачення у позовах, і анонімна особа заявила, що позивач розповів йому/їй про напади в той час, коли вони відбулися. Позивачка, яка виступала анонімно в якості Джейн Доу, повинна була з'явитися на прес-конференції в Лос-Анджелесі за шість днів до виборів 2016 року, але раптово скасувала захід; її адвокатка Ліза Блум стверджувала, що жінка отримала погрози. Позов був відхилений 4 листопада 2016 року. Адвокат Трампа Алан Гартен категорично заперечував звинувачення, в той час як Епштайн відмовився від коментарів.[73][74][75][76][77]

В січні 2015 року 31-річна американка Вірджинія Робертс (нині Вірджинія Джуффр)[78] дала під присягою свідчення, що в 17 років Епштайн утримував її як секс-рабиню.[79] Вона також стверджувала, що він передавав її іншим людям, включаючи принца Ендрю[80][81] та професора Гарварду Алана Дершовіца[78], і Епштайн та інші піддавали її фізичному та сексуальному насильству.[80] Робертс стверджувала, що ФБР могло бути причетним до приховування злочинів.[81] Вона розповіла, що була секс-рабинею Епштайна з 1999 по 2002 роки і приймала в проституцію інших неповнолітніх дівчат.[82] Принц Ендрю, Епштайн і Дершовіц заперечували, що займалися сексом з Робертс, а Дершовіц подав до суду на неї.[83][84][85] Щоденник, що ймовірно належить Робертс, був опублікований в мережі.[86][87] Епштайн вступив у позасудове врегулювання з Робертс, як він зробив у кількох інших судових процесах.[47]

Звернення 2019 року

23 лютого 2019 року старший суддя окружного суду США південного округу Флориди Кеннет Марра заявив, що федеральні прокурори порушили закон, не повідомивши потерпілих, перш ніж вони дозволили Епштайна визнати себе винним лише у вчиненні злочину у Флориді. Суддя залишив відкритим питання, яким може бути можливий засіб правового захисту.[88]

11 березня 2019 року Апеляційний суд США з другого округу надав сторонам один тиждень для обґрунтування того, чому зведене судове рішення і матеріали по справі повинні залишатися під печаткою, без чого вони були б роздруковані 19 березня 2019 року.[89][90]

Арешт і звинувачення (2019)

 
Обвинувальний акт у справі США проти Джеффрі Епштайна[12]

6 липня 2019 року Епштайн був заарештований в аеропорті Тетерборо в Нью-Джерсі за звинуваченням у сексуальній торгівлі.[91][92] Газета The New York Times спочатку неправильно повідомляла, що він був заарештований в Нью-Йорку.[93]

За словами свідків і джерел у день арешту Епштайна, близько десятка агентів ФБР з ордером на обшук змусили відкрити двері в його мангеттенському будинку Герберта Страуса. Обшук виявив докази торгівлі людьми, а також виявив „сотні, а можливо, і тисячі — сексуальних світлин із повністю або частково оголеними жінками“. Деякі світлини були підтверджені як фотографії неповнолітніх. В закритому сейфі були виявлені компакт-диски з власноручними написами, включаючи описи: „Young [Name] + [Name]“, „Misc nudes 1“ і „Girl nude pics“.[94] Там були також виявлені готівка, алмази і прострочений австрійський паспорт 1987 року, на якому була фотографія Епштайна, але на інше ім'я. Паспорт показав його місце проживання як Саудівська Аравія.[95][96][97][98]

Двома днями пізніше прокурори відділу по боротьбі з корупцією Південного округу Нью-Йорка звинуватили Епштайна у секс-торгівлі і змові з метою торгівлі неповнолітніми для сексу. Судові документи стверджують, що принаймні 40 неповнолітніх дівчаток були привезені в особняк Епштайна для сексуальних контактів.[18][19][99] Суддя Кеннет Марра в даний час приймає рішення про те, чи має залишатися в силі угода про несудове переслідування, яке захищало Епштайна від більш серйозних звинувачень.[100]

Особисте життя

1992 року Епштайн познайомився з Гіслейн Максвелл, британською світською левицею і донькою відомого підприємця Роберта Максвелла, яка стала однією з найбільш близьких подруг Джеффрі.[101][102][103] Максвелл була замішана в декількох звинуваченнях на адресу Епштайна, бо підозрювалася у придбанні або вербування неповнолітніх дівчат для нього[102][103][104].

Епштайн був близько знайомий з багатьма багатими і знаменитими особистостями. Серед його друзів і знайомих крім Гіслейн Максвелл також були принц Ендрю, інвестор-девелопер і товариш Трампа Томас Баррак,[105], президенти США Білл Клінтон і Дональд Трамп,[106][107] диктор і політконсультант Джордж Стефанопулос, журналістка і телеведуча Кеті Курик, Вуді Аллен[108], колишні прем'єр-міністри Ізраїлю Ехуд Барак і Великої Британії Тоні Блер[109][110], викладач права в Гарварді Алан Дершовіц, наслідний принц Саудівської Аравії Мохаммед ібн Салман, мільярдер і магнат у сфері ритейлу Леслі Векснер[14].

Епштайн володів приватним літаком Boeing 727, названий ним „Лоліта Експрес“ (англ. Lolita Express), і часто подорожував ним, налітаючи до „600 льотних годин на щороку […] зазвичай з гостями на борту“[111][112][113]. У вересні 2002 року Епштайн літав до Африки на своєму приватному літаку разом з Клінтоном, Кевіном Спейсі і Крісом Такером[112][114][115][116]. Згідно з польотними записами загалом Клінтон літав на літаку Епштайна 26 разів, принаймні дюжину місць за межами США[117][118]. Представник Клінтона пізніше заявив, що він скоїв чотири поїздки на літаку Епштайна, роблячи зупинки на кількох континентах, всі зі своїм персоналом і Секретною службою[119].

У профілі Епштайна в журналі New York у 2002 році колишній лідер Сенатської більшості демократ Джордж Дж. Мітчелл сказав про Епштайна: „Я б назвав його товаришем і прихильником“. У тій же статті Дональд Трамп зазначив: „Я знав Джеффа вже п'ятнадцять років. Приголомшливий хлопець. З ним дуже весело. Навіть кажуть, що він любить красивих жінок так само, як і я, і багатьох з них на більш молодій стороні. Без сумніву — Джеффрі насолоджується громадським життям“.[120] В 2019 році Трамп сказав, що розлучився з Епштайном близько 15 років тому.[121] Епштайн був нібито виключений[122] 1999 року з гольфклубу „Мар-а-Лаго“, що належить Трампу, згідно з судовими документами, поданими адвокатом Бредлі Едвардсом,[123] хоча пізніше Едвардс визнав, що це чутка, а він не може її підтвердити.[124][125][126][127] У 2003 році Леслі Векснер, тоді ще товаришував з Епштайном, дуже схвально відгукувався про нього: „Він дуже розумний і поєднує в собі гострий розум і надзвичайно високі професійні стандарти. Крім того, він залишається найвідданішим другом“. У 2019 році представник Векснера повідомив Forbes, що друг і покровитель Джеффрі „припинив відносини з паном Епштайном більше десяти років тому“.[14] Білл Клінтон похвалив Епштайна як „відданого філантропа“ з „проникливістю і щедрістю“. У той час Епштайн входив до ради Фонду Рокфеллера, був членом Тристоронньої комісії та Ради з міжнародних відносин, а також був великим донором Гарвардського університету.[128]

З 1989 по 2003 роки Епштайн пожертвував понад 139 тис. доларів федеральним кандидатам і комітетам від Демократичної партії і понад 18 тис. доларів — республіканським кандидатам і групам[129].

У квітні 2003 року журнал New York повідомив, що Епштайн організував званий обід у своїй резиденції в Мангеттені, на вшанування Білла Клінтона, який не з'явився на нього, зате були Дональд Трамп, Сергій Брін та багато інших знаменитостей[130].

Статки

Широко поширене переконання, що Джеффрі Епштайн є мільярдером, водночас багато новинарів і підприємців в цьому сумніваються.[джерело?]

Першим ЗМІ, що назвав Епштайна мільярдером, стала газета Daily Mirror, у березні 2001 року опублікувала статтю, присвячену Гіслейн Максвелл. Пізніше Епштайна стали називати мільярдером й інші ЗМІ, включаючи Associated Press, New York Post, New York Daily News, Newsday, Boston Globe Miami Herald[14]. За інформацією журналу New York, 2008 року, коли Епштайн визнав себе винним у Флориді за спонукання до проституції, його адвокати заявили, що він мільярдер з чистою вартістю активів більше одного мільярда доларів[131].

Ряд джерел поставив під сумнів багатства статус Епштайна як мільярдера. Так, журналісти Forbes ще в 2004—2005 роках вивчали бізнес Епштайна, при цьому два великих підприємця, знайомі з ним особисто, вважали, що Епштайн не є мільярдером[14]. Згідно статті в New York Times, його стан може бути швидше ілюзією, ніж фактом». Епштайн втратив «великі суми грошей» під час фінансової кризи 2008 року, в той час як «друзі і покровителі», включаючи мільярдера Леслі Х. Векснера, «кинули його» після того, як Джеффрі визнав себе винним у сексуальних зв'язках з неповнолітніми того ж 2008 року[36]. Часопис New York стверджував, що «є мізерні докази» «сумлінних фінансових відносин» Епштайна[131]. Forbes опублікував статтю під назвою «Чому сексуальний злочинець Джеффрі Епштайн не є мільярдером»[132]. Спенсер Кувін, адвокат трьох передбачуваних жертв Епштайна у справі, в якій Джеффрі визнав себе винним у сексуальній активності з неповнолітніми, заявив, що «він і його команда досліджували всі можливі сторони, щоб з'ясувати стан Епштайна, але виявили, що значна частина його багатства знаходиться в офшорі»[132]. Згідно з відомостями компанії «Блумберґ» , «сьогодні про поточний бізнес або клієнтів Епштайна відомо так мало, що єдиною річчю, яка може бути оцінена з упевненістю, це його власність»[133].

Федеральні прокурори 12 липня 2019 року заявили в судових документах, що, ґрунтуючись на записах однієї фінансової установи, Джеффрі Епштайн був «надзвичайно багатим», мав активи на суму не менше $500 млн і заробляв більше $10 млн на рік. Ступінь його багатства, однак, не була відома, бо він не заповнив афідевіт для своєї заяви про заставу.[134][135][136]

Резиденції

Епштайн володів будинком Герберта Н. Страуса на Східній 71-ій вулиці у Верхньому Іст-Сайді Манхеттена в Нью-Йорку.[137] Загальноприйнято, це найбільша приватна резиденція на Манхеттені площею близько 1900 м2,[47][137] вартістю за різними оцінками, від $56 до $77 млн.[14][137] Також Епштайну належать будинок в Палм-Біч (Флорида) ($12,4 млн),[14][137][138] ранчо «Зорро» площею понад 3000 га в Нью-Мексико ($12 млн),[14][31][137][139][140] апартаменти в Парижі ($4 млн)[14][137] і двома віргінськими островами, Літтл-Сейнт-Джеймс ($8 млн)[14][79][141] і розташованим поблизу Грейт-Сейнт-Джеймс ($18 млн).[79][141][142] На острові Грейт-Сейнт Джеймс Епштайн почав будувати комплекс, що включав амфітеатр і «підводний офіс та басейн», але постав перед труднощами, коли наприкінці 2018 року був виданий наказ про припинення робіт; роботи продовжилися незважаючи на заборону.[142][143]

Філантропія

1991 року Епштайн був одним з чотирьох донорів, які пообіцяли залучити $2 млн доларів для руху «Гілель» для будівництва студентського корпусу Rosovsky Hall в Гарварді.[144][145] 2000 року Епштайн заснував фонд Jeffrey Epstein VI Foundation, який фінансує наукові дослідження та навчання. До 2003 року фонд головним чином фінансував дослідження біолога Мартина Новака з Інституту перспективних досліджень у Принстоні (Нью-Джерсі). У травні 2003 року Епштайн зробив серію пожертвувань на загальну суму $30 млн на роботи по створенню програм математичної біології та еволюційної динаміки, якими керував Мартін Новак, який перейшов до Гарварда.[144] За даними Boston Globe, всього Епштайн витратив на фінансування наукових досліджень $6,5 млн.[59][144][145]

Справжні розміри філантропії Епштайна невідомі. Заснований ним фонд не розкриває інформацію, яку зазвичай надають інші подібні організації. Було висловлено стурбованість з приводу відсутності прозорості, і 2015 року генеральний прокурор Нью-Йорка намагався отримати інформацію.[146]

Деякі факти про наукове спонсорство Епштайна можуть бути сфабриковані підробленими новинами. Наприклад, 2019 року Forbes видалив зі свого сайту статтю 2013 року[147] після того, як з'ясувалося, що за її написання Дрю Гендріксу заплатили $600.[148]

Смерть

10 серпня 2019 року Джефрі Епштайн був знайдений мертвим у своїй камері попереднього ув'язнення. За офіційними повідомленнями, причиною смерті є самогубство[20][21][149].

Примітки

  1. ↑ а б https://www.letemps.ch/monde/milliardaire-jeffrey-epstein-sest-suicide-prison
  2. ↑ а б https://edition.cnn.com/2019/08/10/us/jeffrey-epstein-death/index.html
  3. ↑ а б https://www.bbc.co.uk/news/world-us-canada-49306032
  4. ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  5. ↑ а б Catalog of the German National Library
  6. ↑ https://www.theguardian.com/us-news/2019/aug/10/jeffrey-epstein-dead-prison-report-latest
  7. ↑ https://www.parismatch.com/Actu/International/Le-financier-Jeffrey-Epstein-retrouve-pendu-dans-sa-cellule-1641682
  8. ↑ https://abcnews.go.com/US/jeffrey-epstein-accused-sex-trafficker-dies-suicide-officials/story?id=64881684
  9. ↑ https://www.nytimes.com/2019/10/30/nyregion/jeffrey-epstein-homicide-autopsy-michael-baden.html
  10. ↑ https://offender.fdle.state.fl.us/offender/sops/flyer.jsf?personId=62762
  11. ↑ https://www.thedailybeast.com/jeffrey-epstein-dodged-questions-about-sex-with-his-dalton-prep-school-students
  12. ↑ а б Jeffrey Epstein Charged in Manhattan Federal Court With Sex Trafficking of Minors (Пресреліз). U.S. Attorney's Office for the Southern District of New York. 8 липня 2019. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 8 липня 2019.
  13. ↑ а б Lewis, Paul (4 січня 2015). Jeffrey Epstein: The rise and fall of teacher turned tycoon. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016.
  14. ↑ а б в г д е ж и к л м н Лизетт Войтко (16 липня 2019). Темная история Джеффри Эпштейна. Что стоит за богатством миллионера, обвиненного в сексуальных преступлениях. Forbes.ru (рос.). Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 17 липня 2019.
  15. ↑ Brown, Julie K. (28 листопада 2018). How a future Trump Cabinet member gave a serial sex abuser the deal of a lifetime. Miami Herald (англ.). Архів оригіналу за 28 листопада 2018. Процитовано 11 серпня 2019.
  16. ↑ а б в г Brown, Julie (28 листопада 2018). How a future Trump Cabinet member gave a serial sex abuser the deal of a lifetime. Miami Herald (англ.). Архів оригіналу за 28 листопада 2018. Процитовано 28 листопада 2018.
  17. ↑ Buncombe, Andrew (2 січня 2015). Jeffrey Epstein: the billionaire paedophile with links to Bill Clinton, Kevin Spacey, Robert Maxwell – and Prince Andrew. The Independent (англ.). Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 7 листопада 2016.
  18. ↑ а б Shallwani, Pervaiz; Briquelet, Kate; Siegel, Harry (6 липня 2019). Jeffrey Epstein Arrested for Sex Trafficking of Minors. The Daily Beast (англ.). Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 7 липня 2019.
  19. ↑ а б Chaitin, Daniel (7 липня 2019). Jeffrey Epstein arrested for sex trafficking of minors in Florida and New York. Washington Examiner (англ.). Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 17 липня 2019.
  20. ↑ а б Jeffrey Epstein Commits Suicide at Manhattan Jail, Officials Say. Архів оригіналу за 3 травня 2020. Процитовано 11 серпня 2019.
  21. ↑ а б Jeffrey Epstein: Financier 'found dead in cell' in New York. Архів оригіналу за 11 серпня 2019. Процитовано 11 серпня 2019.
  22. ↑ Billionaire sex offender Jeffrey Epstein charged with sex trafficking. Jerusalem Post (англ.). 7 липня 2019. Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 17 липня 2019.
  23. ↑ Feldman, Ari (15 липня 2019). What We Know About Jeffrey Epstein’s Childhood. The Forward (англ.). Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 16 липня 2019.
  24. ↑ Dantus, Larry (6 липня 2019). Pauline Epstein (Stolofsky). Geni (англ.). Архів оригіналу за 15 липня 2019. Процитовано 17 липня 2019.
  25. ↑ Volscho, Thomas (13 липня 2019). Jeffrey Epstein Dodged Questions About Sex With His Dalton Prep-School Students. The Daily Beast (англ.). Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 13 липня 2019.
  26. ↑ Billionaire sex offender Jeffrey Epstein charged with sex trafficking. Jerusalem Post (англ.). Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 9 липня 2019.
  27. ↑ Daly, Michael (15 липня 2019). Epstein's Coney Island Days: From Math Nerd to 'Arrogant' Prick. The Daily Beast (англ.). Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 15 липня 2019.
  28. ↑ Briquelet, Kate (12 липня 2019). Epstein Had His Own Lodge at Interlochen's Prestigious Arts Camp for Kids (англ.). Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019.
  29. ↑ а б в г Volscho, Thomas (12 липня 2019). Jeffrey Epstein Dodged Questions About Sex With His Dalton Prep-School Students. The Daily Beast (англ.). Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019.
  30. ↑ а б в г д е ж и Ward, Vicky (27 червня 2011). The Talented Mr. Epstein. Vanity Fair (англ.). Condé Nast. Архів оригіналу за 12 червня 2015. Процитовано 11 червня 2015.
  31. ↑ а б в г д е ж и к л м н п . Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «nymag2» визначена кілька разів з різним вмістом
  32. ↑ Callahan, Maureen (9 жовтня 2016). The 'sex slave' scandal that exposed pedophile billionaire Jeffrey Epstein. New York Post (англ.). Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 27 липня 2018.
  33. ↑ а б Janna Herron and Kevin McCoy (14 липня 2019). From private island to private jet: What is 'billionaire' Jeffrey Epstein's net worth?. USA Today (англ.). Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 14 липня 2019.
  34. ↑ I was a friend of Jeffrey Epstein; here's what I know. Salon (англ.). 9 липня 2019. Архів оригіналу за 15 липня 2019. Процитовано 16 липня 2019.
  35. ↑ EDT, Brendan Cole (9 липня 2019). Jeffrey Epstein's mentor says his former protege was ruined by relationship with Bill Clinton: "It inflated his ego". Newsweek (англ.). Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019.
  36. ↑ а б Stewart, James B.; Kelly, Kate; Enrich, David; Goldstein, Matthew (11 липня 2019). Jeffrey Epstein's Fortune May Be More Illusion Than Fact. The New York Times (англ.). Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
  37. ↑ Timmons, Heather. Jeffrey Epstein's fortune is built on fraud, a former mentor says. Quartz (англ.). Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 12 липня 2019.
  38. ↑ Timmons, Heather. Jeffrey Epstein’s fortune is built on fraud, a former mentor says. Quartz (англ.). Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 16 липня 2019.
  39. ↑ Connor, Kate Briquelet|Tracy (15 липня 2019). Ponzi Scheme Victims Say Epstein Swindled Them (англ.). Архів оригіналу за 16 липня 2019. Процитовано 16 липня 2019.
  40. ↑ Petrarca, Emilia (9 липня 2019). What Is the Link Between Victoria's Secret and Jeffrey Epstein?. New York (англ.). Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019.
  41. ↑ Sophie Alexander, Caleb Melby and Tom Metcalf (13 липня 2019). The Billionaire and the Sex Offender. Bloomberg (англ.). Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 14 липня 2019.
  42. ↑ Coaston, Jane (3 грудня 2018). Jeffrey Epstein, the convicted sex offender who is friends with Donald Trump and Bill Clinton, explained. Vox (англ.). Архів оригіналу за 24 серпня 2019. Процитовано 13 липня 2019.
  43. ↑ а б Carr, David (22 грудня 2003). Post-Mortems for a Media Deal Undone. The New York Times (англ.). Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 7 листопада 2016.
  44. ↑ Carr, David (19 жовтня 2004). Radar Magazine Lines Up Financing. The New York Times (англ.). Архів оригіналу за 10 січня 2015.
  45. ↑ Weitz, Gidi (11 липня 2019). Revealed: Jeffrey Epstein Entered Partnership Worth Millions With Ehud Barak in 2015. Haaretz (англ.). Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 14 липня 2019.
  46. ↑ а б в г Billionaire in Palm Beach sex scandal; Investigators: Moneyman Jeffrey Epstein solicited teen masseuses. The Smoking Gun (англ.). 26 червня 2006. Архів оригіналу за 12 січня 2015.
  47. ↑ а б в г д е ж Paul Lewis, Jon Swaine (10 січня 2015). Jeffrey Epstein: Inside the decade of scandal entangling Prince Andrew. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 22 травня 2016.
  48. ↑ а б Marra, Andrew (14 серпня 2006). Jeffrey Epstein craved big homes, elite friends – and, investigators say, underage girls. The Palm Beach Post (англ.). Архів оригіналу за 16 червня 2011. Процитовано 17 липня 2019.
  49. ↑ Drake, Matthew (3 січня 2015). Prince Andrew may have been secretly filmed with girl abuse claims girl. Daily Mirror (англ.). Архів оригіналу за 21 липня 2019. Процитовано 16 липня 2019.
  50. ↑ Bhagat, Pooja (7 січня 2015). Prince Andrew Might Have Been Caught on Tape With 'Sex Slave'. IBTimes AU (англ.). Архів оригіналу за 29 січня 2015. Процитовано 8 листопада 2016. According to recent reports, paper filed against his friend Jeffrey Epstein in 2006 mentioned that he had installed hidden cameras everywhere in his property to record the indecent acts of important people with underage prostitutes for further criminal use such as blackmail.
  51. ↑ Palm Beach Police Dep't Probable Cause Affadavit. The Smoking Gun (англ.). 1 травня 2006. Архів оригіналу за 12 січня 2015.
  52. ↑ а б Keller, Larry (6 лютого 2008). Second teen-sex suit seeks $50 million from Jeffrey Epstein. The Palm Beach Post (англ.). Архів оригіналу за 9 лютого 2008.
  53. ↑ Goodnough, Abby (3 вересня 2006). Questions of Preferential Treatment Are Raised in Florida Sex Case. The New York Times (англ.). Архів оригіналу за 6 жовтня 2011. Процитовано 10 липня 2019.
  54. ↑ Ben Sales (11 липня 2019). Alan Dershowitz helped Jeffrey Epstein secure his controversial plea deal. He has no regrets. JTA (англ.). Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 17 липня 2019.
  55. ↑ а б Swaine, Jon (13 січня 2015). Jeffrey Epstein's donations to young pupils prompts US Virgin Islands review. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 10 листопада 2016.
  56. ↑ а б Brown, Julie K.; Michot, Emily (28 листопада 2018). Even from jail, sex abuser manipulated the system. His victims were kept in the dark. Miami Herald (англ.). Архів оригіналу за 1 грудня 2018. Процитовано 1 грудня 2018.
  57. ↑ Dargan, Michele (21 листопада 2011). Jeffrey Epstein must register as NY's highest level sex offender. Palm Beach Daily News (англ.). Архів оригіналу за 17 вересня 2016.
  58. ↑ Sutherland, Amber (25 лютого 2011). Billionaire Jeffrey Epstein: I'm a sex offender, not a predator. New York Post (англ.). Архів оригіналу за 13 січня 2015.
  59. ↑ а б Ciarelli, Nicholas M. (13 вересня 2006). Harvard to Keep Epstein Gift. The Harvard Crimson (англ.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2007. Процитовано 13 вересня 2007.
  60. ↑ Dargan, Michele (18 червня 2010). Former Epstein house manager Alfredo Rodriguez sentenced to 18 months. Palm Beach Daily News (англ.). Архів оригіналу за 13 березня 2011. Процитовано 12 січня 2012.
  61. ↑ Spencer-Wendel, Susan (1 лютого 2010). Ex-Epstein worker faces obstruction charges. The Palm Beach Post (англ.). Архів оригіналу за 31 січня 2013. Процитовано 12 січня 2012.
  62. ↑ а б Flores, Rosa; McLaughlin, Eliott C. (4 грудня 2018). Millionaire sex offender Jeffrey Epstein apologizes in settling malicious prosecution suit. CNN (англ.). Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 4 грудня 2018.
  63. ↑ а б US judge strikes out Prince Andrew sex claims. BBC News (англ.). 7 квітня 2015. Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 8 листопада 2016.
  64. ↑ Sherwell, Philip (4 липня 2015). Prince Andrew sex abuse allegation thrown out by judge. The Daily Telegraph (англ.). Архів оригіналу за 19 липня 2016. Процитовано 7 листопада 2016.
  65. ↑ Swaine, Jon (7 квітня 2015). Judge orders Prince Andrew sex allegations struck from court record. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 6 травня 2016.
  66. ↑ 'Jane Doe' v. Jeffrey Epstein: Billionaire faces $50M sexual assault lawsuit. FindLaw (англ.). 6 лютого 2008. Архів оригіналу за 29 листопада 2014.
  67. ↑ Keller, Larry (5 березня 2008). Third alleged victim files sex suit against Jeffrey Epstein. The Palm Beach Post (англ.). Архів оригіналу за 8 березня 2008.
  68. ↑ а б Lewis, Paul; Ball, James (3 січня 2015). Prince Andrew named in U.S. lawsuit over underage sex claims. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 19 грудня 2016.
  69. ↑ Rush, George; Molloy, Joanna (10 січня 2010). Billionaire Jeffrey Epstein shells out more money in latest sex abuse lawsuit. New York Daily News (англ.). New York. Архів оригіналу за 5 грудня 2014.
  70. ↑ Gerstein, Josh (31 грудня 2014). Woman who sued convicted billionaire over sex abuse levels claims at his friends. Politico (англ.). Архів оригіналу за 4 січня 2015.
  71. ↑ Murphy, Sean P. (7 квітня 2015). Judge drops Dershowitz from lawsuit involving 'lurid' allegations. The Boston Globe (англ.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 7 листопада 2016.
  72. ↑ Lewis, Paul (4 січня 2015). Jeffrey Epstein: the rise and fall of teacher turned tycoon. The Guardian (англ.). London, England. Архів оригіналу за 26 листопада 2016.
  73. ↑ Gerstein, Josh (4 листопада 2016). Woman suing Trump over alleged teen rape drops suit, again. Politico (англ.). Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 15 серпня 2018.
  74. ↑ Josh Gerstein & Timothy Noah. Trump teen rape accuser abruptly calls off news conference. Politico (англ.). Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 15 серпня 2018.
  75. ↑ Case 5:16-cv-00797-DMG-KS Document 1 Filed 04/26/16 ID #:1. Politico (англ.). Архів оригіналу за 3 лютого 2018. Процитовано 17 липня 2019.
  76. ↑ Case 1:16-cv-07673 Document 1 Filed 09/30/16. Politico (англ.). Архів оригіналу за 1 січня 2019. Процитовано 17 липня 2019.
  77. ↑ Vogel, Kenneth P. (31 грудня 2017). Partisans, Wielding Money, Begin Seeking to Exploit Harassment Claims. The New York Times (англ.). Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 8 червня 2019.
  78. ↑ а б Hartfield, Elizabeth (17 квітня 2019). Alleged victim of Jeffrey Epstein files a defamation lawsuit against Alan Dershowitz (англ.). CNN. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 2 червня 2019.
  79. ↑ а б в Stieb, Matt (10 липня 2019). Everything We Know About Jeffrey Epstein's Private 'Pedophile Island'. New York Magazine (англ.). Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
  80. ↑ а б Withnall, Adam (8 лютого 2015). Virginia Roberts claims FBI has videos of her having underage sex with Jeffrey Epstein and 'powerful friends'. The Independent (англ.). Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 7 листопада 2016.
  81. ↑ а б Swaine, Jon (7 лютого 2015). Jeffrey Epstein accuser: video exists of underage sex with powerful men. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 1 листопада 2016. Процитовано 3 листопада 2016.
  82. ↑ Withnall, Adam (4 січня 2015). Teenage 'sex slave' Virginia Roberts claims she was paid $15,593.58 by Jeffrey Epstein to have sex with Prince Andrew. The Independent (англ.). Архів оригіналу за 25 вересня 2015.
  83. ↑ Han, Esther (6 січня 2015). Virginia Roberts' new lease on life after escaping from billionaire sexual predator Jeffrey Epstein. The Sydney Morning Herald (англ.). Архів оригіналу за 7 січня 2015.
  84. ↑ Boren, Zachary (5 січня 2015). Prince Andrew 'sex slave' scandal: Virginia Roberts 'met the Queen'. The Independent (англ.). Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Roberts' father claims she was introduced to the Queen, but Buckingham Palace has 'no record' of a meeting.
  85. ↑ U.S. lawyer Dershowitz sues in Prince Andrew sex claim case. BBC News UK (англ.). 6 січня 2015. Архів оригіналу за 11 січня 2015.
  86. ↑ Virginia Roberts: 'Sex slave diary' published containing alleged intimate details about Prince Andrew". The Independent (англ.). Архів оригіналу за 25 вересня 2015.
  87. ↑ Prince Andrew under renewed pressure to speak about 'sex abuse' claims after flight logs emerge. The Daily Telegraph (англ.). Архів оригіналу за 2 березня 2016.
  88. ↑ Gerstein, Josh (21 лютого 2019). Judge: Prosecutors violated law in dealings with Jeffrey Epstein victims. Politico (англ.). Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 22 лютого 2019.
  89. ↑ Brown, Julie K. (13 березня 2019). Federal court moves to unseal documents in Jeffrey Epstein scandal. Miami Herald (англ.). Архів оригіналу за 18 травня 2019. Процитовано 18 травня 2019.
  90. ↑ Opfer, Chris (11 березня 2019). Manhattan Court Signals Move to Open Epstein Teen Sex Documents. Bloomberg Law (англ.). Архів оригіналу за 18 травня 2019. Процитовано 18 травня 2019.
  91. ↑ Brown, Julie K. (6 липня 2019). Jeffrey Epstein arrested on sex trafficking charges. Miami Herald (англ.). Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 7 липня 2019.
  92. ↑ Here's the $77M Mansion the Feds Want to Seize from Jeffrey Epstein (англ.). Heavy. 8 липня 2019. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 8 липня 2019.
  93. ↑ Billionaire sex offender Jeffrey Epstein charged with sex trafficking. The Jerusalem Post (англ.). 7 липня 2019. Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 16 липня 2019.
  94. ↑ Stanglin, Doug (10 липня 2019). Inside Jeffrey Epstein's New York mansion: 'Vast trove' of lewd photos, a life-size doll and other oddities. USA Today (англ.). Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 14 липня 2019.
  95. ↑ Dunleavy, Jerry (15 липня 2019). Found in Epstein’s NYC mansion: Foreign passport, underage porn, cash, diamonds, and more. Washington Examiner (англ.). Архів оригіналу за 15 липня 2019. Процитовано 16 липня 2019.
  96. ↑ Andrew Denney & Kate Sheehy (15 липня 2019). Feds find diamonds, fake passport at Epstein’s townhouse. New York Post (англ.). Архів оригіналу за 15 липня 2019. Процитовано 16 липня 2019.
  97. ↑ Tom Winter, David K. Li (15 липня 2019). Jeffrey Epstein had cash, diamonds and a foreign passport stashed in safe, prosecutors say. NBC News (англ.). Архів оригіналу за 16 липня 2019. Процитовано 16 липня 2019.
  98. ↑ Tom Winter and Rich Schapiro (7 липня 2019). Jeffrey Epstein's lawyers: He had a doctored passport to ward off hijackers. NBC News (англ.). Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 17 липня 2019.
  99. ↑ Dienst, Jonathan (6 липня 2019). Billionaire Jeffrey Epstein Arrested in NYC: Sources. NBC New York (англ.). Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 7 липня 2019.
  100. ↑ Jeffrey Epstein: US financier 'charged with sex trafficking'. BBC News (англ.). 7 липня 2019. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 7 липня 2019.
  101. ↑ Clarke, Jon. The Strange Friendship Between Andrew and Maxwell's Girl which has so upset Fergie — As the Prince squires a new love, Emma Gibb, has he fallen under the spell of the disgraced tycoon's matchmaking daughter? Mail on Sunday, April 9, 2000
  102. ↑ а б Arnold, Amanda (12 липня 2019). Everything We Know About Ghislaine Maxwell, Jeffrey Epstein's Alleged Madam. New York (англ.). Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019.
  103. ↑ а б Schneier, Matthew (15 липня 2019). Ghislaine Maxwell, The Socialite on Jeffrey Epstein's Arm. New York (англ.). Архів оригіналу за 15 липня 2019. Процитовано 15 липня 2019.
  104. ↑ Brown, Julie K. (7 липня 2019). With Jeffrey Epstein locked up, these are nervous times for his friends, enablers. Miami Herald (англ.). Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 7 липня 2019.
  105. ↑ {{{Заголовок}}}.
  106. ↑ Fisher, Marc (21 березня 2017). Trump's Labor nominee Acosta cut deal with billionaire in underage sex abuse case. The Washington Post (англ.). Архів оригіналу за 31 липня 2018. Процитовано 12 серпня 2018.
  107. ↑ Coaston, Jane; North, Anna (10 липня 2019). Jeffrey Epstein, the convicted sex offender who is friends with Donald Trump and Bill Clinton, explained. Vox (англ.). Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 11 серпня 2019.
  108. ↑ Harris, Paul (12 березня 2011). Prince Andrew's link to sex offender Jeffrey Epstein taints royalty in US. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 8 листопада 2016.
  109. ↑ Farrell, Greg (9 липня 2019). If You Flew Epstein's 'Lolita Express' Private Jet—the Feds Want to Talk to You (англ.). Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 10 липня 2019.
  110. ↑ Sommer, Allison Kaplan (7 липня 2019). Netanyahu Trades Barbs With Barak Over Epstein Sex Trafficking Scandal. Haaretz (англ.). Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 10 липня 2019.
  111. ↑ Ostler, Catherine. Jeffrey Epstein: The Sex Offender Who Mixes With Princes and Premiers. Newsweek (англ.). Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 3 вересня 2018.
  112. ↑ а б Bryant, Nick (22 січня 2015). Flight Logs Put Clinton, Dershowitz on Pedophile Billionaire's Sex Jet. Gawker (англ.). Архів оригіналу за 12 вересня 2018. Процитовано 3 вересня 2018.
  113. ↑ Calahan, Maureen (9 жовтня 2016). The 'sex slave' scandal that exposed pedophile billionaire Jeffrey Epstein. New York Post (англ.). Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 27 липня 2018.
  114. ↑ Thomas, Landon Jr. Jeffrey Epstein: International Money Man of Mystery. — 2002. — 31 жовтня. Архівовано з джерела 19 грудня 2002. Процитовано 2016-11-07.
  115. ↑ Jeffrey Epstein, friend of presidents and princes, charged with sex trafficking. France24 (англ.). Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019.
  116. ↑ Andrew Whalen (9 липня 2019). What Is The Lolita Express? Epstein's Infamous Sex Plane Included VIPs Like Bill Clinton. Newsweek (англ.). Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 17 липня 2019.
  117. ↑ Zimmerman, Malia (13 травня 2016). Flight logs show Bill Clinton flew on sex offender's jet much more than previously known. Fox News (англ.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 9 жовтня 2016.
  118. ↑ Calahan, Maureen (9 жовтня 2016). The 'sex slave' scandal that exposed pedophile billionaire Jeffrey Epstein. New York Post (англ.). Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 27 липня 2018.
  119. ↑ Colvin, Jill (9 липня 2019). What did Jeffrey Epstein's famous friends know and see?. AP News (англ.). Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 10 липня 2019.
  120. ↑ Miles, Frank (7 липня 2019). Jeffrey Epstein's alleged sex trafficking involved locations in NY, Virgin Islands, Florida, NM ranch: attorney. Fox News (англ.). Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 9 липня 2019.
  121. ↑ Trump Defends Labor Secretary Acosta But Will Look 'Very Closely' Into the Epstein Plea Deal. Time (англ.). 10 липня 2019. Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 14 липня 2019. Trump — who had once praised the financier as "a terrific guy" — distanced himself from the hedge-fund manager now charged with abusing minors, saying the two had had a falling-out 15 or so years ago
  122. ↑ Debra J. Saunders (9 липня 2019). Trump backs Labor secretary as Democrats demand resignation. Las Vegas Review-Journal (англ.). Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 14 липня 2019. news reports dating to 2007, Trump's Palm Beach resort Mar-a-Lago barred Epstein from the premises because of his unseemly pursuit of young females.
  123. ↑ Bradley Edwards (21 вересня 2010). Defendant Bradley Edwards Statement of Undisputed Facts (PDF). Squarespace.com (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 11 липня 2019. Процитовано 17 липня 2019. I learned through a source that Trump banned Epstein from his Maralago Club
  124. ↑ Adam Reigner (7 липня 2019). Bradley Edwards, Epstein's victims lawyer, on Trump kicking…. Twitter (англ.). Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 17 липня 2019. I've heard the rumor that Epstein was kicked out of there for allegedly trying to pick up somebody's daughter, something like that, but I think I did chase that down as far as I could and never was able to confirm it.
  125. ↑ Chas Danner, Matt Stieb and Adam K. Raymond (8 липня 2019). Everything We Know About the Sex Crimes Case Against Jeffrey Epstein. New York Magazine (англ.). Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 17 липня 2019.
  126. ↑ Marc Fisher (3 грудня 2018). Palm Beach trial could reveal details of billionaire's alleged abuse of teen girls. Washington Post (англ.). Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 14 липня 2019. Trump barred Epstein from Mar-a-Lago "because Epstein sexually assaulted an underage girl at the club," according to court documents.
  127. ↑ Adam K. Raymond (11 липня 2019). What We Learned From James Patterson's Jeffrey Epstein Book. New York Magazine (англ.). Архів оригіналу за 13 липня 2019. Процитовано 14 липня 2019. Epstein was banned from Trump's Palm Beach club, where he was never an official member, after he invited a young woman he met there back to his house. She went, and Epstein tried to get her to undress. The girl refused and told her father, who went to Trump.
  128. ↑ Thomas, Landon Jr. (28 жовтня 2002). Jeffrey Epstein: International Moneyman of Mystery. New York Magazine (англ.). Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 12 серпня 2018.
  129. ↑ Haley, Grace (4 грудня 2018). Billionaire sex offender Epstein gave heavily to Democrats, until he didn't. OpenSecrets News (англ.). Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 12 липня 2019. From 1989 up until 2003, Epstein donated more than $139,000 to Democratic federal candidates and committees and over $18,000 to Republican candidates and groups, according to data from OpenSecrets. Notable recipients include former President Bill Clinton and former Senator Bob Packwood, a Republican. In 2003, a couple of years before a full-scale investigation into the allegations of sexual exploitation of underage girls, his political giving abruptly stopped.
  130. ↑ Bernard, Sarah; Schoeneman, Deborah (25 квітня 2003). The Dish On Dinner. New York Magazine (англ.). Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019. Alas, Clinton—around whom the evening had been organized—never showed… Guest list: Mort Zuckerman, Google co-founder Sergey Brin, David Blaine, Donald Trump, Leslie Wexner of the Limited, disgraced British Cabinet minister Peter Mandelson, Bill Clinton aide Doug Band
  131. ↑ а б Stieb, Matt (9 липня 2019). How Jeffrey Epstein Made His Money: Four Wild Theories. New York Magazine (англ.). Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
  132. ↑ а б Noah Kirsch (8 липня 2019). Why Sex Offender Jeffrey Epstein Is Not A Billionaire. Forbes (англ.). Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 17 липня 2019.
  133. ↑ Metcalf, Tom; Melby, Caleb; Alexander, Sophie (8 липня 2019). Mystery Around Jeffrey Epstein's Fortune and How He Made It (англ.). Bloomberg. Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
  134. ↑ Bob Van Voris, Matt Robinson and Patricia Hurtado (12 липня 2019). Epstein Is Worth $500 Million and Is Flight Risk, U.S. Says. Bloomberg (англ.). Архів оригіналу за 13 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019.
  135. ↑ Naham, Matt (12 липня 2019). Federal Prosecutors Shed Light on Jeffrey Epstein's Wealth in Effort to Keep Him Locked Up. Law & Crime (англ.). Архів оригіналу за 13 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019.
  136. ↑ Weiser, Benjamin (12 липня 2019). Epstein Paid $350,000 to Possible Witnesses Against Him, Prosecutors Say. The New York Times (англ.). Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019. The prosecutors, in asking Judge Richard M. Berman of Federal District Court to deny Mr. Epstein's bail request, offered new information about his holdings. They described him as "extravagantly wealthy," saying he was worth more than $500 million and earned at least $10 million per year, according to the records.
  137. ↑ а б в г д е Haag, Matthew (8 липня 2019). $56 Million Upper East Side Mansion Where Epstein Allegedly Abused Girls. The New York Times (англ.). Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 8 липня 2019.
  138. ↑ Watkins, Ali & Wang, Vivian (7 липня 2019). Jeffrey Epstein Is Accused of Luring Girls to His Manhattan Mansion and Abusing Them. The New York Times (англ.). Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
  139. ↑ Mark Oswald (8 липня 2019). Billionaire in sex crime case has NM ties. Albuquerque Journal (англ.). Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
  140. ↑ Jennings, Trip (16 серпня 2006). Gov. to Give Away $50,000 Campaign Gift. Albuquerque Journal (англ.). Архів оригіналу за 17 січня 2016. Процитовано 8 серпня 2013.
  141. ↑ а б Jonathan Levin, Greg Farrell and Tom Metcalf (12 липня 2019). Mystery surrounds Jeffrey Epstein's private island in the Caribbean. Los Angeles Times (англ.). Архів оригіналу за 13 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019.
  142. ↑ а б Carlson, Suzanne (7 травня 2019). Epstein building compound on Great St. James. The Virgin Islands Daily News (англ.). Архів оригіналу за 17 серпня 2019. Процитовано 17 липня 2019.
  143. ↑ Andrew Denney (9 травня 2019). Billionaire pedophile Jeffrey Epstein illegally building Virgin Islands compound. New York Post (англ.). Архів оригіналу за 13 липня 2019. Процитовано 14 липня 2019.
  144. ↑ а б в Greenberg, Zoe (11 липня 2019). How Jeffrey Epstein made himself into a 'Harvard man. The Boston Globe (англ.). Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019.
  145. ↑ а б Scharnick, Jaquelyn M. (1 травня 2003). Mogul Donor Gives Harvard More Than Money. The Harvard Crimson (англ.). Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 12 липня 2019.
  146. ↑ Ingram, David (5 березня 2015). Exclusive: New York attorney general seeks information on financier Epstein's philanthropy. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 6 жовтня 2015.
  147. ↑ Drew Hendricks (2 жовтня 2013). Science Funder Jeffrey Epstein Launches Radical Emotional Software For The Gaming Industry. Forbes (англ.). Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 6 січня 2019.
  148. ↑ Jeffrey Epstein Was a Sex Offender. The Powerful Welcomed Him Anyway. The New York Times (англ.). 13 липня 2019. Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 14 липня 2019. A writer employed by his foundation churned out the news releases, and Drew Hendricks, the supposed author of a Forbes story calling Mr. Epstein "one of the largest backers of cutting edge science," conceded in an interview that he was given $600 to post the pre-written article under his own name. (Forbes removed the piece after The New York Times published its article.)
  149. ↑ Знайдений труп відомого мільярдера: загадкові деталі трагедії, у президента горе. Архів оригіналу за 11 серпня 2019. Процитовано 11 серпня 2019.

Посилання

Див. також

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джеффрі_Епштайн&oldid=39738912