Юпітер (планета): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Скасування редагування № 44283748 користувача Asya Zbroyar (обговорення) скасовано через розташування зображень
Мітка: Скасування
Немає опису редагування
Рядок 100:
</td><td>[[Гідросульфід амонію]] (NH<sub>4</sub>SH)
</td></tr></table>
}}[[Файл:Voyager 1 Jupiter Io Europa.jpg|thumb|right|Юпітер, Європа, Іо, фотографія із «Вояджер 1».]]
{{Otheruses|Юпітер}}
 
Рядок 206:
== Історія спостережень ==
[[Файл:Jupiter-and-its-moons-amateur.jpg|міні|Юпітер і чотири галілєві супутники у аматорський [[телескоп]].]]
За яскравістю Юпітер є четвертим об'єктом на небLінебі (після Сонця, [[Місяць (супутник)|Місяця]] та [[Венера (планета)|Венери]])<ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20050105155019/http://www.nasa.gov/worldbook/jupiter_worldbook.html|title=NASA - Jupiter|date=2005-01-05|website=web.archive.org|access-date=2024-08-01}}</ref>, однак при протистоянні [[Марс (планета)|Марс]] може видаватися яскравішим за Юпітер. Залежно від положення Юпітера по відношенню до Землі, [[Зоряна величина|видима зоряна величина]] може змінюватися від значення яскравості -2,94 в [[Протистояння планети|протистоянні]] до -1,66 під час [[сполучення]] з Сонцем<ref name=":322">{{Cite news|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S221313371830009X|title=Computing apparent planetary magnitudes for The Astronomical Almanac|last=Mallama|first=A.|last2=Hilton|first2=J.L.|date=2018-10|pages=10–24|language=en|work=Astronomy and Computing|volume=25|doi=10.1016/j.ascom.2018.08.002|access-date=2024-08-01}}</ref>. Середня видима зоряна величина становить -2,20 зі [[Стандартне відхилення|стандартним відхиленням]] в 0,33<ref name=":322" />. [[Кутовий розмір]] Юпітера також змінюється від 50,1 до 30,5 [[Кутова секунда|кутових секунд]]<ref name=":72" />. Сприятливі умови для протистояння виникають, коли Юпітер проходить через [[перигелій]] своєї орбіти, що наближає його до Землі<ref>{{Cite book
|title=The giant planet Jupiter
|last=Rogers
Рядок 215:
|location=Cambridge
|isbn=978-0-521-41008-3
}}</ref>. Поблизу позиції протистояння Юпітер перейдепереходить в [[ретроградний рух]] приблизно на 121 день, рухаючись назад під кутом 9,9°, перш ніж повернутися до свого звичайного напряму руху<ref>{{Cite book
|title=The planet observer's handbook
|last=Price
Рядок 250:
=== Ранні спостереження ===
[[Файл:Almagest-planets.svg|міні|Модель в «Альмагесті» поздовжнього руху Юпітера (☉) відносно Землі (🜨).]]
Спостереження Юпітера почались щонайменше з [[Вавилонська астрономія|вавилонських астрономів]] 7 або 8 століття до н.е<ref>{{Cite news|url=https://royalsocietypublishing.org/doi/10.1098/rsta.1974.0008|title=Babylonian observational astronomy|last=Sachs|first=A.|last2=Kendall|first2=David George|last3=Piggott|first3=S.|last4=King-Hele|first4=Desmond George|last5=Edwards|first5=I. E. S.|last6=Hodson|first6=F. R.|date=1997-01|pages=43–50|language=en|work=Philosophical Transactions of the Royal Society of London. Series A, Mathematical and Physical Sciences|volume=276|bibcode=1974RSPTA.276...43S|doi=10.1098/rsta.1974.0008|jstor=74273|s2cid=121539390|issue=1257|access-date=2025-01-04}}</ref>. В Стародавньому Китаї знали Юпітер називали як «Зорю ''Suì''» (Suìxīng 歲星) і встановили свій цикл з дванадцяти [[Земні гілки|земних гілок]], заснований на приблизній кількості земних років, які Юпітер обертається навколо Сонця. В китайській мові все ще використовують цю назву ([[Спрощені ієрогліфи|спрощено]] 歲), коли йдеться про роки життя. До 4 століття до н.е. ці спостереження перетворилися на [[китайський зодіак]]<ref>{{Cite news|url=https://www.jstor.org/stable/595793?origin=crossref|title=The Beginnings of Chinese Astronomy|last=Dubs|first=Homer H.|date=1958|pages=295–300|language=en|work=Journal of the American Oriental Society|volume=78|doi=10.2307/595793|issn=0003-0279|issue=4|access-date=2025-01-04}}</ref>, і кожен рік став асоціюватися із зорею [[Тай-Суй]] і богом, що контролює область неба, протилежну до положення Юпітера на нічному небі. Ці вірування збереглися в деяких практиках [[Даосизм|даосизму]] і в дванадцяти тваринах східноазійського зодіаку. Китайський історик Сі Цзецзун стверджував, що давньокитайський астроном [[Ган Де]]<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=qj0wCgAAQBAJ&pg=PA195&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false
|title=A Guide to Hubble Space Telescope Objects: Their Selection, Location, and Significance
Рядок 311:
 
=== Наземні телескопічні спостереження ===
[[Файл:Medicean Stars.png|міні|Юпітер та «зорі Медичі», зображені Галілеєм в [[Sidereus Nuncius]].]]
1610 року італійський астроном [[Галілео Галілей]] відкрив чотири найбільші супутники Юпітера (тепер відомі як [[галілеєві супутники]]) за допомогою телескопа. Вважається, що це було перше телескопічне спостереження інших супутників, окрім Землі. Всього через день після Галілея, Симон Маріус незалежно відкрив супутники навколо Юпітера, однак він не опублікував своє відкриття в книзі до 1614 р<ref>{{Cite news|url=https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/0021828615585493|title=Simon Marius’s Mundus Iovialis : 400th Anniversary in Galileo’s Shadow|last=Pasachoff|first=Jay M.|date=2015-05|pages=218–234|language=en|work=Journal for the History of Astronomy|volume=46|bibcode=2015AAS...22521505P|doi=10.1177/0021828615585493|issn=0021-8286|s2cid=120470649|issue=2|access-date=2025-01-04}}</ref>. Однак, саме назви Маріуса для основних супутників прижилися: Іо, Європа, Ганімед і Каллісто. Відкриття стало головним аргументом на користь [[Геліоцентризм|геліоцентричної]] теорії руху планет [[Миколай Коперник|Миколая Коперника]]; відвертавідкрита підтримка Галілеєм теорії Коперника призвела до того, що його судили та засудили [[Інквізиція|інквізицією]]<ref>{{Cite web|url=http://galileo.rice.edu/Catalog/NewFiles/galilei_gal.html|title=Galilei, Galileo|last=Westfall|first=Richard S.|website=The Galileo Project|publisher=Department of History and Philosophy of Science, Indiana University|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20220123185902/http://galileo.rice.edu/Catalog/NewFiles/galilei_gal.html|archive-date=2022-01-23|access-date=2025-01-04}}</ref>.
 
Восени 1639 року [[Неаполітанське королівство|неаполітанський]] астроном Франческо Фонтана випробував сконструйований власноруч телескоп і виявив характерні смуги атмосфери планети<ref>{{Cite web|url=https://www.torrossa.com/en/resources/an/2242254|title=, ; , . (). "On an Unpublished Letter of Francesco Fontana to the Grand-Duke of Tuscany Ferdinand II de' Medici". Galilæana : .|last=Del Santo|first=Paolo|last2=Olschki|first2=Leo S.|year=2009|series=VI|publisher=Galilæana: Journal of Galilean Studies.|pages=1000–1017|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20231115042550/https://www.torrossa.com/en/resources/an/2242254|archive-date=2023-11-15|access-date=2025-01-04}}</ref>.
Рядок 324 ⟶ 325:
|language=en
|isbn=978-0-12-226690-4
}}</ref>. Зазначається, що Велика червона пляма кілька разів зникала з поля зору між 1665 і 1708 рр.роком, перш ніж стала досить помітною 1878 р<ref>{{Cite book
|title=The giant planet Jupiter
|last=Rogers
Рядок 334 ⟶ 335:
|language=en
|isbn=978-0-521-41008-3
}}</ref>. Було зафіксовано, що вона знову зникала 1883 р.року і на початку 20 ст<ref>{{Cite news|url=https://ntrs.nasa.gov/citations/20190002224|title=Pioneer Odyssey: Encounter with a Giant|last=Fimmel|first=Richard O.|last2=Swindell|first2=William|last3=Burgess|first3=Eric|date=1974-01-01|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20060823034429/http://history.nasa.gov/SP-349/ch1.htm|archive-date=2006-08-23|access-date=2025-01-04}}</ref>.
 
[[Джованні Альфонсо Бореллі|Джованні Бореллі]] та Кассіні склали ретельні таблиці руху супутників Юпітера, які дозволили передбачити, коли супутники пройдуть перед планетою або за нею. У 1670-х роках Кассіні помітив, що коли Юпітер перебуває на протилежному від Землі боці Сонця, ці події відбуваються приблизно на 17 хвилин пізніше, ніж очікувалося. [[Оле Ремер]] зробив висновок, що світло не поширюється миттєво (висновок, який Кассіні раніше не схвалював)<ref>{{Cite news|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.1100240|title=Jupiter's Atmospheric Composition from the Cassini Thermal Infrared Spectroscopy Experiment|last=Kunde|first=V. G.|last2=Flasar|first2=F. M.|last3=Jennings|first3=D. E.|last4=Bézard|first4=B.|last5=Strobel|first5=D. F.|last6=Conrath|first6=B. J.|last7=Nixon|first7=C. A.|last8=Bjoraker|first8=G. L.|last9=Romani|first9=P. N.|date=2004-09-10|pages=1582–1586|language=en|work=Science|volume=305|bibcode=2004Sci...305.1582K|doi=10.1126/science.1100240|issn=0036-8075|pmid=15319491|s2cid=45296656|issue=5690|access-date=2025-01-04}}</ref>, і ця розбіжність у часі була використана для оцінки [[Швидкість світла|швидкості світла]]<ref>{{Cite web|url=https://www.mathpages.com/home/kmath203/kmath203.htm|title=Roemer's Hypothesis|last=Brown|first=Kevin|date=2004|website=www.mathpages.com|archive-url=https://archive.today/20120906031735/http://www.mathpages.com/home/kmath203/kmath203.htm|archive-date=2012-09-06|access-date=2025-01-04}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://engine.scichina.com/doi/10.3724/SP.J.1440-2807.2008.02.02|title=CASSINI, R&Oslash;MER AND THE VELOCITY OF LIGHT|last=Bobis|first=Laurence|last2=Lequeux|first2=James|date=2008-07-01|pages=97–105|language=en|work=Journal of Astronomical History and Heritage|volume=11|bibcode=2008JAHH...11...97B|doi=10.3724/SP.J.1440-2807.2008.02.02|issn=1440-2807|s2cid=115455540|issue=2|access-date=2025-01-04}}</ref>.
Рядок 359 ⟶ 360:
 
* Декаметрове радіовипромінювання (з довжиною хвилі в десятки метрів), яке змінюється залежно від обертання Юпітера і залежать від взаємодії Іо з магнітним полем Юпітера<ref>{{Cite web|url=https://radiojove.gsfc.nasa.gov/library/sci_briefs/decametric.htm|title=The Jovian Decametric Radio Emission|last=Garcia|first=Leonard N|website=NASA|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20120302222737/http://radiojove.gsfc.nasa.gov/library/sci_briefs/decametric.htm|archive-date=2012-03-02|access-date=2025-01-04}}</ref>.
* Дециметрове радіовипромінювання (з довжиною хвильхвилі, що вимірюється в сантиметрах), яке вперше спостерігали [[Френк Дональд Дрейк|Френк Дрейк]] і Хайн Хватум у 1959 році<ref name=":48" />. Джерелом цього сигналу є тороподібний пояс навколо екватора Юпітера, який генерує [[циклотронне випромінювання]] від електронів, прискорених у магнітному полі Юпітера<ref>{{Cite news|url=https://ntrs.nasa.gov/search.jsp?R=20060036302|title=Jupiter's Synchrotron Radiation: Observed Variations Before, During and After the Impacts of Comet SL9|last=Klein|first=M. J.|last2=Gulkis|first2=S.|last3=Bolton|first3=S. J.|date=1996-09-09|language=en|work=Conference at University of Graz|bibcode=1997pre4.conf..217K|archive-url=https://web.archive.org/web/20151117143101/http://ntrs.nasa.gov/search.jsp?R=20060036302|archive-date=2015-11-17|access-date=2025-01-04}}</ref>.
* [[Теплове випромінювання]], яке створюється теплом в атмосфері Юпітера<ref name=":48" />.
== Вивчення космічними апаратами ==